- 1. ПІБ: Петрович Жулівер Вікторович
- 2. Батько – Петрович Віктор Сергійович
- 3. Мати – Петрович Олена Володимирівна
- 4. Стать: Чоловіча
- 5. Дата народження: 10. Серпня 1999 року.
- 6. Вік: 27 років
- 7. Місце народження: Україна, м.Київ
- 8. Національність: Українець
- 9. Місце проживання: м. Київ
- 10. Зріст / Вага:194см / 81 кг.
- 11 .Фото обличчя: Додано до особової справи
- 12. Захоплення: Рибалка, автомобілі, фото, творчість, тюнінг
- 13. Сімейний стан: Не одружений
- 14.Відмінні знаки: Струнка постать без особливих відмінностей
Петрович Жулівер Вікторович народився 10. Серпня 1999 року в місті Київ у сімї що поєднувала лікарську та рятувальну справу. Батько працював у лавах ДСНС та неодноразово був заслуженим працівником ДСНС м. Бориспіль що в подальшому привило любов до ДСНС й маленькому Жуліверу який не одноразово бував у батька на роботі. Мати працювала Терапевтом в Київській міській лікарні, де теж була в лавах найкращих працівників МОЗ, що теж дало в подальшому натхнення Жулівіру спробувати себе в сфері МОЗ.
З самого народження в Жулівер проявляв цікавість до усього чогось нового, та завдяки своєму врівноваженому характеру та витривалості він постійно щось майстрував, вивчав та пробував на практиці застосовувати здобуті знання.
У свєму юному віці Жулівер більшість свого дитячого часу проводив на роботі у батьків. Тому батько по тихенько навчав сина справи Пожежника а інколи й брав з собою на виклики усунення пожеж. Маленький Жулівер з цікавістю спостерігав за важкою роботою вогнеборців, та мріяв коли виросте то також стане таким мужнім як його батько.
З мамою також Жулівер проводив багато часу в палатах відділення міської лікарні, що в майбутньому також відіграє не малу роль в житті Жулівера.
У школі Жулівер нічим не виділявся серед своїх однокласників. Захоплювався вивченням Астрономії, Фізики, та Охорони Здоров’я. Активно займався спортом, мав деякі спортивні досягнення в регіональних спортивних змаганнях з баскетболу, та спортивного кросу. В школі Жулівер мав багато однодумців та друзів, але все ж таки він не був фанатом шумних компаній та здибанок.
ІІ. Юність
В підлітковому віці Жулівер посвятив себе фізичному розвитку, та шкільній програмі, адже він розумів що без цього він не зможе досягти своєї дитячої мрії. Тому розпочав активно розвиватись в спорті адже це в майбутньому допоможе йому стати рятувальником. Паралельно він розпочав поглиблено вивчати шкільну програму для реалізації себе в дорослому житті. В школі Жулівер заслужив велику повагу серед підлітків, які брали з нього приклад до навчання та розвитку спорту в школі. Також Жулівер займався баскетболом, це йому приносило неймовірне задоволення. Особливу наснагу та стимул до спорту він отримав коли отримав повідомлення про те що він з командою має брати участь у регіональних та міжрегіональних змаганнях з баскетболу. Це було невелике досягнення та один з кроків до своєї мрії. Також в юності Жулівер з батьками на вихідні дні вирушав до річки на відпочинок де з батьком займались рибальством, наскільки ще сподобалось Жуліверу що він відкрив для себе ще одне хобі: рибалка, яке давало можливість повного відпочинку та перезавантаження від міської буденності. А після вихідних знову поринав в навчання та спор.
Одного разу на день народження друзі подарували Жуліверу професійну фотокамеру, вибір подарунка був важким адже потрібно було щось подарувати щось таке щоб не пилилось на полці серед не потрібних речей, та вони не прогадали з вибором подарунка тому що це була ще одна маленька мрія яка здійснилася. Жулівер почав вивчати справу фотографії, й на диво у нього це не погано виходило, спочатку все що попадало в обєктив було сфотографовано. Але фотографія наскільки за тягувала що Жулівер почав вивчати різні прийоми фотознімку, почав експерементувати з експозицією, та витримкою. Згодом йому уже було за мало використовувати стандартний обєктив фотокамери, він пішовши на підробіток та заробив кошти на більш дорогий портретний обєктив. Новий 50 мм обєктив значно розширив можливості його хобі. Адже багато бажаючих хотіло собі мати красивий портрет з красиво розмитим боке. Жулівер з радістю робив усім бажаючим красиві фото портрети. Спочатку це було хобі а в подальшому був невеликий підробіток. Це хобі та досвід внесе в доросле життя Жулівера теж свій вклад.
Після закінчення школи у Жулівера був важкий вибір між професією медика та рятувальника. Куди йти навчатися медицину чи в рятувальники?! Довго роздумував Жулівер. Добри все обдумавши та зваживши зрозумів одну річ що медицина й рятувальник тісно повязані між собою, тому вирішив спочатку вступити до вищого медичного закладу для здобуття своєї першої професії та почати карєру медика.
ІІІ. Служба та становлення
Після закінчення навчання в медичному Університеті та успішного захисту Кроку, Жулівер прийшов влаштовуватись на роботу до лікарні де продовжувала працювати його мати, але нажаль не було місць для нових працівників а тим більше людей без досвіду роботи. Жуліверу в Київській міській лікарні було відмовлено у працевлаштуванні. Було прийнято рішення переїзду до Дніпра де Жулівер 06.06.2024 року розпочав свою карєру лікаря з посади Мед брата. Згодом був Підвищений до посад Фармацевт, Фельдшер, далі працював на посаді лікаря Травматолога, Офтальмолога, а згодом 25.09.2024 року був переведений на посаду Головний відділення лікарні міста Дніпра.
Але все ж таки Жулівер не полишав мрію стати рятівником та спробувати професію батька. Тому він заочно здобувши освіту рятівника вирішив спробувати себе в лавах ДСНС де був прийнятий 19.10.2024 року на посаду Рядовий, хоч і була можливість влаштуватись по переводу на більш вище звання Жулівер розпочав з низів, щоб відчути усю рутину служби рятівника вогнеборця. Карєра стрімко пішла у верх від Рядового до Капітана але у зв’язку із деякими життєвими обставинами був змушений 10.03.2025 року звільнитись з служби для відновлення свого здоров’я та сил. Після деякої перерви в карєрі Жулівер знову пробує влаштуватись в Київську міську лікарню де його 14.10.2025р. приймають на посаду Мед брата. Карєра медика розвивається невпинно адже Жулівер має великий досвід в роботі з пацієнтами, та медичними препаратами. Такий життєвий крок дуже порадував маму адже працювати в одній справі це дуже натхненно.
Але й тут не минулось без змін, при зміні керівництва лікарні знову довелось відновлюватись на службі в ДСНС цього разу по переведенню на посаду Капітана. Адже теж досвід в роботі чи не малий. Батько увесь цей час продовжував службу в ДСНС та був радий поверненю сина до лав рятівників.
Одного разу після повернення з виїзду на надзвичайну ситуацію до Головного управління ДСНС завітали журналісти засобів масової інформації, брали інтервю в старшого складу, тоді Жулівер згадав своє давнє хобі з фото, та замислився чи не спробувати себе в журналістській діяльності, адже він знав уже не одну професію та роботу цих структур з середини, що могло б допомогти в написанні деяких цікавих статей на різноманітну тематику. Й невдовзі розпочинає заочно навчання у вузі на факультеті журналістики, адже розвиватись ніхто не забороняє. Згодом отримавши освіту журналіста Жулівер вирішує спробувати себе в ЗМІ. По переводу 20.05.2026 року влаштовується в ЗМІ на посаду Режисера, а згодом був підвищений до Редактора. З головою поринувши в нову цікаву професію. Що дала йому наснагу до життя та можливість реалізувати колись своє маленьке хобі в серйозну журналістську діяльність. Де робота перетворилась не на роботу а на хобі.
ІV. Характер та внутрішній світ
Петрович Жулівер Вікторович сформувався як людина яка перетворює свої мрії в реальнісить. Адже своєю спрямованістю він добивається всього того про що мріяв, а паралельно відкриває для себе нові можливості та розвиток. Жулівер Петрович — людина, для якої не існує безнадійних ситуацій, є лише недостатньо продумані рішення. Жулівер не поділяє світ чітко на «біле» та «чорне». Для нього мораль — це не застигло правило, а інструмент збереження власної гідності та. Що він довів на прикладі початку своєї карєри в дорослому житті. Та вирішенні інших несподіваних життєвих ситуацій.
V Сучасне життя
На даний час Петрович Жулівер Вікторович продовжує займатись роботою в ЗМІ в тій мрії яка стала реальність та перетворилась на серйозне хобі. Адже яка робота може бути краща за роботу на яку хочеться повертатися знову й знову.
Жулівер Петрович своєю діяльність довів що нічого неможливого не буває. Навіть при виникненні труднощів усі мрії здійсненні й пройшовши по декілька разів шлях медика, рятівника, можна знайти роботу своєї мрії в лавах засобів масових інформації. Та працювати не тому що потрібно а тому що це задоволення.
