Глава перша - Дитинство.
Я народився 16 лютого 2000 року в Одесі. Мої батьки були добрі и працьовиті люди. Мою маму звали Тетяна. Вона була мед сестрою в лікарні, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Мій тато Вітя працював в НПУ Одеси, мав звання Капітана, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, я найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом. Він був колишній Генерал ЗСУ. Вже в 5 років я знав букви та ходив на бокс. Я ходив в садочок, мені там дуже подобалось. Я був найстаршим в групі. Ми любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років мене відправили в 1 клас, з першого погляду, мені не дуже сподобалась школа, але з часом я звик. Мені було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Я ходив на бокс, теніс і вивчав англійську мову. Дідусь Вова змушував мене читати книги та допомагати йому на огороді. Я не те, що не хотів допомагати, в мене на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі я зустрів нового друга. Його звали Артем. Він був ще тим пустуном. Мої успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, я став неконтрольованним та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали мене на чай, ми сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали мені більше не дружити з Віталиком. Я був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в мене з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, мені вже було 9 з половиною років. Я вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям я дуже подобався. Вони завжди могли щось мене попросити, і я обов'язково це зроблю. Також в 5 класі я знайшов нового друга. Його звали Артем, і він теж цікавився МВС. Ми були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз ми з Артемом зайшли до мене додому. Дідусь був дома та запропонував нам посидіти з ним і попити чай. Ми довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом зі мною.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як не як 9 клас, теперь треба бути дуже уважним та працьовитим. Артем і я почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Ми дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, ми з Артемом стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, ми обов'язково йшли на бокс. На той час з тенісом я взяв паузу. Мені більше подобалось набити морду на рінгу Артему, але не завжди було вдачно, морду набивав мені він. Вот таке життя в мене було. Закінчився успішно 9 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Я всю неділю думав, як поступити, я хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батькі хотіли, щоб я продовжив навчання, але не хотіли мною сильно керувати. Я все ж таки вибрав залишитись. Артем також вибрав цей варіант. Для мене 2 роки пролетіли дуже швидко. Я нарешті отримав червоний диплом з Артемом. Ми були дуже раді. Ми відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава п'ята - Інститут.
З червоним дипломом ми з Артемом без проблем вступили в національний университет внутрішніх справ. Але він був в Харькові. Ми попрощалися з батьками та поїхали в нове життя. Приїхавши, ми змогли зняти маленьку квартиру. Після розвантаження потрібних речей, ми пішли оглянути територію. Знайшовши інститут, ми одразу зайшли привітатись та зрозуміти подальші дії. Нам розказали все потрібне. Літо пройшло дуже швидко. Ми з Артемом зовсім не сумували. Нам треба було вчити багато речей та були деякі проблеми з квартирою. Почалось навчання... Було дуже складно, але ми трималися. Після інституту, ми продовжували ходити на бокс, і вже після боксу робили уроки. Всього ми маємо 6 курсів(6років) навчання. Багато хто не справлявся, їх чекало відчислення. Все було гарно поки ми не помітили одну дуже красиву дівчину. Її звали Домініка. Я і Артем закохались. Ніхто з нас не хотів руйнувати стосунки та витрачати час на дівчат. Ми продовжували вчитися. в останні часи я почав помічати, що Артем приходить додому піздно. Він казав, що ходить в бібліотеку. Я спробував прослідити за ним, та побачив, як він гуляє з той дівчинкой. Я був дуже засмучений. Я не міг зрозуміти, як Артем зміг порушити наш договір, не чіпати Домініку. Після цього ми з Артемом не розмовляли ні в школі, ні дома. Він нічого не розумів, але одного разу все ж таки почали розмову. Ми зробили бійку прям в універі. Вчителя зная, як гарно ми навчаємось, дали нам попередження, в такому інституті категорично не можна так робити. Домініка з Артемом не дуже гарно спілкувались після цього інциденту. Дівчинці не подобається, коли хтось порушує договір. Я з Артемом нормально так і не поговорив. Пройшло вже 4 курса. Артем зрозумівши свою помилку, нарешті захотів поговорити. Ми знову друзі, на цей раз ніяких проблем точно не буде. Останній курс був найскладнішим. Я з Артемом подолав дуже багато всього. Наша ціль була вступити в НПУ.
