Глава 1. Народження та дитинство
06.09.2000 року в харківській міській лікарні народився Смішний Володимир Володимирович. Він був здоровою і красивою дитиною, яку радісно зустріли його батьки. Його тато, Володимир, був відомим адвокатом, який мав успіх у своїй професії. Його мама, Тетяна, була лікарем, яка працювала у тій самій лікарні, де народився її син.
Володимир виростав як звичайна дитина, яка любила гратися з іграшками, бігати з друзями, дивитися мультфільми. Вова був енергійною і життєрадісною дитиною, але він також виявляв великий інтерес до навчання. Вже у 4 роки він вмів читати і запам'ятовував книги, які йому подобалися. Батьки часто помічали, що він звертав увагу на дрібниці, які залишалися непоміченими для інших.
Хлопчик, також, виділявся, серед своїх одноліток, тим, що навчився швидко рахувати, додавати та віднімати.
Глава 2. Початкова та старша школа
Шеестирічний Володя йде до школи разом зі своїми однокласниками на урочистий перший дзвоник. У школі він знаходить собі багато нових друзів, з якими грається і навчається. Володимир з дитинства був добрим і справедливим, тому він записався на секцію карате, щоб навчитися захищати себе і інших. Чотири роки пролетіли швидко, і настав час прощатися з початковою школою. Володимир був сумний, бо він полюбив своїх вчителів і товаришів, але він також був радий, бо він знав, що його чекають нові виклики і можливості.
Глава 2.1. Перша бійка
Коли Володимиру було 14, він вперше побився з однокласником. Причиною бійки було те, що однокласник ображав і дратував його подругу. Володимир не міг терпіти цього і вирішив постояти за неї. Він підійшов до однокласника і сказав йому, щоб він перестав. Але однокласник не послухав і вдарив Володимира в обличчя. Володимир почув дзвін у вухах і щось зламалося в ньому. Він відчув сильну злість і бажання відплатити. Він кинувся на однокласника і почав бити його безжально. Через кілька хвилин однокласник лежав на підлозі без свідомості, а Володимир сидів на ньому і готувався завдати останнього удару. Він почув хрускіт кісток і зрозумів, що він зламав йому щелепу. Це була його перша і остання бійка в школі.
Глава 3. Доросле життя
Володимир закінчує школу з відзнакою, коли йому 17 років, і вступає на навчання до ЗСУ у місті Харків. Там він знайомиться з Тарасом, з яким швидко знаходить спільну мову. Вони стають нерозлучними друзями і колегами. Вони разом працюють військовослужбовцями, виконуючи небезпечні і відповідальні завдання. Вони також разом підвищують свою кваліфікацію, вивчаючи нові технології та методи у сфері ЗСУ.
Глава 4. Трагічна ситуація та кримінальний світ
Пройшло 3 роки. Володимир і Тарас досягли звання майорів ЗСУ. Володимир мав все, що міг бажати - друзів, кар’єру, славу, кохану жінку. Все було чудово, поки не настав день “Х”. Цей день не відрізнявся від інших, поки Володимиру і Тарасу не доручили важливу місію - прорватися до облоги ворожого міста і звільнити заручників. Двоє друзів очолили групу військових, які вирушили на місце. Місто було у руках ворога, який вів вогонь з усіх боків. Військові пробилися до центру міста, де були утримувані заручники. Тарас почув дитячий плач який линув з будинків, він швидко побіг на звук. Через декілька миттєвостей, військовий наблизився до дверей і побачив, що всередині кімнати, серед руїн, знаходилася дівчинка 8 років. Тарас ризикнув своїм життям і увірвався до будинку, щоб врятувати дитину. Він дістав дівчинку, та вирушив до дверей, це був їх єдиний шанс на порятунок, але доля була не на їхній стороні. Тарасу, по рації, повідомили про замінування поверху. Він швидко кинув дівчинку у руки Володимира, але сам не встиг втекти, і будинок вилетів у повітря… Після цього дня Володимир потрапив у глибоку депресію. Він взяв відпустку на роботі, цілими днями сидів удома і не знав, що йому робити далі. Він зовсім змінився, став дуже агресивним і холоднокровним, через що втратив свою жінку.
Півроку він боровся зі своїм станом, і нарешті подолав депресію і повернувся на роботу, але це вже був не той Володимир, що раніше, з життєрадісного і товариського хлопця, він став агресивним, замкнутим у собі, холоднокровним, на той час вже полковником… І ось минув рік після смерті Тараса, за цей час Володимир познайомився з преступними угрупованнями, що діяли у Полтаві, на цьому почалася його злочинна кар’єра…
Глава 5. Кримінальний світ та нове життя
Пройшло 5 років…
Володимир перевівся до НПУ міста Дніпра та мав звання підполковник.
Після знайомства з приступним угрупованням відновив свою стару пристрасть до вбивства, яку він відчував у школі. Його життя стало повністю залежним від кримінального світу. За день він був підполковником і рятував людей, а за ніч він був членом угруповання, яка вбивала їх. Він насолоджувався таким життям, поки не настав той раз…