Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Комарик Даша Олександрівна
Стать: Жіноча
Мати: Комарик Ольга Сергіївна
Батько: Комарик Олександр Петрович
Зріст та вага: 175 см, 60 кг
Дата народження: 05.02.2000
Вік: 25 років
Місце народження: м. Київ
Національність: Українка
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: Психологія, волейбол, візаж
Сімейний стан: Незаміжня
Статура: Струнка (худа)
Колір очей: Блакитні
Зачіска: Каре
Відмітні знаки: Невелике татуювання у формі метелика на зап’ясті.
Олександр Петрович, батько Даші, народився у 1975 році в Харкові. Він був людиною суворих принципів, яка звикла всього досягати власною працею. Після закінчення університету він відкрив свій бізнес на ринку "Барабашово" і з часом розбудував мережу магазинів. Мати, Ольга Сергіївна, народилася в Полтаві у 1977 році, а згодом стала успішним заступником директора у великій київській фірмі. Вони познайомилися ще в юності й завжди мріяли про велику, міцну родину. Коли у 2000 році в Києві народилася дитина, батьки вирішили виховувати її як сина, не підозрюючи, що всередині цієї маленької людини вже тоді зароджувався зовсім інший світ.
Дитинство Даші проходило у постійних спробах відповідати очікуванням батька. Її вчили бути сильною, займатися спортом і поводитися по-чоловічому. Проте дівчинка відчувала, що грає роль у театрі, яка їй зовсім не пасує. Вона не відчувала спорідненості з хлопчачими компаніями, їхніми розмовами чи захопленнями. Кожен день був боротьбою між внутрішнім "Я" та зовнішньою маскою. Цей період виховав у ній неймовірну спостережливість — вона навчилася аналізувати емоції людей, щоб краще приховувати власні почуття. Але разом із цим з’явився і її найбільший страх — страх бути відторгнутою найближчими людьми.
У підлітковому віці, близько 13 років, цей внутрішній дисонанс став нестерпним. Коли тіло почало змінюватися, Даша відчула глибоке неприйняття цих процесів — гендерну дисфорію. Саме тоді вона почала багато аналізувати свій стан, читати літературу з психології та шукати відповіді на питання, хто вона є насправді. Одного разу в школі, під час конфлікту, коли старшокласники ображали слабшого учня, Даша не побоялася виступити проти натовпу. Це продемонструвало її головну сильну сторону — загострене почуття справедливості та сміливість відстоювати правду, навіть якщо це небезпечно. Вона зрозуміла, що більше не може обманювати себе. Ім'я Даша стало для неї символом визволення та початку нового життя.
Шлях трансформації був складним. Після закінчення школи Даша відкрито заявила про свою ідентичність. Це призвело до великого розколу в родині: батько, вихований у патріархальних традиціях, не зміг одразу прийняти цей вибір. Проте Даша проявила неабияку непохитність. Вона переїхала, почала працювати візажистом і самостійно оплачувала всі етапи свого переходу. Її вибір імені був усвідомленим — це був крок до душевного спокою. Вона навчилася бути жінкою не лише зовні, а й внутрішньо, розвиваючи в собі емпатію та м'якість, які раніше доводилося приховувати.
Важливою частиною її життя став Денис. Він з'явився у той момент, коли Даша найбільше потребувала підтримки. Денис став для неї втіленням надійності та спокою. Він прийняв її історію без жодних упереджень, що допомогло Даші подолати залишки страху перед соціальним неприйняттям. Його присутність у її житті зробила її ще сильнішою. Разом вони будують плани на майбутнє, засновані на чесності та взаємоповазі. Денис цінує в ній не лише зовнішню красу та витончене каре, а насамперед її сталевий характер і добре серце.
Сьогодні Даші 25 років. Вона проживає в Києві, захоплюється волейболом, де її високий зріст допомагає команді здобувати перемоги, та продовжує вивчати психологію. Її характер — це поєднання тендітності та неймовірної внутрішньої сили. Вона все ще боїться остаточної втрати зв'язку з батьком, але цей страх більше не паралізує її, а лише спонукає бути кращою версією себе. Її головна мета — приносити користь суспільству та допомагати людям, які, як і вона колись, шукають шлях до власної гармонії. Вона нарешті знайшла своє місце в житті, ставши щасливою жінкою, яка не боїться дивитися в майбутнє.
