ПІБ: Ростиславович Андрій Андрійович
Стать: Чоловік
Мати: Аліна Ростиславович
Батько: Максим Ростиславович
Зріст / вага: 185 см / 65 кг
Дата народження: 13.12.2000
Вік: 25
Місце народження: с. Долінськ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: тренування, біг, силові навантаження
Сімейний стан: неодружений
Зовнішність:
— спортивна статура
— карі очі
— кучеряве волосся
— татуювання (портрет Неймара)
Увечері вони сиділи за одним столом: батько мовчки їв, мати розповідала про учнів, а Андрій більше слухав, ніж втручався. Якщо він щось і казав — коротко і по суті.
Одного разу, коли він запитав у батька, чому той ніколи не скаржиться, той відповів:
— “Бо від цього нічого не змінюється.”
Це запам’яталося.
Якось двоє хлопців не поділили м’яч. Крики затягнулися, і ніхто не хотів поступатися. Андрій просто забрав м’яч і сказав:
— “Або граємо разом, або ніхто не грає.”
Йому пробували перечити, але через кілька хвилин уже грали всі разом.
Він не прагнув бути лідером — просто не любив безладу.
На контрольних він часто сидів довше за інших. Не тому що не знав — просто перевіряв.
Коли однокласники списували, він цього не робив. Не через принципи — йому було простіше зробити самому, ніж ризикувати.
Після уроків він йшов на тренування. Спочатку — щоб “не бути слабким”, пізніше — щоб просто очистити голову.
Згодом усе стало простіше.
Він почав брати підробітки — іноді через гроші, іноді просто щоб не сидіти без діла. Втома накопичувалася, але він звик працювати в такому режимі.
На парах Андрій не був найактивнішим, але якщо вже говорив — його слухали. Він не любив довгих пояснень.
Відбір був складний. На одному з етапів він провалив тест — і вже думав, що все. Але через кілька днів його все ж запросили далі.
Під час стажування він часто помилявся. Один раз неправильно оцінив дані — і це затримало роботу всієї групи. Йому прямо про це сказали.
Після того він почав перевіряти все двічі. Іноді тричі.
Іноді він сидів над одним завданням годинами й не був упевнений, що робить правильно.
Під час одного із завдань ситуація пішла не за планом. Частина команди розгубилася. Андрій не пропонував нічого “героїчного” — просто почав по черзі закривати дрібні задачі.
Пізніше виявилося, що саме це і допомогло втримати ситуацію.
Після цього був період, коли він не міг працювати як раніше. Це дратувало більше, ніж сам біль.
Він повертався поступово: спочатку до простих задач, потім до складніших.
Перший нормальний діалог почався з суперечки. Вона сказала, що його підхід “занадто холодний”. Він відповів, що її — “занадто емоційний”.
Після цього вони почали говорити частіше.
Він усе ще перевіряє свої рішення по кілька разів. Іноді затримується довше, ніж потрібно.
Тренування залишилися частиною життя — не як ціль, а як звичка.
Він не вважає себе досвідченим. Просто вже менше помиляється, ніж раніше.
І цього поки достатньо.
Стать: Чоловік
Мати: Аліна Ростиславович
Батько: Максим Ростиславович
Зріст / вага: 185 см / 65 кг
Дата народження: 13.12.2000
Вік: 25
Місце народження: с. Долінськ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: тренування, біг, силові навантаження
Сімейний стан: неодружений
Зовнішність:
— спортивна статура
— карі очі
— кучеряве волосся
— татуювання (портрет Неймара)
✦ Походження та родина
Андрій народився у невеликому селі Долінськ. Місце було тихе: кілька вулиць, школа, магазин і поле за околицею. Батько працював на виробництві, часто приходив додому втомлений і мовчазний. Мати викладала у школі й звикла говорити більше, ніж слухати.Увечері вони сиділи за одним столом: батько мовчки їв, мати розповідала про учнів, а Андрій більше слухав, ніж втручався. Якщо він щось і казав — коротко і по суті.
Одного разу, коли він запитав у батька, чому той ніколи не скаржиться, той відповів:
— “Бо від цього нічого не змінюється.”
Це запам’яталося.
✦ Дитинство
У дворі Андрій не був найгучнішим. Коли виникали суперечки, він не ліз першим — але якщо вже втручався, то намагався швидко закрити конфлікт.Якось двоє хлопців не поділили м’яч. Крики затягнулися, і ніхто не хотів поступатися. Андрій просто забрав м’яч і сказав:
— “Або граємо разом, або ніхто не грає.”
Йому пробували перечити, але через кілька хвилин уже грали всі разом.
Він не прагнув бути лідером — просто не любив безладу.
✦ Шкільні роки
У школі Андрій навчався рівно: без провалів, але й без постійних “відмінно”. Йому краще давалися предмети, де треба було думати — історія, географія, логіка.На контрольних він часто сидів довше за інших. Не тому що не знав — просто перевіряв.
Коли однокласники списували, він цього не робив. Не через принципи — йому було простіше зробити самому, ніж ризикувати.
Після уроків він йшов на тренування. Спочатку — щоб “не бути слабким”, пізніше — щоб просто очистити голову.
✦ Студентські роки
До університету в Києві він звикав довго. Велике місто дратувало шумом і темпом. Перші місяці він майже ні з ким не спілкувався — приходив на пари, тренувався і йшов додому.Згодом усе стало простіше.
Він почав брати підробітки — іноді через гроші, іноді просто щоб не сидіти без діла. Втома накопичувалася, але він звик працювати в такому режимі.
На парах Андрій не був найактивнішим, але якщо вже говорив — його слухали. Він не любив довгих пояснень.
✦ Стажування
На третьому курсі він подався на стажування. Без особливої впевненості, просто “спробувати”.Відбір був складний. На одному з етапів він провалив тест — і вже думав, що все. Але через кілька днів його все ж запросили далі.
Під час стажування він часто помилявся. Один раз неправильно оцінив дані — і це затримало роботу всієї групи. Йому прямо про це сказали.
Після того він почав перевіряти все двічі. Іноді тричі.
✦ Робота та перші труднощі
Робота виявилася не такою “чіткою”, як він уявляв. Багато невизначеності, мало чітких відповідей.Іноді він сидів над одним завданням годинами й не був упевнений, що робить правильно.
Під час одного із завдань ситуація пішла не за планом. Частина команди розгубилася. Андрій не пропонував нічого “героїчного” — просто почав по черзі закривати дрібні задачі.
Пізніше виявилося, що саме це і допомогло втримати ситуацію.
✦ Поранення
На одному з виїздів він отримав травму. Нічого “кіношного” — просто момент, де щось пішло не так.Після цього був період, коли він не міг працювати як раніше. Це дратувало більше, ніж сам біль.
Він повертався поступово: спочатку до простих задач, потім до складніших.
✦ Особисте
З Анастасією він познайомився на роботі. Вони не одразу почали спілкуватися — кілька разів просто перетиналися.Перший нормальний діалог почався з суперечки. Вона сказала, що його підхід “занадто холодний”. Він відповів, що її — “занадто емоційний”.
Після цього вони почали говорити частіше.
✦ Теперішній час
Зараз Андрій живе в Києві і працює в аналітичному напрямку.Він усе ще перевіряє свої рішення по кілька разів. Іноді затримується довше, ніж потрібно.
Тренування залишилися частиною життя — не як ціль, а як звичка.
Він не вважає себе досвідченим. Просто вже менше помиляється, ніж раніше.
І цього поки достатньо.
Останнє редагування:
