Дитинство:
Серго Духович народилася 15 травня 2004 року в файному місті Київ , у сім'ї військовослужбовців. Батько Сергій і мати Катерина багато працювали, але багато приділяли уваги маленікому Сергію. Він був дуже жвавою та допитливою людиною . Найбільш улюбленими його заняттями був футбол та спорт клуб , Сергій і дня не міг прожити без цього , в хаті постійно грала музика а саме техно
У 7 років пішов у школу, йому сподобалося вчитися чомусь новому, тому проблем з навчанням у нього не було . З 1 по 5 клас нічого цікавого не відбулося , Сергій просто вчився , грав з дітьми і продовжувала відвідувати спорт. Одного разу , коли Серго пішов грати на вулицю з однолітками, діти вирішили піти гратися в закинутому будинку . Біля будинку були товсті кам'яні плити заввишки 1,80 см , дітям здалося гарною ідеєю залізти на них і перестрибувати з однієї плити на іншу , Серго був однією з тих дітей. Дітям було весело грати, він стояв на одній з кам'яних плит, дивлячись униз, закривши очі на 1 секунду і в той момент відчув поштовх у спину… розплющила очі вона вже лежачи на землі, змігши піднятися, він зрозуміла що не відчуває ліву руку, Сергійко побіг додому не розуміючи що сталося і чому він не може ворушити рукою. Вдома була мама , яка заціпеніла від жаху побачивши маленького Сергійка у сльозах зі зламаною рукою, яка хиталася у різні сторони коли він робив бодай один крок. Мати Сергія одразу викликала швидку допомогу. Вже у лікарні Сергію зробили операцію , добрі лікарі кожен день піклувалися про нього , їхня доброта запам'яталася йому на все життя. З того часу найбільший страх Сергійка це висота.
Юність:
Коли Сереге було 14 років , її батьки отримали велику премію. потім Сергій і його батьки переїхали на другий район але підлятки були там такі собі вони постійно сварилися через якісь дрібниці , когось ображали , когось били , для Сергія це було потрясінням, вона ніколи не ображала своїх однокласників,а тим більше ніколи не бив , йому самому було достатньо легко образити і він розумів наскільки людям може бути це не приємно. Швидко нові однокласники почали перевіряти Сергія на міцність, то викидали портфель у смітник, то ставили підніжки, то "випадково" обливали водою , не знаючи як реагувати, Сергій просто мовчав (А потім дав такі пизди), не розуміючи чому вони так себе поводять. Він був єдиною жертвою булінгу , всім було все одно на нього та його почуття. Так день за днем його продовжували цькувати. Почався новий семестр у школі і з'явилася нова дисципліна "правознавство" , спочатку йому не здалося Серго чимось важливим і цікавим , допоки він не вирішила дізнатися трохи більше про це. Кожен день він приходила в стару шкільну бібліотеку і читав юридичну літературу все більше і більше поглиблюючи свої знання. Нарешті він зрозумів що її однокласники вчиняють протиправні дії щодо нього і вчиняли їх раніше по відношенню до інших, бо жодна людина не заслуговує такого ставлення до своєї особистості. йому прийшла в голову геніальна ідея , записувати все що роблять або говорять йому однокласники . Так наступного дня йому кривдники знову взялися за своє , давали огидні коментарі з приводу нього зовнішності, Сергія вирішив не мовчати як завжди і почав відстоювати свою гідність приводячи їм статті які вони порушили і яке покарання за це вони можуть понести , кривдники посміялися і почали погрожувати йому розправою, не знаючи що всю розмову від початку до кінця було записано. Після школи Серго пішов з цим записом у поліцію і подала позовну заяву до суду . Зібравшись у суді кривдники почали заперечувати неправомірність своїх дій , але запис зроблений Сергійом все таки довів їхню вину . Звичайно Сергій виграла суд і кривдники отримали своє покарання. З того часу він зрозуміла своє справжнє призначення, він зміг захистити свої права , чому б захищати права інших осіб , які потребують допомоги так як і він колись? Нарешті після суду все налагодилося, друзів вона знайшов ,але не у школі, а на курсах з правознавства. Закінчивши 9 клас він пішов у правовий коледж , у якому здобував професійно-технічну освіту.
