ЗАКОН ЧОРНОМОРСЬКОГО КРАЮ
«Про контррозвідувальну діяльність Департаменту контррозвідки»
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Мета та предмет Закону: «Про контррозвідувальну діяльність Департаменту контррозвідки»
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон визначає правові засади діяльності Департаменту контррозвідки Чорноморського Краю, встановлює порядок його функціонування, коло завдань, обсяг повноважень співробітників, а також гарантії дотримання прав громадян під час здійснення контррозвідувальних заходів.
Департамент контррозвідки є спеціальним підрозділом системи безпеки Чорноморського Краю. Основною метою його діяльності визначається наступне:
Виявлення та припинення шпигунської діяльності, а саме своєчасне встановлення фактів збору, підготовки до передачі або фактичної передачі відомостей, що
становлять державну чи службову таємницю, на користь іноземних держав, організацій чи окремих осіб, які діють у їхніх інтересах.
Виявлення агентів та інформаторів іноземних державних структур, зокрема осіб, які на постійній або тимчасовій основі, добровільно чи під впливом примусу, здійснюють збір, узагальнення або передачу інформації в інтересах іноземних розвідувальних чи інших ворожих структур.
Захист державної та службової таємниці шляхом контролю за дотриманням режиму секретності в державних органах, виявлення каналів можливого витоку інформації та вжиття заходів для його запобігання.
Виявлення загроз державній безпеці в ширшому розумінні — включно з діяльністю, спрямованою на підрив конституційного ладу, дестабілізацію роботи державних інституцій або створення умов для зовнішнього втручання у справи Чорноморського Краю.
Перевірка діяльності державних органів у межах наданих повноважень — виключно в частині, що стосується можливих загроз державній безпеці, і без права підміняти собою органи фінансового, антикорупційного чи іншого спеціалізованого контролю.
Запобігання проникненню ворожих агентів до державних структур шляхом участі у процедурах перевірки благонадійності осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних з доступом до державної таємниці, у порядку, встановленому окремими нормативними актами.
Діяльність Департаменту контррозвідки здійснюється виключно в межах цього Закону та інших нормативно-правових актів Чорноморського Краю. Будь-які дії, що виходять за межі визначених повноважень, є неправомірними та тягнуть за собою відповідальність, передбачену Розділом XI цього Закону.
РОЗДІЛ II. СТАТУС ДЕПАРТАМЕНТУ КОНТРРОЗВІДКИ
Стаття 2. Статус Департаменту контррозвідки
2.1. Департамент контррозвідки є спеціальним підрозділом системи безпеки Чорноморського Краю, уповноваженим здійснювати контррозвідувальну діяльність відповідно до цього Закону. Департамент не входить до структури інших правоохоронних органів і підпорядковується безпосередньо керівництву, визначеному окремим положенням.
2.2. Департамент контррозвідки здійснює свою діяльність з метою захисту державної безпеки, виявлення шпигунської та агентурної діяльності, а також запобігання витоку службової таємниці. У своїй роботі Департамент керується принципами законності, пропорційності застосовуваних заходів та поваги до прав і свобод людини.
2.3. Діяльність Департаменту контррозвідки здійснюється виключно в межах повноважень, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами Чорноморського Краю. Розширення повноважень Департаменту можливе лише шляхом внесення змін до цього Закону в порядку, встановленому Розділом XII.
РОЗДІЛ III. ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 3. Правова основа
3.1. Департамент контррозвідки здійснює діяльність на підставі таких нормативно-правових актів:
Конституції Чорноморського Краю — як акта найвищої юридичної сили, положення якого є визначальними для всієї діяльності Департаменту.
Цього Закону — як спеціального акта, що безпосередньо регулює порядок організації та здійснення контррозвідувальної діяльності.
Кримінального кодексу Чорноморського Краю — в частині кваліфікації діянь, пов'язаних зі шпигунством, розголошенням таємниці та іншими злочинами проти державної безпеки.
Кодексу про адміністративні правопорушення — в частині притягнення до відповідальності за менш тяжкі порушення, виявлені під час контррозвідувальних заходів.
Інших нормативних актів Чорноморського Краю, що конкретизують окремі аспекти діяльності Департаменту, включно з підзаконними актами про режим секретності та порядок взаємодії з іншими органами.
3.2. У випадку суперечності між наказом посадової особи та законом співробітник зобов'язаний керуватися законом. Виконання завідомо незаконного наказу не звільняє співробітника від відповідальності; співробітник має право відмовитися від виконання такого наказу та повідомити про нього вищого керівника чи компетентний орган контролю.
РОЗДІЛ IV. ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ
Стаття 4. Основні завдання Департаменту контррозвідки
4.1. Виявлення співробітників державних структур, які співпрацюють із противником, — тобто осіб, що обіймаючи посади в державних органах, свідомо надають сприяння іноземним державам, організаціям чи угрупованням, діяльність яких спрямована проти інтересів Чорноморського Краю.
4.2. Проведення перевірок щодо можливого витоку службової інформації, зокрема аналіз обставин, за яких відомості з обмеженим доступом могли стати відомі особам, що не мають на це права, та встановлення причетних до цього осіб.
4.3. Збір та аналіз інформації про загрози державній безпеці — систематична робота з наявними та отримуваними даними з метою завчасного виявлення ризиків і підготовки пропозицій щодо їх нейтралізації.
4.4. Проведення службових розслідувань за фактами, що можуть свідчити про шпигунство, зраду, розголошення таємниці або інші дії, що загрожують державній безпеці, у порядку, визначеному внутрішніми регламентами Департаменту та цим Законом.
4.5. Проведення перевірок державних органів та їх співробітників лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що їх діяльність може становити загрозу державній безпеці, та виключно в межах повноважень, передбачених цим Законом. Перевірка без таких підстав або з перевищенням встановлених меж є неправомірною.
РОЗДІЛ V. ПОВНОВАЖЕННЯ
Стаття 5. Повноваження Департаменту контррозвідки5.1. Співробітники Департаменту контррозвідки під час виконання службових обов'язків мають право здійснювати наступні дії.
5.1.1. Проводити службові перевірки у межах наданих повноважень та за наявності відповідних підстав, дотримуючись встановленої процедури їх ініціювання, документального оформлення та завершення.
5.1.2. Опитувати співробітників державних органів та інших осіб у межах службового завдання або контррозвідувальної операції, роз'яснюючи їм мету опитування та їхні права в межах, що не суперечать режиму секретності операції.
5.1.3. Перевіряти службові документи та інформацію, необхідні для виконання конкретного службового завдання, у межах повноважень, визначених цим Законом, без права на невибіркове чи невмотивоване вилучення документів, що не стосуються предмета перевірки.
5.1.4. Збирати, систематизувати та аналізувати інформацію про можливі загрози державній безпеці із застосуванням методів, що не суперечать законодавству Чорноморського Краю та правам людини.
5.1.5. Здійснювати спостереження за особами лише в межах конкретного службового завдання, затвердженої контррозвідувальної операції або службового розслідування та за наявності відповідних підстав, з обов'язковою фіксацією підстав та строків такого спостереження.
5.1.6. Проводити перевірку осіб у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що їх діяльність пов'язана зі шпигунством, агентурною діяльністю, витоком службової інформації або іншою загрозою державній безпеці, виключно в межах конкретного службового завдання чи контррозвідувальної операції, без права на перевірку осіб поза таким завданням.
5.1.7. Вимагати припинення дій, які безпосередньо створюють загрозу державній безпеці, у межах своїх повноважень, з обов'язковим роз'ясненням особі підстав такої вимоги, якщо це не суперечить режиму секретності.
5.1.8. Передавати зібрані матеріали та інформацію до компетентних державних органів для подальшого розгляду або розслідування, дотримуючись установленого порядку передачі та захисту таких матеріалів від несанкціонованого доступу.
5.2. Здійснення повноважень Департаменту контррозвідки не може використовуватися для особистої вигоди співробітників, політичного переслідування або безпідставного втручання у діяльність інших державних органів. Будь-яка спроба використати повноваження Департаменту в приватних чи політичних інтересах є грубим порушенням цього Закону.
5.3. Усі контррозвідувальні заходи повинні мати службове обґрунтування та проводитися виключно в межах, встановлених цим Законом. Відсутність задокументованого обґрунтування позбавляє відповідний захід юридичної сили.
5.4. Перевищення співробітником Департаменту контррозвідки наданих повноважень тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства Чорноморського Краю, включно з дисциплінарною, адміністративною або кримінальною, залежно від тяжкості вчиненого.
РОЗДІЛ VI. СПЕЦІАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ СПІВРОБІТНИКІВ
Стаття 6. Спеціальні повноваження
6.1. Оперативники Департаменту контррозвідки під час виконання службових завдань можуть діяти під легендою — тобто використовувати вигадану біографію, рід занять чи обставини, що дозволяють приховати справжню мету їхньої присутності в певному середовищі, виключно з метою виконання затвердженого завдання.
6.2. Для проведення спеціальної операції співробітнику може бути наданий службовий псевдонім, який використовується замість справжнього імені протягом усього строку проведення операції та завершується разом із нею, якщо інше не передбачено рішенням керівництва.
6.3. Співробітник має право не розкривати свою справжню посаду та особу під час проведення таємної операції, якщо це необхідно для виконання завдання. Це право не звільняє співробітника від дотримання меж повноважень, встановлених цим Законом.
6.4. Застосування спеціальних повноважень повинно мати службове обґрунтування, яке фіксується у відповідних матеріалах справи чи операції та може бути перевірене керівництвом або уповноваженим органом контролю.
РОЗДІЛ VII. РЕЖИМ СЕКРЕТНОСТІ
Стаття 7. Режим секретності7.1. Інформація про оперативні справи, агентів, джерела інформації та спеціальні операції є службовою таємницею і підлягає особливому порядку зберігання, обробки та доступу.
7.2. Забороняється передавати таку інформацію стороннім особам без відповідного дозволу керівництва Департаменту, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством Чорноморського Краю.
7.3. Матеріали контррозвідувальних справ зберігаються у спеціальному закритому реєстрі, доступ до якого мають лише уповноважені на це особи, перелік яких визначається окремим внутрішнім актом.
Стаття 8. Анонімність співробітників
8.1. Дані оперативних співробітників можуть бути засекречені з метою убезпечення їх особисто, а також членів їхніх сімей, від можливих загроз, пов'язаних із виконанням службових обов'язків.
8.2. Забороняється без дозволу керівництва розголошувати такі відомості про оперативного співробітника:
Його справжнє ім'я — тобто персональні дані, що дозволяють ідентифікувати особу поза межами службового псевдоніма.
Його посаду — включно з рівнем та підрозділом, до якого він належить у структурі Департаменту.
Місце служби — конкретне підрозділення чи територіальний орган, у якому співробітник виконує обов'язки.
Службові контакти — номери телефонів, адреси електронної пошти чи інші засоби зв'язку, призначені для службового використання.
Інформацію про проведені операції — обставини, учасників, методи та результати контррозвідувальних заходів, у яких брав участь співробітник.
8.3. Розкриття особи оперативника допускається лише у випадках, передбачених законом, зокрема на вимогу суду в межах кримінального провадження або за письмовим дозволом керівництва Департаменту.
РОЗДІЛ VIII. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ
Стаття 9. Взаємодія зі Службою безпеки України
9.1. Департамент контррозвідки може взаємодіяти зі Службою безпеки України з таких питань:
Обмін інформацією — надання та отримання відомостей, що становлять взаємний інтерес у сфері державної безпеки, у порядку, який не порушує режиму секретності жодної зі сторін.
Протидія шпигунству — узгодження спільних заходів, спрямованих на виявлення та припинення діяльності іноземних розвідок на території Чорноморського Краю.
Проведення спільних операцій — здійснення координованих контррозвідувальних заходів, порядок організації яких визначається окремою угодою між сторонами.
Захист державної таємниці — узгодження підходів до охорони відомостей, що становлять державну таємницю, та запобігання її витоку.
Виявлення агентурних мереж — спільний аналіз та встановлення структури й учасників мереж, що діють в інтересах ворожих іноземних структур.
9.2. У разі проведення спільної операції порядок взаємодії визначається керівниками відповідних підрозділів, зокрема розподіл обов'язків, порядок обміну інформацією та відповідальність за результати операції.
Стаття 10. Взаємодія з іншими державними органами
10.1. Департамент контррозвідки може взаємодіяти з такими органами:
Національною поліцією — з питань, що потребують застосування поліцейських заходів реагування, зокрема затримання осіб чи забезпечення охорони громадського порядку під час проведення операцій.
Збройними силами України — з питань, що стосуються захисту державної безпеки у військовій сфері та взаємодії на об'єктах військового призначення.
Прокуратурою — з питань нагляду за додержанням законності під час здійснення контррозвідувальної діяльності та передачі матеріалів для кримінального провадження.
Органами державної влади — з питань, що стосуються захисту державної таємниці та виявлення загроз у діяльності відповідних органів.
Іншими державними структурами — у межах, необхідних для виконання завдань, визначених цим Законом.
10.2. Державні органи зобов'язані сприяти законним вимогам Департаменту контррозвідки в межах своїх повноважень, зокрема надавати запитувану інформацію та забезпечувати доступ до необхідних службових приміщень чи документів у порядку, встановленому законодавством.
РОЗДІЛ IX. ОСОБЛИВИЙ СТАТУС СПІВРОБІТНИКІВ
Стаття 11. Особливий статус оперативників
11.1. Оперативник Департаменту контррозвідки під час виконання службових обов'язків користується спеціальним статусом, який передбачає додаткові гарантії захисту при виконанні законних службових дій.
11.2. Перешкоджання законній діяльності оперативника забороняється; будь-які дії, спрямовані на зрив виконання службового завдання чи створення перешкод для оперативника під час його законної діяльності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену Розділом X цього Закону.
11.3. Оперативник зобов'язаний пред'явити службове посвідчення у випадках, коли це не ставить під загрозу проведення таємної операції. У разі, якщо пред'явлення посвідчення може розкрити особу оперативника чи зашкодити операції, підтвердження повноважень здійснюється в порядку, визначеному Статтею 12 цього Закону.
Стаття 12. Порядок підтвердження особи
12.1. Справжність співробітника Департаменту контррозвідки підтверджується одним із наступних способів:
Службовим посвідченням — офіційним документом встановленого зразка, що містить фотографію, посаду та ідентифікаційні дані співробітника.
Службовим наказом — документом, що підтверджує повноваження співробітника на виконання конкретного завдання чи участь у конкретній операції.
Офіційним підтвердженням керівництва — усним або письмовим підтвердженням особи та повноважень співробітника, наданим уповноваженою посадовою особою Департаменту на запит зацікавленої сторони.
12.2. Під час таємної операції підтвердження особи може здійснюватися через керівника оперативної групи, який у разі необхідності зв'язується із запитувачем для підтвердження повноважень співробітника без розкриття деталей операції.
РОЗДІЛ X. ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ДЕПАРТАМЕНТУ КОНТРРОЗВІДКИ
Стаття 13. Погроза співробітнику Департаменту контррозвідки
13.1. Погроза вбивством, заподіянням шкоди або незаконним переслідуванням співробітника Департаменту контррозвідки у зв'язку з його службовою діяльністю карається відповідно до Кримінального кодексу Чорноморського Краю. Зв'язок погрози зі службовою діяльністю співробітника є обов'язковою умовою кваліфікації діяння за цією статтею.
Стаття 14. Напад на співробітника
14.1. Напад на співробітника Департаменту контррозвідки під час виконання ним службових обов'язків є тяжким правопорушенням незалежно від того, чи завдано фактичної шкоди здоров'ю співробітника.
14.2. У разі якщо напад на співробітника Департаменту контррозвідки був вчинений з метою перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або зриву контррозвідувальної операції, відповідальність визначається відповідно до тяжкості вчиненого правопорушення, з урахуванням мети та наслідків такого нападу.
Стаття 15. Шпигунство в державних структурах
15.1. Передача службової або секретної інформації представникам іноземних держав, організацій чи агентурних мереж визнається шпигунством незалежно від того, чи отримала особа за це матеріальну винагороду.
15.2. Особа, підозрювана у шпигунській діяльності, може бути затримана в порядку, встановленому законодавством, з обов'язковим дотриманням процесуальних гарантій, передбачених Кримінальним процесуальним законодавством Чорноморського Краю.
15.3. Виявлені матеріали передаються до компетентного органу для подальшого розслідування разом із супровідною документацією, що підтверджує законність їх отримання.
Стаття 16. Незаконне використання статусу Департаменту контррозвідки
16.1. Використання форми, посвідчення, символіки або службового статусу Департаменту контррозвідки особою, яка не має відповідних повноважень, забороняється незалежно від мети такого використання.
16.2. Незаконне використання статусу з метою отримання вигоди, залякування або вчинення правопорушення карається відповідно до законодавства, при цьому мета використання статусу враховується як обтяжуюча обставина.
Стаття 17. Розголошення інформації про Департамент контррозвідки
17.1. Розголошення відомостей про агентів, оперативників, таємні операції або матеріали контррозвідувальних справ без дозволу є правопорушенням незалежно від способу, у який відбулося таке розголошення.
17.2. Якщо розголошення призвело до зриву операції або розкриття агента, відповідальність посилюється з урахуванням тяжкості наслідків, зокрема загрози життю чи здоров'ю осіб, причетних до операції.
РОЗДІЛ XI. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СПІВРОБІТНИКІВ
Стаття 18. Відповідальність співробітників Департаменту контррозвідки
18.1. Співробітники Департаменту контррозвідки несуть відповідальність за такі порушення:
Перевищення службових повноважень — вчинення дій, що виходять за межі повноважень, наданих цим Законом, або їх здійснення без належних правових підстав.
Незаконне затримання — позбавлення особи свободи пересування без законних підстав чи з порушенням встановленого порядку.
Фальсифікацію матеріалів — внесення неправдивих відомостей до службових документів, протоколів чи інших матеріалів справи.
Використання службового становища в особистих цілях — застосування наданих повноважень для отримання особистої вигоди чи задоволення приватних інтересів.
Незаконне розголошення секретної інформації — передачу відомостей з обмеженим доступом особам, які не мають права на їх отримання.
Незаконне переслідування громадян — здійснення дій щодо особи за відсутності законних підстав, передбачених цим Законом.
Навмисне приховування злочинів або правопорушень — свідоме утримання від повідомлення компетентним органам про відомі співробітнику факти вчинення злочинів чи правопорушень.
18.2. За дисциплінарні порушення співробітник Департаменту контррозвідки може бути притягнутий керівництвом до одного з таких видів стягнення:
Попередження — найменш суворий вид дисциплінарного стягнення, що застосовується за незначні порушення.
Догани — стягнення, що застосовується за повторні або більш серйозні порушення службової дисципліни.
Суворої догани — стягнення, що застосовується за грубі порушення, які не тягнуть адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Пониження в посаді — тимчасове або постійне переведення співробітника на нижчу посаду внаслідок вчиненого порушення.
Звільнення зі служби — найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, що застосовується за грубі чи систематичні порушення цього Закону.
18.3. У разі наявності ознак адміністративного або кримінального правопорушення співробітник Департаменту контррозвідки притягується до відповідальності відповідно до адміністративного або кримінального законодавства Чорноморського Краю, незалежно від застосування дисциплінарного стягнення.
18.4. Дисциплінарне стягнення не звільняє співробітника від адміністративної або кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законодавством, тобто зазначені види відповідальності можуть застосовуватися одночасно.
РОЗДІЛ XII. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕПАРТАМЕНТУ КОНТРРОЗВІДКИ
Стаття 19. Парламентський контроль
19.1. Парламент Чорноморського Краю здійснює контроль за діяльністю Департаменту контррозвідки у формах, що не суперечать режиму секретності, зокрема шляхом заслуховування щорічного звіту керівництва Департаменту про загальні результати роботи без розкриття відомостей, що становлять державну чи службову таємницю.
19.2. З метою здійснення постійного контролю Парламент може утворити профільний комітет або визначити вже існуючий комітет відповідальним за нагляд за дотриманням Департаментом вимог цього Закону.
19.3. Керівництво Департаменту контррозвідки зобов'язане невідкладно інформувати визначений Парламентом орган контролю про факти грубого порушення цього Закону співробітниками Департаменту, а також про заходи, вжиті для усунення таких порушень.
Стаття 20. Прокурорський нагляд
20.1. Нагляд за додержанням законності під час здійснення контррозвідувальної діяльності здійснює прокуратура Чорноморського Краю в межах повноважень, визначених законодавством.
20.2. Прокурор має право отримувати доступ до матеріалів контррозвідувальних справ у частині, необхідній для здійснення нагляду, з дотриманням встановленого режиму секретності та без права розголошення отриманих відомостей.
20.3. У разі виявлення ознак незаконних дій співробітників Департаменту контррозвідки прокурор вживає заходів реагування, передбачених законодавством, включно з ініціюванням притягнення винних осіб до відповідальності.
Стаття 21. Внутрішній контроль
21.1. У структурі Департаменту контррозвідки утворюється підрозділ внутрішнього контролю, завданням якого є перевірка дотримання співробітниками вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
21.2. Підрозділ внутрішнього контролю розглядає скарги на дії співробітників Департаменту, проводить службові перевірки за власною ініціативою або за дорученням керівництва, а також готує пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.
21.3. Результати перевірок, проведених підрозділом внутрішнього контролю, є підставою для притягнення співробітників до відповідальності в порядку, визначеному Розділом XI цього Закону.
РОЗДІЛ XIII. ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Стаття 22. Джерела фінансування
22.1. Фінансування діяльності Департаменту контррозвідки здійснюється за рахунок коштів бюджету Чорноморського Краю, передбачених на відповідні цілі окремим рядком у порядку, встановленому бюджетним законодавством.
22.2. Використання коштів, виділених на фінансування Департаменту, підлягає фінансовому контролю в межах, що не розкривають відомостей, які становлять державну чи службову таємницю.
22.3. Не допускається фінансування діяльності Департаменту контррозвідки з джерел, не передбачених законодавством Чорноморського Краю, зокрема з приватних чи іноземних джерел, за винятком міжнародної технічної допомоги, наданої в порядку, встановленому законом.
Стаття 23. Матеріально-технічне забезпечення
23.1. Департамент контррозвідки забезпечується службовими приміщеннями, транспортом, засобами зв'язку та іншим майном, необхідним для виконання покладених на нього завдань.
23.2. Порядок обліку, зберігання та використання майна Департаменту визначається внутрішніми регламентами з урахуванням вимог режиму секретності.
РОЗДІЛ XIV. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 24. Співпраця з іноземними партнерами
24.1. Департамент контррозвідки може здійснювати співробітництво з відповідними органами іноземних держав та міжнародних організацій з питань протидії шпигунству, обміну досвідом та інформацією, що не становить державної таємниці, а також підготовки кадрів.
24.2. Таке співробітництво здійснюється на підставі міжнародних договорів Чорноморського Краю або окремих міжвідомчих угод, укладених у порядку, визначеному законодавством.
24.3. Передача іноземним партнерам відомостей, що становлять державну чи службову таємницю, допускається лише за наявності належних правових підстав та дозволу керівництва Департаменту, погодженого з уповноваженими державними органами.
РОЗДІЛ XV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 25. Набрання чинності
25.1. Цей Закон набирає чинності з моменту його затвердження Парламентом Чорноморського Краю та офіційного оприлюднення в порядку, встановленому для нормативно-правових актів.
25.2. Зміни до цього Закону можуть бути внесені шляхом ухвалення нового законопроєкту в порядку, передбаченому регламентом Парламенту Чорноморського Краю.
25.3. Контроль за виконанням цього Закону покладається на керівництво Департаменту контррозвідки та Служби безпеки України, які в межах своєї компетенції забезпечують дотримання його положень та вживають заходів реагування у разі виявлення порушень.
25.4. З набранням чинності цим Законом раніше видані підзаконні акти, що регулювали діяльність Департаменту контррозвідки, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, до приведення їх у відповідність із цим Законом.
Останнє редагування:
