Прізвище Ім’я По-батькові: Альварез Генріх Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати - Карина
Батько - Андрій
Зріст та вага: зріст 197 см. вага 120 кг.
Дата народження: 17 вересня 2000 року
Вік: 23
Місце народження: Україна, м.Львів
Національність: Українець
Місце проживання: Україна, м.Дніпро
Захоплення: Бокс, ММА, спорт, важка алтелтика, прогулки
Сімейний стан: НЕ одружений
Статура: Єктаморф
Колір очей: Зелений
Відмітні знаки: татуювання на правій руці
ДИТИНСТВО
Генріх Альварез народився 17 вересня 2000 року в місті Львів, у звичайній робочій родині. Його батько Андрій Степанович був простим будівельником. Карина (мати Томмі), працювала бухгалтером біля їх дому. Вона любила свою роботу, тому виконувала свій обов'язок бухгалтера максимально відповідально. Так Карина приходила додому досить пізно ... іноді йдучи з дому о 7 годині ранку, вона могла повернутися лише до 7 години вечора. І добре, що Андрій Степанович був показовим чоловіком. Він завжди дбав про свою кохану, і коли вона затримувалася на роботі, неодмінно зустрічав її вдома гарячою їжею, чистим посудом і добродушною посмішкою.
Вже до 4-х років Генріх майже вільно говорив своєю рідною мовою. Не дивлячись на успіхи Генріх у розвитку та надзвичайно швидкої навчальності, подружжя Альварез вирішило ввідати сина у середньоосвітню школу.
ШКОЛА
Генріху настав 6 рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму селі, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Генріха просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу у своєму рідному місті. Мати Генріха, разом з сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботуз сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботу.
1 вересня 2013 року, Генріх пішов в 6 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Генріх, він вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 5 років, Тимур гарно відучився 11 класів, і після цього він святкував свій випускний, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Генріх та його друзі знали, що поступатимуть разом. А поступати вони хотіли до юридичного університету у місті Києві. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Генріха та друзів були на 180-190 баллів. Ніхто і не сумнівався у школі ці троє завжди показували хороші результати та сумлінно вчились. Після того як вони дізнались свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, всі троє подали туди заявки. Скажу наперед усі троє поступили.
УНІВЕРСИТЕТ ТА СЛУЖБА
Ось настав цей день, друзі заселились у гуртожиток, пішли на перші пари, та познайомились із новими одногрупниками. Вони одразу влились у колектив та здружились з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали що юридчне їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти служити на благо країні та допомагати людям. Особливим його навчання не виявилось. Генріх не пив не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.
ЗАХИСТ ДИПЛОМУ
Прийшов час захищати диплом. Ось він уже стоїть перед дверима - перший. З кабінету виходить один із членів комісії та виводить Генріха та починає з ним діалог, у якому коротко натякає на невеликий презент для комісії за те щоб без проблем та лишніх заморочок захистити диплом та вийти з універу одим з найкращих студентів за останні пару років. Генріх був готовий до такого, по розказам старшокурсників він знав що така ситуація може бути, тому все своє навчання, він та його батьки відкладали гроші.... Провсяк випадок, так сказати. Він не вагаючись передав "Презент" для комісії, на легкому старті захистив диплом, і тут постало питання куди ж далі
Служба у армії
Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Генріха та друзів, вони вступають у армію, де повинні були відслужити 1.5 року. На службі вони надавали велику перевагу фізичному стану, та психологічному. Роковий день: На 7-ий місяць служби, стається невчасний випадок, у наслідок несправності гідравлічних домкратів, на Василя упав служебний грузовик.... Він помер на місті. Дальше служба проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця свого "Сроку" як це називав Генріх. Після закінчення служби у армії Генріх вступає у Мерію Дніпра де його шляхи із Денисом розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати у офісі юристом. Так і проводив більшість свого життя... У офісі.
Сьогодення
На даний момент, Генріх успішний працівник Мерії Дніпра. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє.
Дослужився він до Охоронця, Купив собі невеликий магазин, та прекрасно живе уже віддільно на новій квартирі у центрі міста.
Стать: Чоловіча
Мати - Карина
Батько - Андрій
Зріст та вага: зріст 197 см. вага 120 кг.
Дата народження: 17 вересня 2000 року
Вік: 23
Місце народження: Україна, м.Львів
Національність: Українець
Місце проживання: Україна, м.Дніпро
Захоплення: Бокс, ММА, спорт, важка алтелтика, прогулки
Сімейний стан: НЕ одружений
Статура: Єктаморф
Колір очей: Зелений
Відмітні знаки: татуювання на правій руці
ДИТИНСТВО
Генріх Альварез народився 17 вересня 2000 року в місті Львів, у звичайній робочій родині. Його батько Андрій Степанович був простим будівельником. Карина (мати Томмі), працювала бухгалтером біля їх дому. Вона любила свою роботу, тому виконувала свій обов'язок бухгалтера максимально відповідально. Так Карина приходила додому досить пізно ... іноді йдучи з дому о 7 годині ранку, вона могла повернутися лише до 7 години вечора. І добре, що Андрій Степанович був показовим чоловіком. Він завжди дбав про свою кохану, і коли вона затримувалася на роботі, неодмінно зустрічав її вдома гарячою їжею, чистим посудом і добродушною посмішкою.
Вже до 4-х років Генріх майже вільно говорив своєю рідною мовою. Не дивлячись на успіхи Генріх у розвитку та надзвичайно швидкої навчальності, подружжя Альварез вирішило ввідати сина у середньоосвітню школу.
ШКОЛА
Генріху настав 6 рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму селі, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Генріха просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу у своєму рідному місті. Мати Генріха, разом з сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботуз сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботу.
1 вересня 2013 року, Генріх пішов в 6 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Генріх, він вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 5 років, Тимур гарно відучився 11 класів, і після цього він святкував свій випускний, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Генріх та його друзі знали, що поступатимуть разом. А поступати вони хотіли до юридичного університету у місті Києві. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Генріха та друзів були на 180-190 баллів. Ніхто і не сумнівався у школі ці троє завжди показували хороші результати та сумлінно вчились. Після того як вони дізнались свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, всі троє подали туди заявки. Скажу наперед усі троє поступили.
УНІВЕРСИТЕТ ТА СЛУЖБА
Ось настав цей день, друзі заселились у гуртожиток, пішли на перші пари, та познайомились із новими одногрупниками. Вони одразу влились у колектив та здружились з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали що юридчне їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти служити на благо країні та допомагати людям. Особливим його навчання не виявилось. Генріх не пив не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.
ЗАХИСТ ДИПЛОМУ
Прийшов час захищати диплом. Ось він уже стоїть перед дверима - перший. З кабінету виходить один із членів комісії та виводить Генріха та починає з ним діалог, у якому коротко натякає на невеликий презент для комісії за те щоб без проблем та лишніх заморочок захистити диплом та вийти з універу одим з найкращих студентів за останні пару років. Генріх був готовий до такого, по розказам старшокурсників він знав що така ситуація може бути, тому все своє навчання, він та його батьки відкладали гроші.... Провсяк випадок, так сказати. Він не вагаючись передав "Презент" для комісії, на легкому старті захистив диплом, і тут постало питання куди ж далі
Служба у армії
Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Генріха та друзів, вони вступають у армію, де повинні були відслужити 1.5 року. На службі вони надавали велику перевагу фізичному стану, та психологічному. Роковий день: На 7-ий місяць служби, стається невчасний випадок, у наслідок несправності гідравлічних домкратів, на Василя упав служебний грузовик.... Він помер на місті. Дальше служба проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця свого "Сроку" як це називав Генріх. Після закінчення служби у армії Генріх вступає у Мерію Дніпра де його шляхи із Денисом розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати у офісі юристом. Так і проводив більшість свого життя... У офісі.
Сьогодення
На даний момент, Генріх успішний працівник Мерії Дніпра. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє.
Дослужився він до Охоронця, Купив собі невеликий магазин, та прекрасно живе уже віддільно на новій квартирі у центрі міста.
