БІОГРАФІЯ ОЛЬГИ БАРАНІВНИ
«Від житомирського аперкоту до міжнародної кокосової кризи»
1. ОСОБИСТІ ДАНІ
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Баранівна Ольга ВікторівнаПопереднє ім'я: Баранівний Віктор Вікторович
Стать: Жіноча
Мати: Баранівна Галина Петрівна — колишня бухгалтерка, яка здатна визначити фінансову кризу за кількістю порожніх банок у холодильнику.
Батько: Баранівний Віктор Миколайович — електрик, винахідник саморобного подовжувача «ЕлектроГордість-3000» та єдина людина в родині, яка досі вважає, що всі світові проблеми виникають через поганий контакт у розетці.
Дата народження: 14 березня 1997 року
Вік: 29 років
Місце народження: Житомир, Україна
Місце проживання: Житомир, Україна
Захоплення: Бокс, міжнародна торгівля кокосами, колекціонування непотрібних квитанцій, кулінарія, вивчення тайської мови, пошук інвесторів і створення бізнес-планів, які переживають свої компанії.
Відмітні знаки: Шрам над лівою бровою, тайський акцент, звичка рахувати решту тричі, старий блокнот із написом «БАРАНІВНА ІНТЕРНЕШНЛ: СТРАТЕГІЯ СВІТОВОГО ПАНУВАННЯ», боксерська постава та підозріло серйозний вираз обличчя під час розмов про кокоси.
2. ДИТИНСТВО У ЖИТОМИРІ: НАРОДЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО МІЖНАРОДНОГО ДИРЕКТОРА
Віктор Вікторович Баранівний народився 14 березня 1997 року в Житомирі, у звичайній українській родині, де гроші не витрачали без потреби, продукти купували за списком, а несправні речі зберігалися в коморі до моменту, коли хтось нарешті визнавав, що вони вже не підлягають ремонту.Батько Віктора, Віктор Миколайович, працював електриком. Він мав особливий талант: міг годинами пояснювати, чому не можна торкатися оголених дротів, але при цьому власноруч створював пристрої, призначення яких не могли визначити навіть його колеги.
Одним із найвідоміших винаходів батька став подовжувач «ЕлектроГордість-3000», виготовлений із кабелю невідомого походження, старого вимикача та корпусу від радянського телевізора. Пристрій працював протягом одинадцяти років, хоча ніхто не наважувався підключати до нього щось дорожче за настільну лампу.
Мати, Галина Петрівна, працювала бухгалтеркою. Саме від неї Віктор успадкував любов до цифр, документів і переконання, що будь-яку проблему можна вирішити, якщо правильно оформити заяву у двох примірниках.
У дитинстві Віктор був активним, упертим і надзвичайно самовпевненим хлопцем. Він не любив програвати, не терпів несправедливості й завжди намагався довести, що його рішення було правильним.
Якщо сусідський хлопець перемагав його у футболі, Віктор заявляв, що поле має неправильний нахил. Якщо програвав у шахи, він пояснював, що суперник використав психологічний тиск. А коли отримував погану оцінку з математики, то звинувачував систему освіти в недостатньому фінансуванні практичних дисциплін.
У віці восьми років Віктор заснував власну торговельну організацію «Баранівний Холдинг Юніор».
Початковий капітал становив сім гривень, дві жувальні гумки та один ґудзик, який Віктор називав рідкісним німецьким артефактом.
Основним напрямком діяльності була торгівля камінцями, наклейками й іншими предметами, які він знаходив на вулиці. Кожен товар мав свою назву, приблизну вартість і легенду походження.
Особливо популярним був камінь «Житомирський метеорит преміум-класу». Віктор запевняв, що камінь упав із космічного корабля, який прямував до секретної бази під Бердичевом.
Підприємство припинило діяльність після того, як покупець помітив на камені сліди звичайного асфальту.
Віктор відмовився повертати гроші, пославшись на міжнародну угоду про торгівлю мінералами, яку він сам вигадав за сніданком.
Після втручання батьків він повернув кошти та отримав перший у житті фінансовий урок: не кожен клієнт готовий оплачувати красиву історію.
Щоправда, сам Віктор засвоїв його лише частково.
