ЗАКОН УКРАЇНИ
Про судоустрій і статус суддів
Про судоустрій і статус суддів
Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права та забезпечує право кожного на справедливий суд.
РОЗДІЛ 1
ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Стаття 1. Судова влада
1. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
2. Судову владу реалізовують судді шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Стаття 2. Завдання суду
1. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.
Стаття 3. Система судоустрою України
1. Суди України утворюють єдину систему.
2. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів
1. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
2. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Стаття 5. Здійснення правосуддя
1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
2. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.
Стаття 6. Незалежність судів
1. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
2. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
3. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Стаття 7. Право на справедливий суд
1. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
2. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Стаття 8. Право на повноважний суд
1. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Стаття 9. Рівність перед законом і судом
1. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
2. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.
Стаття 10. Професійна правнича допомога при реалізації права на справедливий суд
1. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно.
2. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу.
3. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом.
Стаття 11. Гласність і відкритість судового процесу
1. Судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
2. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис без отримання окремого дозволу суду.
3. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом.
4. Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах
1. Судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
2. Судові документи (позови, клопотання, ухвали, вироки та рішення) складаються виключно державною мовою.
3. Використання інших мов окрім української у судовому засіданні не допускається.
Стаття 13. Обов’язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування судових рішень для інших судів визначається законом.
3. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
4. Невиконання судових рішень має наслідком відповідальність, установлену законом.
5. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
7. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства.
8. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Стаття 13-1. Зміст рішення суду
1. Судове рішення складається з чотирьох обов’язкових частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.
1) Вступна частина має містити дату і місце ухвалення, найменування та склад суду, номер справи, а також імена (назви) сторін, інших учасників процесу та їхніх представників.
2) Описова частина: стислий виклад позицій і вимог сторін, подані заяви й клопотання, а також перелік інших процесуальних дій у справі.
3) Мотивувальна частина: встановлені судом обставини справи з посиланням на прийняті докази, обґрунтування відхилення інших доказів, юридична оцінка аргументів сторін та застосовані норми права.
4) Резолютивна частина: остаточний висновок суду про задоволення або відмову в позові, а також встановлений строк і порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.
2. У верхній частині документу судового рішення (заголовку) по центру обов'язково розміщується зображення Державного Герба України. Зображення Державного Герба України на бланку судового рішення виконується виключно в одноколірному (чорно-білому) графічному накресленні. Використання різнокольорових або стилізованих зображень Державного Герба України забороняється.
3. Судове рішення обов’язково підписується суддею (складом колегії суддів) та повинно містити офіційну гербову печатку суду. Судове рішення, яке не містить підпису або печатки, не має юридичної сили.
4. Вимоги щодо оформлення, структури та змісту судового рішення, встановлені цією статтею, є універсальними та поширюються на судові рішення судів усіх інстанцій.
Стаття 13-2. Гербова печатка
1. Гербова печатка є офіційним інструментом суду, що містить відбиток Державного Герба України та повне найменування відповідної судової установи.
Стаття 14. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
1. Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 15. Склад суду та його визначення
1. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів.
2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Стаття 15-1. Склад суду.
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі від двох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо:
1) злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років;
2) злочинів, у вчиненні яких обвинувачується Президент України, повноваження якого припинено, народний депутат України, Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора, Голова Парламенту, Голова Служби безпеки України, Начальник Державного бюро розслідувань, судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів.
3) Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених здійснюється колегіально судом у складі від двох суддів стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.
2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено позбавлення волі на строк 15 років, здійснюється колегіально судом у складі від двох суддів.
3. Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегією суддів Верховного Суду у складі від двох суддів.
4. У разі неможливості формування колегії суддів для розгляду справи, розгляд якої визначено колегіальним, така справа може бути розглянута суддею одноосібно, за винятком справ передбачених пунктом 2 частиною першою цієї статті.
Стаття 15-2. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий в судовому засіданні голосує останнім.
3. У разі рівного розподілу голосів, під час розгляду справи двома суддями, вирішальним є голос головуючого в судовому засіданні. Судове рішення ухвалюється в редакції, підтриманій головуючим
4. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення. Наявність окремої думки може враховуватися у разі оскарження судового рішення у вищестоящий суд.
Стаття 16. Символи судової влади
1. Символами судової влади є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України.
2. Суд як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
РОЗДІЛ 2
СУДОУСТРІЙ
Глава 1. Організаційні основи судоустрою
СУДОУСТРІЙ
Глава 1. Організаційні основи судоустрою
Стаття 17. Система судоустрою
1. Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
2. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.
3. Систему судоустрою складають:
1) обласний суд;
2) апеляційний суд;
3) Верховний Суд;
4) Конституційний Суд;
4. У системі судоустрою діє спеціалізований суд (Вищий антикорупційний суд) як суд першої інстанції з розгляду окремих категорій справ.
Глава 2. Обласні суди
Стаття 18. Види і склад обласних судів
1. Обласний суд — це перша та основна ланка судової системи України, що розглядає справи по суті. Обласний суд здійснює правосуддя як суд першої інстанції.
2. Обласний суд складається з суддів обласного суду, з числа яких призначається голова суду та, у визначених законом випадках, заступник або заступники голови суду.
3. З числа суддів обласного суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, визначеному процесуальним законом. У разі відсутності уповноваженої особи визначеної наказом чи іншими нормами, слідчим суддею може бути, будь-яка компетентна особа з ВРУ. У разі відсутності суддів Обласного суду, слідчий суддя І інстанції, може бути обраний із числа інших систем судоустрою.
4. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов’язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.
5. Слідчі судді (суддя) призначаються Головою обласного суду.
Стаття 18-1. Права слідчого судді
1. Кожен слідчий суддя обласного суду, в межах юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
2. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому законом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.
3. Якщо до слідчого судді звернеться з клопотанням прокурор або слідчий про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
4. Виключно слідчий суддя має право надавати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Якщо до слідчого судді звернеться з клопотанням прокурор або слідчий про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий суддя зобов’язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Стаття 18-2. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань
1. Розгляд клопотань, які віднесені до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею обласного суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Стаття 18-3. Оскарження рішень прокурора, слідчого, дізнавача до слідчого судді
1. На досудовому провадженні до слідчого судді можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження
4) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування
5) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу строків кримінального провадження.
Стаття 19. Повноваження обласного суду
1. Обласний суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.
2. Обласний суд розглядає справи щодо порушень нормативно-правових актів України, якщо злочин було вчинено в межах України.
3. Юрисдикція обласних судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.
Стаття 19-1. Оскарження рішення обласного суду
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення обласного суду повністю або частково.
2. Оскарження рішення обласного суду здійснюється шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду.
3. Апеляційна скарга на рішення обласного суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Стаття 20. Суддя обласного суду
1. Суддя обласного суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
2. У системі суду першої інстанції (обласного суду) передбачено посаду позаштатного судді. Позаштатний суддя призначається указом Президента України.
Стаття 21. Голова обласного суду
1. Голова обласного суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає повноваження заступника голови місцевого суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду;
4) видає на підставі указа Президента про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв’язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
2. Голова обласного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
3. У разі відсутності голови обласного суду його повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Стаття 22. Заступник голови обласного суду
1. Заступник голови обласного суду здійснює повноваження, визначені головою суду.
Глава 3. Апеляційні суди
Стаття 23. Апеляційний суд
1. Апеляційний суд діє як суд апеляційної (другої) інстанції, у який громадяни можуть звертатися з приводу оскарження рішення, яке виніс суд першої інстанції.
Стаття 24. Повноваження апеляційного суду
1. Апеляційний суд:
1) здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом;
2) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, інформує про результати узагальнення судової практики відповідні обласні суди, Верховний Суд;
3) надає обласним судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Стаття 24-1. Оскарження рішення апеляційного суду
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення апеляційного суду, ухвалені за результатами перегляду рішень обласного суду, якщо вирок або рішення було залишено в силі, змінено або скасовано з ухваленням нового.
2) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, окремі ухвали.
2. Оскарження рішення апеляційного суду здійснюється шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
3. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом п'яти днів з дня його проголошення.
Стаття 25. Суддя апеляційного суду
1. Особа набуває статусу судді апеляційного суду за умови призначення на відповідну посаду указом Президента України.
Стаття 26. Голова апеляційного суду
1. Голова апеляційного суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) видає на підставі указа Президента про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв’язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
3) організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
2. Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
3. У разі відсутності голови апеляційного суду його повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
4. Особа набуває статусу голови апеляційного суду за умови призначення на відповідну посаду указом Президента України.
Стаття 27. Заступник голови апеляційного суду
1. Заступник голови апеляційного суду здійснює повноваження, визначені головою суду.
Глава 4. Спеціалізований суд. Вищий антикорупційний суд
Стаття 28. Склад спеціалізованих судів
1. У системі судоустрою діє вищий спеціалізований суд як суд першої інстанції з розгляду окремих категорій справ.
2. Вищим спеціалізованим судом є:
1) Вищий антикорупційний суд.
3. Вищий антикорупційний суд розглядає справи, які віднесені до його юрисдикції процесуальним законом.
Стаття 29. Повноваження вищого антикорупційного суду
1. Вищий антикорупційний суд:
1) здійснює правосуддя як суд першої інстанції у справах та в порядку, визначених процесуальним законом;
2) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд;
3) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Стаття 30. Суддя вищого антикорупційного суду
1. Особа набуває статусу судді вищого антикорупційного суду за умови призначення на відповідну посаду указом Президента України.
2. Суддя вищого антикорупційного суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Глава 5. Верховний Суд
Стаття 31. Верховний Суд - найвищий суд у системі судоустрою України
1. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
2. Верховний Суд:
1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції.
2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;
4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину;
5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;;
6) забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;
7) забезпечує апеляційні та обласні суди методичною інформацією з питань правозастосування;
8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Стаття 32. Суддя Верховного Суду
1. Особа набуває статусу Верховного судді за умови призначення на відповідну посаду указом Президента України, за поданням кандидатури Головою Верховного Суду.
2. Суддя Верховного Суду:
1) здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;;
2) аналізує судову практику, бере участь у її узагальненні;
3. Рішення та висновки Верховного Суду є обов'язковими до виконання, остаточними і не підлягають оскарженню
Стаття 32-1. Забезпечення безперервності здійснення правосуддя в умовах кадрового дефіциту судової системи
1. У разі відсутності суддів першої інстанції (обласного суду), апеляційної інстанції (апеляційного суду) чи Конституційного Суду, або у разі неможливості здійснення ними своїх повноважень з інших причин, виконання їхніх обов’язків тимчасово покладається на суддю Верховного Суду.
2. Судові рішення та акти, ухвалені суддею Верховного Суду під час виконання делегованих повноважень, мають юридичну силу рішень тієї судової інстанції, у межах якої здійснювався розгляд справи. Оскарження зазначених рішень здійснюється у загальному порядку до інстанцій, визначених процесуальним законодавством.
3. Суддя Верховного Суду, який брав участь у розгляді справи як суддя першої інстанції (обласного суду) або апеляційної інстанцї (апеляційного суду), не може брати участі у перегляді цієї ж справи в порядку апеляційного чи касаційного провадження.
4. Під час виконання делегованих повноважень судді першої інстанції (обласного суду), апеляційної інстанції (апеляційного суду) чи Конституційного Суду, суддя Верховного Суду підписує судові рішення та інші документи як суддя тієї інстанції, повноваження якої він виконує, з обов’язковим зазначенням примітки про тимчасове делегування повноважень. У разі використання печатки для засвідчення документів, використовується печатка суду тієї інстанції, повноваження якої на момент вчинення процесуальної дії делеговано судді Верховного Суду.
Стаття 33. Голова Верховного Суду
1. Верховний Суд очолює Голова Верховного Суду, якого призначає на посаду Президент України за схваленням Парламенту.
2. Голова Верховного Суду:
1) представляє Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає повноваження заступника Голови Верховного Суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду;
4) раз на місяць інформує Парламент про діяльність Верховного Суду;
5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
3. Голова Верховного Суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
4. У разі відсутності Голови Верховного Суду його повноваження здійснює заступник Голови Верховного Суду. У разі відсутності заступника Голови Верховного Суду повноваження Голови Верховного Суду здійснює суддя, який має більший стаж роботи на посаді судді Верховного Суду.
Стаття 34. Порядок обрання Голови Верховного Суду
1. Голова Верховного Суду призначається Президентом. Затвердження кандидатури Голови Верховного Суду приймається Парламентом шляхом відкритого голосування. Рішення «ЗА» приймається більшістю голосів членів Парламенту (50% +1 голос).
Стаття 35. Порядок звільнення з посади Голови Верховного Суду
1. Голова Верховного Суду може бути достроково звільнений з посади за рішенням Президента України.
Стаття 36. Заступник Голови Верховного Суду
1. Заступник Голови Верховного Суду здійснює повноваження, визначені Головою Верховного Суду.
2. Особа набуває статусу заступника Голови Верховного Суду за умови призначення на відповідну посаду указом Президента України, за поданням кандидатури Головою Верховного Суду.
Глава 6. Конституційний Суд
Стаття 37. Статус Конституційного Суду України
1. Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
2. Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень і висновків.
Стаття 38. Повноваження Конституційного Суду
1. До повноважень Конституційного Суду належить:
1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України;;
2) офіційне тлумачення Конституції України;
3) надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах;
4) надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам розділу 4 Конституції України;
5) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.
Стаття 39. Суддя Конституційного Суду
1. Особа набуває статусу судді Конституційного Суду за умови призначення на відповідну посаду указом Президента України.
2. Рішення та висновки Конституційного Суду є обов'язковими до виконання, остаточними і не підлягають оскарженню
РОЗДІЛ 3
СУДДІ
Глава 1. Загальні положення статусу судді
СУДДІ
Глава 1. Загальні положення статусу судді
Стаття 40. Статус судді
1. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею.
2. У системі судоустрою діє посада позаштатного судді. Позаштатний суддя - це особа, яка не входить до штатного складу відповідного суду, але у визначених випадках може бути уповноважена на здійснення функцій судді першої інстанції (обласного суду) на підставі указу Президента України. Позаштатним суддею призначається особа, яка успішно пройшла співбесіду.
3. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Стаття 41. Права та обов’язки судді
1. Права судді, пов’язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.
2. Суддя зобов’язаний:
1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;
3) виявляти повагу до учасників процесу;
4) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;
5) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;
6) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання;
Стаття 42. Етика судді
1. Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської ектики.
РОЗДІЛ 4
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІ
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІ
Стаття 43. Відповідальність судді
Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1. Умисне або внаслідок недбалості:
1) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
2) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
3) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
4) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
6) порушення встановлених норм щодо відводу (самовідводу);
2. безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення;
3. допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4. умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
5. втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
6. використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
7. визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.
РОЗДІЛ 5
ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ
ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ
Стаття 44. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Стаття 45. Звільнення судді з посади у разі вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками.
Стаття 46. Звільнення судді за наказом Президента України у випадках, передбачених цим Законом.
Останнє редагування модератором:
