Глава І: "Дитинство"
Маркіян Малюк народився третього липня тисячадевятсотдевяностопершому році в котеджному містечку поблизу Дніпра та ріс у заможній сім'ї. Його мама - Оксана, була звичайною вчителькою, яка майже все життя присвятила цій справі, а батько - Степан, був власником, відомого на той час, банку "Банк Кредит Дніпро". Змому з захалку хлопець мав хороший слух, топленням грав на гітарі. Коли Маркіяну виповнилось сім років, його відправили вчитись до школи, в якій працювала його мати, де перебувати хлопцю було не солодко, оскільки всі цькували його через те, що його мама вчителька. Через кілька тижнів після початку навчання під дверима батьківського кабінету, він підслухав розмову батьків та дізнався про проблеми свого батька з ОЗУ, під назвою "Дніпровська сатана". В цей час і зав'язалась його перша мрія бути державним службовцям, щоб протистояти бандитам. Всі роки школи хлопець старанно вчився часто його відправляли на шкільні, районні та обласні олімпіади, де завжди отримував призові місця. Закінчивши сьомий клас Маркіян вирішив поступати в військове училище і здобувати там військову освіту, проте не все було так легко, як він думав, спочатку йому треба було здати екзамени по фізичній підготовці, що йому давалось не дуже легко. Все літо хлопець старанно тренувався і добився свого. Двадцятого серпня йому прийшли результати, в яких було зазначено, що він пройшов на навчання до військового училища імені Петра-Конашевича Сагайдачного. Маркіян звичайно зрадів і тридцятого березня був вже на казармі. Перші два тижні навчання були напевно найважчі в його житті, проте згодом він звик до умов і зрадісьтю навчався в даному закладі.
Глава ІІ: "Юність, шлях до служби, мрія про перше авто"
Після двох років навчання, Маркіян гуляючи парком познайомився з тендітною та гарною дівчиною, з якою зразу зав'язалась розмова, Оля розповіла йому що вона з Дніпра. Тривалий час після знайомства хлопець гуляв з дівчиною, проте грошей на її утримання не було, а просити гроші в батька не хотілось. Тому в цей день в нього зав'язалась думка про самостійний заробіток, на літній період він встоївся працювати кур'єром, в компанію Українська Пошта, де хлопець заробляв невелику суму грошей. Це дозволяло хлопцеві робити подарунки своїй дівчині, ходити з нею в кафе. Коли розпочалось навчання в училищі, то пара розійшлась. Маркіянові важко було пережити розлуку, проте в військовому училищі він познайомився з хлопцем на ім'я Василь Трумпітр, з яким він гарно проводив час, у вихідні дні вони каталися на велосипеді, ходили на рибалку, грали футбол та баскетбол, тому вони стали найкращими друзями. Коли Маркіяну виповнилось сімнадцять років , то товариші трішки напились і поїхали купляти авто, на автобазарі нормальних авто не було. Хлопці згадали що дід Семен продає "Таврію" і вирішили її купити, але в цей же день її розбили в стовп, коли приїхала поліція, друзям довелось тікати по полях з кукурудзою, ніхто з них немав прав. Цілий рік Василь і Маркіян разом розважались, але коли їм виповнилось вісімнадцять років, то вони подались до ЗСУ.
Розділ ІІІ: "Омріяна служба в ЗСУ”
Коли Маркіянові виповнилось вісімнадцять років, він вирішив присвятити свій час та життя Збройним Силам України, поступивши на військову службу його поставили на командира другого взводу третьої роти, з своїми підопічними він пройшов довгий шлях протягом одного року вони і бігали навколо плацу, займалися фізичною підготовкою, виїжджали на спеціальні завдання по приказу полковника та генерала, також займалися стройовою підготовкою. Служба в Маркіяна йшла швидко, всього лише , за рік часу йому було видано звання старшого солдата, але далі кілька років хлопець нічим не проявлявся. Дванадцятого квітня двітисячічотирнадцятого року стало відомо про наступ свинособак на територію України, Маркіян на чолі свого взводу вирішив їхати й обороняти Батьківщину, вже за день вони дале перший бій, де загинув керівника батальйону, але хлопці змогли дати достойну відсіч противникам. Коли Маркіян повернувся в розташування військової частини, то йому було видано позачергове звання капітана Збройних Сил України, та назначено на посаду керівника батальйону . Ще рік служби проходив в штабі за постійними роздумами плану контрнаступу. Коли Маркіян Малюк отримав, ще одне звання і почав задумуватись про службу в Службі Безпеки України , хлопець зрозумів що потрібно щось змінювати в своєму житті, та й подався в іншу державну організацію.
Глава IV Шлях в СБУ: "Мрії про підвищення та жага до грошей"
Потрапивши в СБУ на звання курсант, Маркіян познайомився з чудовим генералом - Ларіком Світовим та полковником - Віктором Татарою, який був його наставником протягом усього шляху. Пан Татара зрадісьтю навчав хлопця всіх азів, які потрібні для служби. Прослуживши в СБУ три роки Маркіян Малюк отримав звання підполковника та зайняв місце зам керівника підрозділу ДБР. Десятого липня цього ж року надійшло повідомлення про можливе перевезення контрабанди з тереторії України, тому ДБР був змушений на це відреагувати, коли Малюк підїхав до кордону з іншою дежавою, і відкривши фуру побачив в ящиках речовини невідомого походження, тоді до Маркіяна підійшов Сиплий тобто водій фури з проханням відійти, де й злочинець запропонував йому великий хабар в розмірі сто тисяч доларів, підполковник звичайно не міг встояти перед такою сумою, тому погодився і відпустив фуру. Саме в цей час зав’язалась хабарницька душа Маркіяна. Після цієї спеціальної операції, підполковнику запропонували посаду керівника академії, він довго вагався, проте все ж таки погодився. Коли Маркіян приступив до обов’язків керівника, то одразу призначив свого друга на зама. Маркян Малюк і Василь Трумпітр за весь час взяли дуже багато хабарів за здачу екзаменів, атестацій. Сьомого вересня Малюку було присвоєно звання полковника Служби Безпеки України, з цього часу хлопець почав брати ще більші хабарі.
Глава V: "Сьогодення"
На даний момент на дворі п'ятнадцятого листопада двітисячідвадцятьтретього року і за спиною в Маркіяна Малюка вже не одна взятка на спеціальних операціях та іспитах. З майна в хлопця автомобіль G65 та 14 міліонів гривень на банківському рахунку. Жага до грошей не покидає хлопця!
Маркіян Малюк народився третього липня тисячадевятсотдевяностопершому році в котеджному містечку поблизу Дніпра та ріс у заможній сім'ї. Його мама - Оксана, була звичайною вчителькою, яка майже все життя присвятила цій справі, а батько - Степан, був власником, відомого на той час, банку "Банк Кредит Дніпро". Змому з захалку хлопець мав хороший слух, топленням грав на гітарі. Коли Маркіяну виповнилось сім років, його відправили вчитись до школи, в якій працювала його мати, де перебувати хлопцю було не солодко, оскільки всі цькували його через те, що його мама вчителька. Через кілька тижнів після початку навчання під дверима батьківського кабінету, він підслухав розмову батьків та дізнався про проблеми свого батька з ОЗУ, під назвою "Дніпровська сатана". В цей час і зав'язалась його перша мрія бути державним службовцям, щоб протистояти бандитам. Всі роки школи хлопець старанно вчився часто його відправляли на шкільні, районні та обласні олімпіади, де завжди отримував призові місця. Закінчивши сьомий клас Маркіян вирішив поступати в військове училище і здобувати там військову освіту, проте не все було так легко, як він думав, спочатку йому треба було здати екзамени по фізичній підготовці, що йому давалось не дуже легко. Все літо хлопець старанно тренувався і добився свого. Двадцятого серпня йому прийшли результати, в яких було зазначено, що він пройшов на навчання до військового училища імені Петра-Конашевича Сагайдачного. Маркіян звичайно зрадів і тридцятого березня був вже на казармі. Перші два тижні навчання були напевно найважчі в його житті, проте згодом він звик до умов і зрадісьтю навчався в даному закладі.
