Особисті дані
Ім’я: Михайло
Прізвище: Котляревський
Дата народження: 1 січня 1990 року
Місце народження: Харків
Зріст / вага: 187 см / 80 кг
Особливі прикмети: шрам на лодоні, близько 8 см
Михайло був єдиною дитиною в сім'ї. Батьки не могли дозволити собі розкішне життя, проте в родині завжди вистачало грошей на найнеобхідніше. Їжа була на столі, одяг був, а іноді батьки могли дозволити собі побалувати сина чимось приємним. Сам Михайло ніколи не вважав себе розпещеною дитиною. Навпаки, з раннього віку він розумів, що гроші дістаються важкою працею.
Батько часто брав Михайла з собою на роботу, коли це було можливо, і показував йому, що будь-яка справа потребує терпіння та уважності. Саме від нього Михайло частково успадкував любов до порядку та звичку доводити розпочату справу до кінця. Мати ж навчила його бути уважним до людей та не робити висновків про людину лише за її зовнішністю.
У дитинстві Михайло не був ані зразковим відмінником, ані проблемним хуліганом. Він знаходився десь посередині. У школі навчався на середньому рівні, іноді міг отримати хорошу оцінку, а іноді — не підготуватися до уроку. Він міг сперечатися з однокласниками, іноді встрявати у бійки, але навмисно створювати проблеми не любив. До дівчат ставився спокійно: міг поговорити, пожартувати, підтримати розмову, але ніколи не намагався нав'язувати їм свою увагу.
Після цього випадку Михайло почав краще розуміти, що необдумані рішення можуть мати наслідки. Він не став боягузливим і не почав уникати людей, але навчився спочатку оцінювати ситуацію, а вже потім діяти. Саме тоді в ньому почала формуватися риса, яка згодом стала однією з головних у його характері — уважність до дрібниць.
Після школи Михайло не хотів усе життя залишатися на звичайній роботі. Йому подобалася думка про професію, де потрібно приймати рішення, працювати з людьми та розбиратися у складних ситуаціях. Після роздумів він вирішив вступати до академії, яка могла відкрити йому шлях до правоохоронної служби.
Перші роки служби були для нього періодом адаптації. Він вчився працювати з документами, спілкуватися з громадянами, виконувати накази керівництва та діяти у складних ситуаціях. Михайло не намагався одразу показати себе найкращим працівником. Він просто робив свою роботу та поступово набирався досвіду.
Згодом він отримав звання сержанта. Для нього це стало доказом того, що наполеглива робота може приносити результат. Михайло був відповідальним працівником, не любив запізнюватися та намагався виконувати поставлені завдання без зайвих розмов.
Проте з часом він зрозумів, що звичайної поліцейської роботи йому недостатньо. Михайла дедалі більше цікавили кримінальні справи, розслідування та робота з більш складними ситуаціями. Йому хотілося займатися справами, де потрібно не просто скласти документи, а аналізувати інформацію, шукати зв'язки між подіями та розуміти мотиви людей.
Саме тому він вирішив спробувати себе в іншій структурі.
Попри це, Михайло не шкодував про свій вибір. Його приваблювала саме кримінальна складова роботи. Він хотів бачити результат своєї роботи та розуміти, що його дії справді можуть впливати на перебіг справ.
У СБУ він отримав звання лейтенанта. На службі Михайло залишався таким самим сухим та стриманим, яким його знали колеги. Він не був людиною, яка багато жартує або постійно шукає компанію. Якщо виникало завдання, Михайло просто робив його.
Саме в цей період він почав помічати речі, які поступово змінили його ставлення до системи. Він бачив ситуації, коли рішення залежали не тільки від закону чи службових обов'язків. Іноді особисті інтереси людей виявлялися сильнішими за формальні правила.
Спочатку Михайло намагався не звертати на це уваги. Він вважав, що це окремі випадки та що нормальна робота все одно можлива. Але одна подія змінила його думку остаточно.
Зрештою він відчув, що його не просто не підтримали, а фактично підставили. Люди, від яких він очікував захисту та підтримки, вирішили власні проблеми, залишивши його розбиратися з наслідками.
Це стало одним із найболючіших моментів у його кар'єрі.
Михайло був людиною впертою. Він міг пробачити багато речей, але зраду забути не міг. Саме тоді в ньому остаточно сформувався страх бути зрадженим близькими людьми. Він зрозумів, що навіть люди, яким ти довіряєш, можуть у потрібний момент відвернутися від тебе.
Після цієї ситуації Михайло вирішив залишити СБУ. Він не хотів продовжувати працювати в системі, якій перестав довіряти.
Перший час він намагався повністю відкласти минуле. Військова служба вимагала дисципліни, витримки та відповідальності. Михайло швидко адаптувався до нового середовища. Його працьовитість та уважність допомогли йому добре зарекомендувати себе серед колег.
З часом він отримав звання капітана. Для нього це було серйозним професійним досягненням. Він довів самому собі, що навіть після невдалого періоду в СБУ здатний побудувати нову кар'єру.
Проте повністю забути кримінальну роботу Михайло так і не зміг. Йому не вистачало того відчуття, яке він отримував під час розслідувань та роботи зі складними справами.
Через деякий час Михайло зрозумів, що втомився від військової служби. Він хотів відпочити від цього напрямку та повернутися до роботи, яка була йому ближчою. Саме тому він залишив ЗСУ.
На цей раз він сподівався, що за час його відсутності багато чого змінилося. Він хотів вірити, що система стала кращою, а старі проблеми залишилися в минулому.
Михайло знову почав службу вже у званні лейтенанта. Спочатку він намагався працювати так само, як раніше. Виконував завдання, дотримувався вимог та не створював зайвих проблем.
Але поступово він знову побачив те, від чого колись пішов.
На його думку, система продовжувала гнити зсередини. Проблеми, які він сподівався більше не побачити, нікуди не зникли. Михайло зрозумів, що його повернення було помилкою.
Цього разу його ставлення до системи змінилося остаточно.
Якщо раніше він вважав корупцію та службові порушення неправильними, то тепер почав думати інакше. Він прийшов до висновку, що система сама не дотримується тих принципів, яких вимагає від звичайних співробітників.
Саме тоді в його голові вперше з'явилася думка, що чесність не завжди приносить результат.
Робота в ЗМІ спочатку здавалася йому простішою. Тут теж була відповідальність, робота з інформацією та людьми, але вже не було такого постійного тиску, який він відчував у правоохоронних структурах.
Михайло почав працювати, поступово показуючи себе як відповідального та уважного працівника. Він не намагався отримати посаду за рахунок гучних слів. Навпаки, просто виконував свою роботу та накопичував заслуги.
Його працьовитість, досвід та уважність до деталей помітили керівники. Згодом Михайло отримав посаду заступника директора ЗМІ.
На перший погляд, це був звичайний кар'єрний успіх. Але саме тут почався найважливіший етап його життя.
Одного разу до нього звернулися з проханням опублікувати оголошення раніше встановленого строку. За це йому запропонували гроші.
Михайло довго не роздумував. Він погодився.
Ця ситуація стала для нього переломним моментом. Він зрозумів, що може використовувати своє службове становище не тільки для виконання обов'язків, а й для особистої вигоди.
Спочатку це була лише одна домовленість. Михайло не вважав себе злочинцем і навіть не сприймав свій вчинок як щось серйозне. У його голові це виглядало просто: людина хотіла отримати послугу швидше, а він отримав за це гроші.
Проте саме з таких дрібниць і почалося його падіння.
Наступного разу йому вже було простіше погодитися. Потім ще простіше.
Михайло поступово перестав шукати виправдання своїм діям. Він просто прийняв нове правило власного життя: якщо людина готова платити за послугу, він не бачить причини відмовлятися.
При цьому він ніколи не говорив про свою діяльність зайвого. Михайло не шукав партнерів та не створював навколо себе групу людей, які могли б знати про його справи. Він діяв сам і не збирався розповідати про це навіть тим, кого вважав друзями.
Він розумів, що зайві слова можуть стати причиною великих проблем.
Михайло став набагато обережнішим. Він не хвалився отриманими грошима, не демонстрував свій спосіб життя та не намагався привернути до себе увагу.
Для нього це стало частиною повсякденного життя.
Поступово він перестав відчувати провину. Навпаки, Михайло переконав себе, що нічого незвичайного не відбувається.
Його головною мотивацією стали гроші.
Він не хотів бути бідним, не хотів постійно рахувати кожну витрачену гривню та не хотів знову повертатися до життя, у якому потрібно багато працювати заради невеликої винагороди.
Він почав вважати, що його посада дає йому можливості, а значить він має право ними користуватися.
У нього сформувався власний кодекс, який він не порушував.
Михайло ніколи не хотів використовувати дітей для власної вигоди. Так само він не бажав втягувати у свої домовленості сім'ї та людей, які перебувають у дуже складному матеріальному становищі.
Для нього це було певною межею.
Він міг вимагати гроші за серйозну послугу від людини, яка мала достатньо коштів, але не хотів наживатися на тому, хто ледве забезпечує себе та свою сім'ю.
Це не робило його добрим. Просто Михайло створив власні правила, які дозволяли йому продовжувати вважати себе людиною з принципами.
Він прекрасно розумів, що його дії неправильні з точки зору закону, але переконав себе, що в кожного є своя ціна, а чесність без вигоди давно втратила для нього значення.
Він працьовитий і відповідальний. Якщо Михайло отримує завдання, він звик доводити його до кінця. Він не любить людей, які багато говорять, але мало роблять.
Однією з його головних переваг є уважність до дрібниць. Михайло може помітити деталь, яку інша людина просто проігнорує. Саме ця риса допомагає йому бути обережним у повсякденному житті.
Також він досить хитрий. Михайло вміє підлаштовувати свою поведінку під ситуацію та розуміє, коли краще промовчати.
Водночас він дуже впертий. Якщо Михайло щось вирішив, переконати його змінити думку надзвичайно складно.
Ще одна його негативна риса — мстивість. Він може довго пам'ятати образу. Особливо сильно його зачіпає зрада.
Михайло може пробачити помилку, грубе слово або навіть конфлікт. Але якщо людина, якій він довіряв, свідомо зрадить його, Михайло сприйме це як особисту образу, яку буде пам'ятати дуже довго.
Після ситуації, яка сталася під час його першої служби в СБУ, він перестав повністю довіряти людям. Для нього зрада стала доказом того, що навіть близька людина може відвернутися, коли це стане їй вигідно.
Через це Михайло рідко розповідає про свої справжні думки.
Він може спокійно спілкуватися з людиною роками, але все одно залишати частину своїх справ при собі.
Особливо це стосується його корупційної діяльності. Він нікому не розповідає про хабарі та не збирається цього робити.
Його стосунки з дружиною не можна було назвати жахливими, проте з часом стало зрозуміло, що характери подружжя не збігаються. Вони по-різному дивилися на життя, роботу та майбутнє.
Приблизно в той період Михайло залишив СБУ та перейшов до ЗСУ. Робота, постійна зайнятість та різні погляди на життя лише збільшували відстань між ними.
Зрештою подружжя вирішило розійтися.
Дітей у Михайла немає.
Попри зайнятість, він підтримує зв'язок зі своїми батьками. Приблизно три рази на тиждень може зателефонувати їм, поговорити та дізнатися, як у них справи. Він не є людиною, яка постійно демонструє любов до батьків словами, проте ставиться до них із повагою.
Для сторонньої людини його біографія може виглядати як історія працьовитого та досвідченого працівника, який багато разів змінював напрямок діяльності, але кожного разу знаходив у собі сили почати спочатку.
Проте мало хто знає, що відбувається за межами його офіційної діяльності.
Михайло продовжує брати хабарі. Він робить це обережно, самостійно та не посвячує у свої справи інших людей.
Він уже не вважає себе людиною, яка випадково переступила межу. Для нього це стало частиною життя.
Михайло не виправдовується перед собою та не шукає шлях назад. Він вважає, що система, у якій він працював роками, сама показала йому справжні правила. Колись він намагався працювати чесно, довіряв начальству та вірив у справедливість. Після того, як його підставили та залишили сам на сам із проблемами, його погляди змінилися.
Тепер він вважає, що світ працює за принципом вигоди.
Якщо людина може заплатити — він може надати їй послугу. Якщо не може — Михайло не бачить сенсу витрачати на неї свої ресурси.
Водночас він продовжує дотримуватися власного кодексу та не чіпає дітей, сім'ї й людей, які перебувають у важкому матеріальному становищі.
Михайло став тим, ким колись не хотів бути. Проте найгірше для нього полягає не в самому факті змін, а в тому, що він більше не бачить у них нічого поганого.
Він спокійно живе своїм життям, працює, спілкується з батьками, виконує службові обов'язки та приховує свою другу сторону від оточення.
Для більшості людей Михайло Котляревський — спокійний, відповідальний та досвідчений заступник директора ЗМІ.
Для себе самого він просто людина, яка одного разу зрозуміла, що правила можна використовувати не тільки для роботи, а й для власної вигоди.
І зупинятися він поки не збирається.
Ім’я: Михайло
Прізвище: Котляревський
Дата народження: 1 січня 1990 року
Місце народження: Харків
Зріст / вага: 187 см / 80 кг
Особливі прикмети: шрам на лодоні, близько 8 см
Дитинство
Михайло Котляревський народився 1 січня 1990 року в місті Харків. Його дитинство припало на непростий для країни період, коли сім'ї доводилося багато працювати, щоб забезпечити собі нормальне життя. Батько Михайла працював слюсарем у міському Водоканалі та мав шостий розряд. Він був людиною працьовитою, звикла відповідати за свої слова та ніколи не боялася важкої роботи. Мати Михайла мала вищу освіту та працювала ветеринаром. Вона була спокійнішою за батька, але також завжди намагалася привчити сина до відповідальності та самостійності.Михайло був єдиною дитиною в сім'ї. Батьки не могли дозволити собі розкішне життя, проте в родині завжди вистачало грошей на найнеобхідніше. Їжа була на столі, одяг був, а іноді батьки могли дозволити собі побалувати сина чимось приємним. Сам Михайло ніколи не вважав себе розпещеною дитиною. Навпаки, з раннього віку він розумів, що гроші дістаються важкою працею.
Батько часто брав Михайла з собою на роботу, коли це було можливо, і показував йому, що будь-яка справа потребує терпіння та уважності. Саме від нього Михайло частково успадкував любов до порядку та звичку доводити розпочату справу до кінця. Мати ж навчила його бути уважним до людей та не робити висновків про людину лише за її зовнішністю.
У дитинстві Михайло не був ані зразковим відмінником, ані проблемним хуліганом. Він знаходився десь посередині. У школі навчався на середньому рівні, іноді міг отримати хорошу оцінку, а іноді — не підготуватися до уроку. Він міг сперечатися з однокласниками, іноді встрявати у бійки, але навмисно створювати проблеми не любив. До дівчат ставився спокійно: міг поговорити, пожартувати, підтримати розмову, але ніколи не намагався нав'язувати їм свою увагу.
Підліткові роки
У чотирнадцять років із Михайлом сталася подія, яку він запам'ятав на все життя. Одного разу він опинився у конфлікті з декількома нетверезими чоловіками. Ситуація швидко переросла у бійку. Михайло не був готовий до того, наскільки серйозно все може закінчитися, тому отримав травму руки. Ця ситуація не залишила на ньому помітного шраму, але сильно вплинула на його ставлення до конфліктів.Після цього випадку Михайло почав краще розуміти, що необдумані рішення можуть мати наслідки. Він не став боягузливим і не почав уникати людей, але навчився спочатку оцінювати ситуацію, а вже потім діяти. Саме тоді в ньому почала формуватися риса, яка згодом стала однією з головних у його характері — уважність до дрібниць.
Після школи Михайло не хотів усе життя залишатися на звичайній роботі. Йому подобалася думка про професію, де потрібно приймати рішення, працювати з людьми та розбиратися у складних ситуаціях. Після роздумів він вирішив вступати до академії, яка могла відкрити йому шлях до правоохоронної служби.
Початок служби в НПУ
Після закінчення академії Михайло розпочав службу в Національній поліції України. На той момент він був ще досить молодим і дивився на службу набагато ідеалістичніше, ніж через багато років.Перші роки служби були для нього періодом адаптації. Він вчився працювати з документами, спілкуватися з громадянами, виконувати накази керівництва та діяти у складних ситуаціях. Михайло не намагався одразу показати себе найкращим працівником. Він просто робив свою роботу та поступово набирався досвіду.
Згодом він отримав звання сержанта. Для нього це стало доказом того, що наполеглива робота може приносити результат. Михайло був відповідальним працівником, не любив запізнюватися та намагався виконувати поставлені завдання без зайвих розмов.
Проте з часом він зрозумів, що звичайної поліцейської роботи йому недостатньо. Михайла дедалі більше цікавили кримінальні справи, розслідування та робота з більш складними ситуаціями. Йому хотілося займатися справами, де потрібно не просто скласти документи, а аналізувати інформацію, шукати зв'язки між подіями та розуміти мотиви людей.
Саме тому він вирішив спробувати себе в іншій структурі.
Перша служба в СБУ
Михайло подав документи та згодом перейшов до Служби безпеки України. Початок служби в СБУ був для нього одночасно цікавим і складним. Порівняно з попереднім місцем роботи тут було більше документації, більше відповідальності та більше вимог до кожної дії співробітника.Попри це, Михайло не шкодував про свій вибір. Його приваблювала саме кримінальна складова роботи. Він хотів бачити результат своєї роботи та розуміти, що його дії справді можуть впливати на перебіг справ.
У СБУ він отримав звання лейтенанта. На службі Михайло залишався таким самим сухим та стриманим, яким його знали колеги. Він не був людиною, яка багато жартує або постійно шукає компанію. Якщо виникало завдання, Михайло просто робив його.
Саме в цей період він почав помічати речі, які поступово змінили його ставлення до системи. Він бачив ситуації, коли рішення залежали не тільки від закону чи службових обов'язків. Іноді особисті інтереси людей виявлялися сильнішими за формальні правила.
Спочатку Михайло намагався не звертати на це уваги. Він вважав, що це окремі випадки та що нормальна робота все одно можлива. Але одна подія змінила його думку остаточно.
Підстава
Під час служби Михайло зіткнувся із серйозною кримінальною справою. Він вважав її важливою та був готовий довести роботу до кінця. Проте керівництво вирішило діяти інакше. Частина начальства фактично закрила очі на серйозну кримінальну діяльність, а ситуація поступово почала обертатися проти самого Михайла.Зрештою він відчув, що його не просто не підтримали, а фактично підставили. Люди, від яких він очікував захисту та підтримки, вирішили власні проблеми, залишивши його розбиратися з наслідками.
Це стало одним із найболючіших моментів у його кар'єрі.
Михайло був людиною впертою. Він міг пробачити багато речей, але зраду забути не міг. Саме тоді в ньому остаточно сформувався страх бути зрадженим близькими людьми. Він зрозумів, що навіть люди, яким ти довіряєш, можуть у потрібний момент відвернутися від тебе.
Після цієї ситуації Михайло вирішив залишити СБУ. Він не хотів продовжувати працювати в системі, якій перестав довіряти.
ЗСУ
Наступним етапом його життя стала служба у Збройних силах України. Перехід до ЗСУ був для Михайла можливістю почати все заново.Перший час він намагався повністю відкласти минуле. Військова служба вимагала дисципліни, витримки та відповідальності. Михайло швидко адаптувався до нового середовища. Його працьовитість та уважність допомогли йому добре зарекомендувати себе серед колег.
З часом він отримав звання капітана. Для нього це було серйозним професійним досягненням. Він довів самому собі, що навіть після невдалого періоду в СБУ здатний побудувати нову кар'єру.
Проте повністю забути кримінальну роботу Михайло так і не зміг. Йому не вистачало того відчуття, яке він отримував під час розслідувань та роботи зі складними справами.
Через деякий час Михайло зрозумів, що втомився від військової служби. Він хотів відпочити від цього напрямку та повернутися до роботи, яка була йому ближчою. Саме тому він залишив ЗСУ.
Друге повернення до СБУ
Після звільнення Михайло довго думав, куди рухатися далі. Зрештою він вирішив повернутися до СБУ.На цей раз він сподівався, що за час його відсутності багато чого змінилося. Він хотів вірити, що система стала кращою, а старі проблеми залишилися в минулому.
Михайло знову почав службу вже у званні лейтенанта. Спочатку він намагався працювати так само, як раніше. Виконував завдання, дотримувався вимог та не створював зайвих проблем.
Але поступово він знову побачив те, від чого колись пішов.
На його думку, система продовжувала гнити зсередини. Проблеми, які він сподівався більше не побачити, нікуди не зникли. Михайло зрозумів, що його повернення було помилкою.
Цього разу його ставлення до системи змінилося остаточно.
Якщо раніше він вважав корупцію та службові порушення неправильними, то тепер почав думати інакше. Він прийшов до висновку, що система сама не дотримується тих принципів, яких вимагає від звичайних співробітників.
Саме тоді в його голові вперше з'явилася думка, що чесність не завжди приносить результат.
Перехід у ЗМІ
Після другого періоду служби в СБУ Михайло вирішив піти в інший напрямок. Він обрав засоби масової інформації.Робота в ЗМІ спочатку здавалася йому простішою. Тут теж була відповідальність, робота з інформацією та людьми, але вже не було такого постійного тиску, який він відчував у правоохоронних структурах.
Михайло почав працювати, поступово показуючи себе як відповідального та уважного працівника. Він не намагався отримати посаду за рахунок гучних слів. Навпаки, просто виконував свою роботу та накопичував заслуги.
Його працьовитість, досвід та уважність до деталей помітили керівники. Згодом Михайло отримав посаду заступника директора ЗМІ.
На перший погляд, це був звичайний кар'єрний успіх. Але саме тут почався найважливіший етап його життя.
Перший хабар
Перший хабар Михайло отримав уже працюючи у ЗМІ.Одного разу до нього звернулися з проханням опублікувати оголошення раніше встановленого строку. За це йому запропонували гроші.
Михайло довго не роздумував. Він погодився.
Ця ситуація стала для нього переломним моментом. Він зрозумів, що може використовувати своє службове становище не тільки для виконання обов'язків, а й для особистої вигоди.
Спочатку це була лише одна домовленість. Михайло не вважав себе злочинцем і навіть не сприймав свій вчинок як щось серйозне. У його голові це виглядало просто: людина хотіла отримати послугу швидше, а він отримав за це гроші.
Проте саме з таких дрібниць і почалося його падіння.
Наступного разу йому вже було простіше погодитися. Потім ще простіше.
Михайло поступово перестав шукати виправдання своїм діям. Він просто прийняв нове правило власного життя: якщо людина готова платити за послугу, він не бачить причини відмовлятися.
Становлення BAD COP
З часом Михайло почав брати гроші вже не тільки за дрібні послуги. Він став погоджуватися на середні та серйозні домовленості.При цьому він ніколи не говорив про свою діяльність зайвого. Михайло не шукав партнерів та не створював навколо себе групу людей, які могли б знати про його справи. Він діяв сам і не збирався розповідати про це навіть тим, кого вважав друзями.
Він розумів, що зайві слова можуть стати причиною великих проблем.
Михайло став набагато обережнішим. Він не хвалився отриманими грошима, не демонстрував свій спосіб життя та не намагався привернути до себе увагу.
Для нього це стало частиною повсякденного життя.
Поступово він перестав відчувати провину. Навпаки, Михайло переконав себе, що нічого незвичайного не відбувається.
Його головною мотивацією стали гроші.
Він не хотів бути бідним, не хотів постійно рахувати кожну витрачену гривню та не хотів знову повертатися до життя, у якому потрібно багато працювати заради невеликої винагороди.
Він почав вважати, що його посада дає йому можливості, а значить він має право ними користуватися.
Власний кодекс
Попри те, що Михайло став корумпованою людиною, він не втратив усіх принципів.У нього сформувався власний кодекс, який він не порушував.
Михайло ніколи не хотів використовувати дітей для власної вигоди. Так само він не бажав втягувати у свої домовленості сім'ї та людей, які перебувають у дуже складному матеріальному становищі.
Для нього це було певною межею.
Він міг вимагати гроші за серйозну послугу від людини, яка мала достатньо коштів, але не хотів наживатися на тому, хто ледве забезпечує себе та свою сім'ю.
Це не робило його добрим. Просто Михайло створив власні правила, які дозволяли йому продовжувати вважати себе людиною з принципами.
Він прекрасно розумів, що його дії неправильні з точки зору закону, але переконав себе, що в кожного є своя ціна, а чесність без вигоди давно втратила для нього значення.
Характер
Михайло — спокійна та врівноважена людина. Він рідко підвищує голос без необхідності та не любить емоційних сцен. Навіть у складній ситуації намагається спочатку подумати, а вже потім діяти.Він працьовитий і відповідальний. Якщо Михайло отримує завдання, він звик доводити його до кінця. Він не любить людей, які багато говорять, але мало роблять.
Однією з його головних переваг є уважність до дрібниць. Михайло може помітити деталь, яку інша людина просто проігнорує. Саме ця риса допомагає йому бути обережним у повсякденному житті.
Також він досить хитрий. Михайло вміє підлаштовувати свою поведінку під ситуацію та розуміє, коли краще промовчати.
Водночас він дуже впертий. Якщо Михайло щось вирішив, переконати його змінити думку надзвичайно складно.
Ще одна його негативна риса — мстивість. Він може довго пам'ятати образу. Особливо сильно його зачіпає зрада.
Михайло може пробачити помилку, грубе слово або навіть конфлікт. Але якщо людина, якій він довіряв, свідомо зрадить його, Михайло сприйме це як особисту образу, яку буде пам'ятати дуже довго.
Страхи
Найбільший страх Михайла — бути зрадженим близькими людьми.Після ситуації, яка сталася під час його першої служби в СБУ, він перестав повністю довіряти людям. Для нього зрада стала доказом того, що навіть близька людина може відвернутися, коли це стане їй вигідно.
Через це Михайло рідко розповідає про свої справжні думки.
Він може спокійно спілкуватися з людиною роками, але все одно залишати частину своїх справ при собі.
Особливо це стосується його корупційної діяльності. Він нікому не розповідає про хабарі та не збирається цього робити.
Особисте життя
Свого часу Михайло був одружений. Шлюб тривав приблизно два роки.Його стосунки з дружиною не можна було назвати жахливими, проте з часом стало зрозуміло, що характери подружжя не збігаються. Вони по-різному дивилися на життя, роботу та майбутнє.
Приблизно в той період Михайло залишив СБУ та перейшов до ЗСУ. Робота, постійна зайнятість та різні погляди на життя лише збільшували відстань між ними.
Зрештою подружжя вирішило розійтися.
Дітей у Михайла немає.
Попри зайнятість, він підтримує зв'язок зі своїми батьками. Приблизно три рази на тиждень може зателефонувати їм, поговорити та дізнатися, як у них справи. Він не є людиною, яка постійно демонструє любов до батьків словами, проте ставиться до них із повагою.
Сьогодення
Зараз Михайло Котляревський працює заступником директора ЗМІ. Його кар'єрний шлях був довгим та суперечливим. За роки служби він встиг побувати працівником НПУ, лейтенантом СБУ, капітаном ЗСУ, а потім знову повернутися до СБУ та перейти у сферу ЗМІ.Для сторонньої людини його біографія може виглядати як історія працьовитого та досвідченого працівника, який багато разів змінював напрямок діяльності, але кожного разу знаходив у собі сили почати спочатку.
Проте мало хто знає, що відбувається за межами його офіційної діяльності.
Михайло продовжує брати хабарі. Він робить це обережно, самостійно та не посвячує у свої справи інших людей.
Він уже не вважає себе людиною, яка випадково переступила межу. Для нього це стало частиною життя.
Михайло не виправдовується перед собою та не шукає шлях назад. Він вважає, що система, у якій він працював роками, сама показала йому справжні правила. Колись він намагався працювати чесно, довіряв начальству та вірив у справедливість. Після того, як його підставили та залишили сам на сам із проблемами, його погляди змінилися.
Тепер він вважає, що світ працює за принципом вигоди.
Якщо людина може заплатити — він може надати їй послугу. Якщо не може — Михайло не бачить сенсу витрачати на неї свої ресурси.
Водночас він продовжує дотримуватися власного кодексу та не чіпає дітей, сім'ї й людей, які перебувають у важкому матеріальному становищі.
Михайло став тим, ким колись не хотів бути. Проте найгірше для нього полягає не в самому факті змін, а в тому, що він більше не бачить у них нічого поганого.
Він спокійно живе своїм життям, працює, спілкується з батьками, виконує службові обов'язки та приховує свою другу сторону від оточення.
Для більшості людей Михайло Котляревський — спокійний, відповідальний та досвідчений заступник директора ЗМІ.
Для себе самого він просто людина, яка одного разу зрозуміла, що правила можна використовувати не тільки для роботи, а й для власної вигоди.
І зупинятися він поки не збирається.
