- ПІБ: Кацура Артем Олександрович
- Дата народження: 03.07.2005 (21 рік)
- Місце народження: м. Львів, Україна
- Місце проживання: м. Київ
- Батьки: Кацура Оксана Іванівна та Кацура Олександр Петрович
- Зовнішність: Зріст 180 см, вага 76 кг. Спортивна статура, голубі очі, коротка зачіска, темне волосся.
- Особливі прикмети: Невеликий шрам на щоці. Завжди охайний, віддає перевагу мілітарі-стилю або формі навіть у вільний час.
- Захоплення: Військова історія, стратегічні ігри, тренажерний зал, полювання, більярд та професійна література про спецслужб
- Дитинство
Його соціальний шлях розпочався з одного зі львівських дитячих садочків. Вихователі згадують Артема як дитину, яка ніколи не сиділа осторонь. Поки інші бавилися в пісочниці, Артем збирав навколо себе пацанів, організовував загони та будував стратегічні плани захоплення ігрових майданчиків. Саме в садочку він отримав свій перший бойовий досвід невеликий шрам на щоці, який залишився на пам’ять про одну з дитячих пригод, і став його першим відмітним знаком. Вже тоді в ньому бачили лідера: він завжди ділив іграшки по-справедливості та захищав молодших, за що його поважали навіть вихователі.
Юність:
Шкільні роки Артема пройшли у середній школі №255 міста Львова. Він не намагався бути зубрилою, але предмети, які його чіпляли, знав краще за вчителів. Історія, особливо військова, була його пристрастю. Поки однокласники читали соцмережі, Артем вивчав тактику битв минулого та книги про роботу спецслужб. Географія та правознавство теж давалися легко йому подобалося розуміти, як влаштований світ і як працюють закони.У цей період Артем почав серйозно займатися спортом. Тренажерний зал став його другим домом. При зрості 180 см він вигнав свою вагу до 76 кг чистої м’язової маси. Кожне тренування було для нього викликом. Паралельно він захопився стратегічними іграми та страйкболом, де міг на практиці перевірити знання з військової історії. У школі він мав репутацію прямого пацана: ніколи не підлаштовувався під обставини, завжди говорив правду в очі та мав свій власний стержень.
Військовий ліцей:
Після школи Артем зробив свій головний крок вступив до військового ліцею. Тут дитячі мрії про армію зіткнулися з реальною жорсткою дисципліною. Життя в казармі, ранні підйоми о шостій ранку, марширування на плацу до сьомого поту це була його стихія. Ліцей навчив Артема головному: повазі до побратима та вмінню підкорятися наказу, щоб потім самому навчитися командувати.Він був одним із найкращих у вогневій та тактичній підготовці. Ліцей став для нього місцем, де він остаточно зрозумів, що цивільне життя не для нього. Він звик до форми, і навіть на вихідних, коли іншим пацанам хотілося вдягнути щось модне, Артем залишався вірним мілітарі-стилю. Охайність, випрасувана форма та начищені берці стали його фішкою. Командири ліцею відзначали його як одного з найперспективніших курсантів, який мав холодний розум у стресових ситуаціях.
Доросле життя:
У 18 років Артем офіційно обрав шлях воїна він пішов у Військову службу правопорядку (ВСП). Переїзд до Києва став для нього новим викликом. Служба у ВСП для Артема стала не просто роботою, а місією. Він вважав, що порядок всередині армії це запорука успіху всієї країни.Його принциповість швидко помітили. Артем став оперативником, який не бере хабарів і не ведеться на жодні домовленості. Йому було байдуже на статус порушника якщо закон порушено, Кацура діяв жорстко і чітко по статуту. У Києві він швидко адаптувався, навчився працювати з людьми різного характеру та рангу, завжди залишаючись стриманим і професійним. Він продовжував вдосконалюватися: курси психології бою, тактична медицина та вогнева підготовка були в його графіку постійно.
Теперішній час:
Артем Кацура у свої двадцять один рік вже має серйозний досвід роботи у Військовій службі правопорядку. Його діяльність пов’язана з кримінальними провадженнями, де він неодноразово доводив свою принциповість та професіоналізм. За час служби Артем притягнув до відповідальності багатьох дезертирів.
Його робота була відзначена офіційними нагородами.
Він отримав нагрудний знак За сприяння війську та почесну грамоту від командування.
Для Артема ці відзнаки вони стали підтвердженням того, що він рухається правильним шляхом і що його служба має значення.
Зараз він продовжує виконувати свої обов’язки, хоча вже не з таким навантаженням, як раніше.
Артем має бажання стати генералом Збройних Сил України та командиром військової частини.
Це прагнення для нього не лише кар’єрна мета, а й символ служіння державі на найвищому рівні, бажання вести за собою людей і відповідати за майбутнє армії.
