Дитинство
Махт Томас Юргенович народився 13 жовтня 2002 року у містечку, неподалік від кордону між Німеччиною та Нідерландами. Томас ріс у благородній сім'ї, мати та батько друг друга поважали та взагалі не сварились. Батько був великою людиною у Німеччині, тим самим часом як мати, була дуже поважною людиної біля знаті, у Нідерландах. Наша сім'я йшла бік о бік, були при грошах, та ніколи не втрапляли у неприємності. Батьки хотіли також зробити ще сестичку, але ж матері дуже непощастило, та в неї стався викидень. Їй було дуже погано, але батько допоміг їй, та все стало на свої краї. Після цієї неприємної ситуації, батьки вирішили собі щось, але Томасу нічого не казали. І це трапилось вся сім'я наважилась на дуже несподіванний але влучний крок, переїхати до славетної країни, незламної України. Переїхали у 2012 році, в місто яке має назву Дніпро, дуже красивий город, та фантастична атмосфера. Томасу спочатку було дуже тяжко освоїтися в цій країні, але як кажуть, якщо в тебе є бажання та ціль, ти швидко її досягнеш.
Підлітковий вік
Підрісши, Томаса віддали в дуже успішну, на той момент школу, де він відразу знайшов своїх нових друзів. Отримував завжи високі оцінки, часто брав участь у різних змаганнях, коли інші дуже боялись. Томас мав велику репутацію серед своїх однолітків, можна було сказати, він був лідером свого класу. Також, вчителя завжди вибирали Томаса на якісь кружки, та інтелектуальні змагання, тому що бачили в ньому потенціал. Але на превеликий жаль, на змаганнях по легкій атлетиці він отримав дуже страшну травму, яка поставила крест на його подальшій сфері, зв'язану зі спортом. Томасу було дуже погано, але він не пав духом, та навпаки, отримав мотивацію рухатись ще далі. Батьки йому дуже допомогли з цим, підтримали у такий важкий період. Цим саме Томас почав розробляти свою травму, та це допомогло йому викарабкатись із страшної депресії. Томас подумував спробувати себе в якості військового, адже це буде потрібно для його подальшого розвитку. Деякі його друзі підштовхували його на те, щоб він пішов своїм шляхом, Томасу це не дуже подобалось, та він хотів зробити так, як цього би хотіли його батьки, адже він давав клятву батькові та матері, що вони будуть пишатися їм, та він зробить усе для цього щоб його пам'ятали у цьому місті.
Студентство
У 19 років Томас пішов в армію на курс молодого бійця для отримання військового квитка та ліцензії на зброю. Пробув в армії тривалий час, вчив усі іспити, потім здав їх в один день і з першого разу. В армії познайомився із своїми майбутніми друзями. Томас мав у армії хороший статус, оскільки добре і переконливо пояснював і вирішував ситуації та конфлікти між військовослужбовцями. Одного з дощових днів Томас прийшов лист від мами де було написано те що вона погано почувається, як кажуть старість - не радість, але він розумів, що разом їз нею є батько, який буде поруч із нею, та допоможе їй, поки Томас буде зайнятий. Вона написала щоб я робив і займався тим, що мені до душі і став поліцейським. Після успішного отримання військового квитка Томаса перевели на роботу на випробувальний термін стажера у Державну Службу Надзвичайних Ситуацій. Після армії, Томас вирішив спробувати себе спробувати у університеті, задумавшись про дуже престижний університет, задля отримання нових знань та навичок, які в майбутньому йому дуже знадобляться. І по дуже незвичним обставинам, в той самий університет поступає його найкращий друг зі школи, з яким він бік о бік йшов у навчані, тренуваннях та інших видах спорту. Але-ж, проучившись в університеті майже рік, Томас зрозумів що то не його, та він вирішив разом зі своїм найліпшим другом перевестись до іншого університету який мав нахил на військову справу, та мав зв'язки для отримання стажування у рядах з Національною Поліцією України. Замотивувавшись ще більше, він вирішив не гаяти час, та з перших днів проявляти себе по максимуму, це ж звичайно помітили директор та ректор університету, та дали змогу проявити себе у більш кращій сфері. Отримавши цей шанс, Томас одразу почав втілювати всі свої задуми.
Доросле життя
Після отриманого шансу, йому запропонували стажування у Національній Поліції України, що було дуже зручно для самого Томаса та керівництва,цитуючи їхні слова "тому-що такі співробітники зустрічаються раз на півсторіччя". Тим саме, звання на той час було в нього Рядового, але після деякого часу, він отримав позачергове підвищення, за ідеально виконану роботу, отримавши звання Лейтенанта. І відразу отримав запрошення до підрозділу, яке відповідало за Внутрішню безпеку серед посадовців державних структур. Це викликало в Томаса певну зацікавленість адже ця сфера б дала йому змогу зробити те, що було би не дуже добре, але Томаса це не зупиняло. Після цього Томас вирішив допомогти співробітнику на наборі і саме там, Томас познайомився з очільницею Міської Ради міста Дніпра, йому відразу придивилася вона до душі, та Томас мав дуже великі плани на неї. Звали її Анастасія, після довготривалого спілкування, вони вирішили одружитись та почали роздумувати о створенні сім'ї. І Томас, щоб не чекати довго підвищення, домовився зі своєю жінкою, щоб усунули на той час, не дуже працездатного Генерала Національної Поліції України(далі НПУ) м. Дніпра. І це в нього вийшло, Томас став новим Генералом НПУ, і одразу ж почав підстроювати склад під себе. Занурившись у темні справи НПУ, Томас вирішив брати частку зарплатні, яка надавалась працівникам, це йому дуже до душі, адже після чього він задумувався про надання деяких послуг громадянам, які мали погані справи з НПУ та всією структурою, зв'язаною зі штрафами та іншим. Отже, користуючись положенням, сім'я Томаса а саме, жінка та він, мали багато грошей, та це їм було на руку. Прийшовши до довіри серед співробітників, Томас почав керувати складом як йому було на руку. Допомагаючи звичайним правопорушникам, хабарями, та витяганням їх із перетяжок, Томасу почало це подобатись, він почував себе як найкращий Генерал який був на посаді у місті Дніпро. Йому прийшло на думку відкрити підпільний бізнез, який би йому допомагав відмивати гроші, які він отримував на хабарях, та на інших послугах. Це було б дуже на руку Томасу, тому-що після цих дій на нього б мало хто думав би. І це би не давало би змогу знижувати репутацію та довіру серед працівників. Цим саме і займається Томас, нинішній Генерал Національної Поліції України м. Дніпра.
Махт Томас Юргенович народився 13 жовтня 2002 року у містечку, неподалік від кордону між Німеччиною та Нідерландами. Томас ріс у благородній сім'ї, мати та батько друг друга поважали та взагалі не сварились. Батько був великою людиною у Німеччині, тим самим часом як мати, була дуже поважною людиної біля знаті, у Нідерландах. Наша сім'я йшла бік о бік, були при грошах, та ніколи не втрапляли у неприємності. Батьки хотіли також зробити ще сестичку, але ж матері дуже непощастило, та в неї стався викидень. Їй було дуже погано, але батько допоміг їй, та все стало на свої краї. Після цієї неприємної ситуації, батьки вирішили собі щось, але Томасу нічого не казали. І це трапилось вся сім'я наважилась на дуже несподіванний але влучний крок, переїхати до славетної країни, незламної України. Переїхали у 2012 році, в місто яке має назву Дніпро, дуже красивий город, та фантастична атмосфера. Томасу спочатку було дуже тяжко освоїтися в цій країні, але як кажуть, якщо в тебе є бажання та ціль, ти швидко її досягнеш.
Підлітковий вік
Підрісши, Томаса віддали в дуже успішну, на той момент школу, де він відразу знайшов своїх нових друзів. Отримував завжи високі оцінки, часто брав участь у різних змаганнях, коли інші дуже боялись. Томас мав велику репутацію серед своїх однолітків, можна було сказати, він був лідером свого класу. Також, вчителя завжди вибирали Томаса на якісь кружки, та інтелектуальні змагання, тому що бачили в ньому потенціал. Але на превеликий жаль, на змаганнях по легкій атлетиці він отримав дуже страшну травму, яка поставила крест на його подальшій сфері, зв'язану зі спортом. Томасу було дуже погано, але він не пав духом, та навпаки, отримав мотивацію рухатись ще далі. Батьки йому дуже допомогли з цим, підтримали у такий важкий період. Цим саме Томас почав розробляти свою травму, та це допомогло йому викарабкатись із страшної депресії. Томас подумував спробувати себе в якості військового, адже це буде потрібно для його подальшого розвитку. Деякі його друзі підштовхували його на те, щоб він пішов своїм шляхом, Томасу це не дуже подобалось, та він хотів зробити так, як цього би хотіли його батьки, адже він давав клятву батькові та матері, що вони будуть пишатися їм, та він зробить усе для цього щоб його пам'ятали у цьому місті.
