Глава 1:Дитинство
Артем народився в м.Кривий Ріг, в пологовому будинку номер 1, 23.04.2000. Мати думала що ця дитина була особливою, у нього був зелений колір очей, каштанове волосся, при народженні мав вагу 3.5 кг.
Його мати працювала пекарем в пекарні, тато був різник металу.
В півтора місяці він навчився та почав ходити. В 2 роки він пішов перший раз у дитячий садок, на 2 рочки мама йому подарувала іграшковий автомат.
Тоді Артему дуже сподобалась ця іграшка, і почав з нею грати і навіть спати. У нього була богата сім'я на ті роки, але його не балували, та виховували нормально.
Все йшло спокійно, поки в 2004 почалася "Помаранчева революція", тоді люди розділились на 2 типи, за Януковича, та за Ющенка.
Переглянути вкладення
Його мати була за Януковича, він не розумів всю ситуацію (Тому що був малий) Та йому було байдуже.
Коли це все закінчилося, переміг Ющенко, його мати було байдуже на це, і вони продовжували жити нормальним життям. Потім в 2005, в 5 років пішов перший раз у школу.
Йому там подобалось, він хотів туди йти та вчитися. На прикинці 1-го классу він же міг добре читати, та й трохи добре писати. Настали літні канікули, та він поїхав на 2 місяці до бабусі в село Широке.
Там він познайомився з новими друзями, та й почав з ними гуляти.
Один раз він поламав ногу після того як він з друзями бігав по даху гаража, перед цим він планував з батьками поїхати на море після канікул з бабусею, але замість цього поїхав в лікарню.
В лікарні йому наклали гіпс, та й сказали що б він не бігав, він пролежав так до жовтня, і виписали його з лікарні. Через декілька місяців все зажило та й нога була ціла, далі він жив як всі.
На новий рік йому подарували цілий набір пістолетів, автоматів та й рації іграшкові, він був дуже радий, такий радий що він заплакав від радості.
Далі він почав грати з друзьями в війнушки. Потім його дитинство так і йшло, і він на той момент 2007 року зацікавився серіалом "Солдати", і він теж захотів піти в ЗСУ.
Батьки вважали що це не нормально, та й не хотіли що б він був воєнним, але Артему було байдуже на думки батьків, і хотів стати воєнним.
Глава 2:Підлітковий вік
Артем в 12 років дуже сильно випросив у мами щоби його віддали в Кадетський табір. І в Дніпрі він був в таборі, та робив все що там роблять зазвичай.
Йому дуже це подобалось, та він цим захопився як хоббі. Далі він познайомився з хлопчиком у якого тато був головний в таборі, його звали Арсеній. Вони дуже сильно почали дружити.
Артем з Арсеном казали друг другу свої секрети.
Переглянути вкладення
Артем: - Арсеній, я хотів би бути в ЗСУ, це моя мрія, але батьки не дозволяють
Арсеній: - Артем, у мене батько головний табору, він знає командира ЗСУ, та тато зможе домовитись що б тебе тут тренерували як учня до ЗСУ
Артем: - Правда?!!!! Я дуже хотів би так, скажи татові будь ласка, але так що б ніхто не знав про це!
Арсеній: - Добре, я придумаю щось, але є дуже велике але, там потрібно здати нормативи, ти зможеш?
Артем: - Так, я дуже хочу стати учнем ЗСУ, я зможу здати нормативи!
Арсеній: - Добре, домовились!
Після цього Артема визвали до голови табору, де там же й успішно здав всі нормативи, а саме: 15 віджимань за 30 секунд, 3 кілометра за 2 хвилини, 50 присідань за 3 хвилини.
Артем не вміє відмовляти, тому й сталося так що він був самий найкращий в таборі, він не любить довго чекати, тому кожні 5 хвилин питав коли його приймуть, ще він боявся темноти через то що ночью його налякав його побратим, і він назавжди тепер боїться темноти,
але були і свої плюси, наприклад він кожному допомогав, питав що сталося якщо комусь було погано, Артему дуже подобалась в рядах учня ЗСУ, де пробув 2 роки, до поки не почався майдан... Коли почався майдан в Кадетьскому табору почався жах! Артем був в шоці, головного в табору зазомбували на сторону .осії. Артема забрали звідти батьки, та відвезли на нову квартиру в Київ, тому що батьки були за правду, і проти Януковича, мама його змінила рішення по поводу Януковича. Його батьки допомогали на мітингу, та волонтерили, Артем теж волонтерив, він дуже добре пам'ятає першу сотню, та дуже гірко співчував, вони там були, та виживали. Після того як пішов Янукович, його батько пішов в ЗСУ, а він з батьком як син теж пішов, тоді так можна було. Їх направили на позиції під Маріуполь, тато обороняв Маріуполь, а Артем волонтерив. Коли наступали на Маріуполь, його батька дуже поранили. Артем це дуже гірко вспоминає, і тата відвезли до мами в Кривий Ріг, а там в лікарню.
Сина зоставили, та він волонтерив, Артем не міг цього пережити в 14 років, та треба було. Коли .осійські солдати взяли Маріуполь, Артем був під Маріуполем, а тато тоді вилікувся, але не міг воювати. Артема евакоювали та він поїхав до тата з мамою, вони всі дуже гірко плакали від радості. Тато сказав Артему що б він був патріотом, і не тікав з України. Так йшли роки.
Глава 3:Юність
В свої 18 Артем успішно закінчив школу та колледж, і пішов до військового інституту, де його вчили стріляти, кидати далеко гранати, та так званої "Військової мови".
В військовому інституті він пробув 4 роки, за ці 4 роки він навчився бути мужнім, справедливим, та поборив страх темноти, Артему тут дуже подобалось, і був у перших рядах по відминниках.
Він познайомився з новими друзями, Олег, Петро та Микиитою. Вони дуже файно дружили, та проводили час. Але раптом Олег покинув військовий інститут в 2019 році, та пішов на злочини.
Артему було дуже шкода що його друг вибрав погану сторону, а Олег говорив що йому буде там краще. Тепер Артемко зостався дружити з Микитою та Петром.
В квітні 2019 року Артему було 19 років, і його відпустили до своїх батьків, і він до них поїхав, він нарешті побачив виліканого тата, і маму, він мамі купив перед поїздкою 33 троянди.
Мама була дуже рада подарунку. З'ясовується що його мама з татом весь цей час будували ресторан, що б в ньому відсвіткувати 18-річчя сина.
Але Артема тоді не відпустили, тоиу батьки знали що він приїде світкувати до батьків своє день народження на 19 років. І він з батьками поїхав до нового ресторану.
Артему там дуже сподобалось, він не думав що це відбудеться, і вони святкували день народження Артема. В 22:00 все закінчилося, та Артему було треба вертатися до ВЧ до післязавтра.
Вони поїхали з батьками додому, та Артем переначував у батьків. На наступний день він поїхав у частину. В частині його привітали, та подарили багато дарунків.
Артему це 19-річчя запам'ятається на все життя. В червні в його частині почались навчання до парада на день незалежності України, та вони знали що будуть навчання на парад.
І Артема вибрали як в самому початку ряда після головного роти, та заступника. Артем дуже хотів там бути, тому він робив все що казали йому робити, і Артем робив.
На початку серпня вони були готові на 70%. Вони кожен день тренерувались, та навчались, і ось почався той момент. 24 серпня, їх відвозять в Київ, та там коло Хрещатика.
Артем вмів добре стріляти, та він був з ак-74, дубинка та пистолет. Там були всі, Американці, Великобританці, Поляки, та інші, Артем розмовляв Англійською погано, та не розумів їх.
Але вийшов на сцену Володимир Зеленський, та почався парад. Настала черга їздити машинам, вони їхали хвилин 20, потім пішов Артем зі своєю ротою. Артем дуже хвилювався, але він не подавав вигляду.
Його батьки на той час дивились парад, і бачили свого сина, вони були дуже раді що їх син виступає на параді. Батьки гордяться своїм сином.
Артем теж знав що батьки будуть дивиться парад, тому що він їх попередив що він буде виступати на параді. За ними пішли Поляки, потім Велико Британці, і інші, там було дуже багато озброєння.
Артем на той момент дуже гордився собою, та своїми побратимами. Він хотів вбити всіх москалів які прийшли на нашу землю, але у Артем не міг цього зробити.
Переглянути вкладення
Після того як вони пройшли 1 годину, вони стали та чекали всіх. Настав момент коли пролітала "Мрія", і він підняв голову, і побачив її, ту саму, свою мрію.
Він завжди хотів її побачити, і його мрія здійснилася. У нього була дуже велика гордість за неньку Україну. Після параду вони поїхали в ВЧ, коли вони приїхали в ВЧ, там їх вітали його побратими.
Цей день уйде в голову як і своє 19-річчя. Після цього їм дали відпустку на 2 дня, і могли нічого не робити, але Артему сподобалась його побратимка, її звали Олеся.
Це була любов з першого погляду, і Артем поняв що треба щось робити вже зараз, і тут спрацював його недолік. Він не чекав, він підійшов і спитав її "Я Артем, ти мені сподобалась, я тебе запрошую на побачення."
Переглянути вкладення
І Леся була дуже здивована, та погодилась. На наступний день вони зустрілися в тихому місці, за казармою. І вони поспілкувалися, з'ясовалося Лесі 20 років, вона важе 57 кілограм, і 37 розмір ноги.
А ось вона з'ясовала що Артем любе зелений колір, йому 18, 42 розмір ноги, і важе 69 кілограмм, ще з'ясовується що у них обидва каштановий колір волосся. І він запропонував їй відмитити свадьбу, на що вона погодилась, але треба ще більше дізнатись про друг друга.
І так йшли дні за днями, неділі за неділями, поки вони не одружились. Це сталося 04.07.2020, Артем готувався по максимальному, і настав самий час.
Священник: - Артем, ви готові взяти у дружини Олесю?
Артем: - Так!
Священник: - Олеся, ви готові взяти у мужа Артема?
Олеся: - Так!
Священник: Вітаю, тепер ви можете поцілуватися.
Слова автора: - Олеся з Артемом поцілувались, та були дуже раді.
Потім вони обмінялись кільцями, та Артем виніс Олесю на руках з Церкви.
Олеся була дуже рада що це сталося, вона не вірила своїм очам що це сталося.
В вечері вони як і всі інші робили всі справи молодят...
Після того на наступний день вони поїхали до ВЧ, де там вже їх привітали, і вони почали далі служити. Так йшли місяці.
Глава 4 Сьогодення
Після початку повномасштабного вторгнення .осійської федерації на нашу землю, Артем пішов обороняти її, та був під Харковом, і обороняв Харків всими зусиллями, він на вигляд постарішав на років 10, а то і 20.
Артем пішов по стопам батька, і зараз захищає Україну від геноциду і насильства. Його підвисив Володимир Зеленський та вручив грамоту з премією за бої за Харківщину.
Артем герой України до кінця його днів... А зараз Артем під Донецьком, й бореться за Україну. Його дружина захищає Україну під Києвом, і кожен день розмовляє з Артемом.
Він не думав що так все обернеться, і що його таке буде чекати, але це вже зараз наші реалії.
Переглянути вкладення
Артем гірко вспоминає дитячі роки, як він з татом кожен день гуляв, як вони їздили в Крим на море, в Одесу, Бердянськ, Очаков, Кирилівку, він пам'ятає як він був з бабусею.
Але зараз у нього в житті все добре, крім .осії, і він помститься за кожну українську душу, казав він....
Артем народився в м.Кривий Ріг, в пологовому будинку номер 1, 23.04.2000. Мати думала що ця дитина була особливою, у нього був зелений колір очей, каштанове волосся, при народженні мав вагу 3.5 кг.
Його мати працювала пекарем в пекарні, тато був різник металу.
В півтора місяці він навчився та почав ходити. В 2 роки він пішов перший раз у дитячий садок, на 2 рочки мама йому подарувала іграшковий автомат.
Тоді Артему дуже сподобалась ця іграшка, і почав з нею грати і навіть спати. У нього була богата сім'я на ті роки, але його не балували, та виховували нормально.
Все йшло спокійно, поки в 2004 почалася "Помаранчева революція", тоді люди розділились на 2 типи, за Януковича, та за Ющенка.
Переглянути вкладення
Його мати була за Януковича, він не розумів всю ситуацію (Тому що був малий) Та йому було байдуже.
Коли це все закінчилося, переміг Ющенко, його мати було байдуже на це, і вони продовжували жити нормальним життям. Потім в 2005, в 5 років пішов перший раз у школу.
Йому там подобалось, він хотів туди йти та вчитися. На прикинці 1-го классу він же міг добре читати, та й трохи добре писати. Настали літні канікули, та він поїхав на 2 місяці до бабусі в село Широке.
Там він познайомився з новими друзями, та й почав з ними гуляти.
Один раз він поламав ногу після того як він з друзями бігав по даху гаража, перед цим він планував з батьками поїхати на море після канікул з бабусею, але замість цього поїхав в лікарню.
В лікарні йому наклали гіпс, та й сказали що б він не бігав, він пролежав так до жовтня, і виписали його з лікарні. Через декілька місяців все зажило та й нога була ціла, далі він жив як всі.
На новий рік йому подарували цілий набір пістолетів, автоматів та й рації іграшкові, він був дуже радий, такий радий що він заплакав від радості.
Далі він почав грати з друзьями в війнушки. Потім його дитинство так і йшло, і він на той момент 2007 року зацікавився серіалом "Солдати", і він теж захотів піти в ЗСУ.
Батьки вважали що це не нормально, та й не хотіли що б він був воєнним, але Артему було байдуже на думки батьків, і хотів стати воєнним.
Глава 2:Підлітковий вік
Артем в 12 років дуже сильно випросив у мами щоби його віддали в Кадетський табір. І в Дніпрі він був в таборі, та робив все що там роблять зазвичай.
Йому дуже це подобалось, та він цим захопився як хоббі. Далі він познайомився з хлопчиком у якого тато був головний в таборі, його звали Арсеній. Вони дуже сильно почали дружити.
Артем з Арсеном казали друг другу свої секрети.
Переглянути вкладення
Артем: - Арсеній, я хотів би бути в ЗСУ, це моя мрія, але батьки не дозволяють
Арсеній: - Артем, у мене батько головний табору, він знає командира ЗСУ, та тато зможе домовитись що б тебе тут тренерували як учня до ЗСУ
Артем: - Правда?!!!! Я дуже хотів би так, скажи татові будь ласка, але так що б ніхто не знав про це!
Арсеній: - Добре, я придумаю щось, але є дуже велике але, там потрібно здати нормативи, ти зможеш?
Артем: - Так, я дуже хочу стати учнем ЗСУ, я зможу здати нормативи!
Арсеній: - Добре, домовились!
Після цього Артема визвали до голови табору, де там же й успішно здав всі нормативи, а саме: 15 віджимань за 30 секунд, 3 кілометра за 2 хвилини, 50 присідань за 3 хвилини.
Артем не вміє відмовляти, тому й сталося так що він був самий найкращий в таборі, він не любить довго чекати, тому кожні 5 хвилин питав коли його приймуть, ще він боявся темноти через то що ночью його налякав його побратим, і він назавжди тепер боїться темноти,
але були і свої плюси, наприклад він кожному допомогав, питав що сталося якщо комусь було погано, Артему дуже подобалась в рядах учня ЗСУ, де пробув 2 роки, до поки не почався майдан... Коли почався майдан в Кадетьскому табору почався жах! Артем був в шоці, головного в табору зазомбували на сторону .осії. Артема забрали звідти батьки, та відвезли на нову квартиру в Київ, тому що батьки були за правду, і проти Януковича, мама його змінила рішення по поводу Януковича. Його батьки допомогали на мітингу, та волонтерили, Артем теж волонтерив, він дуже добре пам'ятає першу сотню, та дуже гірко співчував, вони там були, та виживали. Після того як пішов Янукович, його батько пішов в ЗСУ, а він з батьком як син теж пішов, тоді так можна було. Їх направили на позиції під Маріуполь, тато обороняв Маріуполь, а Артем волонтерив. Коли наступали на Маріуполь, його батька дуже поранили. Артем це дуже гірко вспоминає, і тата відвезли до мами в Кривий Ріг, а там в лікарню.
Сина зоставили, та він волонтерив, Артем не міг цього пережити в 14 років, та треба було. Коли .осійські солдати взяли Маріуполь, Артем був під Маріуполем, а тато тоді вилікувся, але не міг воювати. Артема евакоювали та він поїхав до тата з мамою, вони всі дуже гірко плакали від радості. Тато сказав Артему що б він був патріотом, і не тікав з України. Так йшли роки.
Глава 3:Юність
В свої 18 Артем успішно закінчив школу та колледж, і пішов до військового інституту, де його вчили стріляти, кидати далеко гранати, та так званої "Військової мови".
В військовому інституті він пробув 4 роки, за ці 4 роки він навчився бути мужнім, справедливим, та поборив страх темноти, Артему тут дуже подобалось, і був у перших рядах по відминниках.
Він познайомився з новими друзями, Олег, Петро та Микиитою. Вони дуже файно дружили, та проводили час. Але раптом Олег покинув військовий інститут в 2019 році, та пішов на злочини.
Артему було дуже шкода що його друг вибрав погану сторону, а Олег говорив що йому буде там краще. Тепер Артемко зостався дружити з Микитою та Петром.
В квітні 2019 року Артему було 19 років, і його відпустили до своїх батьків, і він до них поїхав, він нарешті побачив виліканого тата, і маму, він мамі купив перед поїздкою 33 троянди.
Мама була дуже рада подарунку. З'ясовується що його мама з татом весь цей час будували ресторан, що б в ньому відсвіткувати 18-річчя сина.
Але Артема тоді не відпустили, тоиу батьки знали що він приїде світкувати до батьків своє день народження на 19 років. І він з батьками поїхав до нового ресторану.
Артему там дуже сподобалось, він не думав що це відбудеться, і вони святкували день народження Артема. В 22:00 все закінчилося, та Артему було треба вертатися до ВЧ до післязавтра.
Вони поїхали з батьками додому, та Артем переначував у батьків. На наступний день він поїхав у частину. В частині його привітали, та подарили багато дарунків.
Артему це 19-річчя запам'ятається на все життя. В червні в його частині почались навчання до парада на день незалежності України, та вони знали що будуть навчання на парад.
І Артема вибрали як в самому початку ряда після головного роти, та заступника. Артем дуже хотів там бути, тому він робив все що казали йому робити, і Артем робив.
На початку серпня вони були готові на 70%. Вони кожен день тренерувались, та навчались, і ось почався той момент. 24 серпня, їх відвозять в Київ, та там коло Хрещатика.
Артем вмів добре стріляти, та він був з ак-74, дубинка та пистолет. Там були всі, Американці, Великобританці, Поляки, та інші, Артем розмовляв Англійською погано, та не розумів їх.
Але вийшов на сцену Володимир Зеленський, та почався парад. Настала черга їздити машинам, вони їхали хвилин 20, потім пішов Артем зі своєю ротою. Артем дуже хвилювався, але він не подавав вигляду.
Його батьки на той час дивились парад, і бачили свого сина, вони були дуже раді що їх син виступає на параді. Батьки гордяться своїм сином.
Артем теж знав що батьки будуть дивиться парад, тому що він їх попередив що він буде виступати на параді. За ними пішли Поляки, потім Велико Британці, і інші, там було дуже багато озброєння.
Артем на той момент дуже гордився собою, та своїми побратимами. Він хотів вбити всіх москалів які прийшли на нашу землю, але у Артем не міг цього зробити.
Переглянути вкладення
Після того як вони пройшли 1 годину, вони стали та чекали всіх. Настав момент коли пролітала "Мрія", і він підняв голову, і побачив її, ту саму, свою мрію.
Він завжди хотів її побачити, і його мрія здійснилася. У нього була дуже велика гордість за неньку Україну. Після параду вони поїхали в ВЧ, коли вони приїхали в ВЧ, там їх вітали його побратими.
Цей день уйде в голову як і своє 19-річчя. Після цього їм дали відпустку на 2 дня, і могли нічого не робити, але Артему сподобалась його побратимка, її звали Олеся.
Це була любов з першого погляду, і Артем поняв що треба щось робити вже зараз, і тут спрацював його недолік. Він не чекав, він підійшов і спитав її "Я Артем, ти мені сподобалась, я тебе запрошую на побачення."
Переглянути вкладення
І Леся була дуже здивована, та погодилась. На наступний день вони зустрілися в тихому місці, за казармою. І вони поспілкувалися, з'ясовалося Лесі 20 років, вона важе 57 кілограм, і 37 розмір ноги.
А ось вона з'ясовала що Артем любе зелений колір, йому 18, 42 розмір ноги, і важе 69 кілограмм, ще з'ясовується що у них обидва каштановий колір волосся. І він запропонував їй відмитити свадьбу, на що вона погодилась, але треба ще більше дізнатись про друг друга.
І так йшли дні за днями, неділі за неділями, поки вони не одружились. Це сталося 04.07.2020, Артем готувався по максимальному, і настав самий час.
Священник: - Артем, ви готові взяти у дружини Олесю?
Артем: - Так!
Священник: - Олеся, ви готові взяти у мужа Артема?
Олеся: - Так!
Священник: Вітаю, тепер ви можете поцілуватися.
Слова автора: - Олеся з Артемом поцілувались, та були дуже раді.
Потім вони обмінялись кільцями, та Артем виніс Олесю на руках з Церкви.
Олеся була дуже рада що це сталося, вона не вірила своїм очам що це сталося.
В вечері вони як і всі інші робили всі справи молодят...
Після того на наступний день вони поїхали до ВЧ, де там вже їх привітали, і вони почали далі служити. Так йшли місяці.
Глава 4 Сьогодення
Після початку повномасштабного вторгнення .осійської федерації на нашу землю, Артем пішов обороняти її, та був під Харковом, і обороняв Харків всими зусиллями, він на вигляд постарішав на років 10, а то і 20.
Артем пішов по стопам батька, і зараз захищає Україну від геноциду і насильства. Його підвисив Володимир Зеленський та вручив грамоту з премією за бої за Харківщину.
Артем герой України до кінця його днів... А зараз Артем під Донецьком, й бореться за Україну. Його дружина захищає Україну під Києвом, і кожен день розмовляє з Артемом.
Він не думав що так все обернеться, і що його таке буде чекати, але це вже зараз наші реалії.
Переглянути вкладення
Артем гірко вспоминає дитячі роки, як він з татом кожен день гуляв, як вони їздили в Крим на море, в Одесу, Бердянськ, Очаков, Кирилівку, він пам'ятає як він був з бабусею.
Але зараз у нього в житті все добре, крім .осії, і він помститься за кожну українську душу, казав він....
