Дитинство: 5 років У родини Матвія була відпустка, зняли будинок у штаті Флорида м. Маямі, відпочивали. Життя здавалося казкою, але виявилося, що в батьків гроші закінчувалися і повернулися до України в місто Харків. Мартин мав старшого брата. Його звали Олексій, він служив у військовій частині м.Харків, але одного разу, коли він пішов на службу, сталася тривога. Бандити напали на військову частину, Олексій бився, але помер. Сім'я, коли дізналася, що брат загинув, сильно засмутилася,похорон був у м.Харків. __ Підліткове життя: 16 років Мартину вже 16 років. Він був готовий вступити до медичного інституту, адже він все життя мріяв стати лікарем і рятувати життя, але він не здобув вищої освіти, і він не вступив до мед.інституту. Герой не знав, куди йому чинити... Мама Мартина служила у Відділі Поліції №2 "НПУ". Ганна (так звали мати) поїхала з напарником на виклик, а саме хтось грабує перекусна. Вони миттю мчали на виклик, але коли приїхали на місце пограбування, там стояла машина BMW X5, а за нею ховався грабіжник. Анна з напарником повільно наближалися до машини, а грабіжник дуже швидко вийшов з укриття і поранив Ганну в легеню і плече. Після чого, грабіжник був заарештований напарником, маму госпіталізували, лікарі намагалися зробити все можливе, але на жаль, Ганна загинула... Похорон відбувся у м.Харків, поховали Ганну поряд із могилою брата.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Доросле життя: 18 років Мартин вирішив відвідати батька, тим самим пішов на вокзал і купив квиток на поїзд. Приїхавши до м.Дніпро він почав шукати батька. Батько працював шино монтажником. У нього були часті відрядження і він рідко бував у Полтаві, навіть купив дешеву квартиру. Але коли він побачив, що Мартин приїхав у Полтаву він дуже скучив і сказав: "Мартин! Як давно я тебе не бачив, до речі, як там родина?" Герой думав не говорити, но сказав все як є... Батько розплакався, після чого Мартин поїхав назад до Харкова. По приїзді він почав виходити з поїзда, як на нього напав бандит. Він забрав у нього телефон, гроші, дорогий годинник із Маямі. він сказав: "Це що все що? За скільки цей годинник продати можна.. Хм, ну ладно живи поки. Ааа! Стривай, одяг сюди гони!"
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Мартин був дуже засмучений, адже в одязі були ключі від квартири, але він не сказав бандиту. Минув рік після того, як він став бомжем і тут до нього приїхав військовий, він представився так: "Здоров'я бажаю! Я Майор Олег Персиков ! Ти їдеш з нами у військкомат. будеш служити. Давай давай підіймайся, чого лежиш те ще", Мартин підвівся і сів у машину, після чого вони приїхали у військкомат. Герой дуже сильно не хотів служити розумів, що може так само померти як і його брат, ну от і підійшла його черга і він сказав полковнику: "Служити я не буду! І не вмовляйте!" Полковник був у шоку від таких слів.. після чого він вирішив і сказав: "Знаєш що Мартин, думаєш, що хочеш далі бомжувати? А як же Батьківщина?" Мартин погодився на службу. Начальник був радий. Після прибуття на військову частину герой почав працювати.Через 2 роки принижень та образ. Він нарешті отримав підвищення і став навіть сержантом, і отримав військовий квиток.Після цього він пішов з ЗСУ, щоб піти в другу організацію.Товариш Мартина був Міською головою м.Дніпра герой з ним домовився і він його поставив на заступника Міського голови, він працював допомагав народу поки його друг не попросив допомоги, Мартин не міг відказати, товариш попросив взяти своїх людей в Міську раду, герой взяв все було добре вони працювали. Одного дня вони попросили їх повисить до Начальника відділу, міністрів транспорту і вони запропонували дуже велику суму від якої Мартин не зміг відмовитись - це було 15000000 і він їх повисав, через кілька місяців герой дізнався що вони ограбували бюджет міста на 20000000, він їм сказав "Якщо ви хочете, щоб я вас не звільняв жду, щоб ви перерахували мені на карту 3000000". Після того в моїй кишені було багато грошей.Пройшло 2 неділі й почалась реєстратура, Мартин подав свою кандидатуру і виграв вибори зайнявши посаду Міського Голови м.Дніпра.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Доросле життя: 18 років Мартин вирішив відвідати батька, тим самим пішов на вокзал і купив квиток на поїзд. Приїхавши до м.Дніпро він почав шукати батька. Батько працював шино монтажником. У нього були часті відрядження і він рідко бував у Полтаві, навіть купив дешеву квартиру. Але коли він побачив, що Мартин приїхав у Полтаву він дуже скучив і сказав: "Мартин! Як давно я тебе не бачив, до речі, як там родина?" Герой думав не говорити, но сказав все як є... Батько розплакався, після чого Мартин поїхав назад до Харкова. По приїзді він почав виходити з поїзда, як на нього напав бандит. Він забрав у нього телефон, гроші, дорогий годинник із Маямі. він сказав: "Це що все що? За скільки цей годинник продати можна.. Хм, ну ладно живи поки. Ааа! Стривай, одяг сюди гони!"
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Мартин був дуже засмучений, адже в одязі були ключі від квартири, але він не сказав бандиту. Минув рік після того, як він став бомжем і тут до нього приїхав військовий, він представився так: "Здоров'я бажаю! Я Майор Олег Персиков ! Ти їдеш з нами у військкомат. будеш служити. Давай давай підіймайся, чого лежиш те ще", Мартин підвівся і сів у машину, після чого вони приїхали у військкомат. Герой дуже сильно не хотів служити розумів, що може так само померти як і його брат, ну от і підійшла його черга і він сказав полковнику: "Служити я не буду! І не вмовляйте!" Полковник був у шоку від таких слів.. після чого він вирішив і сказав: "Знаєш що Мартин, думаєш, що хочеш далі бомжувати? А як же Батьківщина?" Мартин погодився на службу. Начальник був радий. Після прибуття на військову частину герой почав працювати.Через 2 роки принижень та образ. Він нарешті отримав підвищення і став навіть сержантом, і отримав військовий квиток.Після цього він пішов з ЗСУ, щоб піти в другу організацію.Товариш Мартина був Міською головою м.Дніпра герой з ним домовився і він його поставив на заступника Міського голови, він працював допомагав народу поки його друг не попросив допомоги, Мартин не міг відказати, товариш попросив взяти своїх людей в Міську раду, герой взяв все було добре вони працювали. Одного дня вони попросили їх повисить до Начальника відділу, міністрів транспорту і вони запропонували дуже велику суму від якої Мартин не зміг відмовитись - це було 15000000 і він їх повисав, через кілька місяців герой дізнався що вони ограбували бюджет міста на 20000000, він їм сказав "Якщо ви хочете, щоб я вас не звільняв жду, щоб ви перерахували мені на карту 3000000". Після того в моїй кишені було багато грошей.Пройшло 2 неділі й почалась реєстратура, Мартин подав свою кандидатуру і виграв вибори зайнявши посаду Міського Голови м.Дніпра.
