1. ПІБ: Теренчук Олександр Олександрович
2. Батько - Теренчук Олександр
3. Мати - Теренчук Таня
4. Стать: Чоловіча
5. Дата народження: 22.08.2000
6. Вік: 26 років
7. Місце народження: м. Київ, Україна
8. Національність: Українець
9. Місце проживання: м. Київ
10. Зріст / Вага: 182 см / 74 кг
11. Захоплення: Стрілецький спорт, програмування, тактична підготовка, автомобілі
12. Сімейний стан: Неодружений
Одного разу, коли Олександру було близько дев'яти років, сталася подія, що заклала фундамент його світогляду. Гуляючи з батьком, він побачив, як на дитячому майданчику група старших підлітків знущається з меншого хлопчика, відбираючи його речі. Олександр злякався і хотів пройти повз, але батько зупинив його, підійшов до хуліганів і змусив їх повернути вкрадене. Тоді батько подивився на сина і сказав фразу, яку хлопець запам'ятав на все життя: "Якщо ти бачиш несправедливість, відвертаєш очі і мовчиш — ти стаєш її співучасником". З дитинства хлопець також захоплювався різними механізмами, любив розбиратися в комп'ютерах та проводив години, вивчаючи будову автомобілів.
Але саме в старших класах школи юнак почав боляче стикатися з жорстокою реальністю. Якось у школі син впливового місцевого чиновника розбив дороге обладнання в кабінеті інформатики, але, скориставшись своїм статусом, звинуватив у цьому найкращого друга Олександра. Попри те, що Олександр бачив усе на власні очі і був готовий свідчити, керівництво школи стало на бік "впливового" учня, щоб уникнути проблем та конфліктів із його батьком. Друга Олександра змусили відшкодовувати збитки. Це стало першим серйозним ударом по юнацькому відчуттю ідеальної справедливості. Того дня Олександр усвідомив жорстоку істину: правила та закони працюють не для всіх однаково. Саме ця ситуація сформувала його непохитну мотивацію — він вирішив піти працювати в правоохоронні органи, щоб самому стати частиною системи і диктувати закон тим, хто вважає себе недоторканним.
Коли Головне Управління оголосило набір до елітного підрозділу спеціального призначення КОРД, Олександр без жодних вагань подав свій рапорт. Відбір був пекельним: надважкі фізичні нормативи, психологічний тиск інструкторів та випробування на витривалість ламали багатьох, але не його. Він успішно здав усі кваліфікаційні іспити, отримав омріяний шеврон спецпризначенця та згодом, завдяки своїй професійності, дослужився до почесного звання старшого лейтенанта.
Переломний момент у його свідомості стався під час масштабної спецоперації із затримання наркоторговця, який виявився сином дуже впливового бізнесмена. Під час рейду підозрюваний чинив збройний опір. Олександр, ризикуючи отримати кулю, особисто скрутив неадекватного мажора і передав його слідчим, сподіваючись, що цей небезпечний злочинець надовго сяде за ґрати. Проте вже через тиждень, патрулюючи місто, Олександр побачив цього ж самого наркоторговця за кермом елітного спорткара — він посміхався і почувався абсолютно безкарним. Як з'ясувалося пізніше, завдяки дорогим адвокатам та колосальним хабарям у судах, справу просто "зам'яли", а самого Олександра керівництво ще й попередило про можливу догану за нібито "надмірне застосування сили" під час того затримання.
Ця ситуація зламала в офіцері останні залишки віри в чесну та прозору систему. Він відчув себе зрадженим. Олександр чітко усвідомив: чесний поліцейський у цій країні — це лише пішак у великій грі багатіїв. Якщо сама система наскрізь корумпована і продається, то чому він, щодня ризикуючи власним життям, має рахувати копійки на одну зарплату, дозволяючи злочинцям сміятися йому в обличчя? Відтоді старший лейтенант Теренчук вирішив встановлювати власні правила гри. Він почав брати хабарі, закривати очі на деякі правопорушення за солідну винагороду та жорстоко поводитися із затриманими, застосовуючи до них психологічний і фізичний тиск. Особливо його дратували зухвалі та багаті водії. Тепер, коли він або його колеги приїжджали евакуйовувати дороге авто порушника на штрафмайданчик, Олександр із холодною посмішкою пропонував власникам "вирішити питання прямо зараз", знімаючи машину з крюка за велику суму. Він вважав, що таким чином карає мажорів гривнею у власну кишеню, встановлюючи свою особисту, тіньову справедливість.
Страхи Олександра також заховані дуже глибоко. Зіштовхуючись зі смертю на штурмах, він перестав боятися за власне життя. Його найбільший страх — це страх безпорадності та втрати контролю. Ситуація, коли мажора відпустили на волю, залишила глибокий психологічний шрам: Олександр панічно боїться знову опинитися в умовах, де він ні на що не впливає, де його зусилля нічого не варті. Крім того, незважаючи на загальну недовіру, він має глибокий страх бути зрадженим тими одиницями побратимів з КОРДу, яким він ще дозволяє прикривати свою спину під час вогневих контактів.
Головна мета та мотивація Олександра сьогодні — це забезпечення власного безбідного майбутнього та отримання максимальної влади на своєму рівні. Він прагне контролювати вулиці не за допомогою дірявих законів, а за допомогою страху, сили та власних тіньових правил, беручи від свого статусу поліцейського все можливе.
2. Батько - Теренчук Олександр
3. Мати - Теренчук Таня
4. Стать: Чоловіча
5. Дата народження: 22.08.2000
6. Вік: 26 років
7. Місце народження: м. Київ, Україна
8. Національність: Українець
9. Місце проживання: м. Київ
10. Зріст / Вага: 182 см / 74 кг
11. Захоплення: Стрілецький спорт, програмування, тактична підготовка, автомобілі
12. Сімейний стан: Неодружений
Дитинство та родинне виховання
Олександр народився теплим серпневим днем у столиці України — місті Києві. Його родина була звичайною, не мала великих статків, але відрізнялася надзвичайною згуртованістю. Батько, Олександр Теренчук, був людиною суворої, але справедливої вдачі. Він завжди багато працював, аби забезпечити сім'ю, і змалечку привчав сина до залізної дисципліни. Саме батько навчив малого Олександра тому, що у цьому світі ніхто нічого не дасть просто так — кожну перемогу, навіть найменшу, потрібно виборювати власною працею. Мати, Таня Теренчук, була протилежністю суворому батькові — втіленням тепла, турботи та безумовної любові. Вона часто втомлювалася на роботі, але завжди знаходила час вислухати сина, навчивши його емпатії та вмінню допомагати іншим.Одного разу, коли Олександру було близько дев'яти років, сталася подія, що заклала фундамент його світогляду. Гуляючи з батьком, він побачив, як на дитячому майданчику група старших підлітків знущається з меншого хлопчика, відбираючи його речі. Олександр злякався і хотів пройти повз, але батько зупинив його, підійшов до хуліганів і змусив їх повернути вкрадене. Тоді батько подивився на сина і сказав фразу, яку хлопець запам'ятав на все життя: "Якщо ти бачиш несправедливість, відвертаєш очі і мовчиш — ти стаєш її співучасником". З дитинства хлопець також захоплювався різними механізмами, любив розбиратися в комп'ютерах та проводив години, вивчаючи будову автомобілів.
Юність та перші зіткнення з несправедливістю
У підліткові роки Олександр став набагато більш стриманим, серйозним та цілеспрямованим. Він активно зайнявся спортом, зокрема контактними єдиноборствами, щоб завжди бути готовим фізично постояти за себе та своїх близьких. Паралельно розвивалося його захоплення програмуванням — він міг ночами сидіти за монітором, пишучи дрібні скрипти, створюючи алгоритми та вивчаючи принципи роботи систем безпеки.Але саме в старших класах школи юнак почав боляче стикатися з жорстокою реальністю. Якось у школі син впливового місцевого чиновника розбив дороге обладнання в кабінеті інформатики, але, скориставшись своїм статусом, звинуватив у цьому найкращого друга Олександра. Попри те, що Олександр бачив усе на власні очі і був готовий свідчити, керівництво школи стало на бік "впливового" учня, щоб уникнути проблем та конфліктів із його батьком. Друга Олександра змусили відшкодовувати збитки. Це стало першим серйозним ударом по юнацькому відчуттю ідеальної справедливості. Того дня Олександр усвідомив жорстоку істину: правила та закони працюють не для всіх однаково. Саме ця ситуація сформувала його непохитну мотивацію — він вирішив піти працювати в правоохоронні органи, щоб самому стати частиною системи і диктувати закон тим, хто вважає себе недоторканним.
Служба в Національній Поліції та шлях до КОРДу
Після досягнення повноліття та успішного проходження складної фізичної і психологічної підготовки, Олександр вступив до лав Національної Поліції України. Перші місяці служби в патрульній поліції виявилися справжнім випробуванням на міцність. Виснажливі нічні зміни, постійні конфлікти з маргінальними елементами суспільства, небезпечні виклики та постійний стрес випробовували його характер. Проте він швидко адаптувався до таких умов, проявляючи холодний розум та рішучість. Завдяки своїй бездоганній фізичній формі, аналітичному мисленню (яке неабияк розвинулося завдяки захопленню програмуванням) та здатності швидко приймати рішення в екстремальних ситуаціях, Олександр дуже швидко здобув повагу серед колег та керівництва.Коли Головне Управління оголосило набір до елітного підрозділу спеціального призначення КОРД, Олександр без жодних вагань подав свій рапорт. Відбір був пекельним: надважкі фізичні нормативи, психологічний тиск інструкторів та випробування на витривалість ламали багатьох, але не його. Він успішно здав усі кваліфікаційні іспити, отримав омріяний шеврон спецпризначенця та згодом, завдяки своїй професійності, дослужився до почесного звання старшого лейтенанта.
Переломний момент та темний шлях (Формування Bad Cop)
Проте саме служба в спецпідрозділі КОРД стала тим каталізатором, який остаточно зруйнував його ідеалістичні погляди на світ і змінив світогляд назавжди. Робота оператора КОРДу — це щоденний ризик для власного життя. Олександр неодноразово вибивав двері з ноги під час штурмів, дивився в очі озброєним до зубів злочинцям та ризикував собою заради безпеки громадян.Переломний момент у його свідомості стався під час масштабної спецоперації із затримання наркоторговця, який виявився сином дуже впливового бізнесмена. Під час рейду підозрюваний чинив збройний опір. Олександр, ризикуючи отримати кулю, особисто скрутив неадекватного мажора і передав його слідчим, сподіваючись, що цей небезпечний злочинець надовго сяде за ґрати. Проте вже через тиждень, патрулюючи місто, Олександр побачив цього ж самого наркоторговця за кермом елітного спорткара — він посміхався і почувався абсолютно безкарним. Як з'ясувалося пізніше, завдяки дорогим адвокатам та колосальним хабарям у судах, справу просто "зам'яли", а самого Олександра керівництво ще й попередило про можливу догану за нібито "надмірне застосування сили" під час того затримання.
Ця ситуація зламала в офіцері останні залишки віри в чесну та прозору систему. Він відчув себе зрадженим. Олександр чітко усвідомив: чесний поліцейський у цій країні — це лише пішак у великій грі багатіїв. Якщо сама система наскрізь корумпована і продається, то чому він, щодня ризикуючи власним життям, має рахувати копійки на одну зарплату, дозволяючи злочинцям сміятися йому в обличчя? Відтоді старший лейтенант Теренчук вирішив встановлювати власні правила гри. Він почав брати хабарі, закривати очі на деякі правопорушення за солідну винагороду та жорстоко поводитися із затриманими, застосовуючи до них психологічний і фізичний тиск. Особливо його дратували зухвалі та багаті водії. Тепер, коли він або його колеги приїжджали евакуйовувати дороге авто порушника на штрафмайданчик, Олександр із холодною посмішкою пропонував власникам "вирішити питання прямо зараз", знімаючи машину з крюка за велику суму. Він вважав, що таким чином карає мажорів гривнею у власну кишеню, встановлюючи свою особисту, тіньову справедливість.
Характер, слабкі сторони та страхи
Пройшовши через зради системи та важкі спецоперації, характер Олександра суттєво змінився. Він став жорстким, прагматичним та надзвичайно цинічним. Він навчився майстерно маніпулювати людьми, приховувати свої справжні емоції та завжди тримати ситуацію під контролем. Його головна слабка сторона — це тотальна, хвороблива недовіра до оточуючих. Через те, що система його зрадила (як у випадку зі звільненим наркоторговцем), він перестав підпускати людей близько до себе. Саме через це він досі залишається неодруженим і самотнім, відштовхуючи навіть тих небагатьох, хто щиро намагається зав'язати з ним дружні чи романтичні стосунки. Олександр підсвідомо вважає, що кожен навколо шукає лише власну вигоду і рано чи пізно встромить йому ножа у спину.Страхи Олександра також заховані дуже глибоко. Зіштовхуючись зі смертю на штурмах, він перестав боятися за власне життя. Його найбільший страх — це страх безпорадності та втрати контролю. Ситуація, коли мажора відпустили на волю, залишила глибокий психологічний шрам: Олександр панічно боїться знову опинитися в умовах, де він ні на що не впливає, де його зусилля нічого не варті. Крім того, незважаючи на загальну недовіру, він має глибокий страх бути зрадженим тими одиницями побратимів з КОРДу, яким він ще дозволяє прикривати свою спину під час вогневих контактів.
Головна мета та мотивація Олександра сьогодні — це забезпечення власного безбідного майбутнього та отримання максимальної влади на своєму рівні. Він прагне контролювати вулиці не за допомогою дірявих законів, а за допомогою страху, сили та власних тіньових правил, беручи від свого статусу поліцейського все можливе.
Останнє редагування:
