Повне ім'я: Краб Володимир Іванович (зараз ідентифікує себе як Краб Вікторія Іванівна)
Стать: Трансгендер (соціальний перехід з чоловічої на жіночу)
Мати: Краб Оксана Петрівна (має свій невеликий продуктовий магазинчик)
Батько: Краб Іван Сергійович (працює далекобійником, постійно в рейсах)
Зріст та вага: 172 см / 64 кг
Дата народження: 03.06.1998
Вік: 28 років
Місце народження: Україна, місто Івано-Франківськ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ, Україна
Хобі: Спорт, залізо в залі, книжки, вечірні прогулянки, музика під настрій
Сімейний стан: Незаміжня (неодружений)
Статура: Спортивна, фітнес, нічого зайвого
Колір очей: Карі
Зачіска: Темне довге волосся, доглянуте
Особливі прикмети: Татуха з компасом на лівому зап'ясті
ДИТИНСТВО
Володимир народився у звичайній, простій родині в Івано-Франківську в 1998 році. Батьки крутилися як могли, щоб заробити копійку.
Батько, Іван Сергійович, пахав на вантажівці й постійно пропадав у відрядженнях — його могло не бути вдома тижнями, а то й місяцями. Мати, Оксана Петрівна, якраз відкрила свій продуктовий магазин, тому пропадала там з ранку до ночі, займалась товаром і документами. Через це малий Вова виріс, по суті, сам по собі. Його або лишали під наглядом сусідок, або він просто сидів один удома.
З самого малечку Вова був дуже тихою дитиною. Поки інші пацани у дворі ганяли м'яча, билися, будували халабуди й постійно кричали, він просто сидів осторонь і спостерігав. У нього не було жодної агресії, він не ліз у бійки й взагалі не любив галасливі компанії. Йому було цікавіше дивитися на людей, думати про щось своє. Зрозуміло, що через таку поведінку лідером серед однолітків він ніколи не був. Проте і відкритих ворогів не мав, бо нікого не чіпав. Коли пішов у школу, почалися перші проблеми з адаптацією. Велика купа незнайомих людей, крики на коридорах — все це його сильно напрягало. Вчителі в щоденнику часто писали батькам, що хлопець спокійний, вчиться нормально, але взагалі закритий і ні з ким не спілкується. Однокласники через це вважали його дивним, трималися трохи осторонь, а Вова й сам не набивався в друзі. Самі емоційні проблеми почалися саме тоді. Він почав помічати, що відрізняється від інших хлопців, що йому не подобаються їхні розмови та забави. Тоді, в дитинстві, він ще не міг зрозуміти, що з ним не так, а батьки просто думали, що в нього такий потайний і важкий характер.
ПІДЛІТКОВИЙ ВІК
Коли почався підлітковий вік, ситуація стала ще гіршою. Внутрішньо Вову просто розривало. Він став ще більше уникати людей, ховався від компаній. У школі спілкувався буквально з двома людьми, та й те — суто перекинутися кількома словами на перерві про уроки, а після школи він одразу йшов додому і ніде не гуляв. В цей же час батько почав частіше бувати вдома між рейсами, і в родині почалося жорстке напруження. Батько був чоловіком старої закалки — суворий, вимагав дисципліни, хотів бачити в синові "справжнього мужика". Постійно вичитував Вову за те, що той сидить удома, не має друзів, не вміє битися. Хлопець терпіти не міг скандалів, тому ніколи не сперечався в лоб, а просто мовчки вислуховував весь цей пресинг, але всередині в нього все закипало. Років у 14-16 Вова остаточно зрозумів, у чому причина його дискомфорту. Він відчув, що взагалі не сприймає себе як хлопця. Йому хотілося бути дівчиною, носити інший одяг, поводитися інакше, але в маленькому місті розповісти про таке комусь — це був би повний аут. Через це він сильно замкнувся, почалися депресивні думки, він просто не знав, що робити зі своїм життям. Головний вибух стався, коли батько вкотре почав критикувати його поведінку, зачіску та характер. Вони сильно посварилися. Після цього Володимир взагалі перестав нормально спілкуватися з родиною. Він почав спеціально йти з дому зранку і просто вештатися вулицями наодинці, аби нікого не бачити. Саме в підлітковому віці він забив на довіру до людей і вирішив, що тепер буде розгрібати всі свої проблеми самостійно, ні на кого не розраховуючи. Тоді ж зробив собі татуювання компаса на зап'ясті — як нагадування, що
