1. Родина
Генрі Нолан - батько
Вікторія Нолан - мати
Кріс Нолан - брат
Алекс Нолан - Я
Генрі Нолан - головний у родині Ноланів. Генрі інженер, він закінчив політехнічний університет у Техасі, США, влаштувався працювати в компанію Shell, і почав працювати над будівництвом трубопроводу в Україні. Там він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. За характером досить добрий, довірливий чоловік, але іноді під дією алкоголю буває доволі запальний.
Вікторія Нолан - розумна, але працьовита жінка. Вікторія працює у страховій компанії Shell Finance, яка страхувала один із проектів у Дніпропетровській області, над яким якраз і працював Генрі... Там вони й познайомилися. За характером досить спокійна, але продумана жінка, яка має рішення на всі випадки життя.
Кріс Нолан - молодший брат у родині Ноланів. Кріс програміст, переїхав разом зі своєю дружиною до батька на батьківщину, до США, де зараз живе та працює. У Кріса є маленька дочка, Ебігейл, будинок, машина і собака. Загалом Кріс живе щасливим життям. За характером добрий, героїчний чоловік може бути як жорстким, так і досить добрим і милим.
2. Народження
Одного дня, Вікторія прийшла додому з роботи, та щось їй стало погано. Вона пішла в аптеку по тест на вагітність, повернулася додому і результат виявився позитивним. Вікторія вирішила розповісти все Генрі, і він був дуже радий, що у нього буде дитина. Термін вагітності добігав кінця, все було чудово, і одного дня Генрі й Вікторія сіли в машину, щоб поїхати на планове УЗД, поїхали, і на одному з поворотів у бічні двері машину врізається автобус ... Вікторія втратила свідомість, Генрі відразу ж викликав швидку, яка приїхала та забрала Вікторію до лікарні. У неї був струс мозку, і перелом правої руки. Дякувати Богу, з дитиною все було добре, і в них був хлопчик... Через місяць Вікторія народила прекрасну дитину, з ім'ям Алекс.
Алекс Нолан народився 08.08.1998 у місті Дніпро.
3. Дитинство
У дитинстві Алекс був дуже хворобливою дитиною, у нього були постійні сезонні алергії, проблеми із зором та інше. Але нічого з цього не забороняло йому бути звичайною, веселою дитиною. Він любив грати в хованки, в дитячі війни, та інше. Алекс пішов до школи у 6 років, він потрапив у 62-у середню школу Дніпра, де були досить спартанські умови. У класі було холодно, часто пропадало світло, а вчителі були справжніми фюрерами, на думку Алекса. Але були в тієї школи й плюси, наприклад, досить добрий клас, де майже кожен мав свою маленьку компанію друзів, з якими він спілкувався. У Алекса тоді теж була своя невелика компанія, до якої входили, його найкращий друг Михайло, Іван, і Данило. Всі разом вони були спокійною компанією, на відміну від інших. Вони не зривали уроки, не дражнили дівчаток у коридорі, вони просто займалися своїми справами, наприклад, грали у фішки, і грали на перших своїх мобільних телефонах. Але у четвертому класі Алекс отримав одну з перших своїх психологічних травм. Було звичайне ранок, Мама дала йому сніданок до школи, склала йому книги в рюкзак, і Алекс пішов до школи. Дорогою до школи була одна досить велика дорога, яку Алекс часто боявся переходити один. Але того ранку він спокійно пішов тією дорогою, і раптом з провулка виїжджає машина, і збиває Алекса. Алекс не втрачає свідомість, відчуває весь той біль. Водій машини, побачивши, що він накоїв ховається, Алекса побачили перехожі, і допомогли йому відповзти з дороги, і викликали швидку. Алекса відвезли до лікарні, куди слідом і приїхали його батьки. У Алекса був перелом лівої ноги у двох місцях, перелом променевої кістки на лівій руці, і множинні подряпини, і синці. Але Алекс був сильним і видужав, і знову пішов до школи до своїх друзів.
4. Юність
Юність, який чудовий час! Так, але Алекс так явно не думав. Все почалося з переведення в іншу школу, на вигляд нова школа була навіть кращою за стару, добрі вчителі, директор, гарний ремонт. Алекса влаштували до школи №120, у 6-А клас. Однокласники, м'яко кажучи, були не дуже. Алексу було дуже важко без своїх колишніх друзів, і він банально не міг знайти собі нових друзів тут. Але Алекс не здався, і все-таки порозумівся з парою своїх нових однокласників, і вони потоваришували. Справи з учителями теж були не дуже, вони занижували Олексу оцінки. Але були там і добрі вчителі, наприклад, вчителька Англійського Марина Анатоліївна, яка викладала Алексу до самого випуску зі школи. Так і минули 3 роки, Алекс старанно вчився, допомагав своїм друзям і заводив нових друзів. Але в житті Алекса сталося нове горе, помер дідусь Алекса, якого він дуже любив... У Алекса почалася депресія, і він на якийсь час закинув школу. В один день до Алекса прийшла його мама, і сказали "Якщо хочеш щось змінити - бери книгу, і навчайся", з того моменту Алекс і почав знову вчитися, він почав підіймати свій середній бал, і закінчив 9-й клас він із середнім балом 9. Після закінчення 9 класу, він пішов на маленьку вечірку, яку влаштовували його однокласники. Алекс не любив вечірки, але саме на тій він познайомився з Настею, дівчиною, яка була старша за Алекса приблизно на півтора року. Олексі дуже сподобалася Настя, і він вирішив почати з нею, можна сказати, зустрічатися. Алекс і Настя почали гуляти разом, ходили парками, по всяких кафе тощо. Втім, проводили майже весь свій час разом, але все це не заходило далеко. Так минуло 2 роки, і в один день, на прогулянці Настя сказала "Алекс, ми з тобою занадто різні, різниця у віці, інтересах тощо. Ми можемо лише залишитися друзями, вибач" ... Це розбило Алекса, і він довгий час не міг видужати.
5. Студентство, привіт доросле життя | Наш час
Закінчивши школу, Алекс вступив до Академії СБУ, де він почав показувати досить хороші результати з різних предметів, і з теорії, і на практиці. Але звичайно, фізичні нормативи давалися йому важко, але він не переставав виявляти ентузіазм, і вчився, вчився, і вчився. Закінчивши академію СБУ, він вступив на роботу до Харкова, де познайомився з багатьма людьми, і працює там і досі...
6. Висновок
Алекс Нолан, простий хлопець, із родичами з далеких країв. Він товариський, добрий, привітний хлопець, який живе щасливим життям, і робить все, як треба. У нього повно друзів, родичів та колег по роботі, що робить його щасливим. Сподіватимемося що в нього все вийде, і побажаємо йому удачі!
Генрі Нолан - батько
Вікторія Нолан - мати
Кріс Нолан - брат
Алекс Нолан - Я
Генрі Нолан - головний у родині Ноланів. Генрі інженер, він закінчив політехнічний університет у Техасі, США, влаштувався працювати в компанію Shell, і почав працювати над будівництвом трубопроводу в Україні. Там він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. За характером досить добрий, довірливий чоловік, але іноді під дією алкоголю буває доволі запальний.
Вікторія Нолан - розумна, але працьовита жінка. Вікторія працює у страховій компанії Shell Finance, яка страхувала один із проектів у Дніпропетровській області, над яким якраз і працював Генрі... Там вони й познайомилися. За характером досить спокійна, але продумана жінка, яка має рішення на всі випадки життя.
Кріс Нолан - молодший брат у родині Ноланів. Кріс програміст, переїхав разом зі своєю дружиною до батька на батьківщину, до США, де зараз живе та працює. У Кріса є маленька дочка, Ебігейл, будинок, машина і собака. Загалом Кріс живе щасливим життям. За характером добрий, героїчний чоловік може бути як жорстким, так і досить добрим і милим.
2. Народження
Одного дня, Вікторія прийшла додому з роботи, та щось їй стало погано. Вона пішла в аптеку по тест на вагітність, повернулася додому і результат виявився позитивним. Вікторія вирішила розповісти все Генрі, і він був дуже радий, що у нього буде дитина. Термін вагітності добігав кінця, все було чудово, і одного дня Генрі й Вікторія сіли в машину, щоб поїхати на планове УЗД, поїхали, і на одному з поворотів у бічні двері машину врізається автобус ... Вікторія втратила свідомість, Генрі відразу ж викликав швидку, яка приїхала та забрала Вікторію до лікарні. У неї був струс мозку, і перелом правої руки. Дякувати Богу, з дитиною все було добре, і в них був хлопчик... Через місяць Вікторія народила прекрасну дитину, з ім'ям Алекс.
Алекс Нолан народився 08.08.1998 у місті Дніпро.