Глава шоста - Несподівана новина, важке життя військовослужбовця.
Тепер батьки допомагати нам не будуть, треба становитися самостійніше. Я почав подавати з Артемом заявку на вступ до НПУ. Нам постукали у двері. Я її відкрив, мені передали 2 листівки. Відкривши їх, я побачив повістку до ЗСУ. Це було несподівано... Я поїхав до ЗСУ, мене переглянули і винесли вердикт, я підходжу. Так само сталося з Артемом. Нам дали неділю на те, щоб підготуватись. Ми зібрали потрібні речі та відправились служити Україні. Ми приїхали до військомату Харькова, вже там сіли в автобус и доїхали до бази. Нам видали форму с посвідченням Рекрута та розказали все необхідне. Було набагато складніше, ніж в школі та інституті. Але я не здавався і продовжував йти далі. Я з Артемом не мав часу навіть поговорити. Високі ранги полюбляли грязну працю видавати Рекрутам. Нам доводилося мити туалети, стояти на вишках та вчити купу правил. Я підвищувався, і зрозумів, що ЗСУ - це моє призначення. Я захотів піти по стопам діда. Він був дуже рад, коли почув цю новину. Так і пройшло 3 роки, я підвищувався, став Лейтенантом, робив складні завдання, поки не сталося це...
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, нас зібрали і ми виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Артема ледве не вбили, постійно повертаються та виїзжають військовослужбовці. В нас не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Ми змогли захиститися від наступного нападу, але відбити Донбас так і не змогли. Кожен, хто допомагав Україні був нагороджений. Мене підвищили до Майора. 2022 рік, РФ знову питається захопити Україну, йде війна, летають бомби, вже набагато страшніше, але за всі ці роки, ми стали набагато сильніше. Так і проходить моє життя в ЗСУ.
Скарга
Я народився 16 лютого 2000 року в Одесі. Мої батьки були добрі и працьовиті люди. Мою маму звали Тетяна. Вона була мед сестрою в лікарні, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Мій тато Вітя працював в НПУ Одеси, мав звання Капітана, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, я найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом. Він був колишній Генерал ЗСУ. Вже в 5 років я знав букви та ходив на бокс. Я ходив в садочок, мені там дуже подобалось. Я був найстаршим в групі. Ми любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років мене відправили в 1 клас, з першого погляду, мені не дуже сподобалась школа, але з часом я звик. Мені було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Я ходив на бокс, теніс і вивчав англійську мову. Дідусь Вова змушував мене читати книги та допомагати йому на огороді. Я не те, що не хотів допомагати, в мене на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі я зустрів нового друга. Його звали Артем. Він був ще тим пустуном. Мої успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, я став неконтрольованним та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали мене на чай, ми сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали мені більше не дружити з Віталиком. Я був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в мене з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, мені вже було 9 з половиною років. Я вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям я дуже подобався. Вони завжди могли щось мене попросити, і я обов'язково це зроблю. Також в 5 класі я знайшов нового друга. Його звали Артем, і він теж цікавився МВС. Ми були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз ми з Артемом зайшли до мене додому. Дідусь був дома та запропонував нам посидіти з ним і попити чай. Ми довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом зі мною.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як не як 9 клас, теперь треба бути дуже уважним та працьовитим. Артем і я почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Ми дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, ми з Артемом стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, ми обов'язково йшли на бокс. На той час з тенісом я взяв паузу. Мені більше подобалось набити морду на рінгу Артему, але не завжди було вдачно, морду набивав мені він. Вот таке життя в мене було. Закінчився успішно 9 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Я всю неділю думав, як поступити, я хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батькі хотіли, щоб я продовжив навчання, але не хотіли мною сильно керувати. Я все ж таки вибрав залишитись. Артем також вибрав цей варіант. Для мене 2 роки пролетіли дуже швидко. Я нарешті отримав червоний диплом з Артемом. Ми були дуже раді. Ми відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава п'ята - Інститут.
З червоним дипломом ми з Артемом без проблем вступили в національний университет внутрішніх справ. Але він був в Харькові. Ми попрощалися з батьками та поїхали в нове життя. Приїхавши, ми змогли зняти маленьку квартиру. Після розвантаження потрібних речей, ми пішли оглянути територію. Знайшовши інститут, ми одразу зайшли привітатись та зрозуміти подальші дії. Нам розказали все потрібне. Літо пройшло дуже швидко. Ми з Артемом зовсім не сумували. Нам треба було вчити багато речей та були деякі проблеми з квартирою. Почалось навчання... Було дуже складно, але ми трималися. Після інституту, ми продовжували ходити на бокс, і вже після боксу робили уроки. Всього ми маємо 6 курсів(6років) навчання. Багато хто не справлявся, їх чекало відчислення. Все було гарно поки ми не помітили одну дуже красиву дівчину. Її звали Домініка. Я і Артем закохались. Ніхто з нас не хотів руйнувати стосунки та витрачати час на дівчат. Ми продовжували вчитися. в останні часи я почав помічати, що Артем приходить додому піздно. Він казав, що ходить в бібліотеку. Я спробував прослідити за ним, та побачив, як він гуляє з той дівчинкой. Я був дуже засмучений. Я не міг зрозуміти, як Артем зміг порушити наш договір, не чіпати Домініку. Після цього ми з Артемом не розмовляли ні в школі, ні дома. Він нічого не розумів, але одного разу все ж таки почали розмову. Ми зробили бійку прям в універі. Вчителя зная, як гарно ми навчаємось, дали нам попередження, в такому інституті категорично не можна так робити. Домініка з Артемом не дуже гарно спілкувались після цього інциденту. Дівчинці не подобається, коли хтось порушує договір. Я з Артемом нормально так і не поговорив. Пройшло вже 4 курса. Артем зрозумівши свою помилку, нарешті захотів поговорити. Ми знову друзі, на цей раз ніяких проблем точно не буде. Останній курс був найскладнішим. Я з Артемом подолав дуже багато всього. Наша ціль була вступити в НПУ.
Глава шоста - Несподівана новина, важке життя військовослужбовця.
Тепер батьки допомагати нам не будуть, треба становитися самостійніше. Я почав подавати з Артемом заявку на вступ до НПУ. Нам постукали у двері. Я її відкрив, мені передали 2 листівки. Відкривши їх, я побачив повістку до ЗСУ. Це було несподівано... Я поїхав до ЗСУ, мене переглянули і винесли вердикт, я підходжу. Так само сталося з Артемом. Нам дали неділю на те, щоб підготуватись. Ми зібрали потрібні речі та відправились служити Україні. Ми приїхали до військомату Харькова, вже там сіли в автобус и доїхали до бази. Нам видали форму с посвідченням Рекрута та розказали все необхідне. Було набагато складніше, ніж в школі та інституті. Але я не здавався і продовжував йти далі. Я з Артемом не мав часу навіть поговорити. Високі ранги полюбляли грязну працю видавати Рекрутам. Нам доводилося мити туалети, стояти на вишках та вчити купу правил. Я підвищувався, і зрозумів, що ЗСУ - це моє призначення. Я захотів піти по стопам діда. Він був дуже рад, коли почув цю новину. Так і пройшло 3 роки, я підвищувався, став Лейтенантом, робив складні завдання, поки не сталося це...
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, нас зібрали і ми виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Артема ледве не вбили, постійно повертаються та виїзжають військовослужбовці. В нас не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Ми змогли захиститися від наступного нападу, але відбити Донбас так і не змогли. Кожен, хто допомагав Україні був нагороджений. Мене підвищили до Майора. 2022 рік, РФ знову питається захопити Україну, йде війна, летають бомби, вже набагато страшніше, але за всі ці роки, ми стали набагато сильніше. Так і проходить моє життя в ЗСУ.
Скарга