Через кілька років він повторить ту саму помилку, але замість каменів продаватиме кокоси.
3. БОКСЕРСЬКА КАР'ЄРА: ЖИТОМИРСЬКИЙ ТЕРМІНАТОР
У тринадцять років Віктор почав займатися боксом.Першого дня він прийшов до спортивного залу в старих кросівках, спортивних штанах, які були на два розміри більшими, та з бутербродом у кишені. Тренер Сергій Петрович запитав, чи готовий він працювати над собою.
Віктор відповів, що готовий працювати над собою, над суперниками й над усією застарілою системою українського боксу.
Тренер вирішив не ставити зайвих запитань.
Віктор швидко полюбив тренування. Він мав хорошу витривалість, непогану реакцію та здатність продовжувати роботу навіть тоді, коли інші вже хотіли відпочити.
Однак його головною проблемою була надмірна самовпевненість.
Віктор вважав, що кожен його удар повинен мати власну назву, а кожна перемога — супроводжуватися пресконференцією.
Він придумав цілу систему бойових технік:
- «Житомирський Аперкот Імені Департаменту Транспорту»;
- «Бердичівський Хук Податкової Інспекції»;
- «Подвійний Удар Невиплаченої Зарплати»;
- «Фінальний Аргумент Бухгалтерки»;
- «Критичний Поворот Корпусу № 4».
У 2015 році Віктор узяв участь у регіональному турнірі. Він був переконаний, що переможе всіх суперників і приверне увагу професійних тренерів.
Однак після напруженого поєдинку програв за очками.
Віктор не став влаштовувати скандал. Він спокійно підійшов до суддів і попросив надати йому детальний фінансовий звіт щодо власної поразки.
Судді пояснили, що це спортивне змагання, а не бухгалтерська перевірка.
Віктор відповів, що саме через таке ставлення український спорт не має міжнародного майбутнього.
Після цього він три дні не розмовляв із тренером, а на четвертий день заявив, що планує перейти до професійного боксу.
Проте грошей на професійну кар'єру не вистачало. Спонсори не поспішали вкладати кошти в спортсмена, який називав свій стиль «фінансово мотивованим бойовим мистецтвом».
Віктор почав шукати інші способи заробітку.
Саме тоді він побачив рекламний ролик про життя в Таїланді.
На відео були пальми, море, мотоцикли та люди, які, здавалося, ніколи не заповнювали податкових декларацій.
Віктор подивився ролик кілька разів.
Потім відкрив карту світу й урочисто заявив батькам:
— Я їду в Таїланд. Тут мій талант не розуміють. А там, можливо, хоча б пальми зрозуміють.
Батько запитав, чи є в Таїланді нормальні розетки.
Віктор відповів, що розетки його не цікавлять.
Це була перша велика помилка в його житті.
Або друга, якщо рахувати камінь із Бердичева.
4. 2018 РІК: ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДО КРАЇНИ УСМІШОК
У 2018 році Віктор прибув до Таїланду.Він мав невеликі заощадження, кілька контактів у туристичній сфері та англійську мову, яка складалася переважно з фраз «Hello», «How much?» і «No problem».
Останню він використовував навіть тоді, коли проблема вже вимагала окремого офісу, трьох адвокатів і державної комісії.
Перші тижні виявилися складними.
Віктор не звик до спеки, погано орієнтувався в місті й не міг зрозуміти, чому місцеві водії мотоциклів рухаються так, ніби кожен із них особисто запізнюється на власне весілля.
Роботу він знайшов на складі спортивних товарів. Його обов'язками були перевірка накладних, сортування коробок і контроль кількості товару.
Саме там він познайомився з Прасітом Чайяпхумом — місцевим підприємцем, який торгував спортивним спорядженням і мав особливу слабкість до іноземців, що говорили впевнено, навіть коли не розуміли половини сказаного.
Віктор швидко переконав Прасіта, що має досвід міжнародного менеджменту.
Насправді його досвід обмежувався продажем каменів, кількома боксерськими турнірами та допомогою батькові в ремонті електричного чайника.
Однак Віктор мав талант переконувати людей.
Він міг двадцять хвилин розповідати про перспективи спортивного ринку, використовуючи слова «інфраструктура», «оптимізація» та «стратегічне партнерство», хоча головним предметом розмови залишалися боксерські рукавички.
