Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Кумин Михайло Костянтинович
Стать: Чоловіча
Мати: Кумин (до одруження Джублик) Марія Василівна — вчителька Захисту Вітчизни
Батько: Кумин Костянтин Ігорович — зварювальник
Зріст та вага: 187 см, 75 кг
Дата народження: 19.02.2000
Вік: 25 років
Місце народження: Київська область, село Джублик
Національність: Українець
Місце проживання: Дніпропетровська обл., м. Дніпро
Захоплення: плавання, механіка, робота по дереву
Сімейний стан: Неодружений
Статура: широкоплечий, тренований
Колір очей: Карі
Зачіска: коротке чорне волосся, зачіска "фейд"
Відмітні знаки: невеликий шрам на куті рота, татуювання "Кельтський скорпіон з Борнео" на правій руці, два кола на кисті руки
I. ДИТИНСТВО І ВИТОКИ
Михайло народився на зламі тисячоліть у невеликому, але мальовничому селі Джублик, що на Київщині. Його родина була прикладом справжніх працьовитих українців, де кожен знав ціну чесній праці. Батько, Костянтин Ігорович, працював зварювальником і мав золоті руки, а мати, Марія Василівна, викладала «Захист Вітчизни» у місцевій школі, тому дисципліна, повага до старших та патріотизм закладалися в характер хлопця з перших років життя.
Малий Михайло годинами крутився в батьківській майстерні, розглядаючи інструменти, допомагаючи тримати деталі та вбираючи знання про роботу з металом і технікою. Коли з'являвся вільний час, хлопець тікав до сусіднього лісу, де вивчав кожну стежку, або проводив спекотні літні дні на місцевій водоймі. Саме там, під наглядом батька, він дуже рано навчився впевнено триматися на воді, що згодом переросло у справжню пристрасть всього його життя.
II. ПІДЛІТКОВІ РОКИ
У підлітковому віці Михайло почав стрімко рости, формуючи міцну, широкоплечу статуру. Батьки помітили його любов до води та записали хлопця до секції плавання. Завдяки загартованому в селі характеру та наполегливості, він швидко став одним із найкращих плавців району, регулярно виступаючи на обласних змаганнях і завойовуючи призові місця. Проте спорт не заважав його навчанню та іншим хобі. Михайло виявляв неабиякий інтерес до точних наук, особливо до фізики та прикладної механіки, намагаючись зрозуміти, як влаштований світ навколо.
У цей же період він відкрив для себе роботу по дереву. Почавши з простих фігурок, невдовзі він уже міг змайструвати корисні речі для дому. Коли Михайлу виповнилося 15 років, з ним трапилася прикра пригода — невдало впавши під час підліткових розваг з друзями, він сильно розсік шкіру на обличчі. Після цього випадку на куті рота залишився невеликий акуратний шрам, який з часом став його першою характерною відмітною рисою.
III. ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА (18–20 РОКІВ)
Щойно Михайлу виповнилося 18 років, перед ним постав вибір подальшого шляху. Наслідуючи приклад своєї матері, яка виховала в ньому сильне почуття обов'язку перед Батьківщиною, хлопець ухвалив доросле рішення і добровільно вступив на військову службу. Високий зріст, відмінна фізична форма, здобута роками тренувань у басейні, а також природна схильність до техніки дозволили йому швидко адаптуватися до суворих армійських умов.
Михайло одразу виділився серед новобранців залізною дисциплінованістю, внутрішнім спокоєм та аналітичним складом розуму. Командири швидко помітили, що юнак чудово розбирається в механізмах, тому йому легко давалося вивчення, обслуговування та ремонт складного армійського озброєння. За короткий час він заслужив авторитет серед побратимів як надійний товариш, на якого завжди можна покластися.
IV. БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ
Справжнім випробуванням на міцність стала одна з перших серйозних бойових операцій. Колона, у складі якої перебував Михайло, потрапила під щільний, несподіваний артилерійський обстріл ворога. Навколо панував хаос, земля здригалася від вибухів. Один із уламків снаряда пройшов по дотичній, зачепивши обличчя Михайла саме в районі старого підліткового поранення — так уламок залишив на ньому вже справжній бойовий шрам біля рота.
Попри сильний біль, кровотечу та шок, Михайло не піддався паніці. Побачивши, що його побратим отримав важке поранення і не може рухатися самостійно, він підхопив товариша і під шквальним вогнем виніс його в безпечне місце, фактично врятувавши тому життя. За цей подвиг Михайло отримав офіційну подяку від командування та беззаперечну повагу всього підрозділу. На згадку про цей переломний момент він зробив на правій руці складне татуювання «Кельтський скорпіон з Борнео», яке символізувало захист і бойовий дух, а трохи пізніше набив два кола на кисті руки — як символ циклічності життя, смерті та переродження воїна.
V. СТАНОВЛЕННЯ ВОЇНА (20–25 РОКІВ)
Наступні п'ять років служби пройшли в постійному професійному розвитку. Михайло був переведений до Дніпра, звідки регулярно виїжджав на ротації у зони виконання бойових завдань. Окрім безпосередньої участі в операціях, через його руки проходили тонни техніки; він виконував складні технічні завдання із відновлення транспорту та зброї. З часом досвідченому бійцю почали довіряти навчання молодого поповнення — він передавав новобранцям не лише технічні знання, а й вчив їх зберігати холодну голову в бою.
Постійні стреси та бойове навантаження Михайло навчився долати перевіреними методами: у Дніпрі він відвідував басейн, де кілометри дистанції допомагали тримати тіло в тонусі, а у вільні вечори зачинявся в майстерні та займався роботою по дереву. Виточування деталей та запах свіжої деревини допомагали йому повністю знімати психологічну напругу. Побратими цінували його за неймовірну витримку, тихий спокій і здатність ухвалювати правильні рішення в найкритичніших ситуаціях.
VI. ЗАВЕРШЕННЯ СЛУЖБИ ТА НОВИЙ ЕТАП
Досягнувши 25-річного віку, Михайло відчув, що віддав армії все, що міг, і повністю виконав свій обов’язок перед державою на цьому етапі. Написавши рапорт, він з честю звільнився в запас. Побратими проводжали його як справжнього героя та професіонала. Повернувшись до повністю цивільного життя, Михайло вирішив залишитися жити в Дніпрі — місті, яке стало для нього другим домом за роки служби.
Він швидко знайшов роботу в технічній сфері, пов'язаній із механікою та обслуговуванням обладнання, де його навички виявилися на вагу золота. Зараз Михайло активно займається облаштуванням свого побуту, продовжує плавати та створювати вироби з дерева, крок за кроком відновлюючи внутрішній душевний спокій після років війни. Залишаючись широкоплечим, тренованим красенем із акуратним фейдом, він уперше за довгий час серйозно замислився про особисте життя. Михайло офіційно неодружений, проте його серце відкрите для нових почуттів — він активно шукає свою другу половинку, жінку, з якою зможе побудувати міцну, засновану на взаємоповазі родину, та повністю гот
овий до цього нового, мирного етапу свого життя.
