Дитинство
Раніше батьки хотіли Андрія, вже було 2 брати, Артем був старший від Андрія на 3 роки, а Роман на рік. Батьки бажали хлопчика. Так і народився на Івано-Франківщені. Мати на той час працювала була Директором банку, а батько – має власне СТО. Грошей в дитинстві було чи немало, батьки його виховували строго, так як хотіли зробити людину. Коли він ходив в дитячий садок, він вже знав літери та цифри, він був дуже розумний. Характером був дуже спокійним,
Його завжди підтримували та допомагали йому вихователі, бо бачили в ньому щось.
Юнацтво
Андрій в першому класі мав лишню вагу,але Андрій мав багато друзів та був відкритий в собі. Через 3 роки Андрій попросив аби батьки його відали на футбол. Вага починала спадати, Андрій вміло займався та жодного разу не пропускав тренувань, тренер сказав, що буде важлива гра проти іншого села, батьки Андрія пообіцяли, що якщо їхня команда виграє, то вони йому подарують велосипед та футбольний м'яч, Андрій почав серйозно та сильно займатися. Починається гра, Андрій забирає м’яч та біжить в напрямок ворот суперника, удар, Андрій забив гол. Батьки коли він приїхав подарували велосипед та футбольний м'яч. Коли про це дізнались в класі, Андрій став центром уваги в класі, дівчата не соромились підсісти до нього, а хлопці весь час просились аби Андрій навчив їх грати у футбол. В старших класах Андрій почав ще більше займатися футболом та почав показувати перші серйозні результати, та почав їздити на важливі ігри та турніри, Андрій почав грати за область, але йому було мало. І так Андрій поступив в Академію Поліції.
Студентське життя
Коли Андрій вже познайомився з групою, він вирішує стати старостою, в цьому йому допомогло хороше минуле та багато досягнень допомогли та його обрали старостою. Це було дійсно безтурботнє
життя. Андрій почав сильно займатися учобою, Андрій кожний день займався собою аби стати сильним поліцейським.
І в один прекрасный день Андрій хочет в СБУ навчатись. І тут йому позвонив невідомий номер, піднявши слухавку Андрій почув голос двоюрідного брата, який колись сидів в тюрмі, та він попросив Андрія зустрітися з ним в кафе. Вони зустрілись посиділи, поговорили та все минуло добре, Андрій невдачно впав та зламав собі ногу. Андрія привезли в лікарню, Андрію сподобалась одна лікарша яка була молодою, звали її Аня, була молодою лікаркою, та уміло виконувала свої обов'язки. Після того як Андрія виписали з лікарні, він запросив її прогулятися по природі, вони один одному сподобались. Коли вони погуляли Андрій попросив в неї номер телефону. Настав важливий момент в житті Андрія - підвищення звання, Андрій був сильно радий, атже він вже міг виїзджати на патруль та арештувати людей, на кінці року Андрію прийшов лист, з вступленням до Національної Академії Служби Безпект України, Андрій позвонив по номері, та успішно договорився зустрітись та провести йому співбесіду
Настав день співбесіди, Андрій розказував хто він такий, скільки йому років, успішно пройшовши співбесіду, Андрія поставили офіційно працювати в Службу Безпеки України.
Наш час
Служба в Служба Безпеки України для Андріч була дуже крутою, він весь час вчився, показував себе як міг, самовдосконалювався та готовий був прийти на допомогу своїм колегам в будь-який момент томущо був чесний, сильний та адекватний. Якось раз його поставили патрулювати з старшим по званню на пості, який проходить через невеличку трасу. І вже під вечір він зупинив дуже дорогу та круту машину, підійшовши до вікна водія, хлопець почув дуже їдкий та сиильний запах алкоголю. Водій цього авто був дуже повним та сказав, що по одному дзвінку Андрій буде звільнений, але Андрій був не зворушним, він спокійно попросив вийти водія з авто, а коли той відмовився то застосував свою силу, яка в нього була ще змалку і затримав його. Коли потім колеги в нього спитали чому він так відреагував на цього здавалось би звичного порушника. Андрій їм розповів, що колись побачив ДТП з потерпілими, де ось такий дядько на джипі збив жінку з дитиною в мами день народження і вони двоє загинули. І з того часу Андрій ніколи не відпускав п’яного водія рухатись далі, бо весь час йому уявлялась та ситуація і Андрій боїться аби вона неповторилась.
На цьому все.
Раніше батьки хотіли Андрія, вже було 2 брати, Артем був старший від Андрія на 3 роки, а Роман на рік. Батьки бажали хлопчика. Так і народився на Івано-Франківщені. Мати на той час працювала була Директором банку, а батько – має власне СТО. Грошей в дитинстві було чи немало, батьки його виховували строго, так як хотіли зробити людину. Коли він ходив в дитячий садок, він вже знав літери та цифри, він був дуже розумний. Характером був дуже спокійним,
Його завжди підтримували та допомагали йому вихователі, бо бачили в ньому щось.
Юнацтво
Андрій в першому класі мав лишню вагу,але Андрій мав багато друзів та був відкритий в собі. Через 3 роки Андрій попросив аби батьки його відали на футбол. Вага починала спадати, Андрій вміло займався та жодного разу не пропускав тренувань, тренер сказав, що буде важлива гра проти іншого села, батьки Андрія пообіцяли, що якщо їхня команда виграє, то вони йому подарують велосипед та футбольний м'яч, Андрій почав серйозно та сильно займатися. Починається гра, Андрій забирає м’яч та біжить в напрямок ворот суперника, удар, Андрій забив гол. Батьки коли він приїхав подарували велосипед та футбольний м'яч. Коли про це дізнались в класі, Андрій став центром уваги в класі, дівчата не соромились підсісти до нього, а хлопці весь час просились аби Андрій навчив їх грати у футбол. В старших класах Андрій почав ще більше займатися футболом та почав показувати перші серйозні результати, та почав їздити на важливі ігри та турніри, Андрій почав грати за область, але йому було мало. І так Андрій поступив в Академію Поліції.
Студентське життя
Коли Андрій вже познайомився з групою, він вирішує стати старостою, в цьому йому допомогло хороше минуле та багато досягнень допомогли та його обрали старостою. Це було дійсно безтурботнє
життя. Андрій почав сильно займатися учобою, Андрій кожний день займався собою аби стати сильним поліцейським.
І в один прекрасный день Андрій хочет в СБУ навчатись. І тут йому позвонив невідомий номер, піднявши слухавку Андрій почув голос двоюрідного брата, який колись сидів в тюрмі, та він попросив Андрія зустрітися з ним в кафе. Вони зустрілись посиділи, поговорили та все минуло добре, Андрій невдачно впав та зламав собі ногу. Андрія привезли в лікарню, Андрію сподобалась одна лікарша яка була молодою, звали її Аня, була молодою лікаркою, та уміло виконувала свої обов'язки. Після того як Андрія виписали з лікарні, він запросив її прогулятися по природі, вони один одному сподобались. Коли вони погуляли Андрій попросив в неї номер телефону. Настав важливий момент в житті Андрія - підвищення звання, Андрій був сильно радий, атже він вже міг виїзджати на патруль та арештувати людей, на кінці року Андрію прийшов лист, з вступленням до Національної Академії Служби Безпект України, Андрій позвонив по номері, та успішно договорився зустрітись та провести йому співбесіду
Настав день співбесіди, Андрій розказував хто він такий, скільки йому років, успішно пройшовши співбесіду, Андрія поставили офіційно працювати в Службу Безпеки України.
Наш час
Служба в Служба Безпеки України для Андріч була дуже крутою, він весь час вчився, показував себе як міг, самовдосконалювався та готовий був прийти на допомогу своїм колегам в будь-який момент томущо був чесний, сильний та адекватний. Якось раз його поставили патрулювати з старшим по званню на пості, який проходить через невеличку трасу. І вже під вечір він зупинив дуже дорогу та круту машину, підійшовши до вікна водія, хлопець почув дуже їдкий та сиильний запах алкоголю. Водій цього авто був дуже повним та сказав, що по одному дзвінку Андрій буде звільнений, але Андрій був не зворушним, він спокійно попросив вийти водія з авто, а коли той відмовився то застосував свою силу, яка в нього була ще змалку і затримав його. Коли потім колеги в нього спитали чому він так відреагував на цього здавалось би звичного порушника. Андрій їм розповів, що колись побачив ДТП з потерпілими, де ось такий дядько на джипі збив жінку з дитиною в мами день народження і вони двоє загинули. І з того часу Андрій ніколи не відпускав п’яного водія рухатись далі, бо весь час йому уявлялась та ситуація і Андрій боїться аби вона неповторилась.
На цьому все.
Останнє редагування:
