Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Суховій Владислав Олександрович
Стать: Чоловіча
Мати: Василина (вчитель інформатики, завуч)
Батько: Олександр (лікар-кардіолог)
Дата народження: 18.02.2007
Вік: 19 років (станом на травень 2026)
Місце народження: м. Львів
Місце проживання: Чорноморський край (раніше — м. Харків)
Захоплення: Плавання, шашки на час, кулінарія, читання, рукоділля, колекціонування, далекі подорожі, футбол, баскетбол.
Відмітні знаки: Має хорошу фізичну підготовку (завдяки бойовому гопаку та плаванню), вирізняється високою витримкою та лідерськими якостями; колишній полковник ДКВС.
I. Дім та виховання
Владислав народився у Львові 18 лютого 2007 року. Сім’я була в нього поважна: мати, Василина, працювала завучем та викладала інформатику, а батько, Олександр, будував кар’єру лікаря-кардіолога в системі МОЗ. Батьки вічно були завалені роботою, тому малого Влада часто залишали на дідуся Івана.
Дідусь був людиною старої закалки — колишній опер із 25-річним стажем у міліції (НПУ). Замість казок він розповідав онуку про те, як розкривали злочини «по гарячих слідах» без камер і GPS. Саме дід навчив Влада читати, писати й тримати в руках інструмент для роботи з деревом. Але головне, що він вбив у голову хлопцю — це залізна витримка. Влад змалечку знав: треба бути сильним у будь-якій ситуації, навіть коли здається, що край.
II. Школа та спортивний гарт
У шкільні роки Влад не був тихонею. Він завжди був у центрі подій: грав за школу у футбол та баскетбол, брав участь у театральних гуртках. Вмів вести за собою людей, але й про «пакості» не забував. Вони з хлопцями любили почудити: то сміх на весь клас, то літаючі пляшки, то випадково розбите вікно чи зламані крісла. Звичайна юність, про яку зараз приємно згадати.
III. Становлення та Харків
Після 11-го класу Владислав не шукав легких шляхів і пішов в училище на «Особистого охоронця». Ця справа йому подобалася, тому й закінчив навчання з відзнакою. Там же відчув перше серйозне кохання, хоча життя згодом розвело їх у різні боки. У пошуках перспектив Влад поїхав у Харків. Там він зміг не просто зачепитися, а й купити власну квартиру, остаточно ставши самостійним.
IV. Служба в ДКВС
У лютому 2024-го Владислав пішов у Державну кримінально-виконавчу службу. Кар’єра пішла вгору швидко — він дослужився до Полковника. Там доля звела його з Генералом Іваном Товарницьким, який став йому не просто начальником, а справжнім другом. Влад намагався реально реформувати систему: займався модернізацією в'язниць та створював програми, щоб засуджені могли повернутися до нормального життя. Не обійшлося і без «криміналу»: якось його викрали бандити та силою змусили написати звільнення. Але Генерал швидко зрозумів, що до чого, і допоміг Владу відновитися на посаді.
V. Хобі та оточення
Влад завжди пробував щось нове: від бойового гопака до шашок на час із Генералом. Завдяки близьким друзям — Владиславу Мерфі та тому ж Івану Товарницькому — він серйозно зайнявся плаванням. Попри серйозну професію, він любить і спокійні речі: кулінарію, хороші книги та подорожі. За характером він добрий і відповідальний, справжній працелюб. Хоча сам визнає, що іноді може полінуватися або різко відповісти, якщо ситуація виходить з-під контролю.
VI. Нова сторінка: Чорноморський край
Після всього досвіду в ДКВС Владислав вирішив змінити обстановку і поїхав ближче до моря. Щоб не сидіти без діла, влаштувався працювати водієм автобуса. Зараз він просто крутить кермо, вивчає нове місто і дихає морським повітрям. Але це лише «тиха гавань» перед новим ривком.
Дивлячись на роботу батька, Влад зрозумів, що медицина — це те, де він хоче бути зараз. Його мета — вступ до лав МОЗ. Він хоче змінити погони на білий халат і рятувати життя, використовуючи ту саму витримку, яку колись прищепив йому дідусь Іван. Чорноморський край став для нього місцем, де стара історія закінчилася, а нова — тільки починається.
Стать: Чоловіча
Мати: Василина (вчитель інформатики, завуч)
Батько: Олександр (лікар-кардіолог)
Дата народження: 18.02.2007
Вік: 19 років (станом на травень 2026)
Місце народження: м. Львів
Місце проживання: Чорноморський край (раніше — м. Харків)
Захоплення: Плавання, шашки на час, кулінарія, читання, рукоділля, колекціонування, далекі подорожі, футбол, баскетбол.
Відмітні знаки: Має хорошу фізичну підготовку (завдяки бойовому гопаку та плаванню), вирізняється високою витримкою та лідерськими якостями; колишній полковник ДКВС.
I. Дім та виховання
Владислав народився у Львові 18 лютого 2007 року. Сім’я була в нього поважна: мати, Василина, працювала завучем та викладала інформатику, а батько, Олександр, будував кар’єру лікаря-кардіолога в системі МОЗ. Батьки вічно були завалені роботою, тому малого Влада часто залишали на дідуся Івана.
Дідусь був людиною старої закалки — колишній опер із 25-річним стажем у міліції (НПУ). Замість казок він розповідав онуку про те, як розкривали злочини «по гарячих слідах» без камер і GPS. Саме дід навчив Влада читати, писати й тримати в руках інструмент для роботи з деревом. Але головне, що він вбив у голову хлопцю — це залізна витримка. Влад змалечку знав: треба бути сильним у будь-якій ситуації, навіть коли здається, що край.
II. Школа та спортивний гарт
У шкільні роки Влад не був тихонею. Він завжди був у центрі подій: грав за школу у футбол та баскетбол, брав участь у театральних гуртках. Вмів вести за собою людей, але й про «пакості» не забував. Вони з хлопцями любили почудити: то сміх на весь клас, то літаючі пляшки, то випадково розбите вікно чи зламані крісла. Звичайна юність, про яку зараз приємно згадати.
III. Становлення та Харків
Після 11-го класу Владислав не шукав легких шляхів і пішов в училище на «Особистого охоронця». Ця справа йому подобалася, тому й закінчив навчання з відзнакою. Там же відчув перше серйозне кохання, хоча життя згодом розвело їх у різні боки. У пошуках перспектив Влад поїхав у Харків. Там він зміг не просто зачепитися, а й купити власну квартиру, остаточно ставши самостійним.
IV. Служба в ДКВС
У лютому 2024-го Владислав пішов у Державну кримінально-виконавчу службу. Кар’єра пішла вгору швидко — він дослужився до Полковника. Там доля звела його з Генералом Іваном Товарницьким, який став йому не просто начальником, а справжнім другом. Влад намагався реально реформувати систему: займався модернізацією в'язниць та створював програми, щоб засуджені могли повернутися до нормального життя. Не обійшлося і без «криміналу»: якось його викрали бандити та силою змусили написати звільнення. Але Генерал швидко зрозумів, що до чого, і допоміг Владу відновитися на посаді.
V. Хобі та оточення
Влад завжди пробував щось нове: від бойового гопака до шашок на час із Генералом. Завдяки близьким друзям — Владиславу Мерфі та тому ж Івану Товарницькому — він серйозно зайнявся плаванням. Попри серйозну професію, він любить і спокійні речі: кулінарію, хороші книги та подорожі. За характером він добрий і відповідальний, справжній працелюб. Хоча сам визнає, що іноді може полінуватися або різко відповісти, якщо ситуація виходить з-під контролю.
VI. Нова сторінка: Чорноморський край
Після всього досвіду в ДКВС Владислав вирішив змінити обстановку і поїхав ближче до моря. Щоб не сидіти без діла, влаштувався працювати водієм автобуса. Зараз він просто крутить кермо, вивчає нове місто і дихає морським повітрям. Але це лише «тиха гавань» перед новим ривком.
Дивлячись на роботу батька, Влад зрозумів, що медицина — це те, де він хоче бути зараз. Його мета — вступ до лав МОЗ. Він хоче змінити погони на білий халат і рятувати життя, використовуючи ту саму витримку, яку колись прищепив йому дідусь Іван. Чорноморський край став для нього місцем, де стара історія закінчилася, а нова — тільки починається.
