Дитинство
Євген народився 19.02.2000 року, в Україні в місті Біла Церква. Сім'я вирішила переїхати до Житомира до близьких друзів. Батько Євгена ледве знайшов собі роботу з низькою зарплатою в новому місті. На той час сім'ю поселили у квартиру, яку мали його близькі друзі, але цю квартиру видали для них тимчасово. Батько почав пити алкоголь і працював механіком у звичайному автосервісі, а мати була вихователькою в місцевому дитячому садку. Зарплати ледве вистачало для нормального життя, і батьки задумались над вибором навчального закладу для Євгена, хотіли прилаштувати сина у якомога краще місце. Батько та мати знайшли ліцей, але для того, щоб вчитись потрібно було кожен місяць платити гроші. З наступного року Євгена прийняли до ліцею, але сума, яку потрібно витрачати в місяць була дуже неочікуваною для сім'ї, через що вони потрапили в борги.
Юнацтво
У шкільні роки Євгену було не зовсім легко, тому що з боку однокласників і однолітків з паралельних класів Євген піддавався вічним глузуванням і глузувань через те, що він ходив у поганому одязі, в заляпаних болотом кросівках. Через те, що він не міг виговоритись - характер почав озлоблюватись. Євген терпів до 5-го класу, але врешті-решт набридло все терпіти й він вирішив багато чого змінити у своєму житті, і він вирішив почати зі турніків на майданчику. Завзято займаючись на турніках, Євген поступово заводив нові знайомства, розвивав м'язи. До кінця 8-го класу Євген мав купу знайомих, друзів, навіть з'явилася дівчина, Анастасія. Тим часом сім'я змінила тимчасове житло на власне, батько отримав підвищення і став заступником директора, на той час справи йшли просто чудово, батько повністю віддавався своїй роботі, і навіть купив свій перший автомобіль. Мати, у свою чергу пройшла курси підвищення кваліфікації педагогів й почала працювати за професією ще краще. У сім'ї почалася біла смуга і все було чудово. Микита перейшов у старші класи. Вступив у команду з футболу. Як і багато хто в підліткові роки ходив по вечірках, вживав спиртне. З дівчиною все було серйозно, і Євген навіть вирішив зробити на повноліття Анастасії пропозицію, кохання було до труни. Але в 9-му класі на одній із вечірок Євген вирішив продемонструвати свою крутість перед дівчиною та хлопцями. Вони поспорили на гроші, що Микита не зможе залізти на дерево та злізти назад. Юнак заліз на верх дерева, але злізти назад не міг через страх висоти. Йому довелось стрибнути з високої висоти, але він приземлився невдачно, почав кричати й благав викликати швидку допомогу. Прибувши до шпиталю лікарі діагностували серйозний перелом, який позначився на кар'єрі футболіста. Дівчина, Анастасія пішла до кращого друга Євгена, сказавши при цьому, що він невдаха і почуття до нього згасли, це стало серйозним моральним ударом по Євгену і він впав у серйозну депресію. Найкраща подруга матері Євгена порадила знайомого психолога, який довго працював над моральним становищем Євгена. Дуже багато процедур пройшов цей юнак, але все ж таки осадок залишився. Через рік батько Євгена серйозно захворів, була хвороба серця, у зв'язку з цим, Євгену довелося дуже довго думати, де можна дістати грошей у будь-який спосіб. Оскільки стабільний прибуток грошей він не зміг знайти, то вирішив почати красти у інших людей гроші, щоб хоч якось допомогти своєму батьку. Перший раз він проник у будинок розбивши скло, забравши всі коштовності. Відчувши безкарність, Євген почав займатись цим на постійній основі. Мати, впавши в депресію почала вдаватися до алкоголю, закинула свою кар'єру, почала жити за соціальною допомогою. Микита вже закінчивши 11 класів вступив на юридичний факультет. Завдяки крадіжкамЄвген накопичив не погані кошти на навчання. І закінчити інститут було головним ключем для виходу з цієї ситуації.
Студентське життя
Євген відійшов від "темних справ" вступивши до інституту. В інституті він планував добре вчитися, але більшість викладачів намагались брати хабарі на сесіях. Сильно розчарувавшись у них, не залишалося виходу як давати їм те, чого вони хочуть, тому він зрозумів що немає сенсу вчитися і потрібно платити вчителям. Якось задзвонив телефон і Євгену повідомили, що його мати знаходиться в лікарні. Він розчарований, кинув усі свої справи й прямо з інституту швидко пішов до госпіталю. Лікарі госпіталю заявили про те, що вона потрапила під машину, бувши в нетверезому стані, повертаючись з магазину й сказали, що у неї зараз критичний стан та дали оцінку, що їй залишилася одна доба до смерті. Він був не на жарт стривожений тим, що залишив мати в такому стані одну, і не надав їй майже жодної допомоги. Ця ситуація його справила вдатися до старих справ і знову почати красти. Євген швидко накопичив велику суму грошей, але на останній його "вилазці" він майже не потрапив до в'язниці. Після цього він почав замислюватись о майбутньому і матері, тому дав собі обіцянку, що більше красти не буде. Вклавши дуже великих грошей на лікування матері, вона пішла на виправлення після чого виписалася. Але все-таки, вона була в жахливому стані, їй потрібно було довго реабілітуватись після госпиталю. Повернувшись за місцем навчання Євгена вирішив взяти ще один додатковий курс психології, на одному з курсів він познайомився з дівчиною, на ім'я Олена. Вони почали спілкуватися все частіше і частіше, знаходили все більше і більше спільних інтересів, у ході яких почали зустрічатися, а потім взагалі з'їхалися. За цей невеликий проміжок часу Євген був настільки впевнений у ній, що вирішив зробити їй пропозицію, під час якої вона погодилася. Вони вирішили не проводити масштабне весілля на показ, а просто розписалися. Через 4 роки Євген закінчив навчання. На випускному були присутні люди, які набирали людей у поліцейські академії, адвокатські контори тощо. Євген трохи подумавши вирішив поговорити з інструкторами та дізнатись усі подробиці, після розмови він одразу підписав усі необхідні папірці. Інструктори повідомили, що навчання триватиме чотири роки за рахунок держави. Пройшовши академію Євген отримав спеціальну довідку, в якій було завірено те, що він допущений до служби в поліції. Євгена перевели у поліцейській відділок біля його дому, давши все необхідне для вступу на службу. На початку своєї служби він боявся свого звільнення та поганого керівництва у його відділку.
