Дитинство
Лізі Хансен, народилася в звичайній сімʼї датчан 30 серпня 2003 року, батько працював рибалкою, мати працювала на фермі. З дитинства Лізі цікавилась бойовими мистецтвами, у вільний час батько навчав її всьому що вмів сам, мати ж була проти такого та намагалася виховати ніжну та тендітну дівчинку. Одного разу маленька Лізі гралася в будинку поки мати порада худобу, та знайшла у будинку схованку зі зброєю, це було кохання з першого погляду, тримаючи в своєї руці ПМ, вона відчувала владу над усіма. Вона вирішила не розповідати нікому про свою знахідку та час від часу ходила стріляти по банках. Ще малою вона мала запальний характер через що їй було важко завести друзів. Неодноразово дівчинку ображали однолітки, в один з таких разів до неї підійшла дівчинка, приблизно її віку, цю дівчину звали Марійка, вона була з України, та не розмовляли датською мовою, але вона робила все що було в її силах щоб допомогти Лізі. З того моменту у Хансен зʼявилася найкраща подруга.
Шкільний вік
У 5 років Лізі пішла в місцеву школу разом з Марічкою. Дівчатам дуже подобалось вчитися, Лізі та Марійка були відмінницями у своєму класі. На жаль для Лізі в її класі навчалася росіянка, яка дуже заздрила двум дівчатам. Ця росіянка постійно знущалася над Лізі, то викине зошит, то заховає її портфель, то обіллє її водою. Вчителя тільки відмахувалися тим що поговорять з нею та її батьками, але нічого б не сталося тому що батько цієї росіянки займав високу посаду в поліції Данії. Під час одного з конфліктів, терпець Лізі урвався, і вона вдарила дівчини, і так як батько не погано навчив її битися, удар вийшов дуже не поганий, росіянка заплакала та втікла, на місце події одразу збіглися всі вчителя та директор, у маленької Лізі почалися проблеми, через зв’язки батька росіянки, Лізі вигнали зі школи. Тоді вона зрозуміла хто такі росіяни, і її лють до них зродилася саме в той момент. Лізі перевелася в іншу школу та Марічка разом з нею. У вільний час Хансен допомагала Марійці з датською мовою, а вона в свою чергу допомагала вивчати українську мову. Лізі дуже покохала Україну, та мріяла переїхати туди. Батьки Лізі були не проти до квітня 2014 року, коли росія окупувала Крим та почала війну на сході України. Батько Марічки поїхав в Україну щоб захищати свою державу, в під час виходу з іловайського котла він загинув. Марійка була в дуже погано стану і Лізі робила все що тільки вміла щоб підтримати свою подругу. В неї вийшло витягнути ліпшу подругу з цього стану, і тоді Марія вирішила їхати в Україну за для того щоб помститися за батька, Лізі поїхала з нею.
Студенчество - переїзд в Україну и поступление в академію
Студенство
Лізі з Марічкою поступили в Харківський Державний Університет Внутрішніх Справ. Лізі дуже чудово навчалася, і її дуже подобалось. Хансен почала проявляти свої лідерськи навички, хоч і інколи її запальний характер і заважав, але лідер з неї був чудовий. Закінчила академію з золотою медаллю, та отримала звання Лейтенанта Національної Поліції. Почала працювати в поліції Харківа, від її праці всі були в захваті, вона дуже легко розкривала всі справи та затримувала злочинців. Але не все було так чудово, Лізі дуже подобалось в поліції, але вона часто бачила як її колеги брали хабарі, в неї були змішані почуття, їй подобався цей адреналін але вона не хотіла йти проти закону. Одного разу Лізі разом з Марічкою поїхали на виклик, приїхавши на місце злочину вони побачили пʼяного чоловіка який в свою чергу побачивши поліцію почав втікати, Марічка побігла першою, в той момент швидким рухом руки цей чоловік дістав пістолет та зробив постріл по Марії, її тіло впало на холодну підлогу, кров почала стікати з неї, блакитні очі дивилися у пустоту, Лізі в той момент нічого не бачила, діставши пістолет з кобури, та знявши з запобіжника вона зробила 6 пострілів в того чоловіка. Коли Лізі прийшла в себе, вона сиділа на асфальті дивлячись в пустоту, поруч вже була швидка та підкріплення. Марічку вдалося врятувати, але від служби в органах їй довелось відмовитися.
З того моменту це вже не була та Лізі яка була раніше, вона як і раніше робила свою справу дуже чудово, але її погляд був вже зовсім іншим, вона почала зриватися на своїх підлеглих, брати хабарі, та відпускати злочинців. Хансен зарекомендувала себе як дуже гарна співробітниця, тому ніхто й не підозрював її в цих справах.
Доросле життя
За свою працю, Лізі була підвищена до звання Підполковник, де в неї ще більш розвʼязувалися руки. Вона допомагала терористичним угрупуванням а після накривала їх. Лізі отримала підрозділ кібербезпеки, їй було це дуже цікаво, тому що для неї це було щось нове. Вона дуже швидко навчалася всьому новому, і вже за пару місяців в неї вийшло зробити кращій підрозділ у Національної Поліції міста Харків. Хансен постійно була по переду всіх працівників, вона була краща з кращих.
Війна
У лютому 2022 року почалась повномасштабна війна в Україні, підрозділ Лізі грав ключову роль у війні, завдяки рішучім діям підполковника Хансен, вдалося деокупувати Харківську область, та покарати всіх хто був причетний до окупування. Вони проводили чудову працю взламаючи дрони та електричні прибори ворогів. Лізі чудово себе проявила як керівник підрозділу, та за це була підвищена у званні до Полковника Національної Харків. Має чудові фізичні якості, витривала, вміє чудово стріляти. Завдяки їй та її підрозділу було розкрито дуже багато справ. У часи війни Лізі загубила багато близьких людей, через що вона почала частіше зриватися на всіх. Не одноразово пробігала до використання зброю проти злочинців. Війна сильно вплинула на психологічний стан цієї дівчини.
Кохання
Одного теплого літнього дня, було викрадено Генерала Національної Поліції міста Дніпро, тоді Генерал Національної Поліції міста Харків, забрав всі силові структури для визволення Генерала Національної Поліції міста Дніпро .Новим Генералом поліції міста Харків був Іван Сагайдачний. Хансен не розуміла чого генерал так дивиться на неї. «Він так здивований що дівчина може бути полковником?» - подумала вона, але на той момент вона не розуміло що Іван не бачив в неї полковника, він бачив в неї ту саму маленьку, ніжну та тендітну Лізі. Він бачив те що не бачили інші. Для усіх, Лізі була полковником, але для нього вона була причиною посмішки, причиною радості. Одного разу Служба Безпеки України викликала на звʼязок Хансен у загальну рацію, це почув Сагайдачний та вліз в розмову зі словами «пані Лізі дозвольте завітати до вас щоб побачити ваші гарні очі», Лізі засміялась але дозволила. З того моменту вони шукали нові приводи для зустрічі проводячи все більше часу разом, і врешті-решт це привело до того що вони одружилися. Але від темних справ Лізі не відійшла, а навпаки завдяки чоловіку їх стало ще більше.
Ось так живе зараз Полковник Національної Поліції міста Харків Лізі Хансен.
Лізі Хансен, народилася в звичайній сімʼї датчан 30 серпня 2003 року, батько працював рибалкою, мати працювала на фермі. З дитинства Лізі цікавилась бойовими мистецтвами, у вільний час батько навчав її всьому що вмів сам, мати ж була проти такого та намагалася виховати ніжну та тендітну дівчинку. Одного разу маленька Лізі гралася в будинку поки мати порада худобу, та знайшла у будинку схованку зі зброєю, це було кохання з першого погляду, тримаючи в своєї руці ПМ, вона відчувала владу над усіма. Вона вирішила не розповідати нікому про свою знахідку та час від часу ходила стріляти по банках. Ще малою вона мала запальний характер через що їй було важко завести друзів. Неодноразово дівчинку ображали однолітки, в один з таких разів до неї підійшла дівчинка, приблизно її віку, цю дівчину звали Марійка, вона була з України, та не розмовляли датською мовою, але вона робила все що було в її силах щоб допомогти Лізі. З того моменту у Хансен зʼявилася найкраща подруга.
Шкільний вік
У 5 років Лізі пішла в місцеву школу разом з Марічкою. Дівчатам дуже подобалось вчитися, Лізі та Марійка були відмінницями у своєму класі. На жаль для Лізі в її класі навчалася росіянка, яка дуже заздрила двум дівчатам. Ця росіянка постійно знущалася над Лізі, то викине зошит, то заховає її портфель, то обіллє її водою. Вчителя тільки відмахувалися тим що поговорять з нею та її батьками, але нічого б не сталося тому що батько цієї росіянки займав високу посаду в поліції Данії. Під час одного з конфліктів, терпець Лізі урвався, і вона вдарила дівчини, і так як батько не погано навчив її битися, удар вийшов дуже не поганий, росіянка заплакала та втікла, на місце події одразу збіглися всі вчителя та директор, у маленької Лізі почалися проблеми, через зв’язки батька росіянки, Лізі вигнали зі школи. Тоді вона зрозуміла хто такі росіяни, і її лють до них зродилася саме в той момент. Лізі перевелася в іншу школу та Марічка разом з нею. У вільний час Хансен допомагала Марійці з датською мовою, а вона в свою чергу допомагала вивчати українську мову. Лізі дуже покохала Україну, та мріяла переїхати туди. Батьки Лізі були не проти до квітня 2014 року, коли росія окупувала Крим та почала війну на сході України. Батько Марічки поїхав в Україну щоб захищати свою державу, в під час виходу з іловайського котла він загинув. Марійка була в дуже погано стану і Лізі робила все що тільки вміла щоб підтримати свою подругу. В неї вийшло витягнути ліпшу подругу з цього стану, і тоді Марія вирішила їхати в Україну за для того щоб помститися за батька, Лізі поїхала з нею.
Студенчество - переїзд в Україну и поступление в академію
Студенство
Лізі з Марічкою поступили в Харківський Державний Університет Внутрішніх Справ. Лізі дуже чудово навчалася, і її дуже подобалось. Хансен почала проявляти свої лідерськи навички, хоч і інколи її запальний характер і заважав, але лідер з неї був чудовий. Закінчила академію з золотою медаллю, та отримала звання Лейтенанта Національної Поліції. Почала працювати в поліції Харківа, від її праці всі були в захваті, вона дуже легко розкривала всі справи та затримувала злочинців. Але не все було так чудово, Лізі дуже подобалось в поліції, але вона часто бачила як її колеги брали хабарі, в неї були змішані почуття, їй подобався цей адреналін але вона не хотіла йти проти закону. Одного разу Лізі разом з Марічкою поїхали на виклик, приїхавши на місце злочину вони побачили пʼяного чоловіка який в свою чергу побачивши поліцію почав втікати, Марічка побігла першою, в той момент швидким рухом руки цей чоловік дістав пістолет та зробив постріл по Марії, її тіло впало на холодну підлогу, кров почала стікати з неї, блакитні очі дивилися у пустоту, Лізі в той момент нічого не бачила, діставши пістолет з кобури, та знявши з запобіжника вона зробила 6 пострілів в того чоловіка. Коли Лізі прийшла в себе, вона сиділа на асфальті дивлячись в пустоту, поруч вже була швидка та підкріплення. Марічку вдалося врятувати, але від служби в органах їй довелось відмовитися.
З того моменту це вже не була та Лізі яка була раніше, вона як і раніше робила свою справу дуже чудово, але її погляд був вже зовсім іншим, вона почала зриватися на своїх підлеглих, брати хабарі, та відпускати злочинців. Хансен зарекомендувала себе як дуже гарна співробітниця, тому ніхто й не підозрював її в цих справах.
Доросле життя
За свою працю, Лізі була підвищена до звання Підполковник, де в неї ще більш розвʼязувалися руки. Вона допомагала терористичним угрупуванням а після накривала їх. Лізі отримала підрозділ кібербезпеки, їй було це дуже цікаво, тому що для неї це було щось нове. Вона дуже швидко навчалася всьому новому, і вже за пару місяців в неї вийшло зробити кращій підрозділ у Національної Поліції міста Харків. Хансен постійно була по переду всіх працівників, вона була краща з кращих.
Війна
У лютому 2022 року почалась повномасштабна війна в Україні, підрозділ Лізі грав ключову роль у війні, завдяки рішучім діям підполковника Хансен, вдалося деокупувати Харківську область, та покарати всіх хто був причетний до окупування. Вони проводили чудову працю взламаючи дрони та електричні прибори ворогів. Лізі чудово себе проявила як керівник підрозділу, та за це була підвищена у званні до Полковника Національної Харків. Має чудові фізичні якості, витривала, вміє чудово стріляти. Завдяки їй та її підрозділу було розкрито дуже багато справ. У часи війни Лізі загубила багато близьких людей, через що вона почала частіше зриватися на всіх. Не одноразово пробігала до використання зброю проти злочинців. Війна сильно вплинула на психологічний стан цієї дівчини.
Кохання
Одного теплого літнього дня, було викрадено Генерала Національної Поліції міста Дніпро, тоді Генерал Національної Поліції міста Харків, забрав всі силові структури для визволення Генерала Національної Поліції міста Дніпро .Новим Генералом поліції міста Харків був Іван Сагайдачний. Хансен не розуміла чого генерал так дивиться на неї. «Він так здивований що дівчина може бути полковником?» - подумала вона, але на той момент вона не розуміло що Іван не бачив в неї полковника, він бачив в неї ту саму маленьку, ніжну та тендітну Лізі. Він бачив те що не бачили інші. Для усіх, Лізі була полковником, але для нього вона була причиною посмішки, причиною радості. Одного разу Служба Безпеки України викликала на звʼязок Хансен у загальну рацію, це почув Сагайдачний та вліз в розмову зі словами «пані Лізі дозвольте завітати до вас щоб побачити ваші гарні очі», Лізі засміялась але дозволила. З того моменту вони шукали нові приводи для зустрічі проводячи все більше часу разом, і врешті-решт це привело до того що вони одружилися. Але від темних справ Лізі не відійшла, а навпаки завдяки чоловіку їх стало ще більше.
Ось так живе зараз Полковник Національної Поліції міста Харків Лізі Хансен.