Невдовзі він став помічником Прасіта й почав брати участь у переговорах із постачальниками.
Для роботи Віктор замовив собі візитки:
VIKTOR BARANIVNYI — INTERNATIONAL DIRECTOR OF COMBAT LOGISTICS AND STRATEGIC DEVELOPMENT.
Посада була настільки довгою, що на зворотному боці візитки довелося надрукувати її продовження.
Віктор носив ці картки в кишені сорочки й роздавав усім, хто погоджувався взяти їх у руки.
Одного разу він залишив візитку продавцю бананів.
Через тиждень продавець почав вітатися з ним словом «директор».
Віктор сприйняв це як перший крок до міжнародного визнання.
5. ТАЇЛАНДСЬКЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯ: КОЛИ ВІКТОР СТАВ ОЛЬГОЮ
Життя в Таїланді поступово змінило Віктора.Він познайомився з новими людьми, відкрив для себе іншу культуру та почав переосмислювати власну ідентичність. Те, що раніше здавалося йому звичним і незмінним, поступово втрачало колишнє значення.
Протягом тривалого часу Віктор розмірковував над тим, як хоче жити, як хоче виглядати та якою людиною прагне бути.
Зрештою він зрозумів, що хоче жити як жінка.
Це рішення не виникло за один день і не було наслідком якоїсь однієї події. Воно стало результатом особистих роздумів, досвіду та поступового усвідомлення власної ідентичності.
Віктор здійснив гендерний перехід і почав жити як Ольга Баранівна.
Вона змінила зовнішність, стиль одягу та ім'я, поступово звикаючи до нового етапу життя.
Спочатку Ольга хвилювалася через реакцію знайомих. Вона не знала, як відреагують колишні спортивні товариші, роботодавці та люди, які роками знали її як Віктора.
Проте поступово зрозуміла, що не зобов'язана залишатися людиною, якою була раніше, лише заради чужих очікувань.
Прасіт поставився до змін спокійно.
Його найбільше хвилювало, чи залишиться Ольга працювати в компанії, оскільки пошук нового менеджера вимагав би часу та грошей.
Ольга запевнила його, що не збирається кидати роботу.
Саме в цей період вона почала використовувати ім'я Ольга й у професійних контактах.
Однак документи, старі договори та частина візиток досі містили ім'я Віктора.
Так виникла одна з найбільш дивних проблем її життя.
Постачальники телефонували Віктору Баранівному, а відповідала Ольга.
Кур'єри шукали пана Баранівного, а знаходили жінку з тайським акцентом, яка вимагала накладну у двох примірниках.
Одного разу бухгалтер компанії запитав, чи є Віктор братом Ольги.
Вона відповіла:
— Май пен рай, шановний. Віктор уже не працює. Тепер тут Ольга, генеральна директорка майбутніх фінансових перемог.
Бухгалтер вирішив, що в компанії відбулася реструктуризація.
Ольга не стала його виправляти.
Їй подобалося слово «реструктуризація».
Воно звучало дорого.
6. КОМПАНІЯ «СІАМСЬКИЙ КУЛАК»: ПОЧАТОК КІНЦЯ
У 2019 році Ольга вирішила, що настав час створити власну компанію.Прасіт допоміг їй із контактами, а вона розробила концепцію підприємства, яке мало постачати спортивні товари до різних країн.
Назва компанії була амбітною:
«СІАМСЬКИЙ КУЛАК: БАРАНІВНА ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП».
На логотипі зображувався боксерський рукавичок, усередині якого містилася карта Азії.
Ольга вважала його шедевром графічного дизайну.
Дизайнер, який отримав за роботу невелику оплату, вважав за краще більше ніколи не обговорювати цей проєкт.
Компанія почала з продажу рукавичок, бинтів і спортивних сумок.
Перші замовлення були невеликими, але Ольга вже бачила себе керівницею міжнародної корпорації.
Вона навіть придумала назви майбутнім відділам:
- Департамент стратегічного аперкоту;
- Управління міжнародних рукавичок;
- Відділ фінансового виживання;
- Комісія з питань кокосової безпеки;
- Департамент боротьби з неоплаченими рахунками.
Проблеми почалися після великої закупівлі спортивних пов'язок.
Ольга замовила чотириста одиниць товару, переконана, що зможе продати їх протягом місяця.
Коли коробки прибули, вона виявила, що на пов'язках надрукований напис:
«I AM THE FINAL BOSS OF COCONUTS».
Постачальник запевняв, що це популярний слоган серед спортсменів.
Ольга спочатку розлютилася, але швидко змінила думку.
Вона вирішила, що перед нею не помилка, а невикористаний рекламний потенціал.
Уже наступного дня з'явився новий бренд:
«КОКОСОВИЙ ТЕРМІНАТОР — СПОРТИВНА ЕКІПІРОВКА ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ НЕ БОЯТЬСЯ ПЛОДІВ».
Рекламна кампанія складалася з фотографій Ольги в боксерських рукавичках, яка стояла поруч із кокосом.
На одному з плакатів було написано:
«ТВІЙ СУПЕРНИК — КОКОС. ТВОЯ ЗБРОЯ — ДИСЦИПЛІНА».
На іншому:
«НЕ БІЙСЯ ПОРАЗКИ. БІЙСЯ ПОГАНОЇ ЛОГІСТИКИ».
Кампанія викликала значний інтерес, хоча не зовсім той, на який розраховувала Ольга.
Люди фотографували плакати, сміялися та пересилали їх знайомим.
Продажі залишалися невеликими.
Зрештою компанія припинила діяльність.
Ольга залишилася з боргами, нерозпроданим товаром і чотирма сотнями пов'язок, які тепер нагадували їй про власну підприємницьку самовпевненість.
Проте саме ця невдача підштовхнула її до нової ідеї.
Якщо спортивні товари не приносять прибутку, потрібно продавати щось, що люди купуватимуть незалежно від спорту.
Ольга подивилася на кокос.
Кокос подивився на Ольгу.
Принаймні так їй здалося.
Наступного ранку вона зареєструвала в блокноті новий проєкт.
«BARANIVNA COCONUT EMPIRE».
7. КОКОСОВА ІМПЕРІЯ: БІЗНЕС, ЯКИЙ НЕ ПЕРЕЖИВ КОКОСА
У 2020 році Ольга вирішила присвятити себе міжнародній торгівлі кокосами.За її задумом, кокос був ідеальним товаром: натуральним, універсальним і достатньо екзотичним, щоб справляти враження на потенційних інвесторів.
Вона створила компанію «BARANIVNA COCONUT EMPIRE LTD» і проголосила себе генеральною директоркою глобального кокосового розвитку.
У рекламних матеріалах зазначалося:
«Ми не продаємо кокоси. Ми постачаємо майбутнє в натуральній оболонці».
Ольга розробила три напрямки діяльності.
Перший — постачання кокосів ресторанам і готелям.
Другий — продаж кокосової води.
Третій — стратегічні консультації з питань міжнародної кокосової економіки.
Третій напрямок з'явився після того, як потенційний партнер запитав, чому консультація коштує дорожче за товар.
Ольга відповіла, що він платить не за кокос, а за бачення.
Партнер пішов.
Ольга записала в блокнот: «Клієнт не готовий до інновацій».
Перші тижні бізнесу були відносно успішними. Ольга знайшла кількох покупців, домовилася про постачання та почала розглядати можливість оренди складу.
На карті майбутньої імперії вона позначила Бангкок, Варшаву, Берлін, Прагу та Житомир.
Житомир був обведений червоним маркером.
Підпис під містом:
«ГОЛОВНИЙ ОФІС. СТОЛИЦЯ КОКОСОВОЇ ЄВРОПИ».
Однак Ольга недооцінила витрати на транспортування та зберігання продукції.
Частина товару псувалася, попит виявився нижчим за очікуваний, а витрати на оренду поступово з'їдали прибуток.
Щоб урятувати бізнес, Ольга вирішила провести рекламну кампанію.
Вона зняла відео, у якому стояла біля пальми в боксерських рукавичках.
— Кожен кокос має право на гідне майбутнє! — урочисто заявила вона.
Після цього Ольга підняла кокос над головою й пояснила, що цей продукт символізує міжнародну економічну стабільність.
Відео випадково потрапило до місцевої групи любителів садівництва.
Користувачі вирішили, що Ольга рекламує новий метод боротьби зі шкідниками.
Компанія отримала кілька замовлень, але не отримала жодного серйозного контракту.
Невдовзі бізнес довелося закрити.
Ольга втратила значну частину вкладених грошей, але зберегла блокнот, печатку й кілька десятків рекламних матеріалів.
На останній сторінці блокнота вона написала:
Нижче додала:
«Можливо, проблема не в кокосах».
А ще нижче:
«Перевірити ринок наступного разу».
Це був перший випадок, коли Ольга припустила, що причина невдачі може полягати не лише в навколишньому світі.
8. ТАЙСЬКА МОВА І МІЖНАРОДНА ЛІНГВІСТИЧНА КАТАСТРОФА
За роки перебування в Таїланді Ольга вивчила багато місцевих слів і виразів.Однак її вимова поступово стала настільки своєрідною, що знайомі жартома називали її мовлення «Баранівна-Тай».
Ольга не ображалася.
Навпаки, вона заявила, що створила новий напрямок міжнародної комунікації.
Її методика вивчення мов була простою:
- Запам'ятати фразу з відео.
- Повторити її десять разів.
- Додати англійське слово, якщо тайське забулося.
- У разі повної катастрофи впевнено кивнути головою.
Продавець довго дивився на неї, після чого приніс гайковий ключ.
Ольга була вражена.
Вона вирішила, що її методика працює краще, ніж очікувалося.
Згодом вона почала розробляти власний розмовник під назвою:
«ПАД ТАЙ ЧИ КАРДАННИЙ ВАЛ: 500 ФРАЗ ДЛЯ МІЖНАРОДНОГО ВИЖИВАННЯ».
Книга мала містити розділи про замовлення їжі, торгівлю, транспорт, ділові переговори та пояснення того, чому в іноземця немає грошей на чайові.
Окремий розділ планувалося присвятити кокосам.
Ольга написала приблизно три сторінки, після чого зупинилася на складному питанні: чи потрібно вважати кокос фруктом, товаром або потенційним інвестиційним інструментом.
Вона вирішила звернутися до фахівців.
Фахівці не відповіли.
Тому книга залишилася незавершеною.
Попри це, Ольга продовжувала використовувати характерний акцент.
Коли вона нервувала, її українська мова наповнювалася тайськими словами, дивними наголосами та незрозумілими конструкціями.
— Та май пен рай, шановний! Ми зараз усе порішаємо. Тільки не робіть мені міжнародну бухгалтерію на рівному місці!
Коли вона була задоволена:
— Сабай-сабай, друже. Гроші люблять тишу, а кокоси — логістику.
Ніхто не знав, чи правильно вона використовує ці вислови.
Ольга також.
Проте впевненість залишалася її головною конкурентною перевагою.
9. ПОВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНИ: ОПЕРАЦІЯ «ЖИТОМИРСЬКИЙ СУВЕРЕНІТЕТ»
До 2022 року Ольга зрозуміла, що її життя в Таїланді не розвивається так, як вона планувала.Вона не стала професійною спортсменкою, не створила міжнародної корпорації та не заробила достатньо грошей для безтурботного життя.
Натомість вона отримала досвід роботи за кордоном, навчилася краще розуміти себе та зрозуміла, що навіть найамбітніші плани потребують реалістичних розрахунків.
Ольга почала частіше телефонувати батькам.
Мати запитувала, чи нормально вона харчується.
Батько цікавився, чи є в Таїланді справні розетки.
Ольга відповідала, що все добре, хоча одного разу була змушена зізнатися, що її кокосова компанія припинила діяльність.
Мати мовчала кілька секунд, а потім запитала, чи залишилися в неї гроші на квиток.
Це запитання змусило Ольгу задуматися.
Вона більше не хотіла витрачати роки на нескінченні спроби довести всім, що здатна стати мільйонеркою.
Вона хотіла повернутися додому.
У листопаді 2022 року Ольга залишила Таїланд і вирушила до України.
На кордоні її запитали, чи має вона щось для декларування.
Ольга відповіла:
— Маю міжнародний досвід, фінансові втрати та стратегічне бачення.
Працівник попросив відкрити валізу.
Усередині лежали одяг, документи, боксерські рукавички та одна рекламна пов'язка з написом «I AM THE FINAL BOSS OF COCONUTS».
Працівник подивився на пов'язку.
Ольга подивилася на працівника.
— Це історична цінність, — пояснила вона.
Працівник повернув пов'язку у валізу.
Так завершився міжнародний етап її підприємницької кар'єри.
Принаймні офіційно.
Після повернення до Житомира Ольга зустрілася з батьками та почала шукати роботу.
Батько оглянув її валізу, побачив пов'язку й запитав, чи не привезла вона ще якихось фінансових інструментів.
Ольга відповіла, що кокоси залишилися в минулому.
Батько сказав, що дуже сподівається на це, оскільки холодильник не гумовий.
10. ЖИТОМИРСЬКИЙ ПЕРІОД: НОВА ІМПЕРІЯ НА СТАРОМУ МІСЦІ
Повернення до Житомира виявилося непростим.Ольга мала досвід роботи за кордоном, але не мала стабільного джерела доходу.
Вона влаштувалася до невеликої торговельної компанії, де займалася документами, замовленнями та спілкуванням із клієнтами.
Робота була звичайною, проте Ольга поступово почала відчувати, що може використати свій досвід для створення власного підприємства.
У 2024 році вона придумала новий проєкт:
«БАРАНІВНА МАРКЕТ: ВІД ГАЙКИ ДО ГАЛАКТИКИ».
За задумом, магазин мав продавати спортивні товари, побутову техніку, кухонне приладдя та сувеніри з Таїланду.
Кокоси теж планувалися, але вже як другорядний напрямок.
Ольга склала бізнес-план на сорок сторінок.
Перші двадцять сторінок описували перспективи міжнародного розвитку.
Наступні десять були присвячені маркетингу.
П'ять сторінок містили логотипи.
Останні п'ять — список потенційних інвесторів.
Серед них були батько, колишній тренер, сусід дядько Коля та продавчиня з магазину, яка одного разу дозволила їй розміняти п'ятсот гривень.
Коли мати прочитала документ, вона запитала, де розрахунок прибутку.
Ольга відповіла:
— Мамо, прибуток — це другий етап. Спочатку ми створюємо міжнародну присутність.
Мати закрила документ.
— Олю, міжнародна присутність не оплатить комунальні послуги.
Ця фраза стала для Ольги другим важливим фінансовим уроком після історії з каменем.
Першим уроком була необхідність перевіряти товар.
Другим — необхідність перевіряти власні ідеї.
Третім, як вона пізніше записала в блокнот, була необхідність не показувати матері бізнес-план до завершення розрахунків.
11. ХАРАКТЕР, СТРАХИ ТА СИЛЬНІ СТОРОНИ
Ольга Баранівна — людина, яка здатна перетворити звичайну покупку хліба на переговори з міжнародним торговельним представництвом.Вона вперта, енергійна, товариська та надзвичайно амбітна.
Її головна перевага — здатність адаптуватися до нових умов. Вона не боїться починати з нуля, знайомитися з незнайомими людьми та братися за роботу, якої раніше не виконувала.
Бокс навчив її дисципліни та витривалості.
Життя за кордоном навчило самостійності.
Невдалі бізнеси навчили перевіряти документи, рахувати витрати та не довіряти людям, які обіцяють прибуток у триста відсотків за тиждень.
Принаймні тепер вона намагається не довіряти таким людям.
Ольга має й серйозні недоліки.
Вона не любить визнавати власну неправоту. Якщо її бізнес-план провалюється, спочатку вона звинувачує постачальників, логістику, клієнтів і світову економіку.
Лише після кількох днів роздумів вона допускає, що, можливо, проблема була в самому бізнес-плані.
Ще однією її слабкістю є схильність захоплюватися новими ідеями. Якщо вона бачить оголошення про оптовий продаж, то може провести цілий вечір за розрахунками, перш ніж запитати, чи потрібен їй цей товар узагалі.
Проте найбільший страх Ольги полягає не в бідності.
Вона боїться прожити життя, постійно готуючись до великого успіху, але так і не завершивши жодної справи.
Саме тому вона продовжує працювати, навчатися й шукати нові можливості.
Попри всі свої дивні підприємницькі ідеї, Ольга має чіткі принципи.
Вона не любить принижувати слабших, намагається повертати борги та цінує людей, які допомагали їй у складні моменти.
Вона може перебільшувати власні досягнення, але не вважає себе кращою за інших.
У глибині душі Ольга — людина, яка хоче довести насамперед самій собі, що її життя має значення.
І якщо для цього їй доведеться відкрити ще один магазин, створити новий бренд або написати книгу про кокосову економіку, вона, найімовірніше, спробує.
Хоча цього разу спочатку перевірить калькулятор.
12. 2026 РІК: БАРАНІВНА ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Станом на 2026 рік Ольга живе в Житомирі й намагається побудувати стабільне життя.Вона працює, підтримує зв'язок із батьками, відвідує спортивний зал і поступово розширює коло знайомств.
Проте підприємницькі амбіції нікуди не зникли.
Нещодавно вона почала розглядати можливість створення нової компанії:
«BARANIVNA INTERNATIONAL HOLDING — ЖИТОМИРСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЛОБАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ».
Основний напрямок діяльності ще не визначений.
За попереднім планом, компанія займатиметься торгівлею, спортивними товарами, міжнародними консультаціями та, можливо, постачанням кокосів.
Ольга стверджує, що цього разу все буде інакше.
Вона має досвід, знає свої помилки та більше не збирається вкладати всі заощадження в першу-ліпшу пропозицію.
На останній сторінці її блокнота записаний план на 2027 рік:
- Відкрити власний бізнес.
- Не втратити гроші.
- Не замовляти чотириста однакових речей.
- Повернути Прасіту триста доларів.
- Зателефонувати матері.
- Купити нормальний калькулятор.
- Не відкривати кокосову імперію до стабілізації фінансів.
- За можливості знайти людину, яка справді розуміється на бухгалтерії.
«ОЛЬГА БАРАНІВНА — ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКТОРКА ВСЬОГО, ЩО ЩЕ НЕ ЗАКРИЛОСЯ».
Ольга не знає, чи стане колись успішною підприємницею.
Вона не знає, чи відкриє власний магазин, чи повернеться до Таїланду та чи побачить колись свою компанію на міжнародному ринку.
Проте вона знає одне: її історія не закінчується лише тому, що кілька попередніх спроб виявилися невдалими.
Колись вона мріяла стати чемпіоном світу з боксу.
Потім хотіла створити міжнародну компанію спортивних товарів.
Згодом планувала підкорити світ кокосів.
Тепер вона просто хоче побудувати власну справу, яка протримається довше, ніж чотири дні.
А якщо одного дня їй це вдасться, Ольга пообіцяла відкрити в Житомирі музей власних підприємницьких невдач.
Головним експонатом стане пов'язка з написом «I AM THE FINAL BOSS OF COCONUTS».
Під нею висітиме табличка:
«Тут завершилася одна імперія. Але почалася інша».
А внизу дрібним шрифтом буде написано:
«Вхід платний. Кокоси не входять у вартість квитка».
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ ДЗВІНОК ІЗ ТАЇЛАНДУ
Одного вечора Ольга сиділа вдома, перевіряла старі документи й раптом знайшла візитку Прасіта.Вона довго дивилася на неї, після чого вирішила зателефонувати.
Прасіт відповів майже одразу.
Вони згадали старі часи, спортивні рукавички, невдалі угоди та кокосову імперію.
Прасіт запитав, чи займається Ольга ще кокосами.
Вона зробила паузу.
— Ні, Прасіте. Я тепер серйозна бізнес-леді. У мене є стратегія, фінансовий план і навіть калькулятор.
Прасіт запитав, чи працює калькулятор.
Ольга подивилася на пристрій.
На екрані світився напис «ERROR».
Вона мовчки вимкнула його.
— Це тимчасові технічні труднощі, — відповіла вона.
Після завершення розмови Ольга відкрила нову сторінку блокнота й написала:
«Проєкт № 19. Міжнародна торгівля калькуляторами».
Потім замислилася.
Закреслила запис.
І вперше за багато років просто пішла вечеряти.
Можливо, саме цього разу все справді буде інакше...
