Глава 1
Дитинство
Народився Віталій 30 березня 2000 року в місті Дніпро. Ріс та виховувався у сім'ї, де мати була медиком ветеринавної медицини та тато інженером електотехніки. Його дитинсво в основному було безтурботним, він мав все, що хотів та про що мріяв. Але також зростаючи йому не подобалось занадте піклування батьків, адже він себе почував вже дорослим та вважав, що опіка батів йому вже не так необхідна. Віталій починав все частіше сваритися з мамою з приводу його пізних прогулянок, він постійно запитував: '' Чому усім дозволяють гуляти до пізна, а мені ні! Я що чимось гірше за інших?!, - гучно запитав Віталій''. Згодом сваритися почали вже його батьки з своїх причин та сталася подія у житті Віталія, після якої в його житті розпочалися зміни. Його батько та мати розлучилися. Це було сильним потрясінням для Віталія, він ходив постійно засмучений незнаходячи собі місця. Віталій записував себе: '' Чому так сталося, можливо в цьому є моя вина? ''.
Глава 2
Юність
Віталій вже вчився в 10 класі та трохи оговтавшись після розлучення батків починав приходити в себе. Його мати вже нарешті зрозуміла, що син виріс та може бути самостійною людиною, тому в зв'язку з втратою посади у міській ветеринарній клініці вона вирішила спробувати заробити грошей за кордоном. Віталій прийняв це рішення та залишися жити сам. ''Спочатку все було якось не так, інколи вечорами було самотньо, - мислив Віталій''. Але згодом ця самотність почала йому подабатись. Віталію на той момент було 15 років, він займався вже довгий час плаванням, де він знайшов багато гарних друзів. У цьому віці він вперше спробував алкоголь та цигарки. Цей час був одним з особливих у його житті, він досі згадує ті часи, коли він повертаючись з плавання підкрурював цигарку та повертався додому - це були атмосфесні вечора, які запам'ятались йому надовго.
Відносини Віталія з батьком стали кращі та вони підтримують зв'язок. Кожного тижня вони бачились у батька на приватному будинку, розмовляли, іноді батько допомагав йому фінансово та морально. Їхні відносини стали дуже міцними, нарешті Віталій відчув справжню батьківську любов.
Ось вже підходило до кінця навчання в 10 класі. Мати на декілька тижнів повернулася з-за кордону, чому Віталій був дуже радий. У цей час він почав краще навчатися, спілкуватися з однокласниками. Він мало кому це розповідав, але чомусь відношення до нього в школі було не завжди добрим, можливо через його м'який та добрий характер. Віталій завжди був готовий допомогти другу у біді. Був та є у нього найкращий друг якого звуть Андрій, так звуть його батька, тому інколи Андрій асоціювався з його батьком.
У них була дуже міцна дружба, вони часто гуляли, підтримували одне одного у важкі моменти життя, згадували смішні історії. Їхня дружба розпочалась ще з першого класу, так як вони були однокласниками. Майже завжди при зустрічі з Андрійом Віталій не міг стримати посмішку на обличчі.
Час йшов та безтурботне навчання у школі підходило до завершення...
Глава 3
Перехід в доросле життя
Після закінчення школи Віталій вирішив вступити до Дпіпровського політехнічного коледжу на спеціальність Комп'ютерної інженерії.
Тоді він гадав, що комп'ютери це його призначення. У коледжі характер Віталія почав змінюватись. Він став більш рішучим та комунікабельним, захопливо та виразно розповідав реферати та доповіді, навідміну від шкільних років. Мав одні з найкращих фізичні результати. І тут сталася одна з найголовніших подій у його житті - перше кохання.
Це була гарна дівчина, яку звали Єлізабет. Вони познайомились на дні народженні його найкращого друга Андрія. Віталій помітив її та рішуче підійшов. Він дуже хвилювався, адже раніше він не знайомився з дівчатами, але йому вистачило хоробрості заговорити першим. Так і почалася історія їхнього кохання. Вони майже кожен день проводили разом, їхньому коханю заздрили, адже вони настільки були гармонійними що вирішували всі негаразди одразу ніколи не сварившись. Згодом Віталій успішно здав державні екзамени, отримав диплом та почав працювати за професією. Але він почав замислюватися, чи дійсно ця професія є його призначенням?
Глава 4
Доросле життя або початок служби в ЗСУ
Пройшло більше трьох років з моменту завершення коледжу. Віталій вже займав посаду системного адміністратора, але працюючи на цій роботі він все більше розумів що це не його призначення. І ось почали відбуватись події Революції гідності. Його друг Андрій в той час навчався у Київському національному університеті та вирішив приймати участь у тих подіях. Павло знаючи це хотів поїхати в столицю та стояти з другом пліч о пліч на майдані, але не мав змоги покинути роботу. У ніч на 18 лютого 2021 року Андрій отримав кульові поранення, нащастя вони не були серйознимим та згодом він повернувся додому.
2013.12.15
Після цих подій та анексування Криму він вирішив що хоче захищати свою державу. Він пішов у військомат, пройшов по всім критеріям, підписав контракт та вступив на службу у збройні сили України. Його кар'єрний ріст у ЗСУ йшов досить стрімко, він сумлінно та успішно виконував накази.
Йшли роки, Павло вже встиг побувати на війні у Донецьку, мав декілька успішних операцій, отримав звання Лейтинанта та очолив посаду Начальника Головного управління розвідки.
Він завжди намагався бути лояльним до своїх підлеглих, але іноді проявляв жорсткий характер який він набув за час служби. Його друг Андрій після втрати роботи через зменшення робочих місць вирішив також спробувати себе у збройних силах, чому Віталій зрадів. Віталій допомагав та був наставником Андрія у військовій справі. І завдяки цьому Андрій також досяг успіхів в ЗСУ.
Місце прожиття Віталія постійно змінювалось через його службу, але кохана завжди була поруч. Незабаром сталася надзвичайна подія, яка відбулася у кінці грудня 2021 року - вони з Єлізабет одружилися та чекали народження дитини.
Глава 5
Сьогодення
На сьогоднішній день Вітаалій займає посаду Полковника ЗСУ та досі залишається Начальником ГУРу. Андрій став підполковником та займає посаду замісника начальника навчального корпусу ЗСУ. У Віталія народилась гарна донечка, її назвали Юлею. Також Павло вирішив згадати молодість, а саме повернувся до занять з плавання. Він нарешті знайшов себе, своє призначення у військовій справі, де його підтримували його близькі люди. Та він готовий надалі непохитно стояти на захисті держави.
Дитинство
Народився Віталій 30 березня 2000 року в місті Дніпро. Ріс та виховувався у сім'ї, де мати була медиком ветеринавної медицини та тато інженером електотехніки. Його дитинсво в основному було безтурботним, він мав все, що хотів та про що мріяв. Але також зростаючи йому не подобалось занадте піклування батьків, адже він себе почував вже дорослим та вважав, що опіка батів йому вже не так необхідна. Віталій починав все частіше сваритися з мамою з приводу його пізних прогулянок, він постійно запитував: '' Чому усім дозволяють гуляти до пізна, а мені ні! Я що чимось гірше за інших?!, - гучно запитав Віталій''. Згодом сваритися почали вже його батьки з своїх причин та сталася подія у житті Віталія, після якої в його житті розпочалися зміни. Його батько та мати розлучилися. Це було сильним потрясінням для Віталія, він ходив постійно засмучений незнаходячи собі місця. Віталій записував себе: '' Чому так сталося, можливо в цьому є моя вина? ''.
Глава 2
Юність
Віталій вже вчився в 10 класі та трохи оговтавшись після розлучення батків починав приходити в себе. Його мати вже нарешті зрозуміла, що син виріс та може бути самостійною людиною, тому в зв'язку з втратою посади у міській ветеринарній клініці вона вирішила спробувати заробити грошей за кордоном. Віталій прийняв це рішення та залишися жити сам. ''Спочатку все було якось не так, інколи вечорами було самотньо, - мислив Віталій''. Але згодом ця самотність почала йому подабатись. Віталію на той момент було 15 років, він займався вже довгий час плаванням, де він знайшов багато гарних друзів. У цьому віці він вперше спробував алкоголь та цигарки. Цей час був одним з особливих у його житті, він досі згадує ті часи, коли він повертаючись з плавання підкрурював цигарку та повертався додому - це були атмосфесні вечора, які запам'ятались йому надовго.
Відносини Віталія з батьком стали кращі та вони підтримують зв'язок. Кожного тижня вони бачились у батька на приватному будинку, розмовляли, іноді батько допомагав йому фінансово та морально. Їхні відносини стали дуже міцними, нарешті Віталій відчув справжню батьківську любов.
Ось вже підходило до кінця навчання в 10 класі. Мати на декілька тижнів повернулася з-за кордону, чому Віталій був дуже радий. У цей час він почав краще навчатися, спілкуватися з однокласниками. Він мало кому це розповідав, але чомусь відношення до нього в школі було не завжди добрим, можливо через його м'який та добрий характер. Віталій завжди був готовий допомогти другу у біді. Був та є у нього найкращий друг якого звуть Андрій, так звуть його батька, тому інколи Андрій асоціювався з його батьком.
У них була дуже міцна дружба, вони часто гуляли, підтримували одне одного у важкі моменти життя, згадували смішні історії. Їхня дружба розпочалась ще з першого класу, так як вони були однокласниками. Майже завжди при зустрічі з Андрійом Віталій не міг стримати посмішку на обличчі.
Час йшов та безтурботне навчання у школі підходило до завершення...
Глава 3
Перехід в доросле життя
Після закінчення школи Віталій вирішив вступити до Дпіпровського політехнічного коледжу на спеціальність Комп'ютерної інженерії.
Тоді він гадав, що комп'ютери це його призначення. У коледжі характер Віталія почав змінюватись. Він став більш рішучим та комунікабельним, захопливо та виразно розповідав реферати та доповіді, навідміну від шкільних років. Мав одні з найкращих фізичні результати. І тут сталася одна з найголовніших подій у його житті - перше кохання.
Це була гарна дівчина, яку звали Єлізабет. Вони познайомились на дні народженні його найкращого друга Андрія. Віталій помітив її та рішуче підійшов. Він дуже хвилювався, адже раніше він не знайомився з дівчатами, але йому вистачило хоробрості заговорити першим. Так і почалася історія їхнього кохання. Вони майже кожен день проводили разом, їхньому коханю заздрили, адже вони настільки були гармонійними що вирішували всі негаразди одразу ніколи не сварившись. Згодом Віталій успішно здав державні екзамени, отримав диплом та почав працювати за професією. Але він почав замислюватися, чи дійсно ця професія є його призначенням?
Глава 4
Доросле життя або початок служби в ЗСУ
Пройшло більше трьох років з моменту завершення коледжу. Віталій вже займав посаду системного адміністратора, але працюючи на цій роботі він все більше розумів що це не його призначення. І ось почали відбуватись події Революції гідності. Його друг Андрій в той час навчався у Київському національному університеті та вирішив приймати участь у тих подіях. Павло знаючи це хотів поїхати в столицю та стояти з другом пліч о пліч на майдані, але не мав змоги покинути роботу. У ніч на 18 лютого 2021 року Андрій отримав кульові поранення, нащастя вони не були серйознимим та згодом він повернувся додому.
2013.12.15
Після цих подій та анексування Криму він вирішив що хоче захищати свою державу. Він пішов у військомат, пройшов по всім критеріям, підписав контракт та вступив на службу у збройні сили України. Його кар'єрний ріст у ЗСУ йшов досить стрімко, він сумлінно та успішно виконував накази.
Йшли роки, Павло вже встиг побувати на війні у Донецьку, мав декілька успішних операцій, отримав звання Лейтинанта та очолив посаду Начальника Головного управління розвідки.
Він завжди намагався бути лояльним до своїх підлеглих, але іноді проявляв жорсткий характер який він набув за час служби. Його друг Андрій після втрати роботи через зменшення робочих місць вирішив також спробувати себе у збройних силах, чому Віталій зрадів. Віталій допомагав та був наставником Андрія у військовій справі. І завдяки цьому Андрій також досяг успіхів в ЗСУ.
Місце прожиття Віталія постійно змінювалось через його службу, але кохана завжди була поруч. Незабаром сталася надзвичайна подія, яка відбулася у кінці грудня 2021 року - вони з Єлізабет одружилися та чекали народження дитини.
Глава 5
Сьогодення
На сьогоднішній день Вітаалій займає посаду Полковника ЗСУ та досі залишається Начальником ГУРу. Андрій став підполковником та займає посаду замісника начальника навчального корпусу ЗСУ. У Віталія народилась гарна донечка, її назвали Юлею. Також Павло вирішив згадати молодість, а саме повернувся до занять з плавання. Він нарешті знайшов себе, своє призначення у військовій справі, де його підтримували його близькі люди. Та він готовий надалі непохитно стояти на захисті держави.
