Розділ 1.
Дитинство: Вадим народився у Дніпрі 1999року був з нормальної сім'ї яка могла його ззабеспечити. Тато був Генералом НПУ а мама була Лейтенаном ДСНС і його батьки займали керівні посади але на Вадима в них часу зовсім не було бо вони кожний день були зайняті і не приділяли Вадиму ані трішки свого часу. Вадим проживав в центрі міста. Мама й тато думали його віддати в військовий ліцей коли він трішки підросте і здобуде знань. Вадим був дружелюбний і в нього було було досить багато друзів. Але в ранньому віці у хлопця були проблеми зі слухом і батьки на це не звертали уваги, через деякий час симптоми почали проявлятись у хужу сторону і Вадиму стало зовсім зле. Він почав себе погано почувати і нього почалась температура і він взагалі втратив слух. Батьки це помітили не скоро бо не будучи дома вони не могли знати що з їх сином. Ось через декілька днів батьки Вадима повернулись додому у свою відпустку і вони вирішили поїхати в Туреччину на 10 днів, але зайшовши до хати і побачивши ледь живого Вадим який був без свідомості вони ледь не збожеволіли від страху, мати кинулась до телефону набирати швидку допомогу а батько ледь стримуючи сльози намагався зрозуміти що з його сином не так. Ось через 30 хвилин приїхала швидка і забрала Вадима в лікарню, туди ж і поїхали його батьки. Пролежавши 2 дні в лікарні Вадим прийшов до тями і виявили що в нього тяжке захворювання грипу і втрата слуху. Батьки просидівши 2 дня в лікарні і нічого не ївши все ж дочекались коли син прийде до тями. Лікар вийшовши з палати сказав батькам Вадима що йому потрібна операція яка коштуватима 3 мільйона гривень. Батьки незнали де взяти такі великі гроші бо не були на стіки багатими і вони були готові зробити все аби врятувати свого сина, і розпочали збір на лікування Вадима де за місяць назбирали чималу суму на лікування це становило 2 мільйона гривень і ще мільйон взяли зі свого бюджету, після цього вони погодились на операцію свого сина і заплатили лікарям. Лікарі в той же день розпочали операцію. Операція тривала 7 годин, батьки чекали відповідь лікаря і закінчення операції. І ось вийшов лікарь з палати та сказав що операція пройшла успішно. Батьки дуже були задоволені і в Вадима відновився слух.
Розділ2
Юність: 2013 Вадим був здоровий та розумний хлопець який ходив у школу, вчився він навідмінно у класі був кращий за всіх, гордість сім'ї мама і тато були ним дуже задоволені. Але і тут не так все солодко. Повертаючись додоми зі школи Вадим переходив дорогу, Вадим переходячи дорогу на зелене світло йшов впевнено та спокійно і тут ні звідки появляється автомобіль який пролітає 200км на червоне світло та збиває хлопця. В ту ж мить Вадим втрачає свідомість і водій не зупинившись нагло почав їхати далі, але камери спостереження зі стовпа все зафіксували і через 3 хвилини виїхали працівники нпу і моз і забрали Вадима в лікарню а того злочинця затримали. Вадим був в комі ще 5 днів батьки звісно ж про це незнали. Лікар найшовши телефон в кишені хлопця знайшов в списку контактів його маму тв зателефонував її і все розказав, після чого мама позвонила тату Вадима та розказала що їх син потратив в дтп. Батьки були у розпачі і незнали що робити. Вони кинули свої справи та примчали в Дніпровську обласну лікарню де без свідомості лежав їх син. Вони спитали лікаря чи можливо врятувати Вадима на лікар їм відповів що можливо і операція буде стояти 6 мільйонів, і якщо хочете врятувати сина то знайдіть ці гроші вже за тиждень, тому що обстежуючи Роберта я виявив перелом шийного позвонка.
Батьків хлопця шокувала ця сума в вони геть незнали що їм робити... вони вирішили знову влаштувати збір коштів на операцію та зібрати всі свої сімейні кошти та надбавки які в них є. За тиждень вони зібрали суму яка становила рівно 6 мільйонів гривень. Ось прийшли вони в лікарню та попросили зробити операцію хлопцю як найшвидше. Лікар зібравши весь персонал і всіх лікарів розпочав складну операцію яка тримава 10 з половиною часов. Операція пройшла успішно! Такі слова почули батьки хлопця коли лікар вийшов с палати. Вадиму і на цей раз пощастило, щаслива Вадим дитина.
Ось вже через дві неділі Вадима виписали з лікарні і він продовжив ходити до школи. Вадим закінчував школу на червоний диплом і мама с татом вже найшли ліцей в який поступить Вадим.
Розділ 3
Доросле життя: 2017 рік Вадиму стукнуло 18 і він закінчив школу з червоним дипломом після чого поступив в військове училище де йому потрібно було навчатись 4 роки. В училищі Вадиму було нормально і не дуже важко бо він був розумний сильний і здоровий хлопець який пройшов дуже багато випробовувань, вже за неділю навчання в військовому училищі Вадим найшов собі нових друзів і внього був дуже хороший колектив який поважав його і Вадим взаємно поважав колектив, звісно командири і начальство були строгі і в Вадима геть не було вільного часу щоб розслабитись і пахав він і в день і в ночі. З батьками хлопець баяився дуже рідко 1 раз на день. Одної ночі Вадима поставили одного діжурити на пост АКПП в той момент Вадиму було самотньо і трішки моторошньо. Стоїть Вадим на АКПП вже 2:00 ночі і бачить в сторону АКПП йде якась підозріла компанія в якої в руках алкогольні напої, шприци від наркотиків та ножі з собой. Підійшовши до АКПП та компанія з 10 людей почали обзивати Вадима і материтись. Роберт попросив покинути заборонену зону але та компанія проігнорувала Вадима та накинулась на нього, Вадим відбивався як міг один проти 10 чоловік, в Вадима отобрали зброю та рацію і сильно почали його забивати. Вадим не міг покликати на допомгогу так як ніхто б його не почув і камери не працювали. Минут 20 Вадима били поки він не втартив свідомість. Після того як хлопець втратив свідомість комапанія злякалась шо забила Вадима до смерті та втікли з того місця злочину. Вадима помітили аж на ранок коли командир училища підїжав до АКПП . Помітивши Вадима він кинувся перевіряти чи хлопець живий, та Вадим на стільки сильний що серце його билось. Командир взяв Вадима під руки та потащив в мед пункт де йому обробили рани та привели до тями. Після того як він прийшов в себе його повезли до відділку в нпу де Вадим все розказав і дав свідчення працівникам, та написав заяву. Злочинців бистро знайшли та покарали. Вадим навчався відважно в училищі та і навідмінно виконував свою роботу і накази старших. Після 4 роки навчання Вадим отримав звання капітан і пішов до лав ЗСУ.
Розділ 4
Доросле життя: 2022 рік на дворі осінь, все тихо та спокійно... Вадим йде стройову по плацу зі своїм взводом. Вадим був на посаді капітана та командував взводом 4 рота. Його всі любили та повадали бо він був достойний цеї посади та дуже добре справлявся зі своїми обов'язками. Мама й тато гордилися своїм сином та бажали йому тільки успіхів. Вадим поставив собі ціль дойти до Генерала і вирішив будь що виконати свою заповітну ціль. Ось настала зима 24 лютого перевернуло все життя Вадима почалось повномаштабне вторгнення *********************************** в Україну. Вся армія піднялась в кіпіш та почали діяти стали на першу лінію оборони, Вадим зі своїми бійцями 95 окремой бригадой відбивались як могли але він втратив свою бригаду та залишився геть один . Але Вадим даже не думав відступати а вів бій далі та його оточували з усіх сторін. І полковник приказав відступити. Вадим послухав приказ та відступив хоть дуже не хотів, але це був приказ. Вже на наступний день прилетіла ракета в їх будинок де на той час були його батьки та влучання ракети було прямим і його батьки в наслідок арт обстрілу загинули. Роберт з великою мукою і стресом єлі це пережив. І хотів будь що але помститися за батьків хоть був не злопам'ятний! Поховавши батьків Вадим пішов відстоювати своє рідне місто де він виріс. Та вже на третій лінії оборони Вадима захопили в полон до рашистів, йому перемлтали рот скотчом та зав'язали руки в мотузку. Посадили його в машину та начали вивозити в ліс. Приїхавшо в геть пустий ліс де нікого не було два рашисти відкрили машину витягли Вадима та націлившись на нього з автомата начали питати в нього засекречену інформацію. Вадим не сказав так як любить свою Батьківщину та не зрадить її нізашо! рашисти так і не дізнавшись інформації перезарядили ствол націлившись вже готові були натискати курок, але тут Вадим в ту же мить розв'язав руки та вибив ствол з рук двох рашистів та одним махом ноги положив їх на землю, після цього удару рашисти втратили свідомість. Вадим вибираючись з густого лісу побачив не подалік капітна армії рф і в нього в голові народився план взяти того майора в полон та доставити його для зсу. Вадим підкравшись до капітна натягнув йому пакет з лайном на голову і вдарив йому в печінку, після чого взяв його та потащив за собою. За 2 дня Вадим не ївши не спавши добрався до безпечної тереторії яку контролювали наші зсу і передав їм того капітана рф. Після того капітан армії рф здав всі позиції ворога і зсу були задоволені роботою Вадима.
Вадим попросився перевестися до НПУ як був його батько і піти по його слідам і здобути генерала НПУ захищаючи країну. Його в той день перевели в Нпу де йому дали звання майор за відвагу і хорошу службу!
Розділ 5
Теперішній час: Вадим служити в НПУ проживає в найкращій країні Україні, Вадим достойно виконує свої обов'язки та достойно несе службу. За несіння служби Вадим ніколи не провинявся і завжди був тільки лучший! Вадим не забуде своїх батьків які подарували йому це життя хоть і проводили малу часу зним але всеодно він за все любить своїх батьків і буде любити і надалі наш герой. Вадим вже знайшов свою першу любов та планує як найскоріше одружитися та завести сім'ю, родити сина і дочку і назвати їх в честь його батьків. Роберт проживає надалі в вільному рідному Дніпрі та вірить в нашу перемогу! Перемога буде за нами браття! Слава Україні! Героям слава! Слава нації смерть ворогам! Україна понад усе! Ось прийшов кінець нашій історії. Далі буде.....
Дитинство: Вадим народився у Дніпрі 1999року був з нормальної сім'ї яка могла його ззабеспечити. Тато був Генералом НПУ а мама була Лейтенаном ДСНС і його батьки займали керівні посади але на Вадима в них часу зовсім не було бо вони кожний день були зайняті і не приділяли Вадиму ані трішки свого часу. Вадим проживав в центрі міста. Мама й тато думали його віддати в військовий ліцей коли він трішки підросте і здобуде знань. Вадим був дружелюбний і в нього було було досить багато друзів. Але в ранньому віці у хлопця були проблеми зі слухом і батьки на це не звертали уваги, через деякий час симптоми почали проявлятись у хужу сторону і Вадиму стало зовсім зле. Він почав себе погано почувати і нього почалась температура і він взагалі втратив слух. Батьки це помітили не скоро бо не будучи дома вони не могли знати що з їх сином. Ось через декілька днів батьки Вадима повернулись додому у свою відпустку і вони вирішили поїхати в Туреччину на 10 днів, але зайшовши до хати і побачивши ледь живого Вадим який був без свідомості вони ледь не збожеволіли від страху, мати кинулась до телефону набирати швидку допомогу а батько ледь стримуючи сльози намагався зрозуміти що з його сином не так. Ось через 30 хвилин приїхала швидка і забрала Вадима в лікарню, туди ж і поїхали його батьки. Пролежавши 2 дні в лікарні Вадим прийшов до тями і виявили що в нього тяжке захворювання грипу і втрата слуху. Батьки просидівши 2 дня в лікарні і нічого не ївши все ж дочекались коли син прийде до тями. Лікар вийшовши з палати сказав батькам Вадима що йому потрібна операція яка коштуватима 3 мільйона гривень. Батьки незнали де взяти такі великі гроші бо не були на стіки багатими і вони були готові зробити все аби врятувати свого сина, і розпочали збір на лікування Вадима де за місяць назбирали чималу суму на лікування це становило 2 мільйона гривень і ще мільйон взяли зі свого бюджету, після цього вони погодились на операцію свого сина і заплатили лікарям. Лікарі в той же день розпочали операцію. Операція тривала 7 годин, батьки чекали відповідь лікаря і закінчення операції. І ось вийшов лікарь з палати та сказав що операція пройшла успішно. Батьки дуже були задоволені і в Вадима відновився слух.
