1.ПІБ= Кортік Дмитро Михайлович
2.Батько= Кортік Михайло Васильйович
3.Мати= Кортік Наталя Олександрівна
4.Стать= Чоловік
5.Дата народження= 31.01.2000
6.Вік= 26
7.Місце народження= м. Запоріжжя
8.Національність= Українець
9.Місце проживання= м. Бориспіль
10.Зріст / Вага= 179 см 72 кг
11.Фото обличя з гри
12.Захоплення= займатися спортом, грати в футбол
13.Сімейний стан= неодруженний
14.Відмітні знаки= татуювання на обох руках та на правому очі
2.Батько= Кортік Михайло Васильйович
3.Мати= Кортік Наталя Олександрівна
4.Стать= Чоловік
5.Дата народження= 31.01.2000
6.Вік= 26
7.Місце народження= м. Запоріжжя
8.Національність= Українець
9.Місце проживання= м. Бориспіль
10.Зріст / Вага= 179 см 72 кг
11.Фото обличя з гри
12.Захоплення= займатися спортом, грати в футбол
13.Сімейний стан= неодруженний
14.Відмітні знаки= татуювання на обох руках та на правому очі
Дитинство І
Дмитро Кортік народився 31 січня 2000 року в місті Запоріжжя. Він був єдиною дитиною в сім'ї Михайла Васильовича та Наталії Олександрівни. Його батько працював водієм вантажного автомобіля, а мати медичною сестрою в міській лікарні. Попри зайнятість, батьки завжди знаходили час для сина та намагалися виховати його чесною, відповідальною й доброю людиною.
З раннього дитинства Дмитро був активною та допитливою дитиною. Майже кожного дня він проводив час із друзями у дворі, де вони грали у футбол, каталися на велосипедах і вигадували різні ігри. Саме тоді він навчився працювати в команді, поважати інших і підтримувати друзів у будь-яких ситуаціях.
В нашої малої дитинки було багато пригод як для звичайного хлопчика. Одна з пригод була пожежа біля нього в сусідньому будинку. Наш герой викликав службу з надзвичайних ситуації та міністерство охорони здоров"я через мобільний телефон. Після прибуття співробітників було виявленно що в будинкук нікого не було тобто ніхто не постраждав, після чого подякували Дмитрика за відвагу та за виклик рятувальники запросили його навіть до Головного Управління щоби все показати йому.
Дмитро зацікавився після цієї події з пожежою де,що і як працює ДСНС. Після школи він читав багато нової інформації про ДСНС та захотів стати рятувальником.
Юність ІІ
У вільний від навчання час Дмитро майже щодня займався футболом. Разом із друзями він тренувався на місцевому стадіоні, брав участь у дворових турнірах і товариських матчах. Саме спорт допоміг йому зрозуміти, наскільки важливими є взаємна підтримка, дисципліна та довіра між членами команди. Під час гри він навчився швидко приймати рішення, не опускати руки після поразок і завжди працювати заради спільного результату.
Його життя становиться більш серйозним треба закінчувати добре школу та взагалі добре вчитися щоби сбулася його мрія.Дмитрик вже підріс та за свої 17 років життя він дізнався дуже багато нового щоби в майбутньому він пройшов співбесіду до лав ДСНС.
Після закінчення школи Дмитро вирішив готуватися до вступу на службу. Він почав регулярно займатися фізичною підготовкою, бігав щоранку, відвідував спортивний зал і багато уваги приділяв витривалості. Він розумів, що майбутній рятувальник повинен бути не лише фізично сильним, а й психологічно стійким.
Попри всі труднощі, Дмитро ніколи не відмовлявся від своїх принципів. Він залишався чесним, поважав старших, підтримував друзів і завжди намагався допомогти тим, хто цього потребував. Однокласники та знайомі знали, що на нього можна покластися в будь-якій ситуації.
До завершення юності Дмитро вже мав чітку мету. Він остаточно вирішив вступити до лав Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Його мотивувало бажання не просто носити форму, а бути людиною, яка першою приходить на допомогу під час пожеж, аварій чи інших надзвичайних ситуацій. Він розумів, що ця професія вимагатиме мужності, дисципліни та великої відповідальності, але був готовий присвятити себе цій справі. Саме юність стала тим етапом життя, коли дитяча мрія перетворилася на чітку життєву мету, до якої Дмитро впевнено почав рухатися.
Служба ІІІ
Після завершення навчання Дмитро вирішив здійснити свою дитячу мрію та пов'язати життя з Державною службою України з надзвичайних ситуацій. Він успішно пройшов медичну комісію, фізичні нормативи та співбесіду. Після зарахування на службу розпочав курс підготовки, де вивчав правила пожежної безпеки, будову пожежно-рятувальної техніки, способи ліквідації пожеж, надання домедичної допомоги та порядок дій під час різних надзвичайних ситуацій.
Перші місяці були найважчими. Дмитро зрозумів, що служба рятувальника значно складніша, ніж він уявляв у дитинстві. Щоденні тренування, навчальні виїзди, фізичні навантаження та постійна відповідальність вимагали максимальної самовіддачі. Проте він не здавався й завжди виконував поставлені завдання. Інструктори відзначали його дисциплінованість, бажання навчатися та вміння працювати в колективі.
Через деякий час Дмитро став повноцінним членом пожежно-рятувального підрозділу. Йому довіряли відповідальні завдання, адже він завжди діяв спокійно, уважно та впевнено. Він розумів, що під час ліквідації надзвичайної ситуації не можна піддаватися паніці, адже від правильних рішень залежить життя людей і безпека всього особового складу.
Теперешній Час IV
На сьогодні Дмитро Кортік проживає в місті Бориспіль та продовжує службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. За роки роботи він здобув великий досвід, який допоміг йому стати впевненим, дисциплінованим і відповідальним рятувальником. Кожен виїзд навчив його швидко оцінювати ситуацію, діяти без паніки та приймати правильні рішення навіть у найважчих умовах.
За час служби Дмитро заслужив повагу серед колег. Його цінують за чесність, спокій, дисципліну та готовність допомогти кожному співробітнику. Молоді рятувальники часто звертаються до нього за порадою, а він завжди ділиться власним досвідом і допомагає їм швидше адаптуватися до служби. Дмитро переконаний, що сильний підрозділ починається з дружнього колективу, де кожен може покластися на свого товариша.
Попри свій досвід, Дмитро розуміє, що завжди є куди вдосконалюватися. Він аналізує кожен виїзд, звертає увагу на власні помилки та робить усе можливе, щоб не повторювати їх у майбутньому. Саме це допомагає йому постійно розвиватися як професіоналу.
Дмитро прагне, щоб кожен співробітник мав можливість навчатися, розвиватися та впевнено виконувати свої службові обов'язки. Він планує проводити регулярні тренування, практичні заняття та навчальні виїзди, щоб особовий склад був готовий до будь-якої надзвичайної ситуації. Також він хоче підтримувати дружню атмосферу в колективі, адже переконаний, що лише згуртована команда здатна ефективно виконувати найскладніші завдання.
З раннього дитинства Дмитро був активною та допитливою дитиною. Майже кожного дня він проводив час із друзями у дворі, де вони грали у футбол, каталися на велосипедах і вигадували різні ігри. Саме тоді він навчився працювати в команді, поважати інших і підтримувати друзів у будь-яких ситуаціях.
В нашої малої дитинки було багато пригод як для звичайного хлопчика. Одна з пригод була пожежа біля нього в сусідньому будинку. Наш герой викликав службу з надзвичайних ситуації та міністерство охорони здоров"я через мобільний телефон. Після прибуття співробітників було виявленно що в будинкук нікого не було тобто ніхто не постраждав, після чого подякували Дмитрика за відвагу та за виклик рятувальники запросили його навіть до Головного Управління щоби все показати йому.
Дмитро зацікавився після цієї події з пожежою де,що і як працює ДСНС. Після школи він читав багато нової інформації про ДСНС та захотів стати рятувальником.
Юність ІІ
У вільний від навчання час Дмитро майже щодня займався футболом. Разом із друзями він тренувався на місцевому стадіоні, брав участь у дворових турнірах і товариських матчах. Саме спорт допоміг йому зрозуміти, наскільки важливими є взаємна підтримка, дисципліна та довіра між членами команди. Під час гри він навчився швидко приймати рішення, не опускати руки після поразок і завжди працювати заради спільного результату.
Його життя становиться більш серйозним треба закінчувати добре школу та взагалі добре вчитися щоби сбулася його мрія.Дмитрик вже підріс та за свої 17 років життя він дізнався дуже багато нового щоби в майбутньому він пройшов співбесіду до лав ДСНС.
Після закінчення школи Дмитро вирішив готуватися до вступу на службу. Він почав регулярно займатися фізичною підготовкою, бігав щоранку, відвідував спортивний зал і багато уваги приділяв витривалості. Він розумів, що майбутній рятувальник повинен бути не лише фізично сильним, а й психологічно стійким.
Попри всі труднощі, Дмитро ніколи не відмовлявся від своїх принципів. Він залишався чесним, поважав старших, підтримував друзів і завжди намагався допомогти тим, хто цього потребував. Однокласники та знайомі знали, що на нього можна покластися в будь-якій ситуації.
До завершення юності Дмитро вже мав чітку мету. Він остаточно вирішив вступити до лав Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Його мотивувало бажання не просто носити форму, а бути людиною, яка першою приходить на допомогу під час пожеж, аварій чи інших надзвичайних ситуацій. Він розумів, що ця професія вимагатиме мужності, дисципліни та великої відповідальності, але був готовий присвятити себе цій справі. Саме юність стала тим етапом життя, коли дитяча мрія перетворилася на чітку життєву мету, до якої Дмитро впевнено почав рухатися.
Служба ІІІ
Після завершення навчання Дмитро вирішив здійснити свою дитячу мрію та пов'язати життя з Державною службою України з надзвичайних ситуацій. Він успішно пройшов медичну комісію, фізичні нормативи та співбесіду. Після зарахування на службу розпочав курс підготовки, де вивчав правила пожежної безпеки, будову пожежно-рятувальної техніки, способи ліквідації пожеж, надання домедичної допомоги та порядок дій під час різних надзвичайних ситуацій.
Перші місяці були найважчими. Дмитро зрозумів, що служба рятувальника значно складніша, ніж він уявляв у дитинстві. Щоденні тренування, навчальні виїзди, фізичні навантаження та постійна відповідальність вимагали максимальної самовіддачі. Проте він не здавався й завжди виконував поставлені завдання. Інструктори відзначали його дисциплінованість, бажання навчатися та вміння працювати в колективі.
Через деякий час Дмитро став повноцінним членом пожежно-рятувального підрозділу. Йому довіряли відповідальні завдання, адже він завжди діяв спокійно, уважно та впевнено. Він розумів, що під час ліквідації надзвичайної ситуації не можна піддаватися паніці, адже від правильних рішень залежить життя людей і безпека всього особового складу.
Теперешній Час IV
На сьогодні Дмитро Кортік проживає в місті Бориспіль та продовжує службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. За роки роботи він здобув великий досвід, який допоміг йому стати впевненим, дисциплінованим і відповідальним рятувальником. Кожен виїзд навчив його швидко оцінювати ситуацію, діяти без паніки та приймати правильні рішення навіть у найважчих умовах.
За час служби Дмитро заслужив повагу серед колег. Його цінують за чесність, спокій, дисципліну та готовність допомогти кожному співробітнику. Молоді рятувальники часто звертаються до нього за порадою, а він завжди ділиться власним досвідом і допомагає їм швидше адаптуватися до служби. Дмитро переконаний, що сильний підрозділ починається з дружнього колективу, де кожен може покластися на свого товариша.
Попри свій досвід, Дмитро розуміє, що завжди є куди вдосконалюватися. Він аналізує кожен виїзд, звертає увагу на власні помилки та робить усе можливе, щоб не повторювати їх у майбутньому. Саме це допомагає йому постійно розвиватися як професіоналу.
Дмитро прагне, щоб кожен співробітник мав можливість навчатися, розвиватися та впевнено виконувати свої службові обов'язки. Він планує проводити регулярні тренування, практичні заняття та навчальні виїзди, щоб особовий склад був готовий до будь-якої надзвичайної ситуації. Також він хоче підтримувати дружню атмосферу в колективі, адже переконаний, що лише згуртована команда здатна ефективно виконувати найскладніші завдання.
Останнє редагування:
