Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Рево Іван Дмитрович
Стать: Чоловіча
Мати - Анна Рево
Батько - Дмитро Рево
Зріст та вага: Зріст - 183 см; Вага - 81 кг.
Дата народження: 26.12.2000
Вік: 22
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Спорт, Стрільба.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Голубий
Зачіска: мала довжина, блондин.
Відмітні знаки: Маленьке тату гербу України на сонячному сплетінні, шрам на лобі, харизматичний, привабливий для жінок, романтик.
Дитинство та юність:
Стать: Чоловіча
Мати - Анна Рево
Батько - Дмитро Рево
Зріст та вага: Зріст - 183 см; Вага - 81 кг.
Дата народження: 26.12.2000
Вік: 22
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Спорт, Стрільба.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Голубий
Зачіска: мала довжина, блондин.
Відмітні знаки: Маленьке тату гербу України на сонячному сплетінні, шрам на лобі, харизматичний, привабливий для жінок, романтик.
Дитинство та юність:
Рево Іван Дмитрович народився 26 грудня в святий день Свята Святого Стефана, матір Анна зрозуміла що це особливий день бо сім'я Івана була дуже віруючою і придала дуже важливе значення що Іван народився в цей день. Іван був крикливим і зацікавленим навколишнім світом дитиною. Народився він в Київському міському пологовому будинку №1 в Печерському районі. Перший крок Івана у своє життя був зворушливим моментом для його сім'ї він був однією дитиною в сім'ї, нажаль матір дуже тяжко пережила роди лікарі сказали що народити 2 дитину буде вже неможливо. Сім'я Івана дуже дбайливо ставилася до Івана який ріс в достатку і в найкращих умовах. Батько Івана був дуже поважною людиною і досить спортивною, з раннього віку Івана вже водили на секцію з карате і на уроки англіської мови. Івану з початку був дуже цим зацікавленим і займався дуже наполегливо і інтенсивно, з часом маленькому Івану не дуже почало це подобатись, батьки відносились до цього нормально і не нагружали Івана. У віці 6 років Іван покинув секцію з карате, але далі додатково займався англіською мовою, в Івана було прагнення знати її досконало бо батьки Івана як освідченні люди знали понад 5 іноземних мов.
Іван був дуже відкритою дитиною, в Івана було дуже багато друзів і він був для них лідером який справедливо відносився до всіх і допомагав іншим. Коли старші за нього хлопці почали бійку з його друзями він кинувся рятувати хлопців він відволік старших хлопців крикнув що краще за ним побігають якщо вони такі сміливі за що отримав каменюкою в лоб і з закривавленим лбом він біжав додому з того часу в нього залишився шрам. Маленький Іван прийшов додому матір дуже бурливо відреагувала на це, матір почала говорити що битися це гріх і не потрібно було лізти допомагати хлопцям, на що Іван відповів що він хотів врятувати хлопців і вони були ні в чому не вині, старші хлопці перші по лізли в драку до них, матір посміхнулася і з сльозами на обличчі почала оброблювати рану на лобі. З часом Іван був героєм, лідером, прикладом для всіх його друзів. Батьки розуміли що росте з нього дуже ввічлива і ціле спрямована людина.
Батько:
Батько Дмитро Рево був колишнім у відставці Підполковником НПУ м.Київ, на разі він працює в компанії SoftServe на посаді головно охоронця. Дуже статусна людина для знайомих за кожне своє слово відповість і покаже на що він здатний. Навчався в Інститут комп'ютерно-інформаційних технологій МАУП на факультеті кібербезпеки, служив в армії в військово морських силах в авіації 10 окрема морська авіаційна бригада. Був дуже освіченою людиною і мав тягу к знанням, багато хто називав його геній, читав багато літератури і вивчав точні науки. В авіаційній бригаді був найкращим пілотом з відзнакою.
Потім з часом після армії пішов в НПУ в м.Київ де він народився, пройшовши академію він пішов в гору зі своїми знаннями і відміною субординацією і став підполковником, після кульового поранення і розмовою з жінкою що вона вагітна пішов у відставку, Дмитро Рево дуже сильно боявся що би син ріс без батька, тому покинув НПУ і пішов на посаду головного охоронця в IT-компанію за дипломом.
Мати:
Анна Рево народилася в релігійній сім'ї в монастирі, з часом вже в 20 років покинувши монастир вона почала займатися своїми бізнес справами, перший бізнес Ани була кав'ярня в Житомирі, на гроші які вони взяла в борг вона відкрила своє діло, нажаль бізнес не був прибутковим, виплативши всі борги, вона закриває кав'ярню і починає малювати.
Знаходячись на грані бідності Анна знайомиться з Дмитром який фактично відав все для розвитку її таланту, Анна починає приходити на виставки зі своїми картинами, потім їх вішають на головні стенди країни, за що вона отримує почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». Коли справи пішли в гору вона стала знаменитою, гроші яка вона отримувала вона відавала в монастирі для розвитку релігії, її сім'я відносилась до її мистецтва дуже скептично, говорячи що релігія є справою номер 1 в її житті і вона не повинна це забувати що саме бог зробив її такою якою вона є.
Підлітковий вік:
Іван став бунтарем, вивчивши англіську мову на досить пристойному рівні Іван почав спілкуватися з іноземцями з багатих кругів. Він почав багато гуляти, забив на школу і нахапався поганих звичок, в кругу нових друзів з багатих сімей Іван почав дізнаватися дуже багато фактів і цікавих новин, Іван був серед них досить розумною людиною з якою спілкувалися також з зацікавленістю. Вже в той час Іван зрозумів ким він хоче стати йому було цікаво спробувати себе в ролі свого батька і також піти в НПУ.
Серед компанії багатіїв Іван почав знайомитись з дівчатами, закохуючи в себе він дуже дбайливо до них ставився але ціль цих відносин в нього була спокусити дівчат і переспати з ними, так він насолоджувався з кожною з них і відпочивав, робивши подарунки і спокушаючи їх своїми словами. Але з часом Івану це стало не цікаво, пішовши вже в старші класи Іван розумів що щоб попасти в НПУ потрібно бути якось показати себе, пішовши до тиру почав проводити там годинами вчився стріляти, розбирати і розумітися в зброї.
Ще колись малий Іван, вже захотів стати чоловіком з великої літери і прагнучи стати спец. призначенцем, в віці 16 років він вже вправно використовував зброю, займайся в залі, мав досить непогане тіло(був підкачений) зваблював дівчат і мав строгий розпорядок дня.
Доросле життя:
18 років переломний момент життя Івана, батько та мати розуміли ким він хоче стати, на що батько дуже сердився говорячи «А чи ти впевнений в своєму виборі? Ти хочеш піти моїм минулим не найкращим шляхом» на що Іван говорив що його остаточне рішення і не треба його за це судити, матір же вмовляла синочка не куди не йти, що навіть затримання, стрільба в поганих людей це гріх і не найкраща справа, на що Іван мужньо відповідав «З самого дитинства я прагну захищати людей» розвертаючи казавши пробач і пішов до дверей з сумками і валізами, Іван їхав в Головну Академії Поліції м.Харків.
Вже там він почав готуватися до служби і зустрів дівчину яка не була як всі, це була Юля, коли Іван же приняв присягу і став поліцейським, в вільний від робити час він зустрічався з Юлею, яка також була в поліції разом з ним, крутити романи в НПУ не дозволялося офіцерський склад дуже строго до цього відносилися, тому з часом Юля звільнилася бо терпіти це не могла. Іван був у розпачі, з часом він пішов в підрозділ надзвичайних ситуацій КОРД. Потім знову зустрів Юлю в парку, тоді був вихідний вони раді були бачитись і вже на той час їм нічого не заважало, вони почали зустрічатися.
Час минав Іван став Капітаном в КОРДі, день за днем Іван був на багатьох затриманнях, але цей день став раковим, 17 вересня 2021 року, поступив дзвінок в поліцію про пограбування банку, там знаходилися 5 заложників, одна з яких була Юля. приїхавши на місце злочинці ставили умови, або гроші забирають і поліція дає проїхати до границі і ніхто не постраждає, або кожні 3 години будуть вбивати по 1 людині з заручників. КОРД, СБУ, мерія були в глухому куту. СБУ направили прослуховувати діалоги і дивитися камери в банку щоб дізнатися хто ці злочинці, а через годину було вирішено штурмувати будівлю отрядом КОРД, Іван не знав хто заручники подзвонивши Юлі перед штурмом вона не відповіла, на що він подумав що вона можливо в дома спить, або зайнята. Йде штурм будівлі, під час цього починається вогонь по злочинця, і в цей момент один з злочинців вистрілює в кімнаті де знаходилися заложники. Зачистка будівлі закінчується, але зайшовши до кімнати де були заложники Іван побачив картину, розстріляне тіло Юлі(попадання в голову і в тіло) стоїть 1 рядовий який затримав злочинця. Іван впав на коліна і не повірив очам, перед його очами мертве тіло людини яку він так кохав, в голові спливають спогади, слова батька і мати, про те що це не найкращий шлях і розуміння втрати. Через місяць після випадку Іван уходить з КОРДу і поліції.
Наші дні:
Івану 22 роки почавши курити, він все ще не відпускає втрату, працюючи на різних роботах. Йому більше не цікаво бути захисником порядку, він живе звичайне життя і потрохи відпускає минуле, з його знаннями його запросили до іностранних компаній працювати на різні посади, він почав частіше дзвонити батькам і запитувати як в них справи, завів собі котика і живе своє життя.
Він став волонтером і допомагає людям, спілкується з друзями і допомагає їм. З часом зробив перше татуювання а саме герб України на сонячному сплетінні в знак допомоги людям з України в волонтерській організації. Життя Івана трагічне але воно не закінчилося він прагне далі покоряти нові вершини.
[04] Майор НПУ у м. Дніпро [02.09.23 - 08.09.23]
[04] Майор НПУ у м. Дніпро [02.09.23 - 08.09.23]
Останнє редагування:
