Віршики

[Володимир Дімура]

Панове, пишу віршики. Більше в ТГК, посилання в профілі(не реклама, виключно творчість, без будь-якої монетизації), нині їх вже більше сотні.
Першим буде...


"Серця стук"

Серця стук життя то ознак
Від народження у нас
Він засвідчить про страждання
І любові негаразд

Серця стук емоцій рід
Поготів мав усіх їх
Сірий спектр тих страждань
Й кольорових сподівань

І навчитися все ж варто
Чути серце те своє
Бо як зігноруєш разом
Втратиш навіть те, що є

Й не почуєш його більше
Барабану-серця стук
Закоптить душа навічно
Дим додасть одвічних мук

Сам собі докорять будеш
Що зробив не як хотів
Не одразу, з часом певно
Але заболить - повір

Та не повернеш ти часу
Й вибір свій не зворотиш
Але можна все ж по новій
Життя влаштувать скоріш

Поміняти землей небо
Спокій страхом замінить
І життя своє стабільне
Проміняй на швидку мить

24.07.2026

 

[Володимир Дімура]

Додаю, написано у період 25.07.2026-26.07.2026

"Людяність"

У кімнаті пил осівший
Людей в ній уже нема
Попустіли всі дороги
І звільнилися міста

Краще так? Напевно, дійсно
Бо ніхто не руйнува
Не понищить вже домівки
Якщо їх уже нема

Вже нічийнії машини
І майно вже ніц не варт
Як поросте мохом місто
З'їсть усе його трава

Й знову ліс, поверне з часом
З чого ми всі почина
Еволюція минає
Волі світ все ж отримав

Та все краще світ тваринний
Він чесніший від людей
Править там виключно сильний
Стане слабшим — то помре

А в людей нема відбору
Нема лютих виживань
Дурні жити будуть довго
І нести життям страждань

Його голос тобі рівний
І життя настільки ж "цінне"
Его його тільки більше
І байдуже, хто корисний

Знаєш, "людяность" примарна
Має свої "мінуса"
Бо слабкі, дурні та кволі
Сильних натовпом зжира

26.07.2026