Ім'я — Назар
Прізвище — Блотний
Дата народження — 08.01.2000 (26 років)
Національність — Українець
Стать — Чоловіча
Батько — Тімур Блотний
Мати — Тетяна Блотна
Місце народження — Україна, м. Київ, Голосіївський район
Місце проживання — Україна, м. Київ, вул. Антоновича 45/2
Сімейний стан — Не одружений
Зростання — 187 см
Вага — 80 кг
Статура — Середня, жилава, на перший погляд непримітна
Колір очей / Волосся — Карі / Темне волосся, коротко підстрижене
Татуювання — Є. На внутрішній стороні передпліччя — рядок бінарного коду, дата виявлення першої схеми шахрайства ще у студентські роки.
Характер — Тихий, спостережливий, майже завжди на крок попереду в розмові. Ввічливий з усіма, але по-справжньому відкритий лише з дуже вузьким колом людей. З роками до аналітичності додався вистражданий цинізм — готовий діяти на межі закону, коли закон не встигає за загрозою.
Захоплення — Розбирання й ремонт електроніки, радіозв'язок, шахи, нічні поїздки містом без конкретної мети.
Страхи — Пропустити деталь яка коштуватиме комусь життя. Стати гвинтиком системи, яку сам прагнув розкривати, і не помітити як межа між «заради справедливості» і «заради результату» стерлася зовсім.
Сильні сторони — Аналітичне мислення, увага до дрібниць, витримка, вміння залишатися непомітним. Рішучість діяти на межі дозволеного, коли формальна процедура заходить у глухий кут.
Фрагмент розмови Назара Блотного з колегою під час розбору матеріалів справи.
-Ти дивишся на це і бачиш просто три дзвінки з різних номерів. -Я дивлюсь і бачу що всі три зроблені з інтервалом рівно в сорок хвилин, з веж по одній лінії через центр міста. Це не розмови — це сигнали. -І що це нам дає, крім гарної теорії? -Це дає нам маршрут. Хтось звітує комусь що дорога вільна, і робить це рівно тоді коли треба. -Мені не потрібно щоб він зізнався. Мені потрібно щоб схема зійшлася, а вона вже зійшлася.
Дитинство.
Назар народився і зростав у Голосіївському районі Києва. Батько, Тімур, все життя пропрацював інженером, мати, Тетяна, викладала фізику в школі. Мати любила ставити прості на перший погляд запитання «а чому це працює саме так» — ця звичка запитувати «чому» залишилась з Назаром на все життя.
У дев'ять років він помітив, що сусід виносить сміття у чужому пакеті в нетиповий час, і розповів про це батькові як цікавий факт. Через кілька місяців з'ясувалось, що сусід так збував крадені деталі з заводу. Батько тоді вперше подивився на сина інакше.
У школі його описували як «здібного, але такого, що робить лише те що йому цікаво».
Юнацтво.
У старших класах записався на секцію рукопашного бою. Тренер, колишній інструктор внутрішніх військ, побачив у Назарі здатність прораховувати дії суперника наперед і не панікувати: «Правила пишуть для тих, хто не вміє думати сам. Ти вмієш — тому іноді твоя робота буде порушувати правила заради результату, який ці правила мали захищати».
У студентські роки підробляв диспетчером у таксі, влаштувався на склад електроніки. На четвертому курсі потрапив стажером у відділ кібербезпеки банку, де запропонував змінити логіку моніторингу підозрілих входів — і вперше його вислухали серйозно.
Служба в Національній поліції.
До НПУ потрапив без пафосу — відділ економічних та кіберзлочинів. Переломною стала справа про групу з обміну підроблених документів і контрабандою. Назар застряг у деталях — нічні дзвінки рівно о 02:17, камера зі зміщеним ракурсом, підозрілий маршрут таксиста. Ця впертість вивела слідство на мережу, пов'язану з питаннями національної безпеки.
Шлях, як я став Bad Cop.
Коли слідство вийшло на організатора мережі, з'ясувалось: доказів формально не вистачає, у людини — прикриття і адвокати, справу могли «загубити» ще до суду. Я тоді вперше зіткнувся з тим, що система, яку я так ретельно вивчав, сама себе саботує заради тих хто вміє нею користуватись. Можна було закрити справу «за браком доказів» і піти далі з чистою совістю перед інструкцією. Я цього не зробив. Неофіційно передав частину матеріалів людині поза структурою, яка гарантовано доведе справу до кінця, навіть якщо методи будуть далекими від підручника з кримінального процесу. Формально це порушення. Фактично — це спрацювало, і мережу знешкодили повністю.
Відтоді я вже не той, хто вірить що правильна процедура завжди перемагає. Жорстокішим у побуті я не став — говорю так само тихо, рідко підвищую голос. Але перестав вважати букву закону святою там де вона захищає злочинця, а не жертву. Навчився тиснути психологічно там де папери програють у часі, використовувати інформацію здобуту не зовсім законним шляхом якщо вона рятує чиєсь життя, домовлятися з людьми з іншого боку закону коли це дає доступ якого офіційні канали ніколи не дадуть. Хтось назве це компромісом із собою. Я називаю це ціною за те щоб винні не гуляли на волі через чиюсь охайну звітність.
