ПІБ: Моретті Дмитро Артемович
Стать: Чоловіча
Мати: Моретті Олена
Батько: Моретті Артем
Дата народження: 20.11.2000
Вік: 25
Місце народження: Львів
Місце проживання: Львів
Захоплення: Комп’ютерні ігри
Відмітні знаки: Рятувальник на руці
Дмитро Моретті народився у Львові і провів там усе своє дитинство. Він жив у звичайній старій квартирі разом із батьками в одному зі спальних районів міста. Район був тихий — типові багатоповерхівки, вузькі двори, де роками нічого не змінювалося. Люди сиділи на лавках, обговорювали новини, і здавалося, що час там просто завмер.
Батько працював майже щодня і повертався додому пізно ввечері. Він був небагатослівним, завжди втомленим, тому в домі рідко звучали довгі розмови. Мати більше часу проводила вдома — вона тримала побут на собі, готувала, слідкувала за порядком і привчала Дмитра до дисципліни.
З дитинства хлопець звик до тиші. У їхньому домі не було гучних свят чи частих гостей. Кожен займався своїм, і це стало для нього нормою. Дмитро не був активною дитиною — він не рвався на вулицю першим. Іноді виходив у двір, щоб пограти з іншими дітьми, але частіше залишався вдома.
Він любив сидіти на кухні біля вікна, спостерігати за життям міста: як їдуть машини, як люди повертаються з роботи, як вечір змінюється ніччю. Самотність не лякала його — навпаки, давала відчуття спокою.
Школа
До школи Дмитро пішов у тому ж районі, де жив, тому більшість дітей знав ще з дитинства. Його шкільні роки проходили спокійно і без різких змін.
Він не був відмінником, але й не відставав. Просто робив мінімум, який був потрібен. Сидів на уроках тихо, слухав учителів, але рідко проявляв ініціативу.
Домашні завдання часто відкладав до пізнього вечора. Робив їх швидко, іноді без особливого бажання, просто щоб “закрити питання”.
У класі тримався осторонь. Мав кілька знайомих, але не прагнув великої компанії чи популярності. Після школи зазвичай одразу йшов додому.
Конфліктів уникав. Йому було байдуже до чужих суперечок — він просто не хотів витрачати енергію на зайві речі.
Підлітковий період
З віком Дмитро став ще більш закритим і врівноваженим. Він чітко зрозумів, що не потребує великої кількості людей поруч.
Міг проводити дні вдома:
граючи в комп’ютерні ігри
дивлячись фільми
просто думаючи
Іноді він майже ні з ким не розмовляв, і це його повністю влаштовувало.
Але були моменти, коли він виходив на довгі прогулянки Львовом. Він добре знав свій район — кожен двір, кожен прохід. Саме під час цих прогулянок почав задумуватись про майбутнє.
У цей період він зробив своє перше татуювання — вовка на шиї. Для нього це був символ:
самостійності
витривалості
внутрішньої сили
Після цього люди почали дивитися на нього інакше. Хтось цікавився, хтось оцінював. Дмитро ж залишався спокійним — він не любив пояснювати щось іншим.
Переїзд у Львів (самостійне життя)
Коли настав час змін, Дмитро вирішив почати самостійне життя в межах Львова, але вже окремо від батьків.
Він зняв кімнату і вперше відчув, що таке повна відповідальність за себе:
платити за житло
купувати їжу
планувати свій бюджет
Життя стало більш напруженим, але й більш реальним.
Робота
Дмитро почав працювати на різних роботах, які не вимагали спеціальної освіти. Це були:
склади
доставка
підсобні роботи
Робота часто була важкою і монотонною. Іноді зміни починались дуже рано або закінчувались пізно вночі.
Він повертався додому втомлений, дивлячись у вікно транспорту на нічний Львів.
Колективи змінювались, але Дмитро завжди залишався однаковим:
спокійний
відсторонений
професійний
Він не ліз у конфлікти, не заводив зайвих знайомств. Просто робив свою роботу.
Теперішній час
Зараз Дмитро повністю адаптувався до свого життя. Він живе спокійно, без зайвого шуму і драм.
Його день виглядає просто:
робота
дорога додому
відпочинок
У вільний час він:
грає в комп’ютерні ігри
дивиться фільми
іноді гуляє містом
Його коло спілкування дуже вузьке — кілька перевірених людей.
Він не прагне великої уваги чи слави. Йому важлива стабільність, контроль над своїм життям і внутрішній спокій.
Характер
Дмитро Моретті:
спокійний
замкнутий
спостережливий
врівноважений
незалежний
Він не довіряє людям одразу, але якщо вже довірив — це надовго.
Стать: Чоловіча
Мати: Моретті Олена
Батько: Моретті Артем
Дата народження: 20.11.2000
Вік: 25
Місце народження: Львів
Місце проживання: Львів
Захоплення: Комп’ютерні ігри
Відмітні знаки: Рятувальник на руці
Дмитро Моретті народився у Львові і провів там усе своє дитинство. Він жив у звичайній старій квартирі разом із батьками в одному зі спальних районів міста. Район був тихий — типові багатоповерхівки, вузькі двори, де роками нічого не змінювалося. Люди сиділи на лавках, обговорювали новини, і здавалося, що час там просто завмер.
Батько працював майже щодня і повертався додому пізно ввечері. Він був небагатослівним, завжди втомленим, тому в домі рідко звучали довгі розмови. Мати більше часу проводила вдома — вона тримала побут на собі, готувала, слідкувала за порядком і привчала Дмитра до дисципліни.
З дитинства хлопець звик до тиші. У їхньому домі не було гучних свят чи частих гостей. Кожен займався своїм, і це стало для нього нормою. Дмитро не був активною дитиною — він не рвався на вулицю першим. Іноді виходив у двір, щоб пограти з іншими дітьми, але частіше залишався вдома.
Він любив сидіти на кухні біля вікна, спостерігати за життям міста: як їдуть машини, як люди повертаються з роботи, як вечір змінюється ніччю. Самотність не лякала його — навпаки, давала відчуття спокою.
Школа
До школи Дмитро пішов у тому ж районі, де жив, тому більшість дітей знав ще з дитинства. Його шкільні роки проходили спокійно і без різких змін.
Він не був відмінником, але й не відставав. Просто робив мінімум, який був потрібен. Сидів на уроках тихо, слухав учителів, але рідко проявляв ініціативу.
Домашні завдання часто відкладав до пізнього вечора. Робив їх швидко, іноді без особливого бажання, просто щоб “закрити питання”.
У класі тримався осторонь. Мав кілька знайомих, але не прагнув великої компанії чи популярності. Після школи зазвичай одразу йшов додому.
Конфліктів уникав. Йому було байдуже до чужих суперечок — він просто не хотів витрачати енергію на зайві речі.
Підлітковий період
З віком Дмитро став ще більш закритим і врівноваженим. Він чітко зрозумів, що не потребує великої кількості людей поруч.
Міг проводити дні вдома:
граючи в комп’ютерні ігри
дивлячись фільми
просто думаючи
Іноді він майже ні з ким не розмовляв, і це його повністю влаштовувало.
Але були моменти, коли він виходив на довгі прогулянки Львовом. Він добре знав свій район — кожен двір, кожен прохід. Саме під час цих прогулянок почав задумуватись про майбутнє.
У цей період він зробив своє перше татуювання — вовка на шиї. Для нього це був символ:
самостійності
витривалості
внутрішньої сили
Після цього люди почали дивитися на нього інакше. Хтось цікавився, хтось оцінював. Дмитро ж залишався спокійним — він не любив пояснювати щось іншим.
Переїзд у Львів (самостійне життя)
Коли настав час змін, Дмитро вирішив почати самостійне життя в межах Львова, але вже окремо від батьків.
Він зняв кімнату і вперше відчув, що таке повна відповідальність за себе:
платити за житло
купувати їжу
планувати свій бюджет
Життя стало більш напруженим, але й більш реальним.
Робота
Дмитро почав працювати на різних роботах, які не вимагали спеціальної освіти. Це були:
склади
доставка
підсобні роботи
Робота часто була важкою і монотонною. Іноді зміни починались дуже рано або закінчувались пізно вночі.
Він повертався додому втомлений, дивлячись у вікно транспорту на нічний Львів.
Колективи змінювались, але Дмитро завжди залишався однаковим:
спокійний
відсторонений
професійний
Він не ліз у конфлікти, не заводив зайвих знайомств. Просто робив свою роботу.
Теперішній час
Зараз Дмитро повністю адаптувався до свого життя. Він живе спокійно, без зайвого шуму і драм.
Його день виглядає просто:
робота
дорога додому
відпочинок
У вільний час він:
грає в комп’ютерні ігри
дивиться фільми
іноді гуляє містом
Його коло спілкування дуже вузьке — кілька перевірених людей.
Він не прагне великої уваги чи слави. Йому важлива стабільність, контроль над своїм життям і внутрішній спокій.
Характер
Дмитро Моретті:
спокійний
замкнутий
спостережливий
врівноважений
незалежний
Він не довіряє людям одразу, але якщо вже довірив — це надовго.
