Ⅰ. Дитинство та навчання
Мене звати Колодна Олександра. Народилася 14 квітня 2002 року в місті Київ. Виросла у звичайній, але інтелігентній родині. У школі навчалася добре, була старостою класу та майже завжди мала високі оцінки. Найбільше мені подобалися уроки української мови, літератури та історії. Ще зі шкільних років я захоплювалася читанням, аналізом новин, веденням шкільних соцмереж та роботою журналістів.
Після закінчення школи вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність журналістики та редакторської діяльності. Навчання подобалось, хоча перший час було складно звикнути до активного університетського життя та великої кількості нової інформації, але я швидко стала однією з найкращих студенток на курсі.
Ⅱ. Волонтерська діяльність та випробування
Коли мені виповнилось 19 років і я навчалась на другому курсі, в один день життя всіх українців кардинально змінилося. Після перших новин та обстрілів я зрозуміла, що не можу залишатись осторонь і просто ховатися в тилу.
Я прийняла рішення взяти академічну відпустку в університеті та добровільно приєдналася до великого гуманітарного і волонтерського штабу. Спочатку ми займалися збором допомоги та координацією біженців, але згодом я стала керівником одного з напрямків, що відповідав за доставку ліків та продуктів у прифронтові зони та евакуацію цивільного населення.
Перші місяці були дуже важкими. Постійні виїзди, нестача сну, колосальна напруга та відповідальність за безпеку команди та людей, яких ми вивозили. Згодом за чітку дисципліну, сміливість та організаторські здібності мене призначили координатором великого регіонального відділення. Відповідальності стало набагато більше, адже тепер потрібно було приймати рішення не лише за себе, а й за весь особовий склад волонтерів.
Під час однієї з гуманітарних місій поблизу лінії фронту наш автомобіль потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Я отримала важке уламкове поранення в область живота. Після екстреної евакуації до шпиталю та кількох складних операцій я тривалий час проходила лікування та реабілітацію. Лікарі змогли стабілізувати мій стан, але фізичні навантаження та постійні ризиковані виїзди довелося припинити за станом здоров'я. Це рішення далося непросто, адже волонтерський штаб став важливою частиною мого життя, але потрібно було рухатись далі.
Ⅲ. Повернення до навчання
Повернувшись додому, я вирішила продовжить справу, яку вивчала до служби. Я відновилася в університеті на своїй спеціальності «Журналістика».
Спершу було важко переключитися з волонтерського ритму та постійного стресу на звичайні студентські лекції. Проте завдяки підтримці викладачів та одногрупників я швидко увійшла в навчальний процес і успішно захистила дипломний проєкт, здобувши вищу освіту.
Отримавши диплом, я одразу почала шукати роботу, щоб реалізувати себе в інформаційному просторі та допомагати суспільству вже на цивільному фронті.
Ⅳ. Робота в медіа
Моя кар'єра в медіасфері розпочалася з позиції помічниці головного редактора у відомому столичному інформаційному агентстві. Спочатку мої обов'язки були базовими: я займалася вичиткою текстів, виправленням стилістичних помилок, моніторингом стрічки новин та підготовкою первинних матеріалів до публікації. Ця рутинна робота допомогла мені «набити руку» та зрозуміти, як функціонують сучасні ЗМІ зсередини.
Швідко опанувавши тонкощі професії, я почала самостійно писати аналітичні статті, проводити перші інтерв'ю та створювати унікальні репортажі. Уже у 21 рік мене підвищили до посади провідної копірайтерки та контент-менеджерки. Я відповідала за наповнення великих інформаційних вебресурсів, редагувала офіційні пресрелізи та створювала тексти, які збирали тисячні перегляди. Навіть тоді колеги помічали мій особливий стиль та вміння бачити суть у величезному потоці інформації.
Колосальний досвід, здобутий під час волонтерства та координації людей у зоні бойових дій, став моєю головною перевагою в цивільній професії. Робота в новинах — це завжди шалений темп і запеклі дедлайни, але завдяки загартованому характеру я навчилася зберігати холодний розум під будь-яким тиском, миттєво приймати рішення в критичних ситуаціях та відповідально ставитися до кожного написаного слова.
Ⅴ. Сьогодення
Зараз мені 24 роки. Я продовжую активно працювати та розвиватися у сфері медіа та редакторської діяльності. Наразі я обіймаю посаду випускового редактора. Часто займаюсь підготовкою головних новинних матеріалів, фінальним редагуванням текстів та збором важливої інформації для великих публікацій.
Іноді я особисто виїжджаю на місця подій як спеціальний кореспондент, висвітлюю різні резонансні міські новини, дорожньо-транспортні пригоди та важливі суспільні події. Робота мені дуже подобається тим, що кожен день не схожий на попередній і вимагає повної віддачі.
У майбутньому я планую розвиватися далі, отримати вищу керівну посаду в медіасферії та працювати над масштабними інформаційними проєктами. Незважаючи на всі труднощі та поранення, які мені довелося пройти за ці роки, я вважаю, що кожен етап мого життя дав мені безцінний досвід і зробив мене сильнішою — саме тією Олександрою Колодною, якою я є сьогодні.
Мене звати Колодна Олександра. Народилася 14 квітня 2002 року в місті Київ. Виросла у звичайній, але інтелігентній родині. У школі навчалася добре, була старостою класу та майже завжди мала високі оцінки. Найбільше мені подобалися уроки української мови, літератури та історії. Ще зі шкільних років я захоплювалася читанням, аналізом новин, веденням шкільних соцмереж та роботою журналістів.
Після закінчення школи вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність журналістики та редакторської діяльності. Навчання подобалось, хоча перший час було складно звикнути до активного університетського життя та великої кількості нової інформації, але я швидко стала однією з найкращих студенток на курсі.
Ⅱ. Волонтерська діяльність та випробування
Коли мені виповнилось 19 років і я навчалась на другому курсі, в один день життя всіх українців кардинально змінилося. Після перших новин та обстрілів я зрозуміла, що не можу залишатись осторонь і просто ховатися в тилу.
Я прийняла рішення взяти академічну відпустку в університеті та добровільно приєдналася до великого гуманітарного і волонтерського штабу. Спочатку ми займалися збором допомоги та координацією біженців, але згодом я стала керівником одного з напрямків, що відповідав за доставку ліків та продуктів у прифронтові зони та евакуацію цивільного населення.
Перші місяці були дуже важкими. Постійні виїзди, нестача сну, колосальна напруга та відповідальність за безпеку команди та людей, яких ми вивозили. Згодом за чітку дисципліну, сміливість та організаторські здібності мене призначили координатором великого регіонального відділення. Відповідальності стало набагато більше, адже тепер потрібно було приймати рішення не лише за себе, а й за весь особовий склад волонтерів.
Під час однієї з гуманітарних місій поблизу лінії фронту наш автомобіль потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Я отримала важке уламкове поранення в область живота. Після екстреної евакуації до шпиталю та кількох складних операцій я тривалий час проходила лікування та реабілітацію. Лікарі змогли стабілізувати мій стан, але фізичні навантаження та постійні ризиковані виїзди довелося припинити за станом здоров'я. Це рішення далося непросто, адже волонтерський штаб став важливою частиною мого життя, але потрібно було рухатись далі.
Ⅲ. Повернення до навчання
Повернувшись додому, я вирішила продовжить справу, яку вивчала до служби. Я відновилася в університеті на своїй спеціальності «Журналістика».
Спершу було важко переключитися з волонтерського ритму та постійного стресу на звичайні студентські лекції. Проте завдяки підтримці викладачів та одногрупників я швидко увійшла в навчальний процес і успішно захистила дипломний проєкт, здобувши вищу освіту.
Отримавши диплом, я одразу почала шукати роботу, щоб реалізувати себе в інформаційному просторі та допомагати суспільству вже на цивільному фронті.
Ⅳ. Робота в медіа
Моя кар'єра в медіасфері розпочалася з позиції помічниці головного редактора у відомому столичному інформаційному агентстві. Спочатку мої обов'язки були базовими: я займалася вичиткою текстів, виправленням стилістичних помилок, моніторингом стрічки новин та підготовкою первинних матеріалів до публікації. Ця рутинна робота допомогла мені «набити руку» та зрозуміти, як функціонують сучасні ЗМІ зсередини.
Швідко опанувавши тонкощі професії, я почала самостійно писати аналітичні статті, проводити перші інтерв'ю та створювати унікальні репортажі. Уже у 21 рік мене підвищили до посади провідної копірайтерки та контент-менеджерки. Я відповідала за наповнення великих інформаційних вебресурсів, редагувала офіційні пресрелізи та створювала тексти, які збирали тисячні перегляди. Навіть тоді колеги помічали мій особливий стиль та вміння бачити суть у величезному потоці інформації.
Колосальний досвід, здобутий під час волонтерства та координації людей у зоні бойових дій, став моєю головною перевагою в цивільній професії. Робота в новинах — це завжди шалений темп і запеклі дедлайни, але завдяки загартованому характеру я навчилася зберігати холодний розум під будь-яким тиском, миттєво приймати рішення в критичних ситуаціях та відповідально ставитися до кожного написаного слова.
Ⅴ. Сьогодення
Зараз мені 24 роки. Я продовжую активно працювати та розвиватися у сфері медіа та редакторської діяльності. Наразі я обіймаю посаду випускового редактора. Часто займаюсь підготовкою головних новинних матеріалів, фінальним редагуванням текстів та збором важливої інформації для великих публікацій.
Іноді я особисто виїжджаю на місця подій як спеціальний кореспондент, висвітлюю різні резонансні міські новини, дорожньо-транспортні пригоди та важливі суспільні події. Робота мені дуже подобається тим, що кожен день не схожий на попередній і вимагає повної віддачі.
У майбутньому я планую розвиватися далі, отримати вищу керівну посаду в медіасферії та працювати над масштабними інформаційними проєктами. Незважаючи на всі труднощі та поранення, які мені довелося пройти за ці роки, я вважаю, що кожен етап мого життя дав мені безцінний досвід і зробив мене сильнішою — саме тією Олександрою Колодною, якою я є сьогодні.
