Ім’я: Никита Сокол
Дата народження: 14 березня 1995 року
Місце народження: Миколаїв, Україна
Вік: 30 років
Зріст: 188 см
Вага: 90 кг
Колір очей: темно карі
Волосся: темне, коротке
Місце проживання: Київ, Україна
Батько змалку привчав його до дисципліни та відповідальності. У їхньому домі не було гучних промов про героїзм. Було просте правило: якщо можеш допомогти, допоможи.
У 2015 році під час масштабної пожежі в портовій зоні Миколаєва батько зник. Його визнали загиблим, однак тіло так і не було знайдено. Ця подія стала переломною. З того моменту Никита перестав бути безтурботним хлопцем.
Служба швидко зняла будь-які ілюзії. Пожежі, ДТП, обвали, нічні чергування. Робота вимагала витримки та холодного розуму.
Під час однієї з пожеж у багатоповерхівці він виніс із задимленої квартири чоловіка. На виході стався обвал перекриття. Никита отримав травму голови, після якої залишився шрам над правою бровою.
Через рік загинув його напарник під час ліквідації наслідків обвалу на будівництві. Офіційні документи не відобразили порушень, хоча Никита знав, що техніка безпеки була порушена. Його спроби домогтися розслідування не дали результату.
Саме тоді в ньому з’явилося розуміння, що справедливість не завжди приходить сама.
У 2018 році Никита звільнився з ДСНС і підписав контракт зі Збройними силами України. Його досвід рятувальника виявився безцінним у бойових умовах. Він умів діяти швидко, не втрачати самоконтроль і приймати рішення під тиском.
Під час однієї з ротацій його підрозділ потрапив під артилерійський обстріл. Один із бійців був тяжко поранений. Никита евакуював його з-під вогню, отримавши уламкове поранення. Після лікування повернувся до строю.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він одразу став до виконання бойових завдань. Київщина, південний напрямок, складні операції в умовах обмеженого зв’язку та постійної загрози.
Під час однієї операції його група опинилася в майже повному оточенні. Через втрату зв’язку довелося діяти автономно. Никита запропонував прорив у нічний час через лісосмугу. Рішення було ризикованим, але дозволило вивести весь особовий склад без втрат.
Никита пам’ятає кожен дрібний епізод коли доводилося брати на себе відповідальність рятування дітей із задимленої квартири евакуація людей із обваленого будинку робота на затоплених вулицях під час повені. Він знає що будь-яка дрібниця може стати вирішальною і навіть маленький крок у потрібний момент здатен врятувати чиєсь життя. Кожна така ситуація залишала відбиток на його душі але й закріплювала відчуття власної сили і здатності контролювати хаос.
Після переходу до ЗСУ він відчув що справжній виклик ще попереду. Війна навчила його діяти швидко і холоднокровно робити вибір від якого залежить не лише його життя а й життя інших. Він пережив втрати побратимів бачив смерть яку неможливо було зупинити і все одно продовжував рухатися вперед. Шрам над бровою постійно нагадує йому про той день коли він стояв між життям і смертю іншого і зробив правильний вибір.
У повномасштабному вторгненні 2022 року Никита був серед тих хто відразу встав на захист. Він виконував завдання в Київській області на півдні України у складних умовах обстрілів під постійною загрозою мін та артилерії. Його досвід рятувальника став у пригоді не раз коли потрібно було евакуювати поранених або знайти безпечний шлях через зруйновану місцевість.
Його життєвий шлях це послідовність складних рішень. Від рятувальника до військового. Від особистої втрати до усвідомленої відповідальності за інших.
Для нього служба не є способом самоствердження. Це продовження вибору, який він зробив ще в юності, коли вирішив не тікати від складного, а йти туди, де найбільше потрібен.
Никита планує продовжувати допомагати ветеранам та рятувальникам, навчати молодь не лише технічним навичкам, а й моральній стійкості. Він мріє про день, коли більше людей зрозуміють, що сила полягає не в грубій фізичній м’язовій міць, а в здатності зберігати спокій, приймати відповідальність і допомагати тим, хто опинився у небезпеці.
Він знає, що його шлях ще не завершений. Ще будуть випробування, ще будуть втрати. Але він переконаний, що пройшовши через вогонь, через біль і страх, людина стає сильнішою, готовою приймати важкі рішення і залишатися чесною з собою та з іншими. Ця готовність визначає його сьогодення і майбутнє. Він вірить, що будь-яка складність це можливість для росту, і що кожен, хто пережив труднощі і не зламався, здатний стати прикладом для інших.
Його історія ще не завершена, але вже зараз вона показує, що життя це низка виборів, які формують людину. Вибір залишатися рятувальником, вибір йти на війну, вибір допомагати навіть у мирному житті кожен з цих виборів зробив його тим, ким він є сьогодні. Він не прагне слави, але прагне залишити слід, який допоможе іншим стати сильнішими, впевненішими і сміливішими, незважаючи на будь-які обставини.
Дата народження: 14 березня 1995 року
Місце народження: Миколаїв, Україна
Вік: 30 років
Зріст: 188 см
Вага: 90 кг
Колір очей: темно карі
Волосся: темне, коротке
Місце проживання: Київ, Україна
Походження та родина
Никита народився у звичайній миколаївській родині. Батько служив у ДСНС, мати працювала вчителькою української мови та літератури. Родина жила скромно, без зайвого пафосу, але з чіткими принципами.Батько змалку привчав його до дисципліни та відповідальності. У їхньому домі не було гучних промов про героїзм. Було просте правило: якщо можеш допомогти, допоможи.
У 2015 році під час масштабної пожежі в портовій зоні Миколаєва батько зник. Його визнали загиблим, однак тіло так і не було знайдено. Ця подія стала переломною. З того моменту Никита перестав бути безтурботним хлопцем.
Служба в ДСНС
Після школи Никита ступив до навчального підрозділу ДСНС. Рішення було усвідомленим. Він хотів продовжити справу батька і зрозуміти, що насправді означає бути рятувальником.Служба швидко зняла будь-які ілюзії. Пожежі, ДТП, обвали, нічні чергування. Робота вимагала витримки та холодного розуму.
Під час однієї з пожеж у багатоповерхівці він виніс із задимленої квартири чоловіка. На виході стався обвал перекриття. Никита отримав травму голови, після якої залишився шрам над правою бровою.
Через рік загинув його напарник під час ліквідації наслідків обвалу на будівництві. Офіційні документи не відобразили порушень, хоча Никита знав, що техніка безпеки була порушена. Його спроби домогтися розслідування не дали результату.
Саме тоді в ньому з’явилося розуміння, що справедливість не завжди приходить сама.
Перехід до військової служби
У 2018 році Никита звільнився з ДСНС і підписав контракт зі Збройними силами України. Його досвід рятувальника виявився безцінним у бойових умовах. Він умів діяти швидко, не втрачати самоконтроль і приймати рішення під тиском.
Під час однієї з ротацій його підрозділ потрапив під артилерійський обстріл. Один із бійців був тяжко поранений. Никита евакуював його з-під вогню, отримавши уламкове поранення. Після лікування повернувся до строю.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він одразу став до виконання бойових завдань. Київщина, південний напрямок, складні операції в умовах обмеженого зв’язку та постійної загрози.
Під час однієї операції його група опинилася в майже повному оточенні. Через втрату зв’язку довелося діяти автономно. Никита запропонував прорив у нічний час через лісосмугу. Рішення було ризикованим, але дозволило вивести весь особовий склад без втрат.
Особисте життя
Никита часто згадує перші роки роботи в ДСНС. Як стояв під полум’ям і димом відчуваючи на собі всю тяжкість відповідальності. Як кожне рішення могло коштувати чиєсь життя і як важко було відпускати тих кого не вдалося врятувати. Ці спогади стали частиною його характеру формували витримку і глибоке розуміння цінності життя.Никита пам’ятає кожен дрібний епізод коли доводилося брати на себе відповідальність рятування дітей із задимленої квартири евакуація людей із обваленого будинку робота на затоплених вулицях під час повені. Він знає що будь-яка дрібниця може стати вирішальною і навіть маленький крок у потрібний момент здатен врятувати чиєсь життя. Кожна така ситуація залишала відбиток на його душі але й закріплювала відчуття власної сили і здатності контролювати хаос.
Після переходу до ЗСУ він відчув що справжній виклик ще попереду. Війна навчила його діяти швидко і холоднокровно робити вибір від якого залежить не лише його життя а й життя інших. Він пережив втрати побратимів бачив смерть яку неможливо було зупинити і все одно продовжував рухатися вперед. Шрам над бровою постійно нагадує йому про той день коли він стояв між життям і смертю іншого і зробив правильний вибір.
У повномасштабному вторгненні 2022 року Никита був серед тих хто відразу встав на захист. Він виконував завдання в Київській області на півдні України у складних умовах обстрілів під постійною загрозою мін та артилерії. Його досвід рятувальника став у пригоді не раз коли потрібно було евакуювати поранених або знайти безпечний шлях через зруйновану місцевість.
Станом на 2026 рік
Никита проживає в Києві. Продовжує службу. Підтримує зв’язок із колишніми колегами з ДСНС.Його життєвий шлях це послідовність складних рішень. Від рятувальника до військового. Від особистої втрати до усвідомленої відповідальності за інших.
Для нього служба не є способом самоствердження. Це продовження вибору, який він зробив ще в юності, коли вирішив не тікати від складного, а йти туди, де найбільше потрібен.
Никита планує продовжувати допомагати ветеранам та рятувальникам, навчати молодь не лише технічним навичкам, а й моральній стійкості. Він мріє про день, коли більше людей зрозуміють, що сила полягає не в грубій фізичній м’язовій міць, а в здатності зберігати спокій, приймати відповідальність і допомагати тим, хто опинився у небезпеці.
Він знає, що його шлях ще не завершений. Ще будуть випробування, ще будуть втрати. Але він переконаний, що пройшовши через вогонь, через біль і страх, людина стає сильнішою, готовою приймати важкі рішення і залишатися чесною з собою та з іншими. Ця готовність визначає його сьогодення і майбутнє. Він вірить, що будь-яка складність це можливість для росту, і що кожен, хто пережив труднощі і не зламався, здатний стати прикладом для інших.
Його історія ще не завершена, але вже зараз вона показує, що життя це низка виборів, які формують людину. Вибір залишатися рятувальником, вибір йти на війну, вибір допомагати навіть у мирному житті кожен з цих виборів зробив його тим, ким він є сьогодні. Він не прагне слави, але прагне залишити слід, який допоможе іншим стати сильнішими, впевненішими і сміливішими, незважаючи на будь-які обставини.