3. Дитинство
У дитинстві Алекс був дуже хворобливою дитиною, у нього були постійні сезонні алергії, проблеми із зором та інше. Але нічого з цього не забороняло йому бути звичайною, веселою дитиною. Він любив грати в хованки, в дитячі війни, та інше. Алекс пішов до школи у 6 років, він потрапив у 62-у середню школу Дніпра, де були досить спартанські умови. У класі було холодно, часто пропадало світло, а вчителі були справжніми фюрерами, на думку Алекса. Але були в тієї школи й плюси, наприклад, досить добрий клас, де майже кожен мав свою маленьку компанію друзів, з якими він спілкувався. У Алекса тоді теж була своя невелика компанія, до якої входили, його найкращий друг Михайло, Іван, і Данило. Всі разом вони були спокійною компанією, на відміну від інших. Вони не зривали уроки, не дражнили дівчаток у коридорі, вони просто займалися своїми справами, наприклад, грали у фішки, і грали на перших своїх мобільних телефонах. Але у четвертому класі Алекс отримав одну з перших своїх психологічних травм. Було звичайне ранок, Мама дала йому сніданок до школи, склала йому книги в рюкзак, і Алекс пішов до школи. Дорогою до школи була одна досить велика дорога, яку Алекс часто боявся переходити один. Але того ранку він спокійно пішов тією дорогою, і раптом з провулка виїжджає машина, і збиває Алекса. Алекс не втрачає свідомість, відчуває весь той біль. Водій машини, побачивши, що він накоїв ховається, Алекса побачили перехожі, і допомогли йому відповзти з дороги, і викликали швидку. Алекса відвезли до лікарні, куди слідом і приїхали його батьки. У Алекса був перелом лівої ноги у двох місцях, перелом променевої кістки на лівій руці, і множинні подряпини, і синці. Але Алекс був сильним і видужав, і знову пішов до школи до своїх друзів.
4. Юність
Юність, який чудовий час! Так, але Алекс так явно не думав. Все почалося з переведення в іншу школу, на вигляд нова школа була навіть кращою за стару, добрі вчителі, директор, гарний ремонт. Алекса влаштували до школи №120, у 6-А клас. Однокласники, м'яко кажучи, були не дуже. Алексу було дуже важко без своїх колишніх друзів, і він банально не міг знайти собі нових друзів тут. Але Алекс не здався, і все-таки порозумівся з парою своїх нових однокласників, і вони потоваришували. Справи з учителями теж були не дуже, вони занижували Олексу оцінки. Але були там і добрі вчителі, наприклад, вчителька Англійського Марина Анатоліївна, яка викладала Алексу до самого випуску зі школи. Так і минули 3 роки, Алекс старанно вчився, допомагав своїм друзям і заводив нових друзів. Але в житті Алекса сталося нове горе, помер дідусь Алекса, якого він дуже любив... У Алекса почалася депресія, і він на якийсь час закинув школу. В один день до Алекса прийшла його мама, і сказали "Якщо хочеш щось змінити - бери книгу, і навчайся", з того моменту Алекс і почав знову вчитися, він почав підіймати свій середній бал, і закінчив 9-й клас він із середнім балом 9. Після закінчення 9 класу, він пішов на маленьку вечірку, яку влаштовували його однокласники. Алекс не любив вечірки, але саме на тій він познайомився з Настею, дівчиною, яка була старша за Алекса приблизно на півтора року. Олексі дуже сподобалася Настя, і він вирішив почати з нею, можна сказати, зустрічатися. Алекс і Настя почали гуляти разом, ходили парками, по всяких кафе тощо. Втім, проводили майже весь свій час разом, але все це не заходило далеко. Так минуло 2 роки, і в один день, на прогулянці Настя сказала "Алекс, ми з тобою занадто різні, різниця у віці, інтересах тощо. Ми можемо лише залишитися друзями, вибач" ... Це розбило Алекса, і він довгий час не міг видужати.
5. Студентство, привіт доросле життя | Наш час
Закінчивши школу, Алекс вступив до Академії СБУ, де він почав показувати досить хороші результати з різних предметів, і з теорії, і на практиці. Але звичайно, фізичні нормативи давалися йому важко, але він не переставав виявляти ентузіазм, і вчився, вчився, і вчився. Закінчивши академію СБУ, він вступив на роботу до Харкова, де познайомився з багатьма людьми, і працює там і досі...
6. Висновок
Алекс Нолан, простий хлопець, із родичами з далеких країв. Він товариський, добрий, привітний хлопець, який живе щасливим життям, і робить все, як треба. У нього повно друзів, родичів та колег по роботі, що робить його щасливим. Сподіватимемося що в нього все вийде, і побажаємо йому удачі!
Останнє редагування:
