ХАРАКТЕРИСТИКА
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ) : Фельдшер Томас Гарріс
Стать : Чоловік
Мати - Аліса Фельдшер
Батько - Гаррі Фельдшер
Дата народження: 28.03.1999
Вік : 27
Місце народження : Бірмінгем
Місце проживання : Київ
Захоплення : Фільми та серіали про гетто/мафію
Відмітні знаки : Різні кольори очей
ДИТИНСТВО
28.03.1999 У пологовому будинку №4 Бірмінгема народився Томас Фельдшер, як тільки його побачили то очі були різного кольору - один жовтий другий - синій,
це було неаби яке диво, за весь час існування не в однієї дитини не було такого. Він ріс і як всі пішов до дитячого садочку де був приміром для інших,
в нього зявилося багато друзів з якими він товаришував, були і ті яким був недовподоби - хлопчик Ларі та його брат Лео.
дуже сильно йому подобалось: грати в ігри з однолітками, качатись на гойдалці, розгадувати загадки та інше. Але більше всього йому подобалася одна дівчинка - Стейсі, вважав її особливою
для себе. Одного разу всі гралися в пісочниці Томас випадково взяв собі іграшку одного з братів, на що Стейсі насварила його, а брати з нього насміхались, ситуація дуже вдбилася на ньому,
на наступний день дізналося що Стейсі та брати Ларі і Лео родичі, і їх вигнали з садочка, тому що вихователька розповіла про це батькам. Так і закінчилась перша скороминуща любов Томаса, незабаром закінчив дитячий садок.
ШКОЛА ТА "ПОВОРОТ НЕ ТУДИ"
Томас поступив до школи, був відмінником та не пропускав жодного уроку, мав спільну мову з однолітками та вчителями. здружився з одним хлопчиком на імя - Честер, разом вони вчилися, зростали та стали близькими друзями,
Честер навчив Томаса курити, спільно спробували алкоголь. Почали вибивати гроші з однолітків та витрачади їх на свої потреби, одного разу
вони так сильно відлупцювали хлопчика що той втратив свідомість, їх це налякало і вони втекли, хлопчика було госпіталізовано. Часто заходили один до одного додому
там вони грали в комп'ютерні ігри та дивилися фільми, перший фільм який подивився Томас став - "Хрещений батько", його порадив Честер, Томас розумів що Честер не звичайний школяр, і мав на думці
те що він займався кримінальною діяльністю, тому що коли вони ходили до нього додому то там було багато ножів, кастетів та іншого шо викликало сумніви, але саме примітне те в домі були дивні пакетики
з білою речовиною, які Честеру постійно доводилося ховати від Томаса. Після огляду першого фільму, Томас подивився ще "Форсаж" та "Бійцівський клуб", фільми йому сподобалися і він захопився ними.
В один день коли всі сиділи на уроці, до класу заходять представники поліції, та викликають Томаса Фельдшера та Честера Джефферсона, їх забирають у поліцейський відділок по справах побиття та розбою.
Це стосувалось хлопчика якого було відправлено у лікарню. Їх допитали, Томаса та Честера відпустили під відповідальність батьків через звязки як родичів Честера, але цей випадок залишив слід у його житті.
З часом Томас все більше занурювався у кримінальний світ разом із Честером. Через нього він познайомився з місцевою бандою, де спочатку виконував дрібні доручення — передача грошей, стеження, участь у «розмовах».
Його основна діяльність була — вибивання боргів та супровід «угод».
Під час однієї з таких операцій сталася непередбачувана ситуація: конфлікт переріс у насильство, після чого потерпілий опинився в лікарні у важкому стані. Правоохоронні органи швидко встановили причетних.
Під час затримання Честер Джефферсон добровільно визнав себе єдиним винним. Він дав свідчення, які повністю знімали підозри з Томаса. У суді він не змінив своїх показань.
Честер отримав термін ув’язнення, а Томас був звільнений. У Томаса залишилось почуття провини, він пішов в тюрма для зустрічі з Честером:
- Привіт , як ти?
- Та все нормально, трішки тісно але піде.
- Чуєш я так не можу, мене гризе провина.
- Томас, це життя не для тебе, я розумію що можливо тобі і соромно але ти зараз на волі, в мене залишилось трішки грошей які я залишив біля почтової скриньки прикопаними, бери їх і вали звідси, в Україну в мене там є ділові знайомі вони допоможуть.
- ...
Томас забрав гроші і самим раннім рейсов він вже летів у Київ не закінчивши школи, на дворі був 2018 рік
НОВІ МОЖЛИВОСТІ АЛЕ СТАРІ ЗВИЧКИ
2018 рік. Київ зустрів Томаса холодно. Люди Честера не були тими, хто допомагає просто так. Вони дали йому дах над головою — стара квартира на околиці, мінімум меблів, запах сирості. Дали перші гроші, просту роботу і коротко пояснили правила:
«Тут всі щось винні. Тепер і ти.» Спочатку Томас переконував себе, що це тимчасово. Його завдання були прості — передати конверт, забрати пакет, постояти «для вигляду» під час розмов. Він не задавав питань, не вникав у деталі.
Просто робив.Але дуже швидко він відчув знайоме — адреналін. Той самий, що був у Бірмінгемі. Те саме відчуття контролю, коли інші бояться, а ти стоїш спокійно, з часом йому почали довіряти більше, вибивання боргів, супровід людей, тиск, погрози.
Він не був найжорстокішим — але саме його холодність лякала більше, він майже не говорив, не кричав, просто дивився своїми різними очима — і цього вистачало.
Паралельно він вступив до медичного коледжу, це було просто прикриття та можливість почати нове життя. Вдень — заняття, конспекти, практика, вночі — дзвінки без імен, зустрічі без зайвих слів.
Одного дня йому подзвонили, дзвінок був як завжди короткий:
— «Є робота.»
Звичайна адреса, звичайна «розмова», але цього разу все пішло не так. Людина до якої вони прийшли була з другої банди, вона їх впустила в квартиру, саме насторожуюче було велика кількість взуття при вході.
Всі пройшли до кімнати де сиділи боси двох банд, почалась розмова довга розмова, півтори години одні стояли а другі говорили, сам діалог був за побиття важливої людини однієї зі сторін, діалог закінчився, всіх все влаштувало і сторони хотіли потиснути руки.
Аж раптом ...
Томас просинається на медичному ліжку у кареті швидкої допомоги ...
Після завершення розмови та спроби сторін досягти домовленості, ситуація різко загострюється. Один із присутніх помічає рух у коридорі, через велику кількість стороннього взуття стає зрозуміло, що в квартирі знаходяться додаткові особи.
У цей момент у приміщення заходять озброєні люди, які не належать ні до однієї зі сторін переговорів, починається конфлікт. Лунають постріли, присутні намагаються покинути приміщення або зайняти укриття.
Було відкрито кримінальні провадження за кількома статтями (збройний напад, участь у злочинному угрупованні, нанесення тілесних ушкоджень). З огляду на те, що Томас не був встановлений як ключовий учасник організованої діяльності, а також через відсутність прямих доказів його активної участі у насильницьких діях під час інциденту, він проходив у справі як свідок/дотична особа.
Після надання пояснень він не був затриманий. Томас лежав у лікарні і бачив сни , один і той самий.
Він стоїть у тій самій вулиці в Бірмінгемі. Світло тьмяне. На підлозі сидить той самий хлопчик, якого вони з Честером колись побили, але тепер він не без свідомості.
Він дивиться прямо на Томаса і питає:
— “За що?”
Томас не може відповісти, тоді з’являється Честер, сідає поруч із хлопцем, спокійний, як завжди.
— “Ти ж знаєш, чому,” — каже він.
— “Бо міг.”
Після цього сон змінюється, Томас уже в тюрмі, По інший бік скла — Честер, але цього разу розмова інша:
— “Я забрав це на себе, щоб ти вийшов,”
— “А ти куди вийшов?”
І тут найгірше — Томас не може відповісти, бо розуміє: він не вийшов, він просто продовжив те саме життя, ці сни повторюються знову і знову. Томаса виписують з лікарні і він повертається додому.
На наступний день він просто "пропадає", не бери слухавки і не бачить повідомлень, без заяв та без драм, він не виходять на звязок, він перестає брати участь, його шукають — але ненаходять.
Він "зник" і повністю завершив з криміналом.
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ) : Фельдшер Томас Гарріс
Стать : Чоловік
Мати - Аліса Фельдшер
Батько - Гаррі Фельдшер
Дата народження: 28.03.1999
Вік : 27
Місце народження : Бірмінгем
Місце проживання : Київ
Захоплення : Фільми та серіали про гетто/мафію
Відмітні знаки : Різні кольори очей
ДИТИНСТВО
28.03.1999 У пологовому будинку №4 Бірмінгема народився Томас Фельдшер, як тільки його побачили то очі були різного кольору - один жовтий другий - синій,
це було неаби яке диво, за весь час існування не в однієї дитини не було такого. Він ріс і як всі пішов до дитячого садочку де був приміром для інших,
в нього зявилося багато друзів з якими він товаришував, були і ті яким був недовподоби - хлопчик Ларі та його брат Лео.
дуже сильно йому подобалось: грати в ігри з однолітками, качатись на гойдалці, розгадувати загадки та інше. Але більше всього йому подобалася одна дівчинка - Стейсі, вважав її особливою
для себе. Одного разу всі гралися в пісочниці Томас випадково взяв собі іграшку одного з братів, на що Стейсі насварила його, а брати з нього насміхались, ситуація дуже вдбилася на ньому,
на наступний день дізналося що Стейсі та брати Ларі і Лео родичі, і їх вигнали з садочка, тому що вихователька розповіла про це батькам. Так і закінчилась перша скороминуща любов Томаса, незабаром закінчив дитячий садок.
ШКОЛА ТА "ПОВОРОТ НЕ ТУДИ"
Томас поступив до школи, був відмінником та не пропускав жодного уроку, мав спільну мову з однолітками та вчителями. здружився з одним хлопчиком на імя - Честер, разом вони вчилися, зростали та стали близькими друзями,
Честер навчив Томаса курити, спільно спробували алкоголь. Почали вибивати гроші з однолітків та витрачади їх на свої потреби, одного разу
вони так сильно відлупцювали хлопчика що той втратив свідомість, їх це налякало і вони втекли, хлопчика було госпіталізовано. Часто заходили один до одного додому
там вони грали в комп'ютерні ігри та дивилися фільми, перший фільм який подивився Томас став - "Хрещений батько", його порадив Честер, Томас розумів що Честер не звичайний школяр, і мав на думці
те що він займався кримінальною діяльністю, тому що коли вони ходили до нього додому то там було багато ножів, кастетів та іншого шо викликало сумніви, але саме примітне те в домі були дивні пакетики
з білою речовиною, які Честеру постійно доводилося ховати від Томаса. Після огляду першого фільму, Томас подивився ще "Форсаж" та "Бійцівський клуб", фільми йому сподобалися і він захопився ними.
В один день коли всі сиділи на уроці, до класу заходять представники поліції, та викликають Томаса Фельдшера та Честера Джефферсона, їх забирають у поліцейський відділок по справах побиття та розбою.
Це стосувалось хлопчика якого було відправлено у лікарню. Їх допитали, Томаса та Честера відпустили під відповідальність батьків через звязки як родичів Честера, але цей випадок залишив слід у його житті.
З часом Томас все більше занурювався у кримінальний світ разом із Честером. Через нього він познайомився з місцевою бандою, де спочатку виконував дрібні доручення — передача грошей, стеження, участь у «розмовах».
Його основна діяльність була — вибивання боргів та супровід «угод».
Під час однієї з таких операцій сталася непередбачувана ситуація: конфлікт переріс у насильство, після чого потерпілий опинився в лікарні у важкому стані. Правоохоронні органи швидко встановили причетних.
Під час затримання Честер Джефферсон добровільно визнав себе єдиним винним. Він дав свідчення, які повністю знімали підозри з Томаса. У суді він не змінив своїх показань.
Честер отримав термін ув’язнення, а Томас був звільнений. У Томаса залишилось почуття провини, він пішов в тюрма для зустрічі з Честером:
- Привіт , як ти?
- Та все нормально, трішки тісно але піде.
- Чуєш я так не можу, мене гризе провина.
- Томас, це життя не для тебе, я розумію що можливо тобі і соромно але ти зараз на волі, в мене залишилось трішки грошей які я залишив біля почтової скриньки прикопаними, бери їх і вали звідси, в Україну в мене там є ділові знайомі вони допоможуть.
- ...
Томас забрав гроші і самим раннім рейсов він вже летів у Київ не закінчивши школи, на дворі був 2018 рік
НОВІ МОЖЛИВОСТІ АЛЕ СТАРІ ЗВИЧКИ
2018 рік. Київ зустрів Томаса холодно. Люди Честера не були тими, хто допомагає просто так. Вони дали йому дах над головою — стара квартира на околиці, мінімум меблів, запах сирості. Дали перші гроші, просту роботу і коротко пояснили правила:
«Тут всі щось винні. Тепер і ти.» Спочатку Томас переконував себе, що це тимчасово. Його завдання були прості — передати конверт, забрати пакет, постояти «для вигляду» під час розмов. Він не задавав питань, не вникав у деталі.
Просто робив.Але дуже швидко він відчув знайоме — адреналін. Той самий, що був у Бірмінгемі. Те саме відчуття контролю, коли інші бояться, а ти стоїш спокійно, з часом йому почали довіряти більше, вибивання боргів, супровід людей, тиск, погрози.
Він не був найжорстокішим — але саме його холодність лякала більше, він майже не говорив, не кричав, просто дивився своїми різними очима — і цього вистачало.
Паралельно він вступив до медичного коледжу, це було просто прикриття та можливість почати нове життя. Вдень — заняття, конспекти, практика, вночі — дзвінки без імен, зустрічі без зайвих слів.
Одного дня йому подзвонили, дзвінок був як завжди короткий:
— «Є робота.»
Звичайна адреса, звичайна «розмова», але цього разу все пішло не так. Людина до якої вони прийшли була з другої банди, вона їх впустила в квартиру, саме насторожуюче було велика кількість взуття при вході.
Всі пройшли до кімнати де сиділи боси двох банд, почалась розмова довга розмова, півтори години одні стояли а другі говорили, сам діалог був за побиття важливої людини однієї зі сторін, діалог закінчився, всіх все влаштувало і сторони хотіли потиснути руки.
Аж раптом ...
Томас просинається на медичному ліжку у кареті швидкої допомоги ...
Після завершення розмови та спроби сторін досягти домовленості, ситуація різко загострюється. Один із присутніх помічає рух у коридорі, через велику кількість стороннього взуття стає зрозуміло, що в квартирі знаходяться додаткові особи.
У цей момент у приміщення заходять озброєні люди, які не належать ні до однієї зі сторін переговорів, починається конфлікт. Лунають постріли, присутні намагаються покинути приміщення або зайняти укриття.
Було відкрито кримінальні провадження за кількома статтями (збройний напад, участь у злочинному угрупованні, нанесення тілесних ушкоджень). З огляду на те, що Томас не був встановлений як ключовий учасник організованої діяльності, а також через відсутність прямих доказів його активної участі у насильницьких діях під час інциденту, він проходив у справі як свідок/дотична особа.
Після надання пояснень він не був затриманий. Томас лежав у лікарні і бачив сни , один і той самий.
Він стоїть у тій самій вулиці в Бірмінгемі. Світло тьмяне. На підлозі сидить той самий хлопчик, якого вони з Честером колись побили, але тепер він не без свідомості.
Він дивиться прямо на Томаса і питає:
— “За що?”
Томас не може відповісти, тоді з’являється Честер, сідає поруч із хлопцем, спокійний, як завжди.
— “Ти ж знаєш, чому,” — каже він.
— “Бо міг.”
Після цього сон змінюється, Томас уже в тюрмі, По інший бік скла — Честер, але цього разу розмова інша:
— “Я забрав це на себе, щоб ти вийшов,”
— “А ти куди вийшов?”
І тут найгірше — Томас не може відповісти, бо розуміє: він не вийшов, він просто продовжив те саме життя, ці сни повторюються знову і знову. Томаса виписують з лікарні і він повертається додому.
На наступний день він просто "пропадає", не бери слухавки і не бачить повідомлень, без заяв та без драм, він не виходять на звязок, він перестає брати участь, його шукають — але ненаходять.
Він "зник" і повністю завершив з криміналом.
Останнє редагування:
