Сонат №1
Дитинство
Рой Гінлер народився в Берліні о 2 ночі, 1979 року.
Його Батько був Морським піхотинцем військових сил США.
Мати була вчителькою Англійської у Берліні, в міській школі №12.
Рой починав зростати, його Батько був на війні в В'єтнамі, а мати максимально приділяла увагу навчанню Роя.
Вже в 3 роки Рой доволі швидко читав та займав писаниною.
Мати почала наставляти Роя проти Радіанського Союзу, пропаганда Німечини давала про себе знати.
Батько отримав поранення на війні та був змушений повернутись додому, за те, що Батько перебув на війні та воював проти радіанського союзу,
він та наша сім'я отримали доволі великі виплати в грошових вимірах.
Отримавши великі виплати Батьки вирішили переїхати до центрального району Берліну, для того щоб я міг нормально навчатись в Центральній школі та отримати добру освіту.З часом я дорослів та проходив еттапи життя, на вулицях центрального Берліну було багато підлітків,
які були налаштовані про комуністичними поглядами на життя. Але я був Ультра-Правим мені подобались ідеології Фашизму та Штрасеризму.
Я з раніх років збирав своє коло спілкування з ультра-правих та антикомуністично настроєними.
Мужнішсть-Початок Дорослого Життя
Доросле життя почалось доволі рано ще з 16 років.
Я трохи не був готовий до цього, а все тому що Батько поїхав до США, а я з Матірю лишився в Німечині, 4 роки назад розвалився Радіанський союз та я був дуже задоволений.
Пішов в Університет в Центральному Берліні та починав готуватись до вступу в Німецьку Армію
Пройшовши базову підготовку в Армії я був змушений доглядати за Матірю тому що вона сильно захворіла, так і почалось моє доросле життя.
З часом я до вчивав Українську мову, я вже був на базовому рівні та прибрав свій акцент.
Мамі ставало все гірше та гірше, кожен день вона "Виживала" а не жила.Через деякий час вона померла, мені боляче про це говорити але.....Після цих подій я відправив особистий лист Батьку, але він його не зміг отримати із-за його роботи, напевно в нього були справи по важливіше.Я почав готуватись до відправки в США, Івана я лишив в себе на квартирі, й повідомив про те що їду до США.
Через декілька днів я поїхав до США де почав обживатись в Штаті "Огайо".
Я пішов по контракту в Армію США, після 2 місяців служби та підготовки мене відправили в "Ірак" де почався ад для всіх піхотинців.
Саме в Іраці я познайомився з одним Українцем його звали Степан, він працював в СБУ але так як його країна переживала кризис він не виїжав за свою базу.
Час йшов а я нархував 200 мертвих Талібів-Терористів яких я з підтримкою Страйкеру вбив.
Війна йшла для мене до 2014 року, сема тоді мій колега та друг Степан поїхав добровольцем на війну в Україні а саме на Донбас.
Я вирішив поїхати разом з ним, тому що хотів підтримати його та його країну де планував отримати громадянство.
Дитинство
Рой Гінлер народився в Берліні о 2 ночі, 1979 року.
Його Батько був Морським піхотинцем військових сил США.
Мати була вчителькою Англійської у Берліні, в міській школі №12.
Рой починав зростати, його Батько був на війні в В'єтнамі, а мати максимально приділяла увагу навчанню Роя.
Вже в 3 роки Рой доволі швидко читав та займав писаниною.
Мати почала наставляти Роя проти Радіанського Союзу, пропаганда Німечини давала про себе знати.
Батько отримав поранення на війні та був змушений повернутись додому, за те, що Батько перебув на війні та воював проти радіанського союзу,
він та наша сім'я отримали доволі великі виплати в грошових вимірах.
Отримавши великі виплати Батьки вирішили переїхати до центрального району Берліну, для того щоб я міг нормально навчатись в Центральній школі та отримати добру освіту.З часом я дорослів та проходив еттапи життя, на вулицях центрального Берліну було багато підлітків,
які були налаштовані про комуністичними поглядами на життя. Але я був Ультра-Правим мені подобались ідеології Фашизму та Штрасеризму.
Я з раніх років збирав своє коло спілкування з ультра-правих та антикомуністично настроєними.
Сонат №2
Юнатство
Рой починав збирати людей для ультра правих мітенгів та подібного політичного життя.
Я відмовився від Німецьких стандартів як тільки мені стало 14 років,
я почав активно битись з всіма Комуняками на вулицях центрального району Берліну.
Після всіх моїх бійок Батьки вирішили поїхати до Кпенгагена на відпустку Батька та Мати.
В Копенгагені ми прекрасно видихнули також я отримав новий досвід в Морських боях від Батька.
На відпустці я багато читав та писав текстів, мені подобалась ідеологія одного однопартійця Адольфа Гітлера з Німецького Рейху.
Я прочитав книжку Адольфа Гітлера та почав цікавитись всією його діяльностью також ходив до Школи.
У Школі я почав більше відповідати та вивчати Історію та Мову, в вулицях центрального Берліну я знайшов собі нового друга.
Українця по кличці "Дрен", я розпитав його на Англійському як його звати? та подібні питання, тому що він знав тільки Англійську мову з того що я розумів.Я по просив навчити мене Українському Алфавіту та грунтовим словам.
Тому що я планував їхати до США після чого до України.
Дрен, а точніше Іван Настурний, так звали Дрена, він був вчитилем Української мови до того як не стався голодомор.
Тому він в Берліні та шукає приміщення для життя, моя сім'я мала невеличкий земельний участок на околицях центрального Берліну.
Там буде жити Іван, за те що він буде навчати мене Української Та іншим мовам слов'янського походження.
Сонат №3Юнатство
Я відмовився від Німецьких стандартів як тільки мені стало 14 років,
я почав активно битись з всіма Комуняками на вулицях центрального району Берліну.
Після всіх моїх бійок Батьки вирішили поїхати до Кпенгагена на відпустку Батька та Мати.
В Копенгагені ми прекрасно видихнули також я отримав новий досвід в Морських боях від Батька.
На відпустці я багато читав та писав текстів, мені подобалась ідеологія одного однопартійця Адольфа Гітлера з Німецького Рейху.
Я прочитав книжку Адольфа Гітлера та почав цікавитись всією його діяльностью також ходив до Школи.
У Школі я почав більше відповідати та вивчати Історію та Мову, в вулицях центрального Берліну я знайшов собі нового друга.
Українця по кличці "Дрен", я розпитав його на Англійському як його звати? та подібні питання, тому що він знав тільки Англійську мову з того що я розумів.Я по просив навчити мене Українському Алфавіту та грунтовим словам.
Тому що я планував їхати до США після чого до України.
Дрен, а точніше Іван Настурний, так звали Дрена, він був вчитилем Української мови до того як не стався голодомор.
Тому він в Берліні та шукає приміщення для життя, моя сім'я мала невеличкий земельний участок на околицях центрального Берліну.
Там буде жити Іван, за те що він буде навчати мене Української Та іншим мовам слов'янського походження.
Мужнішсть-Початок Дорослого Життя
Доросле життя почалось доволі рано ще з 16 років.
Я трохи не був готовий до цього, а все тому що Батько поїхав до США, а я з Матірю лишився в Німечині, 4 роки назад розвалився Радіанський союз та я був дуже задоволений.
Пішов в Університет в Центральному Берліні та починав готуватись до вступу в Німецьку Армію
Пройшовши базову підготовку в Армії я був змушений доглядати за Матірю тому що вона сильно захворіла, так і почалось моє доросле життя.
З часом я до вчивав Українську мову, я вже був на базовому рівні та прибрав свій акцент.
Мамі ставало все гірше та гірше, кожен день вона "Виживала" а не жила.Через деякий час вона померла, мені боляче про це говорити але.....Після цих подій я відправив особистий лист Батьку, але він його не зміг отримати із-за його роботи, напевно в нього були справи по важливіше.Я почав готуватись до відправки в США, Івана я лишив в себе на квартирі, й повідомив про те що їду до США.
Через декілька днів я поїхав до США де почав обживатись в Штаті "Огайо".
Я пішов по контракту в Армію США, після 2 місяців служби та підготовки мене відправили в "Ірак" де почався ад для всіх піхотинців.
Саме в Іраці я познайомився з одним Українцем його звали Степан, він працював в СБУ але так як його країна переживала кризис він не виїжав за свою базу.
Час йшов а я нархував 200 мертвих Талібів-Терористів яких я з підтримкою Страйкеру вбив.
Війна йшла для мене до 2014 року, сема тоді мій колега та друг Степан поїхав добровольцем на війну в Україні а саме на Донбас.
Я вирішив поїхати разом з ним, тому що хотів підтримати його та його країну де планував отримати громадянство.
Сонат №4
Війна на донбасі була тяжкіше від Іракською тому що у Російських падлюк було більше техніки та м'яса)
Нас відправили в "Дебальцово", я розумів що в країні повно корупції та був обережний для того щоб не померти.
Степана, тому ми стали меньше бачитись.
З часом під Дебальцово створювався котел, але моя група бійців змогла вийти з нього, прорвавши котел.
Я розумів, в всьому виний наш Генерал Піхоти, але після травми від вистрілу танку в нашу автівку я багато чого забув.
На війні я був до 2017 року де отримав багато нагород та звання Під полковника, після чого вийшов у відпустку.
У відпустці я знайшов багато цікавих людей та друзів, які допомогли мені купити квартирув в Центрі міста Харків, там завжди був якись "Кіпіш".
Також за час відпустки я став членом ультра-правої партії "Правий сектор", з часом я готувався до відправки на фронт тому що мої колеги з США з якими я тіісно спілкувався казали про вторгнення в Україну.
Але я цього не боявся та готувався, 2022 року 24 лютого ми вже стояли на позиціях та очікували наступу ворога на Сумщині.
Сумщину та деякі участки Харкова обороняли самі з народом, ми були готові до всього.
Після не вдалого наступу на Київ війська РФ були оточені та вибиті, на Сумщині та Харкові ми працювали з підрозділом "Холодний Яр" де і були самі кровопролитні бої.
Я отримав поранення на 5 місяць війни, а саме від встановки "Град" осколкове поранення.
Сонат №5
В госпиталі були тяжко тому що логістика була не дороблена, та солдати кричали прям в госипиталі від болю.
Всім було тяжко , я також хотів по скоріше виїхати з Госпеталю та поїхати назад на фронт.Але по моїм проханням мене змогли тільки перемістити до Квартири в Львов, до мого знаймого.
Там я почав видужувати а також планував побороти та допомогти побороти корупцію в Україні.Через місяць я вже повністью видужав та поїхав на Херсонське направлення, де ми деокупували деяку часину Херсонської області.
Але мій настрій трохи падав із-за проблем з тою самою логістикою, корупція на високому рівні, я був в захваті з такого.
Війна на донбасі була тяжкіше від Іракською тому що у Російських падлюк було більше техніки та м'яса)
Степана, тому ми стали меньше бачитись.
З часом під Дебальцово створювався котел, але моя група бійців змогла вийти з нього, прорвавши котел.
Я розумів, в всьому виний наш Генерал Піхоти, але після травми від вистрілу танку в нашу автівку я багато чого забув.
На війні я був до 2017 року де отримав багато нагород та звання Під полковника, після чого вийшов у відпустку.
У відпустці я знайшов багато цікавих людей та друзів, які допомогли мені купити квартирув в Центрі міста Харків, там завжди був якись "Кіпіш".
Також за час відпустки я став членом ультра-правої партії "Правий сектор", з часом я готувався до відправки на фронт тому що мої колеги з США з якими я тіісно спілкувався казали про вторгнення в Україну.
Але я цього не боявся та готувався, 2022 року 24 лютого ми вже стояли на позиціях та очікували наступу ворога на Сумщині.
Сумщину та деякі участки Харкова обороняли самі з народом, ми були готові до всього.
Після не вдалого наступу на Київ війська РФ були оточені та вибиті, на Сумщині та Харкові ми працювали з підрозділом "Холодний Яр" де і були самі кровопролитні бої.
Я отримав поранення на 5 місяць війни, а саме від встановки "Град" осколкове поранення.
Сонат №5
В госпиталі були тяжко тому що логістика була не дороблена, та солдати кричали прям в госипиталі від болю.
Всім було тяжко , я також хотів по скоріше виїхати з Госпеталю та поїхати назад на фронт.Але по моїм проханням мене змогли тільки перемістити до Квартири в Львов, до мого знаймого.
Там я почав видужувати а також планував побороти та допомогти побороти корупцію в Україні.Через місяць я вже повністью видужав та поїхав на Херсонське направлення, де ми деокупували деяку часину Херсонської області.
Але мій настрій трохи падав із-за проблем з тою самою логістикою, корупція на високому рівні, я був в захваті з такого.
