Особиста Інформація
ПІБ: Грецький Олександр Євгенійович
Стать: Чоловіча
Національність: Українець
Батьки: Батько – Євген Грецький (військовий офіцер ДШВ);
Мати – Олена Грецька (філолог, згодом військовослужбовець)
Освіта: Вища військова та вища юридична, також має глибокі знання з політології
Володіння мовами: Англійська (вільно), французька (недосконало) та німецька (на базовому рівні)
Опис зовнішнього вигляду: Статура спортивна, зріст 188 см, вага 84 кг. Волосся темне, коротко стрижене. Риси обличчя серйозні, погляд спокійний і зосереджений, що часто змушує співрозмовників тримати дистанцію. На лівому передпліччі є невеликий шрам — пам'ять про польові навчання. Татуювання відсутні. Одягається охайно: на роботі — строгий тактичний або діловий костюм, у звичайному житті — простий одяг без зайвих деталей.
Дитинство
Олександр народився 6 червня 1988 року у Львові, в родині, де поєдналися культура та військова дисципліна. Його мати, Олена, була спокійною та освіченою жінкою. Працюючи філологом, вона змалечку привчала сина до читання і вчила розуміти поведінку людей. Саме мати прищепила йому любов до інших мов, говорячи, що це ключ до розуміння світу. Завдяки її зусиллям та постійній практиці Олександр ще в дитинстві почав вільно розмовляти англійською. Ця цікавість підштовхнула його пізніше, вже в шкільні роки, самостійно взятися за французьку, яку він опанував хоч і недосконало, але достатньо для розуміння, та вивчити основи німецької. Згодом Олена прийняла несподіване рішення — пішла до армії.
Батько хлопця, Євген Грецький, був зовсім іншим. Кадровий офіцер Десантно-штурмових військ, він звик діяти швидко та рішуче, часто був у гарячих точках. Євген ніколи не кричав на сина, але його слово було законом. Замість казок він розповідав Сашкові про важливість командної роботи, про те, як один командир може врятувати життя бійців, і що справжній чоловік відповідає не лише за себе, а й за тих, хто поруч.
Таке виховання зробило Олександра дуже розсудливим. Він не любив галасливих компаній чи вуличних бійок. Поки інші діти гралися, Сашко спостерігав за ними, аналізував хто є хто. Від матері він засвоїв головне правило: агресія це ознака слабкості, і більшість конфліктів можна вирішити словесно. А якщо слова не діють, силу треба застосовувати спокійно і тільки за правилами.
Юність
Після школи Олександр вступив до військового інституту. Юність стала часом, коли він загартував свій характер і навчився знаходити спільну мову з ким завгодно. У казармі, де сотні різних хлопців жили разом, він швидко став лідером.
Коли виникали сварки, Грецький завжди втручався і розв'язував усе спокійним тоном. Він умів переконати людину так, щоб та не відчувала себе приниженою. У навчанні та службі він був дуже відкритим знав усе про свій взвод, керував товаришами на навчаннях і завжди допомагав порадою.
Але тоді Олександр почав будувати навколо себе невидиму стіну. Він як душа компанії на території інституту, за його межами ставав людиною з кам’яним серцем. Він зрозумів, що для збереження власних нервів йому треба чітко розділяти службу та особисте життя. Він не підпускав людей надто близько і звик ввічливо, але твердо відмовляти у зустрічах після пар.
Доросле життя
Отримавши офіцерське звання, Грецький почав служити у Збройних Силах України. Завдяки вмінню швидко оцінювати ситуацію та керувати людьми, він дослужився до майора в підрозділах ДШВ. Він довів батькові, що гідний його прізвища, але відчув, що хоче більшого.
Він хотів зрозуміти, як працює правоохоронна система, тому перевівся до Державної кримінально-виконавчої служби. Там він щодня бачив засуджених і навчився добре розбиратися в людях. Проте хлопець зрозумів, що просто охороняти злочинців йому не цікаво, він хотів ловити їх на волі.
Своє справжнє місце Олександр знайшов у Службі безпеки України. Почавши з підрозділу у Харкові, він надихнувся підготовкою офіцерів та їхніми вміннями. Згодом перейшов до підрозділу у Дніпрі, де у званні старшого лейтенанта показав що він щось знає і може. Він став допоміжною ланкою у структурі. Але ця робота витягувала з нього всі сили.
Постійний стрес, відповідальність і втома призвели довели до того, що він просто морально вигорів. Олександр не хотів ставати байдужим до людей і зриватися на них. Тому він прийняв рішення написати рапорт на звільнення. Він розірвав зв'язки зі знайомими по службі, покинув місто і повністю відгородився від світу. Ця перерва тривала довго. Він жив наодинці, багато читав і приводив до ладу власні думки.
Пауза пішла йому на користь. Повернувся Грецький до життя з новими силами, він поновився в СБУ Д, а згодом перейшов до оперативного підрозділу СБУ К. У його житті був ще один цікавий поворот: спроба змінити країну через журналістику. Його гучні статті про неправомірні дії СБУ так стали поперек горла корупціонерам, що проти нього спробували відкрити справу. Проте вони сильно помилилися. Замість агресії Олександр використав свої знання законів, у його сторону сипались різні погрози через ці випуски новин, але Олександр не склав руки він терпів та врешті решт виграв цю справу.
Це зробило його відомим і відкрило двері у велику політику. Завдяки своєму вмінню аналізувати державні процеси як справжній політолог, Олександр став Міністром Юстиції у Верховній Раді України. Це був апогей його кар'єри: він керував роботою Міністерства і відчував, що робить щось дійсно корисне для країни, нарешті він був щасливим.
Теперішнє життя
Сьогодні Олександру 38 років. Залишивши політику позаду, де дуже багато бруду, він повернувся до улюбленої справи - роботи в СБУ. Його великий досвід робить його знавцем серед молодих співробітників.
Він не зраджує своїм правилам. На службі він — чудовий організатор. Він керує рейдами, проводить успішні допити та розв'язує будь-які сварки в колективі лише словами та правилами зі статуту. Для нього лайка чи крики в строю — це показник,
що людина поки не вміє керувати своїми емоціями.
Але щойно закінчується робочий день, Олександр знову стає примарою. Ніхто з колег не знає, де він живе, чим займається і з ким спілкується. Його особисте життя надійно закрите. Якщо хтось пропонує йому зустрітися поза робочим кабінетом, він холодно і ввічливо відмовляє. Він знайшов свій спокій у тому, щоб бути важливою людиною у системі, і у той же час бути бути вільним у своїх діях та вчинка поза роботою.
ПІБ: Грецький Олександр Євгенійович
Стать: Чоловіча
Національність: Українець
Батьки: Батько – Євген Грецький (військовий офіцер ДШВ);
Мати – Олена Грецька (філолог, згодом військовослужбовець)
Освіта: Вища військова та вища юридична, також має глибокі знання з політології
Володіння мовами: Англійська (вільно), французька (недосконало) та німецька (на базовому рівні)
Опис зовнішнього вигляду: Статура спортивна, зріст 188 см, вага 84 кг. Волосся темне, коротко стрижене. Риси обличчя серйозні, погляд спокійний і зосереджений, що часто змушує співрозмовників тримати дистанцію. На лівому передпліччі є невеликий шрам — пам'ять про польові навчання. Татуювання відсутні. Одягається охайно: на роботі — строгий тактичний або діловий костюм, у звичайному житті — простий одяг без зайвих деталей.
Дитинство
Олександр народився 6 червня 1988 року у Львові, в родині, де поєдналися культура та військова дисципліна. Його мати, Олена, була спокійною та освіченою жінкою. Працюючи філологом, вона змалечку привчала сина до читання і вчила розуміти поведінку людей. Саме мати прищепила йому любов до інших мов, говорячи, що це ключ до розуміння світу. Завдяки її зусиллям та постійній практиці Олександр ще в дитинстві почав вільно розмовляти англійською. Ця цікавість підштовхнула його пізніше, вже в шкільні роки, самостійно взятися за французьку, яку він опанував хоч і недосконало, але достатньо для розуміння, та вивчити основи німецької. Згодом Олена прийняла несподіване рішення — пішла до армії.
Батько хлопця, Євген Грецький, був зовсім іншим. Кадровий офіцер Десантно-штурмових військ, він звик діяти швидко та рішуче, часто був у гарячих точках. Євген ніколи не кричав на сина, але його слово було законом. Замість казок він розповідав Сашкові про важливість командної роботи, про те, як один командир може врятувати життя бійців, і що справжній чоловік відповідає не лише за себе, а й за тих, хто поруч.
Таке виховання зробило Олександра дуже розсудливим. Він не любив галасливих компаній чи вуличних бійок. Поки інші діти гралися, Сашко спостерігав за ними, аналізував хто є хто. Від матері він засвоїв головне правило: агресія це ознака слабкості, і більшість конфліктів можна вирішити словесно. А якщо слова не діють, силу треба застосовувати спокійно і тільки за правилами.
Юність
Після школи Олександр вступив до військового інституту. Юність стала часом, коли він загартував свій характер і навчився знаходити спільну мову з ким завгодно. У казармі, де сотні різних хлопців жили разом, він швидко став лідером.
Коли виникали сварки, Грецький завжди втручався і розв'язував усе спокійним тоном. Він умів переконати людину так, щоб та не відчувала себе приниженою. У навчанні та службі він був дуже відкритим знав усе про свій взвод, керував товаришами на навчаннях і завжди допомагав порадою.
Але тоді Олександр почав будувати навколо себе невидиму стіну. Він як душа компанії на території інституту, за його межами ставав людиною з кам’яним серцем. Він зрозумів, що для збереження власних нервів йому треба чітко розділяти службу та особисте життя. Він не підпускав людей надто близько і звик ввічливо, але твердо відмовляти у зустрічах після пар.
Доросле життя
Отримавши офіцерське звання, Грецький почав служити у Збройних Силах України. Завдяки вмінню швидко оцінювати ситуацію та керувати людьми, він дослужився до майора в підрозділах ДШВ. Він довів батькові, що гідний його прізвища, але відчув, що хоче більшого.
Він хотів зрозуміти, як працює правоохоронна система, тому перевівся до Державної кримінально-виконавчої служби. Там він щодня бачив засуджених і навчився добре розбиратися в людях. Проте хлопець зрозумів, що просто охороняти злочинців йому не цікаво, він хотів ловити їх на волі.
Своє справжнє місце Олександр знайшов у Службі безпеки України. Почавши з підрозділу у Харкові, він надихнувся підготовкою офіцерів та їхніми вміннями. Згодом перейшов до підрозділу у Дніпрі, де у званні старшого лейтенанта показав що він щось знає і може. Він став допоміжною ланкою у структурі. Але ця робота витягувала з нього всі сили.
Постійний стрес, відповідальність і втома призвели довели до того, що він просто морально вигорів. Олександр не хотів ставати байдужим до людей і зриватися на них. Тому він прийняв рішення написати рапорт на звільнення. Він розірвав зв'язки зі знайомими по службі, покинув місто і повністю відгородився від світу. Ця перерва тривала довго. Він жив наодинці, багато читав і приводив до ладу власні думки.
Пауза пішла йому на користь. Повернувся Грецький до життя з новими силами, він поновився в СБУ Д, а згодом перейшов до оперативного підрозділу СБУ К. У його житті був ще один цікавий поворот: спроба змінити країну через журналістику. Його гучні статті про неправомірні дії СБУ так стали поперек горла корупціонерам, що проти нього спробували відкрити справу. Проте вони сильно помилилися. Замість агресії Олександр використав свої знання законів, у його сторону сипались різні погрози через ці випуски новин, але Олександр не склав руки він терпів та врешті решт виграв цю справу.
Це зробило його відомим і відкрило двері у велику політику. Завдяки своєму вмінню аналізувати державні процеси як справжній політолог, Олександр став Міністром Юстиції у Верховній Раді України. Це був апогей його кар'єри: він керував роботою Міністерства і відчував, що робить щось дійсно корисне для країни, нарешті він був щасливим.
Теперішнє життя
Сьогодні Олександру 38 років. Залишивши політику позаду, де дуже багато бруду, він повернувся до улюбленої справи - роботи в СБУ. Його великий досвід робить його знавцем серед молодих співробітників.
Він не зраджує своїм правилам. На службі він — чудовий організатор. Він керує рейдами, проводить успішні допити та розв'язує будь-які сварки в колективі лише словами та правилами зі статуту. Для нього лайка чи крики в строю — це показник,
що людина поки не вміє керувати своїми емоціями.
Але щойно закінчується робочий день, Олександр знову стає примарою. Ніхто з колег не знає, де він живе, чим займається і з ким спілкується. Його особисте життя надійно закрите. Якщо хтось пропонує йому зустрітися поза робочим кабінетом, він холодно і ввічливо відмовляє. Він знайшов свій спокій у тому, щоб бути важливою людиною у системі, і у той же час бути бути вільним у своїх діях та вчинка поза роботою.
