Дитинство.
Павло народився 07/08/2003 у м.Одеса. Він жив у маленькому будиночку, в небезпечному районі. Сім'я була не благополучною, батьки зовсім не стежили за своєю дитиною, батько пив і не звертав уваги на хлопчика а мати часто не поверталася у вечері до дому. У Павла було багато друзів, із ними він проводив більшість свого часу , тому що бажання йти додому не було. Коли Павлу виповнилося 7 років, він пішов у 1 клас. У школі до Павла вчителі ставилися добре, постійно допомагали і шкодували його бо знали які у нього недобрі батьки. Так минуло 5 років, 11-ти річний Павло став псуватися: скотився з 11-7 з 7 на 4-2 почав сміятися під час уроків, битися, знущатися з слабких.
Юність.
14-ти річний Павло все також продовжував знущатися з дітей, які були слабші за нього. Коли він заштовхав свою нову жертву в туалет і ось-ось хотів ударити, маленький худий хлопчик простягнув руку в якій лежало 20 гривень, з проханням не бити його. З тих пір Павло зрозумів, в такий спосіб може заробляти собі на кишенькові витрати. Він став брати гроші/речі зі своїх жертв, так минуло багато років. І ось вже 18-річний Павло іде вулицею свого рідного району під руку з дівчиною, в яку він дуже сильно закоханий. Дівчину звали Яна.
Доросле життя.
Через рік Павло вступив до університету і зробив Яні пропозиції, але до весілля справа так і не дійшла.
За місяць до їхнього весілля в їхньому районі відбулася перестрілка, Яна в ній не брала участі, але їй дісталося найбільше, ні в чому безневинна дівчина була застрелена у вуличній перестрілці. Куля пройшла прямо через серце, шансів на виживання нуль. Павло впав у відчай, він почав пити і вживати, а також у Павла почалися напади не контрольованої агресії. Він витрачав на купівлю алкоголю та наркотиків усі свої гроші, він витратив навіть гроші, які вони з Яною відкладали на весілля.
Через відсутність грошей, Павлу не було чим платити за комуналку тому влада забрала у нього будинок, і йому довелося повернутися до свого старого будинку, який він так ненавидів. У нього не було грошей на наркотики, і тому він крав їх у своїх батьків, під час того як Павло шукав гроші, він натрапив на револьвер батька, він забрав револьвер собі, але грошей він так і не знайшов. Коли Павло прийшов до дому його тато був вже не тверезий і взявся за старе , (один удар , другий удар), Павло не витерпів і дав відсіч, на що батько став бити ще сильніше, Павло відключився ...
давно, з середини ночі Павло прийшов до тями, все його тіло боліло, таке відчуття він не відчував почуттям злості і жадобою помститися він взяв револьвер і пішов до батька в кімнату він зайшов і стрільнув у стелю, щоб батько прокинувся. Напівсонний не тверезий батько підскочив з ліжка, але йому не вдалося далеко піти, Павло вистрілив йому в коліно. Батько, що стояв на колінах, просив, щоб Павло його не вбивав, але було вже пізно... Гучий хлопок пролунав по вулиці, на якій знаходився їхній будинок. Через 5 хвилин біля будинку були поліцейські, ще через 5 Павла вже виводили з дому в кайданках. Його засудили до 5 років, за вбивство
Ці 5 років для нього пройшли досить швидко "у в'язниці не так вже й погано". Після виходу з колонії Павло переїхав з мамою до міста Харків, де поступив в університет МВСУ.
Теперешній час.
Павло працює в ДКВС міста Харкова, заробляє гроші, бере хабарі та ображає затриманих. Але в глибині душі, Павло добра і чуйна людина. Після вбивства Батька Павло став більше бачитися і допомагати своїй матері...
Павло народився 07/08/2003 у м.Одеса. Він жив у маленькому будиночку, в небезпечному районі. Сім'я була не благополучною, батьки зовсім не стежили за своєю дитиною, батько пив і не звертав уваги на хлопчика а мати часто не поверталася у вечері до дому. У Павла було багато друзів, із ними він проводив більшість свого часу , тому що бажання йти додому не було. Коли Павлу виповнилося 7 років, він пішов у 1 клас. У школі до Павла вчителі ставилися добре, постійно допомагали і шкодували його бо знали які у нього недобрі батьки. Так минуло 5 років, 11-ти річний Павло став псуватися: скотився з 11-7 з 7 на 4-2 почав сміятися під час уроків, битися, знущатися з слабких.
Юність.
14-ти річний Павло все також продовжував знущатися з дітей, які були слабші за нього. Коли він заштовхав свою нову жертву в туалет і ось-ось хотів ударити, маленький худий хлопчик простягнув руку в якій лежало 20 гривень, з проханням не бити його. З тих пір Павло зрозумів, в такий спосіб може заробляти собі на кишенькові витрати. Він став брати гроші/речі зі своїх жертв, так минуло багато років. І ось вже 18-річний Павло іде вулицею свого рідного району під руку з дівчиною, в яку він дуже сильно закоханий. Дівчину звали Яна.
Доросле життя.
Через рік Павло вступив до університету і зробив Яні пропозиції, але до весілля справа так і не дійшла.
За місяць до їхнього весілля в їхньому районі відбулася перестрілка, Яна в ній не брала участі, але їй дісталося найбільше, ні в чому безневинна дівчина була застрелена у вуличній перестрілці. Куля пройшла прямо через серце, шансів на виживання нуль. Павло впав у відчай, він почав пити і вживати, а також у Павла почалися напади не контрольованої агресії. Він витрачав на купівлю алкоголю та наркотиків усі свої гроші, він витратив навіть гроші, які вони з Яною відкладали на весілля.
Через відсутність грошей, Павлу не було чим платити за комуналку тому влада забрала у нього будинок, і йому довелося повернутися до свого старого будинку, який він так ненавидів. У нього не було грошей на наркотики, і тому він крав їх у своїх батьків, під час того як Павло шукав гроші, він натрапив на револьвер батька, він забрав револьвер собі, але грошей він так і не знайшов. Коли Павло прийшов до дому його тато був вже не тверезий і взявся за старе , (один удар , другий удар), Павло не витерпів і дав відсіч, на що батько став бити ще сильніше, Павло відключився ...
давно, з середини ночі Павло прийшов до тями, все його тіло боліло, таке відчуття він не відчував почуттям злості і жадобою помститися він взяв револьвер і пішов до батька в кімнату він зайшов і стрільнув у стелю, щоб батько прокинувся. Напівсонний не тверезий батько підскочив з ліжка, але йому не вдалося далеко піти, Павло вистрілив йому в коліно. Батько, що стояв на колінах, просив, щоб Павло його не вбивав, але було вже пізно... Гучий хлопок пролунав по вулиці, на якій знаходився їхній будинок. Через 5 хвилин біля будинку були поліцейські, ще через 5 Павла вже виводили з дому в кайданках. Його засудили до 5 років, за вбивство
Ці 5 років для нього пройшли досить швидко "у в'язниці не так вже й погано". Після виходу з колонії Павло переїхав з мамою до міста Харків, де поступив в університет МВСУ.
Теперешній час.
Павло працює в ДКВС міста Харкова, заробляє гроші, бере хабарі та ображає затриманих. Але в глибині душі, Павло добра і чуйна людина. Після вбивства Батька Павло став більше бачитися і допомагати своїй матері...
