30 жовтня в родині Івановичів народився Дмитро. Батько, Дмитра, Ярослав Іванович, працював дрібним службовцем, пив, через те, що часто змінював роботу. Батько був людиною доброчесною й працьовитою, але запальною і нестриманою, мав від природи неврівноважену вдачу, не міг терпіти утисків начальства і несправедливості. І саме складні стосунки з керівниками були причиною частої зміни роботи. Мати, Сава , дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Невдовзі Івановичі мусили залишити село, i переїхали жити в Місто Харків, згодом у місті. Коли Дмитру виповнилось шість років, Дмитра віддали до початкової школи де він розпочав своє навчання.Учителі помічали в Дмитру замкнутість, неуважність на уроках, нервовість, що призводила іноді до вибухів гніву і до непродуманих вчинків. Тільки влітку, перебуваючи на канікулах в оточенні рідних, хлопчик знову ставав веселим, лагідним і привітним.
Характер: Спокійний, усміхнений юнак. Він вважає за краще спілкуватися з колегами, оскільки бачить в них доброзичливість і близьке ставлення. До дружини ставиться з повагою та великим коханням. Любить слухати поп музику . У стресових ситуаціях він відчуває себе спокійно ,адже вміє опанувати свій гнів. Виявляє байдужеставлення до куріння та алкоголю, при цьому повний негатив до вживання наркотиків, адже батько Дмитра виховувався так, що наркотики - це смерть.
Юність:
Тут сталася подія, 12-літнім підлітком він закохався у 16-річну дівчину, а щоби привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» він дуже зацікавився і вйськовою справою,так як його батько був військоваю людиною. Батьки робили все, щоб послати дитину на навчання до університету, а було це тоді нелегко.
Переглянути вкладення
Важкий вибір університету:
Сімнадцятирічний Дмитро Іванович опинився на роздоріжжі, оскільки диплом Сухомлинського інституту, хоча і з відзнакою, не задовільняв його. З іншого боку, навчання і все, що було пов'язане з культурою, релігією і Вітчизною, в сім'ї Івановичів дуже цінували. . Юнак розпочав навчання в академії в на спеціалізації зоологія, хімія, землеробство і бджільництво, але в подальшому навчання не продовжував. Від батька Ярослава успадкував любов до математики та інших точних наук, тому він став студентом Миколаївської військової інженерної академії. Йому дуже подобалось будівництво доріг і мостів, але на ці напрями студентів вже тоді не приймали.
Доросле життя :
Коли Дмитру виповнилось 18 років він вирішив піти в авто-школу та вивчитись на права. В межах вільного часу від навчання він ходив на підробітки: гружчиком,та підпрацьоував листоношой. За цей час поки навчався в авто-школі він накопив собі на власне авто. Коли закінчив навчання та отримав посвідчення відраз з батьком поїхав до Автосалону та придбав собі авто.
Влаштування на працю:
Дмитро підійшов до свого батька тай запитав:
-Тато, дозволь мені влаштуватись до тебе на працю в ЗСУ.
-Синку,так, як ти вже дорослий,й хоч здійснити стою мрію то, я тобі допоможу влаштуватись в ЗСУ.
Батько Ярослав не міг відмовити сину, аже це була його найважливіша ціль в його житі стати «великою людиною».
Батько подав всі документи на Дмитра,на працевлаштування в ЗСУ Генерал ЗСУ згодився підписати контракт з Дмитром. Чоловіка дуже зацікавила військова служба. Він дуже пильно працював підіймався. І його мрія здійснилась він став «великою людиною»
Переглянути вкладення
Дмитро як тільки вступив до зав ЗСУ був в нижчих званнях та нічого не розумів він підходив до старшиш та до свого батька та запитував ,як йому діяти в цій чи іншій ситуації він цікавився різними порушеннями. В перші дні його служби він дозволяв собі ****************************************** по плацу цим він робив жорсте порушення як його помітили на плацу підійшли с таким запитанням :
-ви бігати дуже сильно полубляєте?
Дмитро задумався та відповів:
-ні,а що?
В відповідь він почув:
-по плацу бігати заборононено це грубе порушення! Зараз за те,що бігаєш по плацу сім кругів навколо плацу!
Дмитра засмутився та відповів:
-так точно!
Це для нього було уроком що по плацу бігати заборонено!
Потім Дмитро пішов на підвищення. В своєму житті йому довелось спасати життя Генералу від кулеметного поранення, він підійшов до Генерала та запитав :
-Пане генерале як ви себе почуваєте?
-дуже погано.
-зараз я дам вам обізболююще та відевезу вас до лікарні!
В відповідь Дмитро нічого не почув Генерал був вже без свідомості Дмитро дуже почав хвилювався но він розумів,що людині потрібна допомога, він закинув його на плече та завіз до найближчої лікарні.Там їх зуструли лікарі.
Дмитро все їм пояснив:
-пане медики дуже потрібна ваша домомога у мене в автівці Генерал без свідомості.
Лікари підійшли та оглянули чоловіка, попросили допомогти донести його в опараціону.
-допоможіть його донести до операціоного столу бо,я сам тут не справлюс.
-так я вам допоможу берем його та несемо!
Дмитро допоміг.Генералу зробили операцію він прийшов в себе в Дмитра було перше запитання:
-як ви себе почуваєте пане Генерал.
Він відповів:
-вже покарще.
Дмитро був з Генералом поки він не почне себе чудово почувати. Зпитав знову:
-пане Генерал вам полегшало?
-так, чи не міг би ти мене відвести в військову частину?
-так точно зараз поїдемо! .Дмитро відвіз генарала до військової частини.
Характер: Спокійний, усміхнений юнак. Він вважає за краще спілкуватися з колегами, оскільки бачить в них доброзичливість і близьке ставлення. До дружини ставиться з повагою та великим коханням. Любить слухати поп музику . У стресових ситуаціях він відчуває себе спокійно ,адже вміє опанувати свій гнів. Виявляє байдужеставлення до куріння та алкоголю, при цьому повний негатив до вживання наркотиків, адже батько Дмитра виховувався так, що наркотики - це смерть.
Юність:
Тут сталася подія, 12-літнім підлітком він закохався у 16-річну дівчину, а щоби привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» він дуже зацікавився і вйськовою справою,так як його батько був військоваю людиною. Батьки робили все, щоб послати дитину на навчання до університету, а було це тоді нелегко.
Переглянути вкладення
Важкий вибір університету:
Сімнадцятирічний Дмитро Іванович опинився на роздоріжжі, оскільки диплом Сухомлинського інституту, хоча і з відзнакою, не задовільняв його. З іншого боку, навчання і все, що було пов'язане з культурою, релігією і Вітчизною, в сім'ї Івановичів дуже цінували. . Юнак розпочав навчання в академії в на спеціалізації зоологія, хімія, землеробство і бджільництво, але в подальшому навчання не продовжував. Від батька Ярослава успадкував любов до математики та інших точних наук, тому він став студентом Миколаївської військової інженерної академії. Йому дуже подобалось будівництво доріг і мостів, але на ці напрями студентів вже тоді не приймали.
Доросле життя :
Коли Дмитру виповнилось 18 років він вирішив піти в авто-школу та вивчитись на права. В межах вільного часу від навчання він ходив на підробітки: гружчиком,та підпрацьоував листоношой. За цей час поки навчався в авто-школі він накопив собі на власне авто. Коли закінчив навчання та отримав посвідчення відраз з батьком поїхав до Автосалону та придбав собі авто.
Влаштування на працю:
Дмитро підійшов до свого батька тай запитав:
-Тато, дозволь мені влаштуватись до тебе на працю в ЗСУ.
-Синку,так, як ти вже дорослий,й хоч здійснити стою мрію то, я тобі допоможу влаштуватись в ЗСУ.
Батько Ярослав не міг відмовити сину, аже це була його найважливіша ціль в його житі стати «великою людиною».
Батько подав всі документи на Дмитра,на працевлаштування в ЗСУ Генерал ЗСУ згодився підписати контракт з Дмитром. Чоловіка дуже зацікавила військова служба. Він дуже пильно працював підіймався. І його мрія здійснилась він став «великою людиною»
Переглянути вкладення
Дмитро як тільки вступив до зав ЗСУ був в нижчих званнях та нічого не розумів він підходив до старшиш та до свого батька та запитував ,як йому діяти в цій чи іншій ситуації він цікавився різними порушеннями. В перші дні його служби він дозволяв собі ****************************************** по плацу цим він робив жорсте порушення як його помітили на плацу підійшли с таким запитанням :
-ви бігати дуже сильно полубляєте?
Дмитро задумався та відповів:
-ні,а що?
В відповідь він почув:
-по плацу бігати заборононено це грубе порушення! Зараз за те,що бігаєш по плацу сім кругів навколо плацу!
Дмитра засмутився та відповів:
-так точно!
Це для нього було уроком що по плацу бігати заборонено!
Потім Дмитро пішов на підвищення. В своєму житті йому довелось спасати життя Генералу від кулеметного поранення, він підійшов до Генерала та запитав :
-Пане генерале як ви себе почуваєте?
-дуже погано.
-зараз я дам вам обізболююще та відевезу вас до лікарні!
В відповідь Дмитро нічого не почув Генерал був вже без свідомості Дмитро дуже почав хвилювався но він розумів,що людині потрібна допомога, він закинув його на плече та завіз до найближчої лікарні.Там їх зуструли лікарі.
Дмитро все їм пояснив:
-пане медики дуже потрібна ваша домомога у мене в автівці Генерал без свідомості.
Лікари підійшли та оглянули чоловіка, попросили допомогти донести його в опараціону.
-допоможіть його донести до операціоного столу бо,я сам тут не справлюс.
-так я вам допоможу берем його та несемо!
Дмитро допоміг.Генералу зробили операцію він прийшов в себе в Дмитра було перше запитання:
-як ви себе почуваєте пане Генерал.
Він відповів:
-вже покарще.
Дмитро був з Генералом поки він не почне себе чудово почувати. Зпитав знову:
-пане Генерал вам полегшало?
-так, чи не міг би ти мене відвести в військову частину?
-так точно зараз поїдемо! .Дмитро відвіз генарала до військової частини.
