Дитинство
Юрій народився 17.08.2001 року в славетному місті Суми. З дитинства був щирим украхнцем. Виріс в звичайній не багатій сім'ї, мали невелику хату за містом.Батько був справжнім козаком, вчив маленького Юрій як треба поводитися зі зброєю. Мати була звичайною домогосподаркою. Проблеми почалися ще з дитинства, по сусідству жила сім'я циган та росіян які постійно ображали родину Юрія через те що вони розмовляли українською мовою та були українцями. Але маленький Юрій був дуже добрий, і завжди все вибачав. Коли син сусідів впав в яму, то саме Юрій перший стрибнув за ним, хоч і сам був увесь в синцях але допоміг росіянові.
"Чого мене в України ображають за те що я українець? Хіба так повинно бути? Я обов'язково їм помщу"
Підлітковий вік
Вчився Юрій дуже добре, був відминником який йшов на золоту медаль, особливо полюбляв історію рідного краю.Кожен раз маленький хлопчик намагався стати краще, за для того щоб справедливість перемогла, щоб українців більше не притисняли на їх рідній землі. Юрій знову ображали через те що він був українцем. Його лють до людей іншої національності зростала разом з ним. У листопаді 2013 року, ще малий по віку але вже дорослий по розуму Юрій побачив по телевізору революцію гідності у Києві, зібрав сумку і не сказавши батькам купив квиток на гроші які мав і вирушив до Києва. Приймав активну участь у революціїї, загортовував свій дух у боях за незалежність України, йшов у перших рядах з гаслами "Воля або смерть" та "Українська нація понад усе". 14 річний Юрій за свою сміливість став дуже популярним серед активістів та зайняв посаду командира відділення "Правого сектора". Він вів в бій своїх хлопців кожен раз здобувая перемогу та отримаючи все більше слави. В одному із запеклих боїв отримав поранення та був направленний до шпиталю.
Студентство
Пройшовши реабілітацію, Юрій вирішив залишитися у Сумах, але не встиг він відійти від подій на майдані як у квітні 2014 року почалась російсько-українська війна. Юрій приймає рішення боронити свою державу. Для цього Юрій вирішив повернутися додому щоб побачити рідних та вирушити на фронт. Підїхавши до Сум, Юрій бачить рідні краєвиди, насолоджується річкою Сумкою,прийшовши на свою рідну вулицю Юрій бачить тільки спалену хату... Одразу він почав бігати по сусідах та дізнаватися що трапилось, одна стара жінка розповіла йому що сім'я росіян спалила хату Юрія коли почалась війна. Юрій вже не бачив нічого, його очі були повністю залити люттю, знайшовши під завалами схованку з батьковими шаблями, Юрій в ночи проліз через паркан сусідей, та кожного члена родини росіян, без жалю та страху він рубав їх наче різав моркву чи огірки на салат. Коли він втік з місця злочину і прийшов в себе, він не міг повірити в те що зробив, це точно був не він, наче його підмінили...
"Це точно був не я, я не міг цього зробити, і в той момент я почув голос у голові який казав: "міг, це був ти, випусти мене назовні, давай покажемо всім нашу силу"
Доросле життя
Після подій 2014 році, Юрій втік на донбас, знайшовши зброю з вбитого росіянина, він приєднався до хлопців з батальйону "Азов" і до 2018 провоював з ними, мав великий бойвий досвід. Одного разу під час бою друга особистісь взяла верх, він встав в повний зріст та почав стріляти і йти в бік ворога, його побратим підбіг до нього на в цей зайкрив собою від кулі снайпера, побратим не вижив.. Під час штурму друга особистість Юрія не раз виходила назовні, та він без жалю вбивав своїх ворогів.
Після поранення він вирішив приєднатися до лав Національної Поліції України (далі НПУ) у місті Київ. Але довго в рядових залишатися він не хотів, дізнавшись що за гроші можна купити посаду та звання, Юрій став спочатку командиром відділення потім заступником командира взводу, далі командиром взвода і в 20 роки зайняв посаду керівника КОРДу та звання підполковника НПУ. Усі були раді тому що Юрій був дуже гарним співробітником який завжди допомогав усім. Зайнявши таку високу посаду Юрій дізнався про всі схеми НПУ, його голос в голові почав лунати все частіше, кожен раз при затримці злочінця він чув щось накшталт "відпусти його за гроші", або коли проходив повз КПЗ він чув "візьми хабар та відпусти його" якийсь час Юрія вдавалось триматися, але в один день він взяв перший хабар, не велика сума, відпустив людину яка виїхала на зустрічну смугу, але це був початок неминуючого. Юрій почав брати все більші хабарі, почав відпускати злочінців. Але працював він добре, був підвищенний до звання полковник, де в нього ще більш розв'язувалися руки. Юрій для своїх років був дуже розумний, також він був дуже хитрим, був людиною яка пройшла війну, втратила родину, та втратила багато побратимів. Коли генерал пішов на пенсію, Юрій вирішив зайняти його посаду, але МВС обрали іншого кандидата, друга Юрія. Юрій був радий за друга але його друга особистісь вирішила інакше. Зібравши все необхідне в темну ніч Юрія викрав нового генерала, вивіз його в інше місто де без жалю вбив та заховав тіло свого друга. Користуючись положенням видалив всі записи з камер спостереження де його було помітно, а також зробив собі алібі, тому Юрій ніхто не підозрював.
Користуючись положенням Юрія вдалося відкрити підпільне казино, а також він постійно крав гроші з бюджету який виділявся на НПУ. Одного разу під час набору до його кабінету зайшов новий співробітник, це був той циган який ображав його в дитинстві, легким рухом руки Юрій вихватив ніж який лежав у його тумбі, і кинув в новенького, але через те що підполковник встиг сбити руку Юрій то Юрій не попав, переляканний циган звільнинвся та написав заяву на до СБУ, але через зв'язки все забули. Так і живе полковник поліції у щоденній боротьбі зі своєю неконтральованною агресією, беручі хабарі та не жалкуючи жодну людину, не раз зриваючись на побратимів.
Юрій народився 17.08.2001 року в славетному місті Суми. З дитинства був щирим украхнцем. Виріс в звичайній не багатій сім'ї, мали невелику хату за містом.Батько був справжнім козаком, вчив маленького Юрій як треба поводитися зі зброєю. Мати була звичайною домогосподаркою. Проблеми почалися ще з дитинства, по сусідству жила сім'я циган та росіян які постійно ображали родину Юрія через те що вони розмовляли українською мовою та були українцями. Але маленький Юрій був дуже добрий, і завжди все вибачав. Коли син сусідів впав в яму, то саме Юрій перший стрибнув за ним, хоч і сам був увесь в синцях але допоміг росіянові.
"Чого мене в України ображають за те що я українець? Хіба так повинно бути? Я обов'язково їм помщу"
Підлітковий вік
Вчився Юрій дуже добре, був відминником який йшов на золоту медаль, особливо полюбляв історію рідного краю.Кожен раз маленький хлопчик намагався стати краще, за для того щоб справедливість перемогла, щоб українців більше не притисняли на їх рідній землі. Юрій знову ображали через те що він був українцем. Його лють до людей іншої національності зростала разом з ним. У листопаді 2013 року, ще малий по віку але вже дорослий по розуму Юрій побачив по телевізору революцію гідності у Києві, зібрав сумку і не сказавши батькам купив квиток на гроші які мав і вирушив до Києва. Приймав активну участь у революціїї, загортовував свій дух у боях за незалежність України, йшов у перших рядах з гаслами "Воля або смерть" та "Українська нація понад усе". 14 річний Юрій за свою сміливість став дуже популярним серед активістів та зайняв посаду командира відділення "Правого сектора". Він вів в бій своїх хлопців кожен раз здобувая перемогу та отримаючи все більше слави. В одному із запеклих боїв отримав поранення та був направленний до шпиталю.
Студентство
Пройшовши реабілітацію, Юрій вирішив залишитися у Сумах, але не встиг він відійти від подій на майдані як у квітні 2014 року почалась російсько-українська війна. Юрій приймає рішення боронити свою державу. Для цього Юрій вирішив повернутися додому щоб побачити рідних та вирушити на фронт. Підїхавши до Сум, Юрій бачить рідні краєвиди, насолоджується річкою Сумкою,прийшовши на свою рідну вулицю Юрій бачить тільки спалену хату... Одразу він почав бігати по сусідах та дізнаватися що трапилось, одна стара жінка розповіла йому що сім'я росіян спалила хату Юрія коли почалась війна. Юрій вже не бачив нічого, його очі були повністю залити люттю, знайшовши під завалами схованку з батьковими шаблями, Юрій в ночи проліз через паркан сусідей, та кожного члена родини росіян, без жалю та страху він рубав їх наче різав моркву чи огірки на салат. Коли він втік з місця злочину і прийшов в себе, він не міг повірити в те що зробив, це точно був не він, наче його підмінили...
"Це точно був не я, я не міг цього зробити, і в той момент я почув голос у голові який казав: "міг, це був ти, випусти мене назовні, давай покажемо всім нашу силу"
Доросле життя
Після подій 2014 році, Юрій втік на донбас, знайшовши зброю з вбитого росіянина, він приєднався до хлопців з батальйону "Азов" і до 2018 провоював з ними, мав великий бойвий досвід. Одного разу під час бою друга особистісь взяла верх, він встав в повний зріст та почав стріляти і йти в бік ворога, його побратим підбіг до нього на в цей зайкрив собою від кулі снайпера, побратим не вижив.. Під час штурму друга особистість Юрія не раз виходила назовні, та він без жалю вбивав своїх ворогів.
Після поранення він вирішив приєднатися до лав Національної Поліції України (далі НПУ) у місті Київ. Але довго в рядових залишатися він не хотів, дізнавшись що за гроші можна купити посаду та звання, Юрій став спочатку командиром відділення потім заступником командира взводу, далі командиром взвода і в 20 роки зайняв посаду керівника КОРДу та звання підполковника НПУ. Усі були раді тому що Юрій був дуже гарним співробітником який завжди допомогав усім. Зайнявши таку високу посаду Юрій дізнався про всі схеми НПУ, його голос в голові почав лунати все частіше, кожен раз при затримці злочінця він чув щось накшталт "відпусти його за гроші", або коли проходив повз КПЗ він чув "візьми хабар та відпусти його" якийсь час Юрія вдавалось триматися, але в один день він взяв перший хабар, не велика сума, відпустив людину яка виїхала на зустрічну смугу, але це був початок неминуючого. Юрій почав брати все більші хабарі, почав відпускати злочінців. Але працював він добре, був підвищенний до звання полковник, де в нього ще більш розв'язувалися руки. Юрій для своїх років був дуже розумний, також він був дуже хитрим, був людиною яка пройшла війну, втратила родину, та втратила багато побратимів. Коли генерал пішов на пенсію, Юрій вирішив зайняти його посаду, але МВС обрали іншого кандидата, друга Юрія. Юрій був радий за друга але його друга особистісь вирішила інакше. Зібравши все необхідне в темну ніч Юрія викрав нового генерала, вивіз його в інше місто де без жалю вбив та заховав тіло свого друга. Користуючись положенням видалив всі записи з камер спостереження де його було помітно, а також зробив собі алібі, тому Юрій ніхто не підозрював.
Користуючись положенням Юрія вдалося відкрити підпільне казино, а також він постійно крав гроші з бюджету який виділявся на НПУ. Одного разу під час набору до його кабінету зайшов новий співробітник, це був той циган який ображав його в дитинстві, легким рухом руки Юрій вихватив ніж який лежав у його тумбі, і кинув в новенького, але через те що підполковник встиг сбити руку Юрій то Юрій не попав, переляканний циган звільнинвся та написав заяву на до СБУ, але через зв'язки все забули. Так і живе полковник поліції у щоденній боротьбі зі своєю неконтральованною агресією, беручі хабарі та не жалкуючи жодну людину, не раз зриваючись на побратимів.
