Народився Роман 11 вересня 1990 року, при народженні мав вагу 2.9 кг. Батько був електриком, мати була вчителем математики. Виріс Роман у суворому виховані свого батька, матері було байдуже на дитину відмінно від батька. У три роки Роман пішов у дитячий садочок, у сім років він був вже першокласником. Роману завжди була цікава війскова тематика, він часто з друзями грав у "війну" читав про вогнепальну та реактивну артиллерію. У третьому класі Роман почав ходити на бойове самбо, у своїй групі він був найкращим бійцем та дуже швидко вчився. На кінець четвертого класу Роман здобув перше місце на змаганнях по бойовому самбо. Кожне літо Роман їздив до бабусі в Краматорск, де гарно проводив час. Роман любив свою Батьківщину, любив Україну, любив своє життя у вільній та незалежній Україні. Роман був дуже щасливим.
Юнацтво:
У юнацтві Роман був не такий щасливий як у дитинстві, характер ставав жорсткіше та агресивніше. У Романа було багато друзів та знайомих з якими проводив весь вільний час. На початок восьмого класу Роман почав прогулювати школу, почав курити та займатись вандалізмом. Під кінець 9 класу у Романа з'явилась дівчина. Роман вже не так охоче займався бойовим самбо, не так часто приймав участь на змаганнях і взагалі не слухав батьків. Романа майже нічого не цікавило окрім військової справи. Він дуже багато читав про зброю, охоче вчив історію та приймав участь у віськових зборах на період дев'ятого класу. У кінці-кінців на початок десятого класу Роман знову взявся за голову та почав тяжко та наполегливо вчитися.
Студентське життя:
У 2001 році у віці 18 років Роман закінив школу з срібною медалю. Сім'я Романа переїхало в невелике селище під Києвом. Після чого Роман вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. У 2007 році Романа визнали найкращим учнем училища, ще через рік Роман повністью закінчив навчання у війсковому ліцеї.
Доросле життя:
У 2009 році Роман нарешті здійснив свою мрію, він вступив до ЗСУ, у скаді 79-та окремої десантно-штурмової бригади. Роман пройшов військові навчання, до складу яких входили: Тир, марш-кидки, навчальний штурм, навчальна розвідка та стрибок з парашутом. У 2013 році служба Романа принесла свої плоди, він став членом офіцерського складу, на званні молодшого лейтенанта. Роману дуже подобалась його робота, він був авторитетом у своїй бригаді, його поважали усі, від курсантів до найвищого офіцерського складу 79 бригади ДШВ. Пізніше Роман очолив командування однієї роти. Він проводив навчання для курсантів, часто влаштовував марш кидки і як справжій лідер теж приймав участь в них. У 2014 році почалась революція гідності, у якій приймав участь, так як був категорично проти політики Віктора Януковича. В юнацтві Роман займався вандалізмом і ці навички йому знадобились, він брав ініциативу, нищив автомобілі, штурмовав барикади та активно брав участь у протестах. Йому було все одного на те що його можуть звільнити з посади, він любив Україну всією душею та завжди був готовий вбиватив ворогів заради України, і йому було байдуже хто ворог, він важав якщо ти ворог Українського народу, ти повинен вмерти. Після революції Роман не втратив свою посаду. Роман був дуже щасливий. Але подальші події змінили життя Романа назавжди. 20 лютого 2014 почалась окупація Криму москалями. А 7 квітня почалась війна на Донбасі. Роман завжди не любив кацапів, але після цих пойдій він їх зненавидів. 12 квітня 2014 року террорист Гіркін диверсійними групами захопили Краматорськ, Слов'янськ, та рідне місто Романа - Жданівка. Пізніше сформувалась "АТО" до складу якого входила 79 бригада ДШВ, у якій служив Роман. Не замислюючись Роман вступив у склад "АТО" та почав житти у умовах справжньої війни. 12 червня 2014 року відбувся перший бій у якому Роман приймав участь. Бій був на україно-російскому кордоні за висоту Савур-Могилу, Роман працював як справжній професіонал, він отримав безцінний досвід у бою. Нажаль Українські сили не змогли захопити висоту. Другий бій у якому Роман приймав участь під річкою Міус в районі Маринівки. Роман з ротою форсував річку та продовжили рух далі в район с.Дякове. Після угрупування військ могло продовжувати виконувати завдання по взяттю під контроль кордону з московією. Роман зі своєю ротою і іншим угрупованням військ взяли висоту 185 яка панувала над с. Дібрівка, були встановлені опорні пункти. Інші бригади зайняли сусідню висоту, яка згодом стала відома під назвою «Браво». Операція пройшла успішно, і це була перша бойова перемога Романа. 16 липня рота втратила контроль над селом Маринівка, і Романа тимчасово відсторонили від командування. 30 липня Роман брав участь на захоплені Савур-Могили, війська попали в оточення, Роман з побратимами були в оточені до 7 серпня, після чого вирвались та попрямували до Донецького аеропорту. Роман з ротою встигли покинути аеропорт за день до початку боїв. У грудні до аеропорту прибули на зміну підрозділам обороняючих Донецький аеропорт. Також Роман брав участь у спробі відбиття руїн Донецького аеропорту. 16 січня Роман покинув аеропорт. Також Роман приймав участь в боях за Дебальцево, Роман показав себя дуже добрим та відчайдушним командиром. 4 липня 2018 року Роман відправився до Грузії на навчання НАТО, разом зі своєю ротою.14 березня 2019 року Роман отримав поранення у результаті окопного бою. Його вивезли до Києва на реабілітацію та виплатили грошову компенсацією. З цього моменту Роман не повертався в "АТО" але все ще попереду.
Наші дні:
24 лютого 2022 року почалось повномаштабне вторгнення. Роман негайно почав діяти. Вступивши до ТРО Києва. Літом Роман відновив свою посаду офіцера 79 бригади ДШВ. Роман відправився у Бахмут, де йшли найзапекліші бої, які Роман не бачив навіть на період "АТО". Також Роман приймав участь у звільненні Лиману 1 жовтня. Після ротації Роман знову повернувся у Бахмут, там він і отримав дуже тяжке поранення. Його госпіталізували у Дніпропетровськ, потім повернувся у Києв на реаілітацію, після він одразу повернеться на фронт, він справжній патріот, і він буде вбитати ворогів заради України, але не зараз...
Юнацтво:
У юнацтві Роман був не такий щасливий як у дитинстві, характер ставав жорсткіше та агресивніше. У Романа було багато друзів та знайомих з якими проводив весь вільний час. На початок восьмого класу Роман почав прогулювати школу, почав курити та займатись вандалізмом. Під кінець 9 класу у Романа з'явилась дівчина. Роман вже не так охоче займався бойовим самбо, не так часто приймав участь на змаганнях і взагалі не слухав батьків. Романа майже нічого не цікавило окрім військової справи. Він дуже багато читав про зброю, охоче вчив історію та приймав участь у віськових зборах на період дев'ятого класу. У кінці-кінців на початок десятого класу Роман знову взявся за голову та почав тяжко та наполегливо вчитися.
Студентське життя:
У 2001 році у віці 18 років Роман закінив школу з срібною медалю. Сім'я Романа переїхало в невелике селище під Києвом. Після чого Роман вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. У 2007 році Романа визнали найкращим учнем училища, ще через рік Роман повністью закінчив навчання у війсковому ліцеї.
Доросле життя:
У 2009 році Роман нарешті здійснив свою мрію, він вступив до ЗСУ, у скаді 79-та окремої десантно-штурмової бригади. Роман пройшов військові навчання, до складу яких входили: Тир, марш-кидки, навчальний штурм, навчальна розвідка та стрибок з парашутом. У 2013 році служба Романа принесла свої плоди, він став членом офіцерського складу, на званні молодшого лейтенанта. Роману дуже подобалась його робота, він був авторитетом у своїй бригаді, його поважали усі, від курсантів до найвищого офіцерського складу 79 бригади ДШВ. Пізніше Роман очолив командування однієї роти. Він проводив навчання для курсантів, часто влаштовував марш кидки і як справжій лідер теж приймав участь в них. У 2014 році почалась революція гідності, у якій приймав участь, так як був категорично проти політики Віктора Януковича. В юнацтві Роман займався вандалізмом і ці навички йому знадобились, він брав ініциативу, нищив автомобілі, штурмовав барикади та активно брав участь у протестах. Йому було все одного на те що його можуть звільнити з посади, він любив Україну всією душею та завжди був готовий вбиватив ворогів заради України, і йому було байдуже хто ворог, він важав якщо ти ворог Українського народу, ти повинен вмерти. Після революції Роман не втратив свою посаду. Роман був дуже щасливий. Але подальші події змінили життя Романа назавжди. 20 лютого 2014 почалась окупація Криму москалями. А 7 квітня почалась війна на Донбасі. Роман завжди не любив кацапів, але після цих пойдій він їх зненавидів. 12 квітня 2014 року террорист Гіркін диверсійними групами захопили Краматорськ, Слов'янськ, та рідне місто Романа - Жданівка. Пізніше сформувалась "АТО" до складу якого входила 79 бригада ДШВ, у якій служив Роман. Не замислюючись Роман вступив у склад "АТО" та почав житти у умовах справжньої війни. 12 червня 2014 року відбувся перший бій у якому Роман приймав участь. Бій був на україно-російскому кордоні за висоту Савур-Могилу, Роман працював як справжній професіонал, він отримав безцінний досвід у бою. Нажаль Українські сили не змогли захопити висоту. Другий бій у якому Роман приймав участь під річкою Міус в районі Маринівки. Роман з ротою форсував річку та продовжили рух далі в район с.Дякове. Після угрупування військ могло продовжувати виконувати завдання по взяттю під контроль кордону з московією. Роман зі своєю ротою і іншим угрупованням військ взяли висоту 185 яка панувала над с. Дібрівка, були встановлені опорні пункти. Інші бригади зайняли сусідню висоту, яка згодом стала відома під назвою «Браво». Операція пройшла успішно, і це була перша бойова перемога Романа. 16 липня рота втратила контроль над селом Маринівка, і Романа тимчасово відсторонили від командування. 30 липня Роман брав участь на захоплені Савур-Могили, війська попали в оточення, Роман з побратимами були в оточені до 7 серпня, після чого вирвались та попрямували до Донецького аеропорту. Роман з ротою встигли покинути аеропорт за день до початку боїв. У грудні до аеропорту прибули на зміну підрозділам обороняючих Донецький аеропорт. Також Роман брав участь у спробі відбиття руїн Донецького аеропорту. 16 січня Роман покинув аеропорт. Також Роман приймав участь в боях за Дебальцево, Роман показав себя дуже добрим та відчайдушним командиром. 4 липня 2018 року Роман відправився до Грузії на навчання НАТО, разом зі своєю ротою.14 березня 2019 року Роман отримав поранення у результаті окопного бою. Його вивезли до Києва на реабілітацію та виплатили грошову компенсацією. З цього моменту Роман не повертався в "АТО" але все ще попереду.
Наші дні:
24 лютого 2022 року почалось повномаштабне вторгнення. Роман негайно почав діяти. Вступивши до ТРО Києва. Літом Роман відновив свою посаду офіцера 79 бригади ДШВ. Роман відправився у Бахмут, де йшли найзапекліші бої, які Роман не бачив навіть на період "АТО". Також Роман приймав участь у звільненні Лиману 1 жовтня. Після ротації Роман знову повернувся у Бахмут, там він і отримав дуже тяжке поранення. Його госпіталізували у Дніпропетровськ, потім повернувся у Києв на реаілітацію, після він одразу повернеться на фронт, він справжній патріот, і він буде вбитати ворогів заради України, але не зараз...
Останнє редагування: