1. Вступ
Я, Олександр Ахметов народився 3 вересня 2005 року в місті Миколаїв.
Народився я з інвалідністю, через яку з самого народження мені поставили діагноз "Заяча губа". Через халатність лікаря ліву половину губи зашили погано, через це виявились ускладнення при народжені. Довелось робити ще одну операцію, без якої я б на даний момент не був и живий. Згодом мене відвезли на Західну Україну, де вже зробили повноцінну комплексну операцію, завдяки якій я вижив, але по сей день залишаюсь з вже зашитою верхньою губою, яка портить зовнішність обличчя, та деякі побутові моменти.
2. Дитинство
Моє дитинство розпочалося на Західній Україні, це місце де я зустрів багато нових друзів, нові знайомства. Але, через плутанину в документах міської ради загубилися мої документи, після чого прийшлось робити все по новому. Моя мати Світлана Ахметова та Батько Сергій Ахметов дали мені змогу самому обрати для себе нове ім'я. Через дитячий не созрівший вік я назвав себе "Алекс Хелл", після чого я вже жив звичайним життям на Західній Україні.
3. Юність
Коли мені виповнилось 18 років я твердо вирішив що хочу стати лікарем, після чого я вступив на інтернатуру в МОЗі, після чого став повноцінним лікарем. Через декілька років роботи, мені надійшла повістка до лав ЗСУ, тому прийшлося віддавати борг державі. Через мої вроджені таланти, коли генерал збройних сил Едуард Вентерович побачив в мені потенціал, мені вирішили позачергово вручити звання "Підполковник ЗСУ", паралельно бути керівником спец-підрозділу "АЗОВ". Я був не в одному штурмі, бували завдання які на волосок відділяли від смерті. Але! По при все я виживав завдяки своїм бійцям, завдяки їхній відмінній субординації, ми проходили крізь неможливе.
Відслужив я в збройних силах майже 5 років, після яких в мене зникли як моральні так і фізичні сили. Спираючись на це, мене було переведено до фракції СБУ, в якій отримав позачергове звання "Підполковник", через мої досягнення в збройних силах. Але, через пів року роботи, мене визнали не компетентним у своїй справі, а також значне погіршення фізичної форми, яке мені не давало виконувати повсякденні речі для роботи. Мені запропонували звільнитися самому по ЗВБ, що б піти з честю, на що я погодився, й віддав свої пагони, табельну зброю, посвідчення, тощо.
4. Зрілий період
Після всіх фракцій, я вирішив почати життя з чистого аркушу. Почав заробляти собі на життя далекобійником. Через рік роботи, мої проблеми зі здоров'ям ставали все помітніше. Я вирішив, що досить зволікати, та пішов до лікаря.
Оглянувши мене, лікар сказав що для досконального зміцнення здоров'я необхідна коштовна операція вартістю 10 мільйонів гривень. Я зрозумів що навіть якщо візьму всі гроші з картки та депозиту цього явно не вистачить. Я почав шукати шляхи, де б можна було б підняти кеш. І одного дня, я натикаюсь на дивне оголошення про роботу, і вирішую спробувати себе. З'ясувалось, що це було злочинне угрупування під назвою "Valhalla". Через пів роки брудної роботи, я все ж таки зміг назбирати потрібну суму на лікування. Це мені коштувало морального здоров'я, і постійного стресу що рано чи пізно зловить поліція.
5. Щасливе теперішнє
Після операції, я побачив перед собою свою сестричку Анастасію, та брата Вадима. Після того як я розповів що зі мною було, мені запропонували допомогу. Але! Були свої нюанси які мені не дуже сподобались, але я все ж таки погодився.
Мені прийшлось відсидіти 3 роки у в'язниці за свої гріхи перед країною. Міг би просидіти в половину більше часу, але за зразкову поведінку мене звільнили достроково. Згодом, зробив собі новий паспорт, в якому була вже достовірна інформація про себе. Там я вже числився як Олександр Ахметов. До цього часу, мої братик та сестричка поїхали на Південну Україну, де Анастасія стала головним лікарем головної лікарні, а мій брат був на посаді замісника. Завдяки цьому, мене, з незовсім добрим минулим взяли в лікарню працювати медбратом. Згодом, пройшов час, сестричка побачила що мені можна довіряти та призначила мене головним відділеням підрозділу МНК, в якому активно без порушень працюю й до тепер. А зовсім нещодавно, я прийшов курси кваліфікації, після чого мене призначили на пост зама головного лікаря. Сподіваюсь що це буде надовго...
Я, Олександр Ахметов народився 3 вересня 2005 року в місті Миколаїв.
Народився я з інвалідністю, через яку з самого народження мені поставили діагноз "Заяча губа". Через халатність лікаря ліву половину губи зашили погано, через це виявились ускладнення при народжені. Довелось робити ще одну операцію, без якої я б на даний момент не був и живий. Згодом мене відвезли на Західну Україну, де вже зробили повноцінну комплексну операцію, завдяки якій я вижив, але по сей день залишаюсь з вже зашитою верхньою губою, яка портить зовнішність обличчя, та деякі побутові моменти.
2. Дитинство
Моє дитинство розпочалося на Західній Україні, це місце де я зустрів багато нових друзів, нові знайомства. Але, через плутанину в документах міської ради загубилися мої документи, після чого прийшлось робити все по новому. Моя мати Світлана Ахметова та Батько Сергій Ахметов дали мені змогу самому обрати для себе нове ім'я. Через дитячий не созрівший вік я назвав себе "Алекс Хелл", після чого я вже жив звичайним життям на Західній Україні.
3. Юність
Коли мені виповнилось 18 років я твердо вирішив що хочу стати лікарем, після чого я вступив на інтернатуру в МОЗі, після чого став повноцінним лікарем. Через декілька років роботи, мені надійшла повістка до лав ЗСУ, тому прийшлося віддавати борг державі. Через мої вроджені таланти, коли генерал збройних сил Едуард Вентерович побачив в мені потенціал, мені вирішили позачергово вручити звання "Підполковник ЗСУ", паралельно бути керівником спец-підрозділу "АЗОВ". Я був не в одному штурмі, бували завдання які на волосок відділяли від смерті. Але! По при все я виживав завдяки своїм бійцям, завдяки їхній відмінній субординації, ми проходили крізь неможливе.
Відслужив я в збройних силах майже 5 років, після яких в мене зникли як моральні так і фізичні сили. Спираючись на це, мене було переведено до фракції СБУ, в якій отримав позачергове звання "Підполковник", через мої досягнення в збройних силах. Але, через пів року роботи, мене визнали не компетентним у своїй справі, а також значне погіршення фізичної форми, яке мені не давало виконувати повсякденні речі для роботи. Мені запропонували звільнитися самому по ЗВБ, що б піти з честю, на що я погодився, й віддав свої пагони, табельну зброю, посвідчення, тощо.
4. Зрілий період
Після всіх фракцій, я вирішив почати життя з чистого аркушу. Почав заробляти собі на життя далекобійником. Через рік роботи, мої проблеми зі здоров'ям ставали все помітніше. Я вирішив, що досить зволікати, та пішов до лікаря.
Оглянувши мене, лікар сказав що для досконального зміцнення здоров'я необхідна коштовна операція вартістю 10 мільйонів гривень. Я зрозумів що навіть якщо візьму всі гроші з картки та депозиту цього явно не вистачить. Я почав шукати шляхи, де б можна було б підняти кеш. І одного дня, я натикаюсь на дивне оголошення про роботу, і вирішую спробувати себе. З'ясувалось, що це було злочинне угрупування під назвою "Valhalla". Через пів роки брудної роботи, я все ж таки зміг назбирати потрібну суму на лікування. Це мені коштувало морального здоров'я, і постійного стресу що рано чи пізно зловить поліція.
5. Щасливе теперішнє
Після операції, я побачив перед собою свою сестричку Анастасію, та брата Вадима. Після того як я розповів що зі мною було, мені запропонували допомогу. Але! Були свої нюанси які мені не дуже сподобались, але я все ж таки погодився.
Мені прийшлось відсидіти 3 роки у в'язниці за свої гріхи перед країною. Міг би просидіти в половину більше часу, але за зразкову поведінку мене звільнили достроково. Згодом, зробив собі новий паспорт, в якому була вже достовірна інформація про себе. Там я вже числився як Олександр Ахметов. До цього часу, мої братик та сестричка поїхали на Південну Україну, де Анастасія стала головним лікарем головної лікарні, а мій брат був на посаді замісника. Завдяки цьому, мене, з незовсім добрим минулим взяли в лікарню працювати медбратом. Згодом, пройшов час, сестричка побачила що мені можна довіряти та призначила мене головним відділеням підрозділу МНК, в якому активно без порушень працюю й до тепер. А зовсім нещодавно, я прийшов курси кваліфікації, після чого мене призначили на пост зама головного лікаря. Сподіваюсь що це буде надовго...
Останнє редагування:
