Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Коломойський Кирил Сергійович
Стать: Чоловіча
Мати: Коломойська Оксана
Батько: Коломойський Сергій
Зріст та вага: 176 см, 78 кг
Дата народження: 05.05.2000
Вік: 25
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт
Сімейний стан: Одинокий
Статура: Високий, брюнет
Колір очей: Зелені
Зачіска: Коротка
Мама — Оксана Коломойська
Народилась у селищі Тростянець у середньостатистичній сім'ї фермера, добре вчилась у школі, була товариською дівчиною. Після закінчення школи склала всі іспити на відмінно та змогла вступити в інститут внутрішніх справ України на адвоката.
Тато — Сергій Коломойський
Народився в Україні у місті Харків у сім'ї власника приватного детективного агентства. Хлопчик ріс із хорошим вихованням, мав потяг до зброї та армії. Вчився в академії права в Харкові, щоб допомагати батькові у бізнесі.
Батьки познайомились 1995 року, коли Сергій приїхав у Луцьк до інституту внутрішніх справ по обміну студентами. У кафе на першому поверсі, за чашкою кави, він запросив Оксану на прогулянку парком у романтичній атмосфері.
Сергій зустрів Оксану з великим букетом троянд. Подарувавши квіти, він зав'язав їй очі та провів на гарну галявину біля озерця. Коли вона відкрила очі, то побачила плед, маленький складний столик, відкрите італійське напівсолодке вино, коробку Raffaello та фрукти. Вони чудово провели час удвох і закохалися.
Пізніше Сергій запросив Оксану до Венеції, де, катаючись на гондолі, зробив їй пропозицію. Вона так злякалась від несподіванки, що гондола хитнулась, і Сергій упав у воду. Вибравшись, він сміявся, а Оксана сказала: «так». Через тиждень вони побралися та два роки жили в Італії. Оксана взяла його прізвище, і родичам Сергія вона дуже сподобалася — особливо бабусі Наталі, яка цінувала її працьовитість і красу.
Незабаром у Харкові народився Кирил Коломойський. Попри бажання Оксани народжувати в Італії, для здоров’я їй порадили повернутись до України. До двох років Кирил жив у дідуся Дмитра, де бабуся і дідусь навчали його італійської.
У три роки родина повернулась в Україну, до маминої квартири. Вона була простора й затишна. Там Кирил пішов у садок.
Він ріс спритним і допитливим хлопчиком, любив автомобілі та літаки на радіоуправлінні. У п’ять років йому подарували радіокерований вертоліт — він грався ним цілими днями та був на сьомому небі від щастя.
У садок ходив не дуже охоче — не любив тиху годину й замість сну гортав журнали та вивчав літери.
У шість років Кирил пішов у школу. Він дуже чекав цього моменту й вивчив усі вірші на перший дзвоник. Добре вчився, мав цікавість до всього нового.
Одного разу, проходячи повз спортзал, почув сміх і плач. Зайшов — двоє хлопців кидали м'ячами в однокласницю. Кирил заступився за неї. Коли хлопці почали ображати його, він ударив одного, а другий утік. Він підвів дівчинку до класу, давши серветку.
Увечері мама насварила Кирила, а тато похвалив за хоробрість, але порадив стримувати свій гарячий характер.
У середній школі Кирил почав займатись єдиноборствами, наполегливо тренувався та навіть здобував призові місця. Полюбляв грати в шутери та дивитись бойовики й комедії, завдяки чому в нього сформувався гумор.
На літніх канікулах він часто їздив у Тростянець до дідуся Ігоря, який був розвідником у відставці. Дідусь розповідав про службу, показував альбоми й учив Кирила поводитися зі зброєю. Саме тоді хлопець вирішив, що хоче захищати країну.
Дід казав йому, що сила — не в кулаках, а в умінні стримуватися.
У старших класах Кирил старанно вчився, щоб чудово скласти ЗНО й вступити до Академії СБУ.
Склавши іспити, Кирил вступив на факультет спецпризначення групи «А». Брав активну участь у студентському самоврядуванні, організовував заходи та культурні події — це розвивало його лідерські здібності.
Проходив стажування в районному відділі поліції й отримав перший реальний досвід роботи. Навчання було складним, але цікавим: він вивчав кримінальне, цивільне, адміністративне й міжнародне право, а також тренувався фізично.
У вільний час займався дзюдо, футболом і баскетболом. Допомагав батькам у їхньому правовому й детективному агентстві — вів фінанси, допомагав у розслідуваннях та вчився швидко приймати рішення.
Після закінчення академії Кирил подав заявку до обласного управління СБУ. За три дні прийшло підтвердження про прийняття на випробувальний термін.
Його наставником був старший опер з позивним «Полкан», який навчав тонкощів роботи. Кирил показав відмінні результати, здав нормативи та потрапив у групу «А». Брав участь у викритті наркокартелів, борделів і нелегальних казино.
24 лютого почалося повномасштабне вторгнення РФ. Групу Кирила перекинули до Маріуполя для підтримки оборони та пошуку ДРГ.
Під час засідки на ворожу колону вони знищили 12 противників і взяли полонених. На допиті один із кадирівців зізнався у злочинах проти цивільної дівчини — Кирил не стримався й ударив його ножем. Його відсторонили від допиту.
Пізніше на зачистці одного з сіл Кирила поранило в руку, після чого його відправили на реабілітацію в Луцьк.
За службу Кирила нагородили медаллю. Після цього його перевели до ЗСУ, а згодом він повернувся до роботи в СБУ у Києві. Там він заробив повагу всього підрозділу та став одним із найкращих працівників за п’ять років.
Попри успіх, Кирил Коломойський залишився простим хлопцем, який пройшов шлях до мрії — став військовим і захисником країни.
Стать: Чоловіча
Мати: Коломойська Оксана
Батько: Коломойський Сергій
Зріст та вага: 176 см, 78 кг
Дата народження: 05.05.2000
Вік: 25
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт
Сімейний стан: Одинокий
Статура: Високий, брюнет
Колір очей: Зелені
Зачіска: Коротка
Батьки
Мама — Оксана Коломойська
Народилась у селищі Тростянець у середньостатистичній сім'ї фермера, добре вчилась у школі, була товариською дівчиною. Після закінчення школи склала всі іспити на відмінно та змогла вступити в інститут внутрішніх справ України на адвоката.
Тато — Сергій Коломойський
Народився в Україні у місті Харків у сім'ї власника приватного детективного агентства. Хлопчик ріс із хорошим вихованням, мав потяг до зброї та армії. Вчився в академії права в Харкові, щоб допомагати батькові у бізнесі.
Знайомство
Батьки познайомились 1995 року, коли Сергій приїхав у Луцьк до інституту внутрішніх справ по обміну студентами. У кафе на першому поверсі, за чашкою кави, він запросив Оксану на прогулянку парком у романтичній атмосфері.
Сергій зустрів Оксану з великим букетом троянд. Подарувавши квіти, він зав'язав їй очі та провів на гарну галявину біля озерця. Коли вона відкрила очі, то побачила плед, маленький складний столик, відкрите італійське напівсолодке вино, коробку Raffaello та фрукти. Вони чудово провели час удвох і закохалися.
Пізніше Сергій запросив Оксану до Венеції, де, катаючись на гондолі, зробив їй пропозицію. Вона так злякалась від несподіванки, що гондола хитнулась, і Сергій упав у воду. Вибравшись, він сміявся, а Оксана сказала: «так». Через тиждень вони побралися та два роки жили в Італії. Оксана взяла його прізвище, і родичам Сергія вона дуже сподобалася — особливо бабусі Наталі, яка цінувала її працьовитість і красу.
Незабаром у Харкові народився Кирил Коломойський. Попри бажання Оксани народжувати в Італії, для здоров’я їй порадили повернутись до України. До двох років Кирил жив у дідуся Дмитра, де бабуся і дідусь навчали його італійської.
Дитинство
У три роки родина повернулась в Україну, до маминої квартири. Вона була простора й затишна. Там Кирил пішов у садок.
Він ріс спритним і допитливим хлопчиком, любив автомобілі та літаки на радіоуправлінні. У п’ять років йому подарували радіокерований вертоліт — він грався ним цілими днями та був на сьомому небі від щастя.
У садок ходив не дуже охоче — не любив тиху годину й замість сну гортав журнали та вивчав літери.
Шкільні роки
У шість років Кирил пішов у школу. Він дуже чекав цього моменту й вивчив усі вірші на перший дзвоник. Добре вчився, мав цікавість до всього нового.
Одного разу, проходячи повз спортзал, почув сміх і плач. Зайшов — двоє хлопців кидали м'ячами в однокласницю. Кирил заступився за неї. Коли хлопці почали ображати його, він ударив одного, а другий утік. Він підвів дівчинку до класу, давши серветку.
Увечері мама насварила Кирила, а тато похвалив за хоробрість, але порадив стримувати свій гарячий характер.
У середній школі Кирил почав займатись єдиноборствами, наполегливо тренувався та навіть здобував призові місця. Полюбляв грати в шутери та дивитись бойовики й комедії, завдяки чому в нього сформувався гумор.
На літніх канікулах він часто їздив у Тростянець до дідуся Ігоря, який був розвідником у відставці. Дідусь розповідав про службу, показував альбоми й учив Кирила поводитися зі зброєю. Саме тоді хлопець вирішив, що хоче захищати країну.
Дід казав йому, що сила — не в кулаках, а в умінні стримуватися.
У старших класах Кирил старанно вчився, щоб чудово скласти ЗНО й вступити до Академії СБУ.
Студентське життя
Склавши іспити, Кирил вступив на факультет спецпризначення групи «А». Брав активну участь у студентському самоврядуванні, організовував заходи та культурні події — це розвивало його лідерські здібності.
Проходив стажування в районному відділі поліції й отримав перший реальний досвід роботи. Навчання було складним, але цікавим: він вивчав кримінальне, цивільне, адміністративне й міжнародне право, а також тренувався фізично.
У вільний час займався дзюдо, футболом і баскетболом. Допомагав батькам у їхньому правовому й детективному агентстві — вів фінанси, допомагав у розслідуваннях та вчився швидко приймати рішення.
СБУ та війна (2022–2023)
Після закінчення академії Кирил подав заявку до обласного управління СБУ. За три дні прийшло підтвердження про прийняття на випробувальний термін.
Його наставником був старший опер з позивним «Полкан», який навчав тонкощів роботи. Кирил показав відмінні результати, здав нормативи та потрапив у групу «А». Брав участь у викритті наркокартелів, борделів і нелегальних казино.
24 лютого почалося повномасштабне вторгнення РФ. Групу Кирила перекинули до Маріуполя для підтримки оборони та пошуку ДРГ.
Під час засідки на ворожу колону вони знищили 12 противників і взяли полонених. На допиті один із кадирівців зізнався у злочинах проти цивільної дівчини — Кирил не стримався й ударив його ножем. Його відсторонили від допиту.
Пізніше на зачистці одного з сіл Кирила поранило в руку, після чого його відправили на реабілітацію в Луцьк.
План на майбутнє
За службу Кирила нагородили медаллю. Після цього його перевели до ЗСУ, а згодом він повернувся до роботи в СБУ у Києві. Там він заробив повагу всього підрозділу та став одним із найкращих працівників за п’ять років.
Попри успіх, Кирил Коломойський залишився простим хлопцем, який пройшов шлях до мрії — став військовим і захисником країни.