Розділ2
Юність: 2013 Вадим був здоровий та розумний хлопець який ходив у школу, вчився він навідмінно у класі був кращий за всіх, гордість сім'ї мама і тато були ним дуже задоволені. Але і тут не так все солодко. Повертаючись додоми зі школи Вадим переходив дорогу, Вадим переходячи дорогу на зелене світло йшов впевнено та спокійно і тут ні звідки появляється автомобіль який пролітає 200км на червоне світло та збиває хлопця. В ту ж мить Вадим втрачає свідомість і водій не зупинившись нагло почав їхати далі, але камери спостереження зі стовпа все зафіксували і через 3 хвилини виїхали працівники нпу і моз і забрали Вадима в лікарню а того злочинця затримали. Вадим був в комі ще 5 днів батьки звісно ж про це незнали. Лікар найшовши телефон в кишені хлопця знайшов в списку контактів його маму тв зателефонував її і все розказав, після чого мама позвонила тату Вадима та розказала що їх син потратив в дтп. Батьки були у розпачі і незнали що робити. Вони кинули свої справи та примчали в Дніпровську обласну лікарню де без свідомості лежав їх син. Вони спитали лікаря чи можливо врятувати Вадима на лікар їм відповів що можливо і операція буде стояти 6 мільйонів, і якщо хочете врятувати сина то знайдіть ці гроші вже за тиждень, тому що обстежуючи Роберта я виявив перелом шийного позвонка.
Батьків хлопця шокувала ця сума в вони геть незнали що їм робити... вони вирішили знову влаштувати збір коштів на операцію та зібрати всі свої сімейні кошти та надбавки які в них є. За тиждень вони зібрали суму яка становила рівно 6 мільйонів гривень. Ось прийшли вони в лікарню та попросили зробити операцію хлопцю як найшвидше. Лікар зібравши весь персонал і всіх лікарів розпочав складну операцію яка тримава 10 з половиною часов. Операція пройшла успішно! Такі слова почули батьки хлопця коли лікар вийшов с палати. Вадиму і на цей раз пощастило, щаслива Вадим дитина.
Ось вже через дві неділі Вадима виписали з лікарні і він продовжив ходити до школи. Вадим закінчував школу на червоний диплом і мама с татом вже найшли ліцей в який поступить Вадим.
Розділ 3
Доросле життя: 2017 рік Вадиму стукнуло 18 і він закінчив школу з червоним дипломом після чого поступив в військове училище де йому потрібно було навчатись 4 роки. В училищі Вадиму було нормально і не дуже важко бо він був розумний сильний і здоровий хлопець який пройшов дуже багато випробовувань, вже за неділю навчання в військовому училищі Вадим найшов собі нових друзів і внього був дуже хороший колектив який поважав його і Вадим взаємно поважав колектив, звісно командири і начальство були строгі і в Вадима геть не було вільного часу щоб розслабитись і пахав він і в день і в ночі. З батьками хлопець баяився дуже рідко 1 раз на день. Одної ночі Вадима поставили одного діжурити на пост АКПП в той момент Вадиму було самотньо і трішки моторошньо. Стоїть Вадим на АКПП вже 2:00 ночі і бачить в сторону АКПП йде якась підозріла компанія в якої в руках алкогольні напої, шприци від наркотиків та ножі з собой. Підійшовши до АКПП та компанія з 10 людей почали обзивати Вадима і материтись. Роберт попросив покинути заборонену зону але та компанія проігнорувала Вадима та накинулась на нього, Вадим відбивався як міг один проти 10 чоловік, в Вадима отобрали зброю та рацію і сильно почали його забивати. Вадим не міг покликати на допомгогу так як ніхто б його не почув і камери не працювали. Минут 20 Вадима били поки він не втартив свідомість. Після того як хлопець втратив свідомість комапанія злякалась шо забила Вадима до смерті та втікли з того місця злочину. Вадима помітили аж на ранок коли командир училища підїжав до АКПП . Помітивши Вадима він кинувся перевіряти чи хлопець живий, та Вадим на стільки сильний що серце його билось. Командир взяв Вадима під руки та потащив в мед пункт де йому обробили рани та привели до тями. Після того як він прийшов в себе його повезли до відділку в нпу де Вадим все розказав і дав свідчення працівникам, та написав заяву. Злочинців бистро знайшли та покарали. Вадим навчався відважно в училищі та і навідмінно виконував свою роботу і накази старших. Після 4 роки навчання Вадим отримав звання капітан і пішов до лав ЗСУ.
Розділ 4
Доросле життя: 2022 рік на дворі осінь, все тихо та спокійно... Вадим йде стройову по плацу зі своїм взводом. Вадим був на посаді капітана та командував взводом 4 рота. Його всі любили та повадали бо він був достойний цеї посади та дуже добре справлявся зі своїми обов'язками. Мама й тато гордилися своїм сином та бажали йому тільки успіхів. Вадим поставив собі ціль дойти до Генерала і вирішив будь що виконати свою заповітну ціль. Ось настала зима 24 лютого перевернуло все життя Вадима почалось повномаштабне вторгнення *********************************** в Україну. Вся армія піднялась в кіпіш та почали діяти стали на першу лінію оборони, Вадим зі своїми бійцями 95 окремой бригадой відбивались як могли але він втратив свою бригаду та залишився геть один . Але Вадим даже не думав відступати а вів бій далі та його оточували з усіх сторін. І полковник приказав відступити. Вадим послухав приказ та відступив хоть дуже не хотів, але це був приказ. Вже на наступний день прилетіла ракета в їх будинок де на той час були його батьки та влучання ракети було прямим і його батьки в наслідок арт обстрілу загинули. Роберт з великою мукою і стресом єлі це пережив. І хотів будь що але помститися за батьків хоть був не злопам'ятний! Поховавши батьків Вадим пішов відстоювати своє рідне місто де він виріс. Та вже на третій лінії оборони Вадима захопили в полон до рашистів, йому перемлтали рот скотчом та зав'язали руки в мотузку. Посадили його в машину та начали вивозити в ліс. Приїхавшо в геть пустий ліс де нікого не було два рашисти відкрили машину витягли Вадима та націлившись на нього з автомата начали питати в нього засекречену інформацію. Вадим не сказав так як любить свою Батьківщину та не зрадить її нізашо! рашисти так і не дізнавшись інформації перезарядили ствол націлившись вже готові були натискати курок, але тут Вадим в ту же мить розв'язав руки та вибив ствол з рук двох рашистів та одним махом ноги положив їх на землю, після цього удару рашисти втратили свідомість. Вадим вибираючись з густого лісу побачив не подалік капітна армії рф і в нього в голові народився план взяти того майора в полон та доставити його для зсу. Вадим підкравшись до капітна натягнув йому пакет з лайном на голову і вдарив йому в печінку, після чого взяв його та потащив за собою. За 2 дня Вадим не ївши не спавши добрався до безпечної тереторії яку контролювали наші зсу і передав їм того капітана рф. Після того капітан армії рф здав всі позиції ворога і зсу були задоволені роботою Вадима.
Вадим попросився перевестися до НПУ як був його батько і піти по його слідам і здобути генерала НПУ захищаючи країну. Його в той день перевели в Нпу де йому дали звання майор за відвагу і хорошу службу!
Розділ 5
Теперішній час: Вадим служити в НПУ проживає в найкращій країні Україні, Вадим достойно виконує свої обов'язки та достойно несе службу. За несіння служби Вадим ніколи не провинявся і завжди був тільки лучший! Вадим не забуде своїх батьків які подарували йому це життя хоть і проводили малу часу зним але всеодно він за все любить своїх батьків і буде любити і надалі наш герой. Вадим вже знайшов свою першу любов та планує як найскоріше одружитися та завести сім'ю, родити сина і дочку і назвати їх в честь його батьків. Роберт проживає надалі в вільному рідному Дніпрі та вірить в нашу перемогу! Перемога буде за нами браття! Слава Україні! Героям слава! Слава нації смерть ворогам! Україна понад усе! Ось прийшов кінець нашій історії. Далі буде.....