треба самому шукати свій шлях у житті.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Як тільки виповнилося 18 років і закінчилася школа, Володимир одразу зібрав речі й поїхав у Київ. Це був єдиний варіант почати все з чистого аркуша і втекти від постійних сварок з батьком та косих поглядів у рідному місті. Перші місяці в столиці були дуже важкими, навіть болючими. Грошей не було взагалі, батьки не допомагали. Доводилося пахати на найпростіших роботах — то вантажником, то на будівництві, то роздавати листівки. Знімав якусь зовсім дешеву кімнатку на окраїні, грошей ледь вистачало на їжу. Роботу змінював дуже часто, поки не знайшов щось більш-менш стабільне з нормальною оплатою. Самотність у великому місті спочатку сильно тиснула на мізки. Коли ти один у Києві, навколо мільйони людей, а тобі навіть поговорити ні з ким — це морально важко. Але саме це загартувало його характер. Щоб якось скидати стрес і не зійти з розуму, Вова пішов у спортзал. Тягати залізо стало його головною віддушиною. Спорт допомагав виплеснути весь негатив, заспокоїти нерви. Завдяки тренуванням з'явилася впевненість у собі та жорсткий самоконтроль. Десь у 24 роки, коли з'явилися нормальні гроші й стабільність, Володимир нарешті зважився на те, про що думав роками. Це не було рішення за один день — він ішов до цього дуже довго, аналізував усе. Він почав жити як жінка, взявши ім'я Вікторія. Повністю змінив свій гардероб, відростив довге гарне волосся, змінив манеру спілкування, жести, поведінку. Вона повністю переробила своє соціальне життя, знайшла нових знайомих, які знають її вже як Віку, і нарешті відчула себе на своєму місці, у повній гармонії зі своїм тілом та думками.
ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ
Через усе те, що Вікторія пережила в дитинстві та юності, зараз вона дуже обережно ставиться до будь-яких нових людей у своєму житті. Вона нікого не підпускає до себе близько з першого дня знайомства, завжди тримає дистанцію і спочатку довго приглядається до людини. Почати довіряти комусь вона може тільки після довгих, щирих розмов і коли побачить, що людина реально нормальна і не тримає камінь за пазухою. У стосунках Віка найбільше цінує стабільність і спокій. Вона не любить емоційних гойдалок, скандалів, ревнощів чи якихось незрозумілих муток. Їй потрібна емоційна безпека, щоб вона знала, що вдома її чекають і не будуть критикувати чи тиснути на мізки. Будь-яких конфліктів та невизначеності вона намагається просто уникати. Зараз вона незаміжня, живе сама і повністю забезпечує себе.
ХАРАКТЕР
За своїм характером Вікторія дуже спокійна, тиха і мислить виключно логікою, а не емоціями. Вона взагалі не любить привертати до себе зайву увагу на вулиці чи в компаніях, одягається стильно, але не викликаюче, поводиться стримано. Якщо трапляється якась дупа чи складна ситуація, Віка не панікує і не кричить, а намагається залишатися з холодною головою і спокійно вирішувати питання. Зовні вона може здаватися трохи холодною, закритою або навіть суворою — це її захисна реакція, яка залишилася з минулого. Але якщо людина потрапляє в її невелике коло близьких людей, то дізнається внутрішню правду про неї. Для своїх Віка дуже тепла, щира і завжди готова допомогти чим може.
СТРАХИ ТА СИЛЬНІ СТОРОНИ
Страхи, які з'явилися через важке дитинство та підліткові терки: Страх втратити контроль над собою: Вона боїться знову повернутися в той емоційний хаос, який був підлітком. Страх емоційного тиску: Панічно боїться, що хтось із близьких знову почне її контролювати чи повчати, як батько. Страх самотності: Хоч вона і звикла бути одна, але залишитися зовсім без нікого в майбутньому їй страшно. Страх зради: Оскільки вона важко відкривається людям, зрада для неї — це дуже болючий удар.
Сильні сторони: Високий самоконтроль: Може тримати себе в руках, коли навколо коїться повний дурдом. Витривалість: Життя її добре потаскало, тому складними ситуаціями чи важкою працею її не злякаєш.
Цілеспрямованість: Зараз вона чітко знає, чого хоче від життя, і впевнено йде до цього, займаючись спортом і роботою.
МАЙБУТНЄ
Зараз Вікторія веде абсолютно спокійний спосіб життя, обходить стороною будь-який хаос, кримінал чи розборки. На
майбутнє в неї є кілька чітких цілей: Фінансова стабільність: Хоче добре заробляти, мати стабільний дохід, щоб ніколи ні від кого не залежати. Спокійне соціальне життя: Створити навколо себе коло надійних людей, які поважають її вибір. Повна адаптація: Остаточно завершити всі юридичні питання з документами щодо нового етапу своєї ідентичності. Розвиток кар'єри: Рухатися вгору по роботі, розвиватися як професіонал і бути повністю незалежною жінкою.
Стать: Трансгендер (соціальний перехід з чоловічої на жіночу)
Мати: Краб Оксана Петрівна (має свій невеликий продуктовий магазинчик)
Батько: Краб Іван Сергійович (працює далекобійником, постійно в рейсах)
Зріст та вага: 172 см / 64 кг
Дата народження: 03.06.1998
Вік: 28 років
Місце народження: Україна, місто Івано-Франківськ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ, Україна
Хобі: Спорт, залізо в залі, книжки, вечірні прогулянки, музика під настрій
Сімейний стан: Незаміжня (неодружений)
Статура: Спортивна, фітнес, нічого зайвого
Колір очей: Карі
Зачіска: Темне довге волосся, доглянуте
Особливі прикмети: Татуха з компасом на лівому зап'ясті
ДИТИНСТВО
Володимир народився у звичайній, простій родині в Івано-Франківську в 1998 році. Батьки крутилися як могли, щоб заробити копійку.
Батько, Іван Сергійович, пахав на вантажівці й постійно пропадав у відрядженнях — його могло не бути вдома тижнями, а то й місяцями. Мати, Оксана Петрівна, якраз відкрила свій продуктовий магазин, тому пропадала там з ранку до ночі, займалась товаром і документами. Через це малий Вова виріс, по суті, сам по собі. Його або лишали під наглядом сусідок, або він просто сидів один удома.
З самого малечку Вова був дуже тихою дитиною. Поки інші пацани у дворі ганяли м'яча, билися, будували халабуди й постійно кричали, він просто сидів осторонь і спостерігав. У нього не було жодної агресії, він не ліз у бійки й взагалі не любив галасливі компанії. Йому було цікавіше дивитися на людей, думати про щось своє. Зрозуміло, що через таку поведінку лідером серед однолітків він ніколи не був. Проте і відкритих ворогів не мав, бо нікого не чіпав. Коли пішов у школу, почалися перші проблеми з адаптацією. Велика купа незнайомих людей, крики на коридорах — все це його сильно напрягало. Вчителі в щоденнику часто писали батькам, що хлопець спокійний, вчиться нормально, але взагалі закритий і ні з ким не спілкується. Однокласники через це вважали його дивним, трималися трохи осторонь, а Вова й сам не набивався в друзі. Самі емоційні проблеми почалися саме тоді. Він почав помічати, що відрізняється від інших хлопців, що йому не подобаються їхні розмови та забави. Тоді, в дитинстві, він ще не міг зрозуміти, що з ним не так, а батьки просто думали, що в нього такий потайний і важкий характер.
ПІДЛІТКОВИЙ ВІК
Коли почався підлітковий вік, ситуація стала ще гіршою. Внутрішньо Вову просто розривало. Він став ще більше уникати людей, ховався від компаній. У школі спілкувався буквально з двома людьми, та й те — суто перекинутися кількома словами на перерві про уроки, а після школи він одразу йшов додому і ніде не гуляв. В цей же час батько почав частіше бувати вдома між рейсами, і в родині почалося жорстке напруження. Батько був чоловіком старої закалки — суворий, вимагав дисципліни, хотів бачити в синові "справжнього мужика". Постійно вичитував Вову за те, що той сидить удома, не має друзів, не вміє битися. Хлопець терпіти не міг скандалів, тому ніколи не сперечався в лоб, а просто мовчки вислуховував весь цей пресинг, але всередині в нього все закипало. Років у 14-16 Вова остаточно зрозумів, у чому причина його дискомфорту. Він відчув, що взагалі не сприймає себе як хлопця. Йому хотілося бути дівчиною, носити інший одяг, поводитися інакше, але в маленькому місті розповісти про таке комусь — це був би повний аут. Через це він сильно замкнувся, почалися депресивні думки, він просто не знав, що робити зі своїм життям. Головний вибух стався, коли батько вкотре почав критикувати його поведінку, зачіску та характер. Вони сильно посварилися. Після цього Володимир взагалі перестав нормально спілкуватися з родиною. Він почав спеціально йти з дому зранку і просто вештатися вулицями наодинці, аби нікого не бачити. Саме в підлітковому віці він забив на довіру до людей і вирішив, що тепер буде розгрібати всі свої проблеми самостійно, ні на кого не розраховуючи. Тоді ж зробив собі татуювання компаса на зап'ясті — як нагадування, що
треба самому шукати свій шлях у житті.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Як тільки виповнилося 18 років і закінчилася школа, Володимир одразу зібрав речі й поїхав у Київ. Це був єдиний варіант почати все з чистого аркуша і втекти від постійних сварок з батьком та косих поглядів у рідному місті. Перші місяці в столиці були дуже важкими, навіть болючими. Грошей не було взагалі, батьки не допомагали. Доводилося пахати на найпростіших роботах — то вантажником, то на будівництві, то роздавати листівки. Знімав якусь зовсім дешеву кімнатку на окраїні, грошей ледь вистачало на їжу. Роботу змінював дуже часто, поки не знайшов щось більш-менш стабільне з нормальною оплатою. Самотність у великому місті спочатку сильно тиснула на мізки. Коли ти один у Києві, навколо мільйони людей, а тобі навіть поговорити ні з ким — це морально важко. Але саме це загартувало його характер. Щоб якось скидати стрес і не зійти з розуму, Вова пішов у спортзал. Тягати залізо стало його головною віддушиною. Спорт допомагав виплеснути весь негатив, заспокоїти нерви. Завдяки тренуванням з'явилася впевненість у собі та жорсткий самоконтроль. Десь у 24 роки, коли з'явилися нормальні гроші й стабільність, Володимир нарешті зважився на те, про що думав роками. Це не було рішення за один день — він ішов до цього дуже довго, аналізував усе. Він почав жити як жінка, взявши ім'я Вікторія. Повністю змінив свій гардероб, відростив довге гарне волосся, змінив манеру спілкування, жести, поведінку. Вона повністю переробила своє соціальне життя, знайшла нових знайомих, які знають її вже як Віку, і нарешті відчула себе на своєму місці, у повній гармонії зі своїм тілом та думками.
ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ
Через усе те, що Вікторія пережила в дитинстві та юності, зараз вона дуже обережно ставиться до будь-яких нових людей у своєму житті. Вона нікого не підпускає до себе близько з першого дня знайомства, завжди тримає дистанцію і спочатку довго приглядається до людини. Почати довіряти комусь вона може тільки після довгих, щирих розмов і коли побачить, що людина реально нормальна і не тримає камінь за пазухою. У стосунках Віка найбільше цінує стабільність і спокій. Вона не любить емоційних гойдалок, скандалів, ревнощів чи якихось незрозумілих муток. Їй потрібна емоційна безпека, щоб вона знала, що вдома її чекають і не будуть критикувати чи тиснути на мізки. Будь-яких конфліктів та невизначеності вона намагається просто уникати. Зараз вона незаміжня, живе сама і повністю забезпечує себе.
ХАРАКТЕР
За своїм характером Вікторія дуже спокійна, тиха і мислить виключно логікою, а не емоціями. Вона взагалі не любить привертати до себе зайву увагу на вулиці чи в компаніях, одягається стильно, але не викликаюче, поводиться стримано. Якщо трапляється якась дупа чи складна ситуація, Віка не панікує і не кричить, а намагається залишатися з холодною головою і спокійно вирішувати питання. Зовні вона може здаватися трохи холодною, закритою або навіть суворою — це її захисна реакція, яка залишилася з минулого. Але якщо людина потрапляє в її невелике коло близьких людей, то дізнається внутрішню правду про неї. Для своїх Віка дуже тепла, щира і завжди готова допомогти чим може.
СТРАХИ ТА СИЛЬНІ СТОРОНИ
Страхи, які з'явилися через важке дитинство та підліткові терки: Страх втратити контроль над собою: Вона боїться знову повернутися в той емоційний хаос, який був підлітком. Страх емоційного тиску: Панічно боїться, що хтось із близьких знову почне її контролювати чи повчати, як батько. Страх самотності: Хоч вона і звикла бути одна, але залишитися зовсім без нікого в майбутньому їй страшно. Страх зради: Оскільки вона важко відкривається людям, зрада для неї — це дуже болючий удар.
Сильні сторони: Високий самоконтроль: Може тримати себе в руках, коли навколо коїться повний дурдом. Витривалість: Життя її добре потаскало, тому складними ситуаціями чи важкою працею її не злякаєш.
Цілеспрямованість: Зараз вона чітко знає, чого хоче від життя, і впевнено йде до цього, займаючись спортом і роботою.
МАЙБУТНЄ
Зараз Вікторія веде абсолютно спокійний спосіб життя, обходить стороною будь-який хаос, кримінал чи розборки. На
майбутнє в неї є кілька чітких цілей: Фінансова стабільність: Хоче добре заробляти, мати стабільний дохід, щоб ніколи ні від кого не залежати. Спокійне соціальне життя: Створити навколо себе коло надійних людей, які поважають її вибір. Повна адаптація: Остаточно завершити всі юридичні питання з документами щодо нового етапу своєї ідентичності. Розвиток кар'єри: Рухатися вгору по роботі, розвиватися як професіонал і бути повністю незалежною жінкою.