Студентство
У 19 років Томас пішов в армію на курс молодого бійця для отримання військового квитка та ліцензії на зброю. Пробув в армії тривалий час, вчив усі іспити, потім здав їх в один день і з першого разу. В армії познайомився із своїми майбутніми друзями. Томас мав у армії хороший статус, оскільки добре і переконливо пояснював і вирішував ситуації та конфлікти між військовослужбовцями. Одного з дощових днів Томас прийшов лист від мами де було написано те що вона погано почувається, як кажуть старість - не радість, але він розумів, що разом їз нею є батько, який буде поруч із нею, та допоможе їй, поки Томас буде зайнятий. Вона написала щоб я робив і займався тим, що мені до душі і став поліцейським. Після успішного отримання військового квитка Томаса перевели на роботу на випробувальний термін стажера у Державну Службу Надзвичайних Ситуацій. Після армії, Томас вирішив спробувати себе спробувати у університеті, задумавшись про дуже престижний університет, задля отримання нових знань та навичок, які в майбутньому йому дуже знадобляться. І по дуже незвичним обставинам, в той самий університет поступає його найкращий друг зі школи, з яким він бік о бік йшов у навчані, тренуваннях та інших видах спорту. Але-ж, проучившись в університеті майже рік, Томас зрозумів що то не його, та він вирішив разом зі своїм найліпшим другом перевестись до іншого університету який мав нахил на військову справу, та мав зв'язки для отримання стажування у рядах з Національною Поліцією України. Замотивувавшись ще більше, він вирішив не гаяти час, та з перших днів проявляти себе по максимуму, це ж звичайно помітили директор та ректор університету, та дали змогу проявити себе у більш кращій сфері. Отримавши цей шанс, Томас одразу почав втілювати всі свої задуми.
Доросле життя
Після отриманого шансу, йому запропонували стажування у Національній Поліції України, що було дуже зручно для самого Томаса та керівництва,цитуючи їхні слова "тому-що такі співробітники зустрічаються раз на півсторіччя". Тим саме, звання на той час було в нього Рядового, але після деякого часу, він отримав позачергове підвищення, за ідеально виконану роботу, отримавши звання Лейтенанта. І відразу отримав запрошення до підрозділу, яке відповідало за Внутрішню безпеку серед посадовців державних структур. Це викликало в Томаса певну зацікавленість адже ця сфера б дала йому змогу зробити те, що було би не дуже добре, але Томаса це не зупиняло. Після цього Томас вирішив допомогти співробітнику на наборі і саме там, Томас познайомився з очільницею Міської Ради міста Дніпра, йому відразу придивилася вона до душі, та Томас мав дуже великі плани на неї. Звали її Анастасія, після довготривалого спілкування, вони вирішили одружитись та почали роздумувати о створенні сім'ї. І Томас, щоб не чекати довго підвищення, домовився зі своєю жінкою, щоб усунули на той час, не дуже працездатного Генерала Національної Поліції України(далі НПУ) м. Дніпра. І це в нього вийшло, Томас став новим Генералом НПУ, і одразу ж почав підстроювати склад під себе. Занурившись у темні справи НПУ, Томас вирішив брати частку зарплатні, яка надавалась працівникам, це йому дуже до душі, адже після чього він задумувався про надання деяких послуг громадянам, які мали погані справи з НПУ та всією структурою, зв'язаною зі штрафами та іншим. Отже, користуючись положенням, сім'я Томаса а саме, жінка та він, мали багато грошей, та це їм було на руку. Прийшовши до довіри серед співробітників, Томас почав керувати складом як йому було на руку. Допомагаючи звичайним правопорушникам, хабарями, та витяганням їх із перетяжок, Томасу почало це подобатись, він почував себе як найкращий Генерал який був на посаді у місті Дніпро. Йому прийшло на думку відкрити підпільний бізнез, який би йому допомагав відмивати гроші, які він отримував на хабарях, та на інших послугах. Це було б дуже на руку Томасу, тому-що після цих дій на нього б мало хто думав би. І це би не давало би змогу знижувати репутацію та довіру серед працівників. Цим саме і займається Томас, нинішній Генерал Національної Поліції України м. Дніпра.
