Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Снайпс Андрій Віталійович
Мати - Світлана Фоменко
Батько - Снайпс Вiталiй
Зріст та вага: Зріст - 188 см; Вага - 87 кг.
Дата народження: 13.06.1998
Вік: 28
Місце народження: Україна, Конотоп
Національність: Українець
Місце проживання: м. Бахмач
Захоплення: Спорт, Бокс
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Коричневий
Зачіска: Середня довжина, темна.
Відмітні знаки: Невеликий шрам на правій руцi.
Сім’я та походження
Мати - Світлана Фоменко
Батько - Снайпс Вiталiй
Зріст та вага: Зріст - 188 см; Вага - 87 кг.
Дата народження: 13.06.1998
Вік: 28
Місце народження: Україна, Конотоп
Національність: Українець
Місце проживання: м. Бахмач
Захоплення: Спорт, Бокс
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Коричневий
Зачіска: Середня довжина, темна.
Відмітні знаки: Невеликий шрам на правій руцi.
Сім’я та походження
Андрій Снайпс народився 13 червня 1998 року в місті Конотоп. Його батька звали Віталій, він народився у 1978 році в Конотопі. Віталій навчався на машинобудівника та мріяв працювати за спеціальністю, однак після школи був змушений братися за різні підробітки, щоб забезпечувати сім’ю. Він завжди залишався працьовитою та відповідальною людиною, і саме від нього Андрій перейняв звичку доводити розпочату справу до кінця.
Мати Андрія — Фоменко Світлана. Вона мала творчу натуру, любила малювати та багато часу приділяла синові. Саме від матері Андрій отримав любов до творчості. У дитинстві він часто брав олівці, альбом і намагався щось малювати, хоча згодом його інтереси дедалі більше зміщувалися у бік спорту.
Батьки Андрія познайомилися у 1996 році в Батурині завдяки його хрещеному.А знайомство батьків стало початком нового етапу для всієї родини. Згодом Віталій та Світлана почали жити разом і створювати спільну сім’ю.
Дитинство
У дитинстві Андрій був активним хлопцем. Він багато часу проводив на вулиці, займався спортом і поступово зацікавився боксом. Перші тренування йому показував батько, який намагався не просто навчити сина битися, а й пояснити важливість дисципліни, витримки та контролю над емоціями.
Ще одним його захопленням була стрільба з пневматичної гвинтівки. Андрію подобалася концентрація, яка була потрібна для точного пострілу. Він міг довго тренуватися, намагаючись покращити власний результат.
У сім років Андрій пішов до школи. Найбільше йому подобалися фізкультура та трудове навчання. Він не був відмінником і навчався скоріше посередньо, однак особливо не переживав через оцінки. Йому було набагато цікавіше займатися спортом, проводити час із друзями та розвивати свої практичні навички.
Підліткові роки
У підлітковому віці Андрій став ще більше часу проводити з друзями. Вони разом тренувалися, їздили на полігон, займалися стрільбою та влаштовували між собою дружні змагання.
Саме тоді в Андрія сформувалося бажання пов’язати майбутнє з військовою справою. Його приваблювали дисципліна, фізична підготовка, відповідальність і можливість постійно розвиватися.
Однак разом із сильними сторонами в Андрія почали проявлятися й недоліки. Він був упертим і не завжди прислухався до чужих порад. Якщо вважав себе правим, міг сперечатися навіть зі старшими. Поразки він сприймав болісно, особливо коли розумів, що програв через власну помилку.
Іноді ця впертість допомагала йому не здаватися, але в інших ситуаціях заважала визнавати власні помилки.
Школу Андрій закінчив після 9 класу, приблизно у 2014 році, коли йому було 16 років. Після цього він вступив до ліцею з посиленою військовою підготовкою.
Військова служба
Після закінчення ліцею Андрій добровільно пішов на службу до Десантно-штурмових військ. Військове життя виявилося набагато складнішим, ніж він уявляв у підліткові роки.
Йому довелося звикати до суворої дисципліни, відповідальності за інших людей і постійного психологічного напруження. Андрій не завжди був упевненим у собі, особливо коли рішення доводилося приймати швидко та з розумінням можливих наслідків.
Згодом він отримав командну посаду. Побратими цінували його за відповідальність і здатність не залишати своїх людей у складних ситуаціях. Водночас Андрій міг бути надто вимогливим як до себе, так і до інших. Він часто вимагав від людей такої ж самовіддачі, яку вимагав від самого себе.
Під час одного із завдань поблизу Маріуполя Андрій отримав серйозне поранення. Після цього він був змушений залишити військову службу.
Поранення стало для нього не лише фізичним, а й психологічним випробуванням. Андрію було важко прийняти той факт, що він більше не може робити те, до чого звик. Він відчував роздратування через власні обмеження та іноді звинувачував себе в тому, що став тягарем для інших.
Після пережитого в нього з'явилася підвищена настороженість. Гучні звуки могли змушувати його різко реагувати, а в незнайомих місцях він часто автоматично оцінював виходи та людей навколо. Він не любив говорити про пережите та намагався приховувати свій страх за спокійним виглядом.
Одним із найбільших страхів Андрія стало повторне поранення та втрата контролю над ситуацією. Він також боявся підвести людей, які йому довіряють.
Слабкі сторони характеру
Попри сильний характер, Андрій далеко не ідеальний.
Його головними недоліками є впертість, надмірна самовпевненість у деяких ситуаціях, небажання просити допомоги та схильність усе тримати в собі. Він часто намагається самостійно вирішувати проблеми, навіть коли розуміє, що йому потрібна підтримка.
Андрій важко переживає власні помилки. Якщо через його рішення хтось постраждав або зазнав проблем, він може довго повертатися до цієї ситуації у своїх думках.
Він також не завжди вміє правильно висловлювати емоції. Замість того щоб сказати, що йому важко або страшно, Андрій може стати мовчазним, дратівливим чи просто піти від розмови.
Саме ці риси іноді створюють проблеми у спілкуванні з близькими та товаришами.
Життя після служби
Після відновлення Андрій почав працювати далекобійником. Він їздив дорогами України та за кордон, багато часу проводив за кермом і поступово звикав до нового життя.
Ця робота не була його дитячою мрією, але вона дала йому можливість залишатися незалежним і самостійно забезпечувати себе.
Проте минуле нікуди не зникло. Довгі поїздки давали йому багато часу на роздуми, і він усе частіше замислювався над тим, чого хоче від подальшого життя.
Станом на 2025 рік Андрій продовжує працювати далекобійником, але хоче знайти спокійнішу роботу та більше часу приділяти собі й іншим людям.
Однією з його цілей стало волонтерство. Він хоче допомагати людям, особливо тим, чиє життя змінила війна. Андрій не вважає себе героєм і не намагається забути пережите. Навпаки, він поступово вчиться приймати власне минуле та жити далі.
Його найбільша мрія — побачити закінчення війни та повернення до мирного життя. Він хоче, щоб люди могли не боятися за своїх близьких і будувати майбутнє без постійної загрози.
Андрій — вольова людина, але його сила не робить його бездоганним. Він може помилятися, боятися, злитися та сумніватися. Проте навіть після важких випробувань він намагається рухатися вперед. Для нього справжня сила полягає не в тому, щоб ніколи не падати, а в тому, щоб знаходити в собі сили піднятися після падіння.
фото обличчя
Андрія Снайпса
