Особисті дані
Ім’я: Михайло
Прізвище: Котляревський
Дата народження: 1 січня 1990 року
Місце народження: Харків
Зріст / вага: 187 см / 96 кг
Особливі прикмети: шрам на лобі близько 8 см, який залишився після бійки у 14 років.
Дитинство
Михайло народився у Харкові на початку 1990 року. Його дитинство припало на час, коли багато сімей в Україні жили нестабільно. Батько працював слюсарем у водоканалі, мав шостий розряд і часто приходив додому пізно, іноді втомлений настільки, що майже не говорив. Мати працювала ветеринаром, мала вищу освіту, тому вдома завжди ставилася до навчання серйозніше, ніж батько. Вона намагалася слідкувати, щоб син не запускав школу, хоча й розуміла, що той більше тягнеться до вулиці.
Сім’я жила звичайно. Грошей на дороге життя не було, але голодними не сиділи. Якщо треба було щось купити — збирали, чекали зарплати, брали. У дитинстві Михайло не відчував себе бідним, тому що майже всі навколо жили схоже. Більшу частину часу проводив надворі: двір, гаражі, шкільний майданчик. Часто повертався додому, коли вже темніло, через що мати сварила, а батько мовчки дивився й питав лише одне — де був.
Батько привчив, що якщо вже щось зробив, треба відповідати самому. Без скарг, без виправдань. Це закріпилося ще в дитинстві. Якщо була проблема — спочатку пробував вирішити сам. Просити допомоги не любив. Через це часом потрапляв у конфлікти, бо впертість з’явилась рано.
У 14 років сталася ситуація, яку досі пам’ятає. Біля магазину неподалік дому місцевий п’яний чоловік почав чіплятися до кількох молодших хлопців. Михайло втрутився, спочатку словесно, але швидко дійшло до бійки. Під час штовханини той чоловік зачепив його розбитою пляшкою. Удар пройшов по лобі, залишивши шрам. Коли повернувся додому в крові, батько не сварив. Лише сказав, що іноді правильне рішення може дорого коштувати.
Юність
У школі Михайло вчився середньо. Не був проблемним, але й відмінником не став. Міг сперечатися з учителем, якщо вважав, що той неправий, але серйозних порушень не мав. Декілька разів пропускав уроки, щоб поїхати на ставок або просто погуляти з друзями. У той час уже почав любити тишу — міг годинами сидіти біля води без розмов.
Був один близький друг зі школи, з яким спілкується й досі, хоч рідко бачаться. Після випуску кожен зайнявся своїм життям, але іноді списуються або можуть зідзвонитися. Більшість інших знайомих залишились у минулому.
У 17 років довго спілкувався з дівчиною. Не поспішав, просто розмовляли, ділилися особистим, багато писали. Він почав довіряти, розповів речі, які не говорив іншим. Через певний час вона перестала відповідати, заблокувала його й передала частину особистої інформації стороннім. Це не стало трагедією, але після того він перестав сприймати довіру легко. З жінками спілкується нормально, але близько нікого не підпускає.
Після школи вступив на навчання, пов’язане з правоохоронною діяльністю. Вважав, що ця робота йому підходить: дисципліна, порядок, конкретні задачі. Особливих мрій не будував, просто хотів мати стабільність і не залежати від когось.
Служба в поліції
Після навчання пішов служити в Національній Поліції України. Починав сержантом. Робота була непроста — нічні чергування, виклики, постійний контакт із людьми, які часто були агресивними або нетверезими. За перші роки звик до того, що вдома телефон може подзвонити будь-коли.
Один із випадків, який добре запам’ятався — велика ДТП за участі трьох фур. Працював на оформленні, майже добу не спав. Саме після таких змін зрозумів, що служба — це не те, що показують у серіалах. Більше паперів, відповідальності та помилок, ніж хтось думає.
У поліції працював до 27 років. За цей час навчився розбиратися в людях, став спокійніше реагувати на конфлікти. Якщо раніше міг одразу сперечатися, то з віком навчився мовчати, коли це вигідніше.
Служба в СБУ
Після поліції перейшов до Служби безпеки України. Сфера була іншою: менше вулиці, більше роботи з інформацією, перевірками та документами. На новій посаді почав уважніше ставитися до деталей. Багато що вже не сприймав на слово. Одна справа стала ключовою. В міжнародному аеропорту затримали партію наркотиків, яка мала йти рейсом з України до США. Серед вилученого були канабіс, кокаїн, екстазі, метадон та інші речовини — загалом близько 20 кілограмів. Частина доказів пізніше зникла, частина документів була прихована або оформлена з порушеннями. Відповідальність частково поклали на Михайла, хоча він вважав, що справа була значно ширшою. Після службової перевірки його звільнили.
Після цього кілька днів майже нікуди не виходив. Сидів у квартирі, курив IQOS, майже не відповідав на дзвінки. Саме тоді остаточно зрозумів, що в державних структурах часто крайнім роблять того, хто опинився ближче.
Служба зараз
Після звільнення сам подав документи до Збройних Сил України та перейшов у Державну прикордонну службу України. Спочатку пробував працювати в аеропорту з кінологами, але цей напрям не підійшов. Через кілька днів перевівся на сухопутний напрям.
Зараз служить на напрямку кордону з Румунією. Працює на перевірці транспорту та документів. Частина змін денні, частина нічні — залежить від графіку. Одного разу через розподіл змін посварився з колегою, з яким добре спілкувався. Через непорозуміння щодо чергування перестали нормально говорити. Михайло не любить сварки, але якщо вважає, що правий, першим не мириться.
Побут і теперішній час
Зараз живе сам, орендує квартиру. Після служби часто їде додому мовчки. Любить тишу. Якщо пізно ліг — вранці п’є каву, іноді кілька чашок.
У вільний час їздить на ставок. Не заради “улову”, більше щоб побути одному. Якщо не їде — сидить за комп’ютером до ночі. Любить дивитися відео про старі BMW та Audi, особливо старші моделі.
Із батьками телефонуе 3–4 рази на тиждень. Часто ненадовго, бо вони лягають рано, а через роботу графік різний. Музику слухає різну, але більше спокійну — сумні треки, патріотичні пісні, іноді про кохання чи розлуку.
У спілкуванні може легко знайти контакт із людьми. Уміє підтримати розмову, вислухати, підказати. З дівчатами теж спілкується легко, але не переходить межу дружби. Після минулого досвіду не хоче пускати когось занадто близько.
Не любить брехню. Якщо дізнається, що людина збрехала — ставлення змінюється одразу. Коли злиться, зазвичай мовчить. Може довго нічого не говорити, більше курить і просто йде від розмови. Впертий, через це іноді сам створює собі проблеми.
Зараз головна ціль проста — заробити достатньо, мати власне житло, не залежати від оренди та з часом побудувати спокійне життя. Про дітей поки не думає. Вважає, що спочатку потрібно розібратися зі своїм життям, а вже потім брати відповідальність за чуже.
(З часом тема може доповнюватися)
Ім’я: Михайло
Прізвище: Котляревський
Дата народження: 1 січня 1990 року
Місце народження: Харків
Зріст / вага: 187 см / 96 кг
Особливі прикмети: шрам на лобі близько 8 см, який залишився після бійки у 14 років.
Дитинство
Михайло народився у Харкові на початку 1990 року. Його дитинство припало на час, коли багато сімей в Україні жили нестабільно. Батько працював слюсарем у водоканалі, мав шостий розряд і часто приходив додому пізно, іноді втомлений настільки, що майже не говорив. Мати працювала ветеринаром, мала вищу освіту, тому вдома завжди ставилася до навчання серйозніше, ніж батько. Вона намагалася слідкувати, щоб син не запускав школу, хоча й розуміла, що той більше тягнеться до вулиці.
Сім’я жила звичайно. Грошей на дороге життя не було, але голодними не сиділи. Якщо треба було щось купити — збирали, чекали зарплати, брали. У дитинстві Михайло не відчував себе бідним, тому що майже всі навколо жили схоже. Більшу частину часу проводив надворі: двір, гаражі, шкільний майданчик. Часто повертався додому, коли вже темніло, через що мати сварила, а батько мовчки дивився й питав лише одне — де був.
Батько привчив, що якщо вже щось зробив, треба відповідати самому. Без скарг, без виправдань. Це закріпилося ще в дитинстві. Якщо була проблема — спочатку пробував вирішити сам. Просити допомоги не любив. Через це часом потрапляв у конфлікти, бо впертість з’явилась рано.
У 14 років сталася ситуація, яку досі пам’ятає. Біля магазину неподалік дому місцевий п’яний чоловік почав чіплятися до кількох молодших хлопців. Михайло втрутився, спочатку словесно, але швидко дійшло до бійки. Під час штовханини той чоловік зачепив його розбитою пляшкою. Удар пройшов по лобі, залишивши шрам. Коли повернувся додому в крові, батько не сварив. Лише сказав, що іноді правильне рішення може дорого коштувати.
Юність
У школі Михайло вчився середньо. Не був проблемним, але й відмінником не став. Міг сперечатися з учителем, якщо вважав, що той неправий, але серйозних порушень не мав. Декілька разів пропускав уроки, щоб поїхати на ставок або просто погуляти з друзями. У той час уже почав любити тишу — міг годинами сидіти біля води без розмов.
Був один близький друг зі школи, з яким спілкується й досі, хоч рідко бачаться. Після випуску кожен зайнявся своїм життям, але іноді списуються або можуть зідзвонитися. Більшість інших знайомих залишились у минулому.
У 17 років довго спілкувався з дівчиною. Не поспішав, просто розмовляли, ділилися особистим, багато писали. Він почав довіряти, розповів речі, які не говорив іншим. Через певний час вона перестала відповідати, заблокувала його й передала частину особистої інформації стороннім. Це не стало трагедією, але після того він перестав сприймати довіру легко. З жінками спілкується нормально, але близько нікого не підпускає.
Після школи вступив на навчання, пов’язане з правоохоронною діяльністю. Вважав, що ця робота йому підходить: дисципліна, порядок, конкретні задачі. Особливих мрій не будував, просто хотів мати стабільність і не залежати від когось.
Служба в поліції
Після навчання пішов служити в Національній Поліції України. Починав сержантом. Робота була непроста — нічні чергування, виклики, постійний контакт із людьми, які часто були агресивними або нетверезими. За перші роки звик до того, що вдома телефон може подзвонити будь-коли.
Один із випадків, який добре запам’ятався — велика ДТП за участі трьох фур. Працював на оформленні, майже добу не спав. Саме після таких змін зрозумів, що служба — це не те, що показують у серіалах. Більше паперів, відповідальності та помилок, ніж хтось думає.
У поліції працював до 27 років. За цей час навчився розбиратися в людях, став спокійніше реагувати на конфлікти. Якщо раніше міг одразу сперечатися, то з віком навчився мовчати, коли це вигідніше.
Служба в СБУ
Після поліції перейшов до Служби безпеки України. Сфера була іншою: менше вулиці, більше роботи з інформацією, перевірками та документами. На новій посаді почав уважніше ставитися до деталей. Багато що вже не сприймав на слово. Одна справа стала ключовою. В міжнародному аеропорту затримали партію наркотиків, яка мала йти рейсом з України до США. Серед вилученого були канабіс, кокаїн, екстазі, метадон та інші речовини — загалом близько 20 кілограмів. Частина доказів пізніше зникла, частина документів була прихована або оформлена з порушеннями. Відповідальність частково поклали на Михайла, хоча він вважав, що справа була значно ширшою. Після службової перевірки його звільнили.
Після цього кілька днів майже нікуди не виходив. Сидів у квартирі, курив IQOS, майже не відповідав на дзвінки. Саме тоді остаточно зрозумів, що в державних структурах часто крайнім роблять того, хто опинився ближче.
Служба зараз
Після звільнення сам подав документи до Збройних Сил України та перейшов у Державну прикордонну службу України. Спочатку пробував працювати в аеропорту з кінологами, але цей напрям не підійшов. Через кілька днів перевівся на сухопутний напрям.
Зараз служить на напрямку кордону з Румунією. Працює на перевірці транспорту та документів. Частина змін денні, частина нічні — залежить від графіку. Одного разу через розподіл змін посварився з колегою, з яким добре спілкувався. Через непорозуміння щодо чергування перестали нормально говорити. Михайло не любить сварки, але якщо вважає, що правий, першим не мириться.
Побут і теперішній час
Зараз живе сам, орендує квартиру. Після служби часто їде додому мовчки. Любить тишу. Якщо пізно ліг — вранці п’є каву, іноді кілька чашок.
У вільний час їздить на ставок. Не заради “улову”, більше щоб побути одному. Якщо не їде — сидить за комп’ютером до ночі. Любить дивитися відео про старі BMW та Audi, особливо старші моделі.
Із батьками телефонуе 3–4 рази на тиждень. Часто ненадовго, бо вони лягають рано, а через роботу графік різний. Музику слухає різну, але більше спокійну — сумні треки, патріотичні пісні, іноді про кохання чи розлуку.
У спілкуванні може легко знайти контакт із людьми. Уміє підтримати розмову, вислухати, підказати. З дівчатами теж спілкується легко, але не переходить межу дружби. Після минулого досвіду не хоче пускати когось занадто близько.
Не любить брехню. Якщо дізнається, що людина збрехала — ставлення змінюється одразу. Коли злиться, зазвичай мовчить. Може довго нічого не говорити, більше курить і просто йде від розмови. Впертий, через це іноді сам створює собі проблеми.
Зараз головна ціль проста — заробити достатньо, мати власне житло, не залежати від оренди та з часом побудувати спокійне життя. Про дітей поки не думає. Вважає, що спочатку потрібно розібратися зі своїм життям, а вже потім брати відповідальність за чуже.
(З часом тема може доповнюватися)
