Основна інформація:
ПІБ: Влад Браун
Повних років: 30
Дата і місце народження: 8.04.2000, Черкащині
Ріст: 182 см
Вага: 86 кг
Сімейний стан: Не одружений
Дітей: Немає
Батько:
Батько: Браун Володимир . Народився 15.06.1965 в місті на Черкащині.
Чоловік має спортивну статуру.
Приємна зовнішність: зелені очі, коротке волосся, брюнет.
Повних років: 55
Ріст: 174 см
Вага: 82 кг
Мати:
Мати: Браун Лариса . Народилася 04.04.1980 в місті на Черкащині.
Жінка має гарну фігуру.
Приємна зовнішність: блакитні очі, каре, брюнетка.
Повних років: 47
Ріст: 168 см
Вага: 68 кг
ПІБ: Влад Браун
Повних років: 30
Дата і місце народження: 8.04.2000, Черкащині
Ріст: 182 см
Вага: 86 кг
Сімейний стан: Не одружений
Дітей: Немає
Батько:
Батько: Браун Володимир . Народився 15.06.1965 в місті на Черкащині.
Чоловік має спортивну статуру.
Приємна зовнішність: зелені очі, коротке волосся, брюнет.
Повних років: 55
Ріст: 174 см
Вага: 82 кг
Мати:
Мати: Браун Лариса . Народилася 04.04.1980 в місті на Черкащині.
Жінка має гарну фігуру.
Приємна зовнішність: блакитні очі, каре, брюнетка.
Повних років: 47
Ріст: 168 см
Вага: 68 кг
Дитинство:
(2000 рік)
Мене звати Влад Браун. Народився та виріс я 08.04.2000 в місті Черкаси. Я був єдиною дитиною. Мій тато працював залізничником, а мама — кухарем. Я не можу сказати, що ми були бідні, але й багатими ми теж не були. Ми жили в приватному будинку, де мали невеликий город. Зазвичай мама вирощувала овочі.
Шкільні роки:
(2006-2011 роки)
Коли мені виповнилося 6 років, я пішов в перший клас. Мене відвела моя бабуся, оскільки моя мама була в лікарні, а тато був поруч з нею. На той час я не розумів, що сталося з мамою. Після першого навчального дня мене чекав сюрприз — молодший брат.
З першого по п'ятий клас я був найкращим учнем. Життя стало краще. Два роки тому батьки відкрили невеликий продуктовий магазин, який став дуже популярним. Навіть купили маленький автомобіль — "BMW X5".
(2011 рік)
Мені виповнилося 11 років, я закінчив 5 клас. На той час я вже був дорослим, щоб усвідомити, що почалася війна. Мій тато пішов на передову в зону АТО як доброволець. Ми всі дуже хвилювалися за нього. Допомагали, як могли — відправляли гуманітарну допомогу, збирали гроші. Він говорив, що це важливо для них.
(2014 рік)
Батька повернули додому через тяжке поранення в живіт. Я навіть думав, що він загинув, але він швидко поправився і залишився з нами. Ми всі відчули полегшення.
(2018 рік)
Цього року я успішно закінчив школу та здав всі екзамени. Давно вже вирішив, куди поступати, і подав документи. Мене прийняли на бюджет. Так промайнули мої шкільні роки, ніби один день.
Студентські роки:
(2018-2019 роки) Я провів цілих 2 роки з матусею. Вона була після операції, у неї був пошкоджений мініск. Щасливо, її успішно видалили, і з мамою все було добре. Але я злякався і, замість того щоб піти навчатися, я сидів з нею. Пізніше їй стало краще, і я пішов навчатися. Поступив в Київ на юридичний факультет.
(2020-2022 роки)
В 2018 році я поступив до Києва на юридичний факультет. З легкістю закінчив перший курс, успішно здав екзамени. Одного разу, коли ми з одногрупниками йшли відзначити закінчення першого курсу в кафе, я побачив дуже гарну дівчину. Відчував страх, але нарешті підійшов до неї та запитав номер телефону, і вона його дала. Через деякий час ми почали зустрічатися. Але згодом я дізнався, що вона мені зраджує.
Влад не зміг вивчитися на Юридичне і в той час йому пропонують поїхати в Германії на Журналіста, він зрадів тай вирушив як тільки зміг.
Доросле життя:
(2022 рік) Декілька місяців тому в Україні розпочалася повномасштабна агресія. Мене відправили одного з перших захищати Київ. Ми успішно впоралися з завданням. Після півроку служби мене важко поранили, і мене відправили додому. Я став інвалідом, почав ходити на Милицях. Зараз я живу в Германії, навчаюся там на Журналіста.
2022 Рік.
Після багатьох років роботи в ЗМІ він практично вивчив усі правила, чесно та справедливо працював. Багато завів зв'язків, які в майбутньому можуть йому допомогти. У нього на роботі була ситуація, коли мати хотіла вбити свою дитину через те, що вона має синдром ****************************а. Диспетчер повідомив про цей виклик Директору і вони з напарником рушили до місця виклика. Поліція також прибула до квартири і розпочали стукати в Двері. Директор відчув нотку співчуття до дитини та вибив швидко вхідні двері квартири, зайшовши до першої кімнати він побачив мати з ножом та дитину. Знаючи про небезпеку він підійшов близько до матері та нейтралізував її шокером який лежав на всякий випадок. Цю дію мало б хто зробив, бо це небезпечно через те, що мати може зарізати свою дитину, але Генерал зробив навіть не задумуючись, проявивши свою сміливість. Багатьом друзям розказував, що він не боїться смерті, бо хоче звільнити українську землю від наркоманів.
Сьогодення.
Влад закінчив навчання в Германії на Журналіста та повернувся до України щоб знімати і доносити репортажі людям, ризикуючи своїм життям на передовій щоб зняти репортаж він розумів що це може бути його останній виїзд. Оскільки Влад хоробрий він не боїться померти і він бажає щоб Ввесь світ дізнався про його Батьківщину яка гине. На даний момент Влад підвисився на Журналіста і в нього стало більше можливостей для виїздів.
Ще Владу сподобалася дівчина ради котрої він захотів жити і повертатися додому, тепер він може в майбутньому стати Батьком!
Влад розуміє поки в Країні йде війна він вирішити нічого не-може тому він допомагає ЗСУ своїми коштами, кожного місяця Влад відправляє на Армію близько 500.000 Гривень і 90.000 залишає на проживання себе і рідних.
З повагою Влад Браун
Дата написання:19.10.2023
Останнє редагування:
