Дитинство
Ростислав народився в Україні, в місті Харків у 2000 році. Через те, що його батько любив Україну, але сам був родом з Грузії, він дав своєму синові українське ім'я. У дитинстві Ростислав любив погуляти, але через те, що його батьки були досить суворими до нього і приділяли багато часу на його освіту та фізичний розвиток, він гуляв рідко. Батько віддав його на бойове самбо у 7 років, де Ростислав тренувався до свого 18-річчя. Мати була досить освіченою жінкою і тому саме вона займалася освітою Ростика, з самого дитинства він вчив іноземну мову і читав освітні книги, найбільше йому подобалася читати про психологію і політику.
Підлітковий період
Ростислав старанно займався в дитинстві у старшій школі йому було досить легко вчитися і тому він був постійним улюбленцем вчителів. Після закінчення школи він вступив до Національної Академії Внутрішніх Справ України. У період навчання в університеті Ростик перестав приділяти багато часу освіті, він став знайомитися зі своїми однолітками, завдяки чому придбав багато друзів, він був душею компанії, його всі любили та поважали, вони знали, що Ростислав завжди готовий допомогти у важкій ситуації. На той момент хлопець не думав про своє майбутнє і тому проживав кожен свій день як карта ляже.
Доросле життя
Ростислав закінчив університет досить легко, хоч він і не приділяв багато часу освіті. Після закінчення університету батько Ростика наполягав на тому, щоб той пішов до армії. Служив він у місті Харків, потрапив до Внутрішніх Військ. Життя в армії для Ростика було легким, якщо його починала пресувати "діди" він міг спокійно постояти за себе і за друзів з якими він встиг там познайомитися. Рік для нього пролетів досить швидко, марширування, побудови та спілкування з друзями зробили цей рік максимально веселим для нього. Після приїзду до рідного міста він спілкувався зі своїми друзями та рідними, які поки він був в армії влаштувалися на хорошу роботу. Хтось уже встиг одружитися, хтось відкрив свій бізнес, загалом вся його компанія досягла успіху в житті. Оскільки Ростислав був досить енергійною людиною, він не міг постійно сидіти на одному місці, йому набридла його рутинна робота. Вже через пів року він почав думати як продовжувати своє існування, і не померти від нудьги. Він зв'язався зі своїми друзями, які мали бізнеси, і запропонував їм відкрити охоронне агентство, ось тільки звернувся він не до тих друзів. Ростислав та його новий партнер відкрили своє охоронне агентство, йому подобалося укладати великі угоди, іноді він навіть сам виїжджав на виклики. Він так захопився своєю справою, що не помітив як його партнер потихеньку почав усувати його від основних справ компанії та в результаті через свою довіру до нього підписав не ті документи. В документах які підписав Ростислав було сказано, що Ростислав Калашник перестає бути співвласником компанії та втрачає всі акції. Коли Ростик зрозумів, що він зробив і як з ним вчинив його друг, він втратив будь-яку довіру до людей, перестав спілкуватися з усіма друзями та пішов у запій. Так він провів 4 місяці, ніхто не міг витягнути його, доки з Грузії не приїхав його старший брат на прохання батьків. Вони просили, щоб Давід витягнув свого брата з цієї ями оскільки з дитинства Ростислав поважав і слухав свого брата, він би точно зміг йому допомогти. Давід поговоривши з Ростиком повернув його до ладу, запропонувавши почати все з чистого аркуша і поїхати з ним до Грузії. Але осад від підступного вчинку його партнера залишився, через це він відмовився від даної пропозиції.
Наш час
Через деякий час, Ростислав зустрів свого армійського товариша, у якого батько займав керуючу посаду в Міністерстві Юстиції України, оскільки Ростик дуже допомагав по службі своєму знайомому, та мав юридичну освіту, знайомий вирішив допомогти йому з роботою. Оскільки Ростислав не дуже був ознайомлений з цією сферою, його влаштували у Виправну Колонію №43 м.Харків. У Ростислава з'явилися нові зв'язки, він почав інтенсивно підійматися по кар'єрній сходинці, але водночас з цим він почав брати хабарі у в'язнів за ту чи іншу можливість порушити закон сидячи за решіткою. Осад про обман в його житті не давав відноситися до ув'язнених як до людей. Ростислав міг відлупцювати, порушити субординацію між в'язнями та наглядачами і йому за це нічого не було через великі зв'язки з батьком знайомого, який влаштував Ростика на роботу. З деяким часом начальника колонії спіймали на хабарях, та зняли з посади. Батько знайомого в подяку за допомогу його сину по службі, допоміг Ростиславу обіймати посаду начальника колонії. Тепер Ростиславу відкрилося більше можливостей отримувати гроші не тільки від звичайних ув'язнених, але і людей з волі.
Підсумки: Через те, що Ростислав втратив свій бізнес, він готовий брати хабарі та промишляти злочинні афери. Але робити йому доведеться це не часто тому, що його можуть спіймати. Ростислав досить спокійна людина, але якщо його гнівати він може образити або ще гірше, завдати шкоди здоров'ю в'язнів. Ростислав досить освічена і підвішена мовою людина, він може постояти за себе в будь-якій словесній суперечці.
Ростислав народився в Україні, в місті Харків у 2000 році. Через те, що його батько любив Україну, але сам був родом з Грузії, він дав своєму синові українське ім'я. У дитинстві Ростислав любив погуляти, але через те, що його батьки були досить суворими до нього і приділяли багато часу на його освіту та фізичний розвиток, він гуляв рідко. Батько віддав його на бойове самбо у 7 років, де Ростислав тренувався до свого 18-річчя. Мати була досить освіченою жінкою і тому саме вона займалася освітою Ростика, з самого дитинства він вчив іноземну мову і читав освітні книги, найбільше йому подобалася читати про психологію і політику.
Підлітковий період
Ростислав старанно займався в дитинстві у старшій школі йому було досить легко вчитися і тому він був постійним улюбленцем вчителів. Після закінчення школи він вступив до Національної Академії Внутрішніх Справ України. У період навчання в університеті Ростик перестав приділяти багато часу освіті, він став знайомитися зі своїми однолітками, завдяки чому придбав багато друзів, він був душею компанії, його всі любили та поважали, вони знали, що Ростислав завжди готовий допомогти у важкій ситуації. На той момент хлопець не думав про своє майбутнє і тому проживав кожен свій день як карта ляже.
Доросле життя
Ростислав закінчив університет досить легко, хоч він і не приділяв багато часу освіті. Після закінчення університету батько Ростика наполягав на тому, щоб той пішов до армії. Служив він у місті Харків, потрапив до Внутрішніх Військ. Життя в армії для Ростика було легким, якщо його починала пресувати "діди" він міг спокійно постояти за себе і за друзів з якими він встиг там познайомитися. Рік для нього пролетів досить швидко, марширування, побудови та спілкування з друзями зробили цей рік максимально веселим для нього. Після приїзду до рідного міста він спілкувався зі своїми друзями та рідними, які поки він був в армії влаштувалися на хорошу роботу. Хтось уже встиг одружитися, хтось відкрив свій бізнес, загалом вся його компанія досягла успіху в житті. Оскільки Ростислав був досить енергійною людиною, він не міг постійно сидіти на одному місці, йому набридла його рутинна робота. Вже через пів року він почав думати як продовжувати своє існування, і не померти від нудьги. Він зв'язався зі своїми друзями, які мали бізнеси, і запропонував їм відкрити охоронне агентство, ось тільки звернувся він не до тих друзів. Ростислав та його новий партнер відкрили своє охоронне агентство, йому подобалося укладати великі угоди, іноді він навіть сам виїжджав на виклики. Він так захопився своєю справою, що не помітив як його партнер потихеньку почав усувати його від основних справ компанії та в результаті через свою довіру до нього підписав не ті документи. В документах які підписав Ростислав було сказано, що Ростислав Калашник перестає бути співвласником компанії та втрачає всі акції. Коли Ростик зрозумів, що він зробив і як з ним вчинив його друг, він втратив будь-яку довіру до людей, перестав спілкуватися з усіма друзями та пішов у запій. Так він провів 4 місяці, ніхто не міг витягнути його, доки з Грузії не приїхав його старший брат на прохання батьків. Вони просили, щоб Давід витягнув свого брата з цієї ями оскільки з дитинства Ростислав поважав і слухав свого брата, він би точно зміг йому допомогти. Давід поговоривши з Ростиком повернув його до ладу, запропонувавши почати все з чистого аркуша і поїхати з ним до Грузії. Але осад від підступного вчинку його партнера залишився, через це він відмовився від даної пропозиції.
Наш час
Через деякий час, Ростислав зустрів свого армійського товариша, у якого батько займав керуючу посаду в Міністерстві Юстиції України, оскільки Ростик дуже допомагав по службі своєму знайомому, та мав юридичну освіту, знайомий вирішив допомогти йому з роботою. Оскільки Ростислав не дуже був ознайомлений з цією сферою, його влаштували у Виправну Колонію №43 м.Харків. У Ростислава з'явилися нові зв'язки, він почав інтенсивно підійматися по кар'єрній сходинці, але водночас з цим він почав брати хабарі у в'язнів за ту чи іншу можливість порушити закон сидячи за решіткою. Осад про обман в його житті не давав відноситися до ув'язнених як до людей. Ростислав міг відлупцювати, порушити субординацію між в'язнями та наглядачами і йому за це нічого не було через великі зв'язки з батьком знайомого, який влаштував Ростика на роботу. З деяким часом начальника колонії спіймали на хабарях, та зняли з посади. Батько знайомого в подяку за допомогу його сину по службі, допоміг Ростиславу обіймати посаду начальника колонії. Тепер Ростиславу відкрилося більше можливостей отримувати гроші не тільки від звичайних ув'язнених, але і людей з волі.
Підсумки: Через те, що Ростислав втратив свій бізнес, він готовий брати хабарі та промишляти злочинні афери. Але робити йому доведеться це не часто тому, що його можуть спіймати. Ростислав досить спокійна людина, але якщо його гнівати він може образити або ще гірше, завдати шкоди здоров'ю в'язнів. Ростислав досить освічена і підвішена мовою людина, він може постояти за себе в будь-якій словесній суперечці.
