Дитинство Романа:
Роман Руднік народився 19 травня 2005 року в місті Луцьк Волинської області. Сім'я його була з не найбагатших. Роману треба було шукати роботу, де можна було нагодувати сім'ю та заробити гроші на хліб. Після чого Романові було 14 років в його в житті появилась сестричка Мирослава, він її дуже любив і завжди з нею грав та захищав. Роман був дуже радий бо в нього не було ні братика, ні сестрички. Роман з дитинства дуже мріяв попасти в СБУ (Службу Безпеки України), а також йому дуже подобалось грати в волейбол, але вибір все-таки впав на Службу Безпеки України. Йому батьки сказали що в майбутньому він своєї мети доб'ється і мрія його збудеться. Особу зовнішність та характер він не мав, але в віці 14 років він зустрів своє перше кохання, але через відсутність досвіду та сміливості в нього не вийшло з нею романтичних відносини. Він не мав ні друзів ні близьких знайомих. Роман був у самоті, до того ж його батько дуже багато пив горілки через провал бізнесу, навіть доходило до того, що Роману доводилось захищати свою сестру та матір і в один день йому довелось вбити свого батька… Звісно ж суд не визнав його виним, але на жаль грошей майже не було, хоча він продовжував жити своїм життям.
Юнацьке Життя Романа:
Після подій вище описаних, Роман почав шукати прибуток для родини. В університет його не брали, бо у родини попросту не було грошей, щоб оплачувати навчання, тому він був відправлений в армію, але перед цим, Роман оформив всі необхідні документи, а саме: медичну книгу, трудову книгу, паспорт та пішов у Збройні Сили України . Там Роман вже покращив свою харизму та став душою компанії і завжди розказував дуже смішні жарти та історії з життя. Завдяки дружньому колективу він зміг забути ту страшну подію з минулого, я навіть пам’ятаю, як він казав, що часом його мучає совість, але потім він зміг це забути. Завдяки своїй харизмі, Роман зміг познайомитися з такими людьми, як - Нікіта Краснощокий, Райан Гослінг які допомагали йому в службі та помогли йому здобути військовий квиток. Після чого, як, Роман їхавши з Військової частини після дуже складної служби стикнувся з Станіславом Острозьким , після чого вони стали дуже добрими та хорошими друзями, вони не один вечір проводили в міському барі. Стас теж вступив в Збройні Сили України та разом співпрацьовували в компанії. Після чого Романа поставили на вищу посаду в Збройних Силах України. Він отримував дуже не погану заробітню плату та виділяв ці всі кошти для сім'ї, бо, як він казав, сім’я – це саме дороге, що в нього є. Він не похильно захищав свою батьківщину від ворогів та служив не один рік, йому справді дуже подобалась ця робота, бо маленький Роман не раз бачив, як в різних фільмах працюють ці структури, а тепер він сам є частиною цієї структури. В роки великої війни, він приймав активну участь в боях за Київ, був двічі поранений, але все одно повертався на фронт. Завдяки своєму досвіду та розуму, зміг вивести свій батальйон з оточення. Нагороджений медаллю «Герой України».
Перехід Романа в Службу Безпеки України:
Після війни, Роман став на Керівну посаду підрозділу та активно займався рекрутами, йому дуже подобалось навчати людей. Одного разу він приїхав на базу в місті Дніпро, та в якийсь неминучий день до нього приїхав сам Генерал СБУ м. Дніпра Ларік Світов (який потім став його вчителем) на агітацію та запропонував працювати в Службі Безпеки України. Роман дуже сильно зрадів, адже це був його шанс та мрія потрапити в СБУ. Він підписав контракт та офіційно перейшов в СБУ. Також за ним прийшов Райан Гослінг, Станіслав Острозький та Нікіта Краснощокий та він був дуже радий цьому. Після чого, він сумлінно працював та очолював посаду Керівника Академії. Після чого, він познайомився з такими людьми, як Віктор Татара , Сергій Корабель, Маркіян Шумин, Олег Фольц . Він не похильно захищав своє місце в СБУ, працює вже досить довго, але в один день Генерал каже що весь особистий склад СБУ м. Дніпра переводиться на нове місце в новій мисцевості а саме Східній Україні, для нього це був шок. Після чого Роман переїхав в Східну Україну та виконував там дуже гарно свою роботу та мав дуже солідні навички по роботі СБУ. Після чого він став агентом Державного Бюро Розслідувань та разом зі своїм керівником – Віктором Татарою займалися самими тяжкими розслідуваннями, які були на той момент і завдяки своїй працелюбності та наполеглевості, ДБР вийшло на новий рівень професійної роботи і не раз отримувало солідні премії від мерії і особисту подяку від пані мера.Доросле життя Романа, робота в СБУ:
Після чого Роман був в підрозділі довгий час, допомагав новачкам , також проводив лекції, тренування, давав премії співробітникам за хорошу роботу. Після того, як Роман став працівником СБУ, в нього з’явилося багато ворогів, навіть в кримінальному світі була оголошена нагорода за його голову, але все одно, він показував свою роботу та хто він такий є. Вже після кількох місяців тяжкої роботи, Ларік прийняв рішення піти з посади Генерала СБУ м. Дніпра(Східна Україна). Після цих подій Роман пішов з посади, та почав шукати нову роботу щоби заробляти гроші . Роман переїхав на Західну Україну там де були його найкращі друзі та вступив до лав СБУ м. Харків.А Ларік не раз казав, що Роман – це неперевершенний агент під прикриттям, бо той прекрасно себе показував на багатьох бойових завданнях. А в один прекрасний момент, він зустрів кохання всього свого життя, почуття в них були взаємні, тому вони швидко одружилися і стали жити разом.Наш час:
Наразі,Роман перебуває в СБУ м. Харків. Генералом на даний час являється Ларік Світов. Він пишається роботою Романа та знає що з нього вийде дуже клаліфікований працівник. Роман буде пишатись сам собою та буде пробувати йти на вищі керівні посади СБУ. Він впевнений на 100% що він стане дуже якісним працівником. Так як його підтримують друзі та вірять що все у Романа вийде. Кінець розповіді, але не кінець історії…
На цьому все.