Перехід до Служби безпеки України.
Ця справа привернула увагу СБУ. Йому запропонували перейти у контррозвідувальну аналітику. Служба виявилась повільнішою і багатошаровою, а межа між захистом держави і порушенням прав конкретної людини — ще тоншою. Коли Назар вперше на нараді розклав розрізнені фрагменти інформації у чітку схему підготовки диверсії — ставлення колег змінилось миттєво. Характер. Страхи. Сильні сторони.
Назара легко недооцінити — тихий голос, непримітна статура, звичка мовчати довше, ніж прийнято. Люди розслабляються поруч з ним значно швидше, ніж варто було б, поки його мозок автоматично розкладає розмову на складові. Говорить рідко, по суті, і майже завжди виявляється правим. З роками до аналітичності додався вистражданий цинізм: якщо треба натиснути психологічно або скористатись інформацією, здобутою з порушенням формальностей — зробить це без довгих суперечок із собою, а наслідки проживе мовчки.
Страхів у нього два. Перший — пропустити деталь, яка коштуватиме комусь життя. Другий, вирослий саме з переступлених меж, — стати гвинтиком системи, яку сам колись прагнув розкривати, і одного дня не помітити, як межа між справедливістю і просто результатом стерлася зовсім.
Сильні сторони — аналітичне мислення, увага до дрібниць, витримка, вміння залишатись непомітним, і пізніша риса — рішучість діяти на межі закону, коли закон не встигає за загрозою.
Повернення.
Приблизно через рік після переходу до СБУ Назар подав рапорт на відпустку — майже вісім місяців, офіційно «сімейні обставини». Насправді це була спроба відсторонитись від методів, якими він почав користуватись дедалі частіше, і зрозуміти, чи не зайшов уже надто далеко. До СБУ не повернувся — обрав НПУ, сподіваючись знайти чіткіші межі між службою і рештою життя, хоча внутрішні межі давно вже пересунув сам.
Наш час.
Сьогодні Назар — офіцер із подвійною репутацією: офіційно методичний аналітик, неофіційно людина, яку бояться і поважають за готовність робити те, на що інші не наважуються. Особистого життя практично немає — через звичку тримати всіх на безпечній відстані. Поки що є справа, є деталь, яку не можна пропустити, і переконання, що краще нести тягар складного рішення самому, ніж дозволити комусь постраждати через чиюсь надмірну обережність.
Прізвище — Блотний
Дата народження — 08.01.2000 (26 років)
Національність — Українець
Стать — Чоловіча
Батько — Тімур Блотний
Мати — Тетяна Блотна
Місце народження — Україна, м. Київ, Голосіївський район
Місце проживання — Україна, м. Київ, вул. Антоновича 45/2
Сімейний стан — Не одружений
Зростання — 187 см
Вага — 80 кг
Статура — Середня, жилава, на перший погляд непримітна
Колір очей / Волосся — Карі / Темне волосся, коротко підстрижене
Татуювання — Є. На внутрішній стороні передпліччя — рядок бінарного коду, дата виявлення першої схеми шахрайства ще у студентські роки.
Характер — Тихий, спостережливий, майже завжди на крок попереду в розмові. Ввічливий з усіма, але по-справжньому відкритий лише з дуже вузьким колом людей. З роками до аналітичності додався вистражданий цинізм — готовий діяти на межі закону, коли закон не встигає за загрозою.
Захоплення — Розбирання й ремонт електроніки, радіозв'язок, шахи, нічні поїздки містом без конкретної мети.
Страхи — Пропустити деталь яка коштуватиме комусь життя. Стати гвинтиком системи, яку сам прагнув розкривати, і не помітити як межа між «заради справедливості» і «заради результату» стерлася зовсім.
Сильні сторони — Аналітичне мислення, увага до дрібниць, витримка, вміння залишатися непомітним. Рішучість діяти на межі дозволеного, коли формальна процедура заходить у глухий кут.
Фрагмент розмови Назара Блотного з колегою під час розбору матеріалів справи.
-Ти дивишся на це і бачиш просто три дзвінки з різних номерів. -Я дивлюсь і бачу що всі три зроблені з інтервалом рівно в сорок хвилин, з веж по одній лінії через центр міста. Це не розмови — це сигнали. -І що це нам дає, крім гарної теорії? -Це дає нам маршрут. Хтось звітує комусь що дорога вільна, і робить це рівно тоді коли треба. -Мені не потрібно щоб він зізнався. Мені потрібно щоб схема зійшлася, а вона вже зійшлася.
Дитинство.
Назар народився і зростав у Голосіївському районі Києва. Батько, Тімур, все життя пропрацював інженером, мати, Тетяна, викладала фізику в школі. Мати любила ставити прості на перший погляд запитання «а чому це працює саме так» — ця звичка запитувати «чому» залишилась з Назаром на все життя.
У дев'ять років він помітив, що сусід виносить сміття у чужому пакеті в нетиповий час, і розповів про це батькові як цікавий факт. Через кілька місяців з'ясувалось, що сусід так збував крадені деталі з заводу. Батько тоді вперше подивився на сина інакше.
У школі його описували як «здібного, але такого, що робить лише те що йому цікаво».
Юнацтво.
У старших класах записався на секцію рукопашного бою. Тренер, колишній інструктор внутрішніх військ, побачив у Назарі здатність прораховувати дії суперника наперед і не панікувати: «Правила пишуть для тих, хто не вміє думати сам. Ти вмієш — тому іноді твоя робота буде порушувати правила заради результату, який ці правила мали захищати».
У студентські роки підробляв диспетчером у таксі, влаштувався на склад електроніки. На четвертому курсі потрапив стажером у відділ кібербезпеки банку, де запропонував змінити логіку моніторингу підозрілих входів — і вперше його вислухали серйозно.
Служба в Національній поліції.
До НПУ потрапив без пафосу — відділ економічних та кіберзлочинів. Переломною стала справа про групу з обміну підроблених документів і контрабандою. Назар застряг у деталях — нічні дзвінки рівно о 02:17, камера зі зміщеним ракурсом, підозрілий маршрут таксиста. Ця впертість вивела слідство на мережу, пов'язану з питаннями національної безпеки.
Шлях, як я став Bad Cop.
Коли слідство вийшло на організатора мережі, з'ясувалось: доказів формально не вистачає, у людини — прикриття і адвокати, справу могли «загубити» ще до суду. Я тоді вперше зіткнувся з тим, що система, яку я так ретельно вивчав, сама себе саботує заради тих хто вміє нею користуватись. Можна було закрити справу «за браком доказів» і піти далі з чистою совістю перед інструкцією. Я цього не зробив. Неофіційно передав частину матеріалів людині поза структурою, яка гарантовано доведе справу до кінця, навіть якщо методи будуть далекими від підручника з кримінального процесу. Формально це порушення. Фактично — це спрацювало, і мережу знешкодили повністю.
Відтоді я вже не той, хто вірить що правильна процедура завжди перемагає. Жорстокішим у побуті я не став — говорю так само тихо, рідко підвищую голос. Але перестав вважати букву закону святою там де вона захищає злочинця, а не жертву. Навчився тиснути психологічно там де папери програють у часі, використовувати інформацію здобуту не зовсім законним шляхом якщо вона рятує чиєсь життя, домовлятися з людьми з іншого боку закону коли це дає доступ якого офіційні канали ніколи не дадуть. Хтось назве це компромісом із собою. Я називаю це ціною за те щоб винні не гуляли на волі через чиюсь охайну звітність.
Перехід до Служби безпеки України.
Ця справа привернула увагу СБУ. Йому запропонували перейти у контррозвідувальну аналітику. Служба виявилась повільнішою і багатошаровою, а межа між захистом держави і порушенням прав конкретної людини — ще тоншою. Коли Назар вперше на нараді розклав розрізнені фрагменти інформації у чітку схему підготовки диверсії — ставлення колег змінилось миттєво. Характер. Страхи. Сильні сторони.
Назара легко недооцінити — тихий голос, непримітна статура, звичка мовчати довше, ніж прийнято. Люди розслабляються поруч з ним значно швидше, ніж варто було б, поки його мозок автоматично розкладає розмову на складові. Говорить рідко, по суті, і майже завжди виявляється правим. З роками до аналітичності додався вистражданий цинізм: якщо треба натиснути психологічно або скористатись інформацією, здобутою з порушенням формальностей — зробить це без довгих суперечок із собою, а наслідки проживе мовчки.
Страхів у нього два. Перший — пропустити деталь, яка коштуватиме комусь життя. Другий, вирослий саме з переступлених меж, — стати гвинтиком системи, яку сам колись прагнув розкривати, і одного дня не помітити, як межа між справедливістю і просто результатом стерлася зовсім.
Сильні сторони — аналітичне мислення, увага до дрібниць, витримка, вміння залишатись непомітним, і пізніша риса — рішучість діяти на межі закону, коли закон не встигає за загрозою.
Повернення.
Приблизно через рік після переходу до СБУ Назар подав рапорт на відпустку — майже вісім місяців, офіційно «сімейні обставини». Насправді це була спроба відсторонитись від методів, якими він почав користуватись дедалі частіше, і зрозуміти, чи не зайшов уже надто далеко. До СБУ не повернувся — обрав НПУ, сподіваючись знайти чіткіші межі між службою і рештою життя, хоча внутрішні межі давно вже пересунув сам.
Наш час.
Сьогодні Назар — офіцер із подвійною репутацією: офіційно методичний аналітик, неофіційно людина, яку бояться і поважають за готовність робити те, на що інші не наважуються. Особистого життя практично немає — через звичку тримати всіх на безпечній відстані. Поки що є справа, є деталь, яку не можна пропустити, і переконання, що краще нести тягар складного рішення самому, ніж дозволити комусь постраждати через чиюсь надмірну обережність.
Останнє редагування:
