Дитинство:
Глава 1:Олександр народився в 1999 році, у місті Харків. Його батьки були бідними тому-що на них залишився пил 90-х років.Вони були добрі,з великим сердцем,ніколи не брали чужого,саме так йому це розказувала тітонька Люсі,яка кохала його більше ніж кого небудь.Ви мабуть спитаєте,куди ж це зникли Батьки? Нажаль вони загинули в авіакатастрофі коли головному герою було 4 місяця.Олександр пішов до школи у віці шести років.
Глава 2:Там він здружився з багатьма людьми, тримаючи з ними контакт до одного випадку... Вчителі відзначали його високі знання в галузі гуманітарних наук, але так само лаяли за недбале ставлення до точних наук. У віці тринадцяти років Олександра віддали до секції тхеквондо, де він набув певного успіху. Якщо говорити про стосунки з людьми в школі, то можна сказати, що Олександр був досить милим ,у поглядах представниць жіночої статі він був дуже холодний, та й вони на жаль не цікавились ним.
Юність-повноліття:
Глава 1:Закінчивши школу,Олександр знав куди йому піти, але на інститут грошей не вистачало. Як раптом "його друга мати" померла під час важкої операції на сердце, це був страшний удар по психіці Олександра, але це ще не все, Луїс вирішив зайнятися тим, що він робив найкраще, а саме: битися ногами. Він влаштувався працювати в клуб боїв тхеквандо без правил. Він досить швидко завоював титул пів-чемпіона клубу, але під час одного бою він зазнав травми гомілки, яка перекрила йому подальшу кар'єру.
Глава 2:Але грошей вистачало на лікування та навчання в інституті, що йому і було потрібно. Закінчивши інститут з відзнакою 20 років, він вирішив вступити працювати в автомайстерню, де Олександр пропрацював недовго, тому що господаря автомайстерні вбили якісь виродки. Після цього інциденту Олександр переїхав до Харківа, де вступив до Харківського державного університету безпеки життєдіяльності, яку він так само закінчив з відзнакою.
Глава 3:Упродовж пів року він служив у пожежній безпеці, де познайомився з Лукой Кортезо, але все змінилося після того дня як Олександра викрали виродки з однієї банди, привезли його на місце тортур, а саме: підвал у головному коморі Дніпра, вони катували його, намагалися вивідати інформацію про співробітників Пожежної безпеки, але він нічого не сказав, вони залишили жахливий опік у нього на спині. Якби не правоохоронні органи та співробітники СБУ, він би загинув
Глава 4:Після оперативного втручання медиків із Лікарні Олександр вижив, але він звільнився через півроку.
Глава 5:Олександр довгий час не працював, тонув у вир свідомості. Олександра було відправлено на лікарняний, через місяць якого він став на ноги, але моральні травми не відпускали Олександра. Незабаром він остаточно обірвав зв'язки із товаришами по службі.
Глава 6:На гроші, що залишилися зі служби, він придбав послуги психологу, до якого він ходить і донині. Хоч і психолог і надавав підтримку, цього було замало. Адже кожна людина знає, щоб вибратися із моральної травми, необхідно знайти собі застосування чи заняття. Згодом він почав захоплюватися музикою. Хоча він і мав схильність до цієї діяльності, без гарного вчителя він не зміг би досягти будь-яких результатів.
Глава 7:Протягом наступного року Олександр те й робив, що випивав. Наркотики він не вживав, Олександр їх не любив, та й дорого вони коштували,цілих 600 долларів за грам. Через місяць такого життя від нього стало нести як від попільнички, але його це не хвилювало. Єдиною його проблемою була нестача грошей та алкоголю, але навіть так Олександр не намагався виправити своє становище.
Наш час:
Глава 1:Одного "прекрасного" дня, додому до Олександра прийшли невідомі люди, які запропонували йому матеріальну і моральну допомогу, відштовхуючись від того, що йому вже нічого втрачати, Луїс погодився. Таким чином його завербували у ЗСУ. Досить швидко він просунувся кар'єрними сходами, в перші три місяці закривши кейс на одну маленьку організацію, яка торгувала зброєю. За це глава відділу подарував йому приціл з тепловізором,Який міг показувати ворога аж на на 2 тисячі метрів.
Глава 2:Олександр був радий такому подарунку, так само він потоваришував із колективом, почав потихеньку вибиратися з глибокої депресії. Але раптово його дивізію розфасували, пояснивши це тим, що він не приносив належної користі дивізії... Після цього випадку життя Олександра знову змінилося з ніг до голови. Він змінив своє прізвище на Оленко. Тому він вирішив знову повернутися до пожежного нагляду.
Глава 3: Завдяки своєму досвіду . Через деякий час Олександр продав свій приціл за 4000 долларів, але він також залишився відданим своїм ідеалам. Через деякий час Олександр вирішив повернутися до Збройних Сил України, на те було кілька причин: зароблені гроші почали закінчуватися, відсутність роботи призводила до фізичної деградації. Повернувшись до Дивізії Олександр став отримувати задоволення від роботи, знову почав заробляти гроші. Подальше життя Олександра продовжується...
Глава 1:Олександр народився в 1999 році, у місті Харків. Його батьки були бідними тому-що на них залишився пил 90-х років.Вони були добрі,з великим сердцем,ніколи не брали чужого,саме так йому це розказувала тітонька Люсі,яка кохала його більше ніж кого небудь.Ви мабуть спитаєте,куди ж це зникли Батьки? Нажаль вони загинули в авіакатастрофі коли головному герою було 4 місяця.Олександр пішов до школи у віці шести років.
Глава 2:Там він здружився з багатьма людьми, тримаючи з ними контакт до одного випадку... Вчителі відзначали його високі знання в галузі гуманітарних наук, але так само лаяли за недбале ставлення до точних наук. У віці тринадцяти років Олександра віддали до секції тхеквондо, де він набув певного успіху. Якщо говорити про стосунки з людьми в школі, то можна сказати, що Олександр був досить милим ,у поглядах представниць жіночої статі він був дуже холодний, та й вони на жаль не цікавились ним.
Юність-повноліття:
Глава 1:Закінчивши школу,Олександр знав куди йому піти, але на інститут грошей не вистачало. Як раптом "його друга мати" померла під час важкої операції на сердце, це був страшний удар по психіці Олександра, але це ще не все, Луїс вирішив зайнятися тим, що він робив найкраще, а саме: битися ногами. Він влаштувався працювати в клуб боїв тхеквандо без правил. Він досить швидко завоював титул пів-чемпіона клубу, але під час одного бою він зазнав травми гомілки, яка перекрила йому подальшу кар'єру.
Глава 2:Але грошей вистачало на лікування та навчання в інституті, що йому і було потрібно. Закінчивши інститут з відзнакою 20 років, він вирішив вступити працювати в автомайстерню, де Олександр пропрацював недовго, тому що господаря автомайстерні вбили якісь виродки. Після цього інциденту Олександр переїхав до Харківа, де вступив до Харківського державного університету безпеки життєдіяльності, яку він так само закінчив з відзнакою.
Глава 3:Упродовж пів року він служив у пожежній безпеці, де познайомився з Лукой Кортезо, але все змінилося після того дня як Олександра викрали виродки з однієї банди, привезли його на місце тортур, а саме: підвал у головному коморі Дніпра, вони катували його, намагалися вивідати інформацію про співробітників Пожежної безпеки, але він нічого не сказав, вони залишили жахливий опік у нього на спині. Якби не правоохоронні органи та співробітники СБУ, він би загинув
Глава 4:Після оперативного втручання медиків із Лікарні Олександр вижив, але він звільнився через півроку.
Глава 5:Олександр довгий час не працював, тонув у вир свідомості. Олександра було відправлено на лікарняний, через місяць якого він став на ноги, але моральні травми не відпускали Олександра. Незабаром він остаточно обірвав зв'язки із товаришами по службі.
Глава 6:На гроші, що залишилися зі служби, він придбав послуги психологу, до якого він ходить і донині. Хоч і психолог і надавав підтримку, цього було замало. Адже кожна людина знає, щоб вибратися із моральної травми, необхідно знайти собі застосування чи заняття. Згодом він почав захоплюватися музикою. Хоча він і мав схильність до цієї діяльності, без гарного вчителя він не зміг би досягти будь-яких результатів.
Глава 7:Протягом наступного року Олександр те й робив, що випивав. Наркотики він не вживав, Олександр їх не любив, та й дорого вони коштували,цілих 600 долларів за грам. Через місяць такого життя від нього стало нести як від попільнички, але його це не хвилювало. Єдиною його проблемою була нестача грошей та алкоголю, але навіть так Олександр не намагався виправити своє становище.
Наш час:
Глава 1:Одного "прекрасного" дня, додому до Олександра прийшли невідомі люди, які запропонували йому матеріальну і моральну допомогу, відштовхуючись від того, що йому вже нічого втрачати, Луїс погодився. Таким чином його завербували у ЗСУ. Досить швидко він просунувся кар'єрними сходами, в перші три місяці закривши кейс на одну маленьку організацію, яка торгувала зброєю. За це глава відділу подарував йому приціл з тепловізором,Який міг показувати ворога аж на на 2 тисячі метрів.
Глава 2:Олександр був радий такому подарунку, так само він потоваришував із колективом, почав потихеньку вибиратися з глибокої депресії. Але раптово його дивізію розфасували, пояснивши це тим, що він не приносив належної користі дивізії... Після цього випадку життя Олександра знову змінилося з ніг до голови. Він змінив своє прізвище на Оленко. Тому він вирішив знову повернутися до пожежного нагляду.
Глава 3: Завдяки своєму досвіду . Через деякий час Олександр продав свій приціл за 4000 долларів, але він також залишився відданим своїм ідеалам. Через деякий час Олександр вирішив повернутися до Збройних Сил України, на те було кілька причин: зароблені гроші почали закінчуватися, відсутність роботи призводила до фізичної деградації. Повернувшись до Дивізії Олександр став отримувати задоволення від роботи, знову почав заробляти гроші. Подальше життя Олександра продовжується...