Глава ІІ: "Юність, шлях до служби, мрія про перше авто"
Після двох років навчання, Маркіян гуляючи парком познайомився з тендітною та гарною дівчиною, з якою зразу зав'язалась розмова, Оля розповіла йому що вона з Дніпра. Тривалий час після знайомства хлопець гуляв з дівчиною, проте грошей на її утримання не було, а просити гроші в батька не хотілось. Тому в цей день в нього зав'язалась думка про самостійний заробіток, на літній період він встоївся працювати кур'єром, в компанію Українська Пошта, де хлопець заробляв невелику суму грошей. Це дозволяло хлопцеві робити подарунки своїй дівчині, ходити з нею в кафе. Коли розпочалось навчання в училищі, то пара розійшлась. Маркіянові важко було пережити розлуку, проте в військовому училищі він познайомився з хлопцем на ім'я Василь Трумпітр, з яким він гарно проводив час, у вихідні дні вони каталися на велосипеді, ходили на рибалку, грали футбол та баскетбол, тому вони стали найкращими друзями. Коли Маркіяну виповнилось сімнадцять років , то товариші трішки напились і поїхали купляти авто, на автобазарі нормальних авто не було. Хлопці згадали що дід Семен продає "Таврію" і вирішили її купити, але в цей же день її розбили в стовп, коли приїхала поліція, друзям довелось тікати по полях з кукурудзою, ніхто з них немав прав. Цілий рік Василь і Маркіян разом розважались, але коли їм виповнилось вісімнадцять років, то вони подались до ЗСУ.
Розділ ІІІ: "Омріяна служба в ЗСУ”
Коли Маркіянові виповнилось вісімнадцять років, він вирішив присвятити свій час та життя Збройним Силам України, поступивши на військову службу його поставили на командира другого взводу третьої роти, з своїми підопічними він пройшов довгий шлях протягом одного року вони і бігали навколо плацу, займалися фізичною підготовкою, виїжджали на спеціальні завдання по приказу полковника та генерала, також займалися стройовою підготовкою. Служба в Маркіяна йшла швидко, всього лише , за рік часу йому було видано звання старшого солдата, але далі кілька років хлопець нічим не проявлявся. Дванадцятого квітня двітисячічотирнадцятого року стало відомо про наступ свинособак на територію України, Маркіян на чолі свого взводу вирішив їхати й обороняти Батьківщину, вже за день вони дале перший бій, де загинув керівника батальйону, але хлопці змогли дати достойну відсіч противникам. Коли Маркіян повернувся в розташування військової частини, то йому було видано позачергове звання капітана Збройних Сил України, та назначено на посаду керівника батальйону . Ще рік служби проходив в штабі за постійними роздумами плану контрнаступу. Коли Маркіян Малюк отримав, ще одне звання і почав задумуватись про службу в Службі Безпеки України , хлопець зрозумів що потрібно щось змінювати в своєму житті, та й подався в іншу державну організацію.
Глава IV Шлях в СБУ: "Мрії про підвищення та жага до грошей"
Потрапивши в СБУ на звання курсант, Маркіян познайомився з чудовим генералом - Ларіком Світовим та полковником - Віктором Татарою, який був його наставником протягом усього шляху. Пан Татара зрадісьтю навчав хлопця всіх азів, які потрібні для служби. Прослуживши в СБУ три роки Маркіян Малюк отримав звання підполковника та зайняв місце зам керівника підрозділу ДБР. Десятого липня цього ж року надійшло повідомлення про можливе перевезення контрабанди з тереторії України, тому ДБР був змушений на це відреагувати, коли Малюк підїхав до кордону з іншою дежавою, і відкривши фуру побачив в ящиках речовини невідомого походження, тоді до Маркіяна підійшов Сиплий тобто водій фури з проханням відійти, де й злочинець запропонував йому великий хабар в розмірі сто тисяч доларів, підполковник звичайно не міг встояти перед такою сумою, тому погодився і відпустив фуру. Саме в цей час зав’язалась хабарницька душа Маркіяна. Після цієї спеціальної операції, підполковнику запропонували посаду керівника академії, він довго вагався, проте все ж таки погодився. Коли Маркіян приступив до обов’язків керівника, то одразу призначив свого друга на зама. Маркян Малюк і Василь Трумпітр за весь час взяли дуже багато хабарів за здачу екзаменів, атестацій. Сьомого вересня Малюку було присвоєно звання полковника Служби Безпеки України, з цього часу хлопець почав брати ще більші хабарі.
Глава V: "Сьогодення"
На даний момент на дворі п'ятнадцятого листопада двітисячідвадцятьтретього року і за спиною в Маркіяна Малюка вже не одна взятка на спеціальних операціях та іспитах. З майна в хлопця автомобіль G65 та 14 міліонів гривень на банківському рахунку. Жага до грошей не покидає хлопця!