Доросле життя:
Після коледжу не зупинився і закінчив "Київське національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого" з червоним дипломом. Працювати за спеціальністю не вийшло, виявилося що влаштуватися юристом дуже важко , роботи не було взагалі, всі місця були зайняті . Так і не знайшовши роботу за своєю спеціальністю , Сергій вирішив спробувати себе у військовій справі. Пройшовши медогляд і співбесіду у військоматі його прийняли на службу. Військова служба Сергія сподобалася, він кожного дня відвідував заняття з військових дисциплін , старанно вчилався і відвідував тренування. Найбільше за всі інші дисципліни йому сподобалася тактична медицина. Тому після звільнення за власним бажанням з військової служби, він вдало пройшла співбесіду у лікарню Києва. Працюючи фельчиром і зрозумівши, що йому подобається ця робота, він поступав у "Київський національний медичний університет", для того щоб підвищити свою кваліфікацію. А поки він отримував кваліфікацію , то працювала фельдшером в у відділі ШМД , часто виїжджав на патрулювання і надавала людям швидку медичну допомогу , він згадувала своє дитинство, коли він зламав руку , хотів бути схожою на тих лікарів ,які колись лікували його. Сергію вдалося закінчити навчання і стати лікарем травматологом, але кидати відділ ШМД він не хотів і все одно виїжджала на патрулювання. Під час одного з таких патрулювань , він надавала медичну допомогу працівникам мерії, розговорившись з ними , він розповів що має вищу юридичну освіту ,але роботу знайти не зміг, на щастя, працівники мерії повідомили його про вакансію прокурора і вмовляли Сергія подати заявку, вона погодився не відразу, але добре обдумавши все , він все-таки вирішив подати заявку.
Сьогодення:
Кандидатів на посаду прокурора було дуже багато, але вдало пройшовши співбесіду, він зміг влаштуватися прокурором у Київі. Нарешті він досяг мети , яка була в нього з самого початку! Він дуже відповідально ставиться до своєї роботи, бо розуміє , від йього залежить доля людей "чи зможу я довести винуватість особи, яка скоїла злочин?", запитує він себе кожного разу. Окрім нової роботи в йього з'являється нове хоббі - велоспорт , після роботи , їздити по місту з вітерцем приносило йому таку насолоду, між машиною і велосипедом він завжди обирав велосипед. Але в голові у нього була тільки робота, жодної думки про своє життя , він гадав що ніколи не зможе закохатися, але коли він зустрітив Алину , його думка кардинально змінилася. Вона була така добра, ввічлива і турботлива, що він не зміг не закохатися у неї. Кожного дня вони проводили час разом, ходили у кіно , гуляли у парку , каталися на велосипедах , кожен день був сповнений романтикою . Через 6 місяців відносин, вони одружилися і живуть щасливо у своєму будинку.
Серго Духович народилася 15 травня 2004 року в файному місті Київ , у сім'ї військовослужбовців. Батько Сергій і мати Катерина багато працювали, але багато приділяли уваги маленікому Сергію. Він був дуже жвавою та допитливою людиною . Найбільш улюбленими його заняттями був футбол та спорт клуб , Сергій і дня не міг прожити без цього , в хаті постійно грала музика а саме техно
У 7 років пішов у школу, йому сподобалося вчитися чомусь новому, тому проблем з навчанням у нього не було . З 1 по 5 клас нічого цікавого не відбулося , Сергій просто вчився , грав з дітьми і продовжувала відвідувати спорт. Одного разу , коли Серго пішов грати на вулицю з однолітками, діти вирішили піти гратися в закинутому будинку . Біля будинку були товсті кам'яні плити заввишки 1,80 см , дітям здалося гарною ідеєю залізти на них і перестрибувати з однієї плити на іншу , Серго був однією з тих дітей. Дітям було весело грати, він стояв на одній з кам'яних плит, дивлячись униз, закривши очі на 1 секунду і в той момент відчув поштовх у спину… розплющила очі вона вже лежачи на землі, змігши піднятися, він зрозуміла що не відчуває ліву руку, Сергійко побіг додому не розуміючи що сталося і чому він не може ворушити рукою. Вдома була мама , яка заціпеніла від жаху побачивши маленького Сергійка у сльозах зі зламаною рукою, яка хиталася у різні сторони коли він робив бодай один крок. Мати Сергія одразу викликала швидку допомогу. Вже у лікарні Сергію зробили операцію , добрі лікарі кожен день піклувалися про нього , їхня доброта запам'яталася йому на все життя. З того часу найбільший страх Сергійка це висота.
Юність:
Коли Сереге було 14 років , її батьки отримали велику премію. потім Сергій і його батьки переїхали на другий район але підлятки були там такі собі вони постійно сварилися через якісь дрібниці , когось ображали , когось били , для Сергія це було потрясінням, вона ніколи не ображала своїх однокласників,а тим більше ніколи не бив , йому самому було достатньо легко образити і він розумів наскільки людям може бути це не приємно. Швидко нові однокласники почали перевіряти Сергія на міцність, то викидали портфель у смітник, то ставили підніжки, то "випадково" обливали водою , не знаючи як реагувати, Сергій просто мовчав (А потім дав такі пизди), не розуміючи чому вони так себе поводять. Він був єдиною жертвою булінгу , всім було все одно на нього та його почуття. Так день за днем його продовжували цькувати. Почався новий семестр у школі і з'явилася нова дисципліна "правознавство" , спочатку йому не здалося Серго чимось важливим і цікавим , допоки він не вирішила дізнатися трохи більше про це. Кожен день він приходила в стару шкільну бібліотеку і читав юридичну літературу все більше і більше поглиблюючи свої знання. Нарешті він зрозумів що її однокласники вчиняють протиправні дії щодо нього і вчиняли їх раніше по відношенню до інших, бо жодна людина не заслуговує такого ставлення до своєї особистості. йому прийшла в голову геніальна ідея , записувати все що роблять або говорять йому однокласники . Так наступного дня йому кривдники знову взялися за своє , давали огидні коментарі з приводу нього зовнішності, Сергія вирішив не мовчати як завжди і почав відстоювати свою гідність приводячи їм статті які вони порушили і яке покарання за це вони можуть понести , кривдники посміялися і почали погрожувати йому розправою, не знаючи що всю розмову від початку до кінця було записано. Після школи Серго пішов з цим записом у поліцію і подала позовну заяву до суду . Зібравшись у суді кривдники почали заперечувати неправомірність своїх дій , але запис зроблений Сергійом все таки довів їхню вину . Звичайно Сергій виграла суд і кривдники отримали своє покарання. З того часу він зрозуміла своє справжнє призначення, він зміг захистити свої права , чому б захищати права інших осіб , які потребують допомоги так як і він колись? Нарешті після суду все налагодилося, друзів вона знайшов ,але не у школі, а на курсах з правознавства. Закінчивши 9 клас він пішов у правовий коледж , у якому здобував професійно-технічну освіту.
Доросле життя:
Після коледжу не зупинився і закінчив "Київське національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого" з червоним дипломом. Працювати за спеціальністю не вийшло, виявилося що влаштуватися юристом дуже важко , роботи не було взагалі, всі місця були зайняті . Так і не знайшовши роботу за своєю спеціальністю , Сергій вирішив спробувати себе у військовій справі. Пройшовши медогляд і співбесіду у військоматі його прийняли на службу. Військова служба Сергія сподобалася, він кожного дня відвідував заняття з військових дисциплін , старанно вчилався і відвідував тренування. Найбільше за всі інші дисципліни йому сподобалася тактична медицина. Тому після звільнення за власним бажанням з військової служби, він вдало пройшла співбесіду у лікарню Києва. Працюючи фельчиром і зрозумівши, що йому подобається ця робота, він поступав у "Київський національний медичний університет", для того щоб підвищити свою кваліфікацію. А поки він отримував кваліфікацію , то працювала фельдшером в у відділі ШМД , часто виїжджав на патрулювання і надавала людям швидку медичну допомогу , він згадувала своє дитинство, коли він зламав руку , хотів бути схожою на тих лікарів ,які колись лікували його. Сергію вдалося закінчити навчання і стати лікарем травматологом, але кидати відділ ШМД він не хотів і все одно виїжджала на патрулювання. Під час одного з таких патрулювань , він надавала медичну допомогу працівникам мерії, розговорившись з ними , він розповів що має вищу юридичну освіту ,але роботу знайти не зміг, на щастя, працівники мерії повідомили його про вакансію прокурора і вмовляли Сергія подати заявку, вона погодився не відразу, але добре обдумавши все , він все-таки вирішив подати заявку.
Сьогодення:
Кандидатів на посаду прокурора було дуже багато, але вдало пройшовши співбесіду, він зміг влаштуватися прокурором у Київі. Нарешті він досяг мети , яка була в нього з самого початку! Він дуже відповідально ставиться до своєї роботи, бо розуміє , від йього залежить доля людей "чи зможу я довести винуватість особи, яка скоїла злочин?", запитує він себе кожного разу. Окрім нової роботи в йього з'являється нове хоббі - велоспорт , після роботи , їздити по місту з вітерцем приносило йому таку насолоду, між машиною і велосипедом він завжди обирав велосипед. Але в голові у нього була тільки робота, жодної думки про своє життя , він гадав що ніколи не зможе закохатися, але коли він зустрітив Алину , його думка кардинально змінилася. Вона була така добра, ввічлива і турботлива, що він не зміг не закохатися у неї. Кожного дня вони проводили час разом, ходили у кіно , гуляли у парку , каталися на велосипедах , кожен день був сповнений романтикою . Через 6 місяців відносин, вони одружилися і живуть щасливо у своєму будинку.
