ЗАКОНОПРОЄКТ Закон України "Про Міністерство Охорони Здоров'я України"
Розділ 1: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Цей Закон регулює діяльність Міністерства охорони здоров’я (далі МОЗ), її права та обов'язки, що стосуються охорони здоров'я громадян України у всіх аспектах життєдіяльності громадян.
Стаття 2. Здоров'я та безпека всіх громадян України є пріоритетами для Держави, Верховної Ради України, усіх державних структур та їхніх співробітників.
Розділ 2: Міністерство охорони здоров’я
Стаття 3. Міністерство охорони здоров’я та його функції
МОЗ України — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
Основні функції МОЗ:
- організація та забезпечення надання медичної допомоги населенню;
- контроль за дотриманням санітарно-епідеміологічних норм;
- ведення обліку медичних даних громадян;
- регулювання обігу лікарських засобів;
- контроль якості медичних послуг;
- організація профілактичних та освітніх заходів;
- видача медичної документації встановленого зразка.
- Співробітники МОЗ повинні діяти на всій території України.
- Співробітники МОЗ мають денну та нічну робочі зміни.
- Кожен співробітник зобов'язаний виконувати свої посадові обов'язки у денну зміну.
- Нічна зміна є добровільною, співробітник ухвалює рішення про вихід на неї, спираючись на свій стан після обов'язкової робочої зміни.
- Діяльність МОЗ регламентується цим Законом, нормативно-правовими актами Міністерства Охорони здоров’я та Статутом МОЗ.
Примітка: Статут МОЗ затверджується відповідним нормативно-правовим актом Міністром охорони здоров’я.
Стаття 5. Керівництво
1) До складу керівництва МОЗ входять
- Міністр охорони здоров’я (ВРУ)
- Головний Лікар
- Заступники Головного лікаря
- Головний відділення та їх заступники, у межах свого відділення
2) Усунення від роботи:
- Головний Лікар МОЗ, його Заступники, а також старший склад та Верховна Рада України в особі Міністра охорони здоров’я мають право тимчасово усунути співробітника МОЗ від виконання посадових обов'язків та відправити його на переатестацію у таких випадках:Наявність обґрунтованих сумнівів у кваліфікації співробітникаСерйозне та/або багаторазове порушення співробітником Статуту МОЗ
- Порушення працівником чинного законодавства України
- Інші причини, встановлені чинним законодавством України
Розділ 3: Основні обов'язки та права співробітників МОЗ
Стаття 6. Напрями діяльності працівників МОЗ
- Основні напрями діяльності:
- реагування на виклики громадян;
- надання первинної та спеціалізованої медичної допомоги;
- забезпечення інфекційної безпеки;
- контроль за обігом медикаментів;
- проведення перевірок установ та організацій;
- ведення медичної документації;
- проведення медичних оглядів;
- видача медичних книжок та медичних карт громадянам України;
- підвищення кваліфікації.
СТАТТЯ 6-1. Медична книжка
1. Кожен громадянин України для отримання медичних послуг зобов’язаний мати медичну книжку встановленого зразка.2. У разі відсутності медичної книжки:
1) медичні послуги не надаються, крім випадків невідкладної допомоги.
3. Медична книжка:
- є основним документом медичного обліку;
- містить інформацію про стан здоров’я, огляди та лікування;
- підлягає обов’язковому пред’явленню при зверненні до медичних установ.
СТАТТЯ 6-2. Медична карта
1. Медична карта громадянина може бути видана виключно співробітником МОЗ, який має кваліфікацію:
- не нижче 5 службового рівня (звання);
- спеціалізацію Офтальмолог або вище.
- первинний медичний огляд;
- ідентифікацію особи;
- внесення даних до реєстру.
- видача медичних карт особами без відповідної кваліфікації;
- підробка або внесення неправдивих даних.
1. Співробітники МОЗ зобов’язані забезпечувати своєчасне реагування на всі виклики, що надходять через диспетчерський центр або інші офіційні канали зв’язку.
2. Терміни реагування на виклики:
1) до 8 хвилин — у разі стандартного навантаження;
2) до 10 хвилин — у разі підвищеного навантаження;
3) негайно (позачергово) — у випадках:
4) загрози життю людини;
5) надзвичайних ситуацій;
6) викликів від державних органів.
3. У разі неможливості своєчасного прибуття співробітник МОЗ зобов’язаний:
1) повідомити диспетчера;
2) передати виклик найближчому екіпажу;
3) забезпечити координацію дій до прибуття допомоги.
4. Забороняється:
1) ігнорування викликів;
2) навмисне затягування часу реагування;
3) передача виклику без обґрунтованої причини.
СТАТТЯ 7-1. Місця надання медичної допомоги
1. Надання медичної допомоги здійснюється:
1) У медичних закладах:
2) у палатах;
3) у приймальних відділеннях;
4) у спеціалізованих кабінетах.
2. Поза медичними закладами:
1) на місці події (вулиця, громадські місця);
2) біля карети швидкої медичної допомоги у спеціально визначеній зоні;
3) у місцях проведення масових заходів.
4) Під час проведення:
5) благодійних акцій;
6) соціальних або державних заходів,
3. Співробітники МОЗ мають право організовувати тимчасові медичні пункти для надання допомоги.
4. Надання медичної допомоги поза лікарнею повинно здійснюватися:
1) із дотриманням санітарних норм;
2) із використанням необхідного медичного обладнання;
3) з урахуванням безпеки пацієнта та медичного персоналу.
5. У разі потреби пацієнт підлягає обов’язковому транспортуванню до медичного закладу для подальшого лікування.
Стаття 8. Забезпечення інфекційної безпеки
- Співробітники МОЗ зобов'язані забезпечувати інфекційну безпеку, дотримуючись правил санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму. При виявленні джерела інфекційної або епідемічної інфекції вони зобов'язані повідомити про надзвичайну ситуацію і закрити об'єкт (пацієнта) на карантин.
Стаття 9. Права працівників МОЗ
Працівники МОЗ мають право:
1) вимагати пред’явлення медичної книжки;
2) відмовити у наданні планових медичних послуг у разі її відсутності;
3) здійснювати медичний огляд та діагностику;
4) використовувати технічні засоби фіксації;
5) залучати правоохоронні органи;
6) проводити перевірки установ;
7) оформлювати та видавати медичні документи;
8) звертатися до суду у випадках порушення законодавства.
Розділ 4: Лікарська таємниця
Стаття 10. Визначення лікарської таємниці
- Лікарська таємниця - медичне, правове, соціально-етичне поняття, що є забороною медичному працівникові повідомляти третім особам інформацію про стан здоров'я пацієнта, діагноз, результати обстеження, сам факт звернення за медичною допомогою та відомості про особисте життя, отримані при обстеженні та лікуванні.
Стаття 11. Розголошення лікарської таємниці
1) Розголошенням лікарської таємниці є повідомлення таких відомостей хоча б одній особі (за винятком самого пацієнта чи медперсоналу, який бере участь у лікуванні цього пацієнта).
2) Повідомлення медичним працівником відомостей про стан здоров'я самому пацієнту не є розголошенням лікарської таємниці з правової точки зору та не утворює складу злочину.
3) Розголошення відомостей, що становлять лікарську таємницю, допускається за письмовою чи усною згодою пацієнта (зафіксованого на відео).
Примітка: Надання відомостей, що становлять лікарську таємницю, без згоди громадянина допускається у разі запиту органів дізнання та слідства, суду у зв'язку з проведенням розслідування або судового розгляду на запит органів прокуратури у зв'язку зі службовою необхідністю.
Розділ 5: Відповідальність та нагляд
Стаття 12. Нормативи МОЗ
1. Медична допомога надається лише за наявності медичної книжки
(крім екстрених випадків).
2. Співробітник МОЗ зобов’язаний перевіряти наявність медичної документації перед наданням послуг.
3. Відмова у наданні допомоги допускається у випадках:
1) відсутності медичної книжки;
2) загрози життю медичного працівника;
3) неадекватної поведінки пацієнта.
4. Час реагування на виклик є обов’язковим нормативом діяльності МОЗ
5. Перевищення встановленого часу без поважної причини є порушенням службових обов’язків.
6. Надання допомоги повинно здійснюватися виключно у визначених законом місцях або умовах.
Стаття 13. Заборони
Забороняється:
1) надання медичних послуг без перевірки медичної книжки;
2) видача медичних карт особами без відповідного звання;
3) фальсифікація медичної документації;
4) порушення порядку ведення медичних записів.
Стаття 14. Відповідальність
1. Порушення правил видачі медичних документів тягне за собою дисциплінарну та правову відповідальність.
2. Неналежне ведення медичної документації є підставою для службового розслідування.
3. Співробітник несе відповідальність за:
1) неправомірну відмову у допомозі;
2) перевищення повноважень;
3) порушення стандартів медичної діяльності.
Стаття 15. Контроль та нагляд
- Контроль та нагляд за діяльністю МОЗ здійснює Міністр охорони здоров’я.
