Сергій Правда - Найкращий журналіст сьогодення
РЕЄСТРАЦІЙНІ ДАНІ :
ПОВНЕ ІМ'Я: Сергій Правда
ДАТА НАРОДЖЕННЯ: 01/10/2000
МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: м.Tierra Robada, штат. Bayside
МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ: м.Дніпро, Україна
ГРОМАДЯНСТВО: Українець
ОСВІТА: Вища освіта
ФІЗИЧНІ ДАНІ :
РІСТ: 188 см.
ВАГА: 82 кг.
СТАТУРА: Спортивна.
КОЛІР ВОЛОССЯ: Чорний.
КОЛІР ОЧЕЙ: Карі.
Дитинство:
Сергій Правда народився 1 жовтня 2000 року в окрузі Tierra Robada, а саме в невеликому містечку Bayside, у забезпеченій родині. Батька хлопчика звали Артем, а мати Олександра. Сергій був бажаною дитиною, бо його батьки довго не могли завести дітей. Артем - глава сімейства, довго думав про те, як же назвати хлопчика. Ім'я йому дісталося від його прадідуся, за батьковою лінією, так вирішив батько. За дитиною доглядала мати, оскільки батько був "бізнесменом", таким він себе вважав, у нього був невеликий магазинчик одягу, Проте великого доходу не приносив , тому Олександра заробляла тим, що писала статті до різних газет . Сергій з раннього віку навчився читати, він була набагато розумніший за своїх однолітків і рано почав відвідувати бібліотеку. Хлопчик намагався читати книги, які не відповідали його віку. Він навіть намагався вивчати іноземні мови.
Олександра була дуже задоволена сином, вона намагалася всіляко підтримати його захоплення і не нав'язувала нічого свого. У віці шести років Сергій пішов до школи. Там у нього з'явилася перша його подруга - Діана. Вони сиділи за однією партою, так і почалася їхня дружба. Батька майже не було вдома, тому хлопчик більшу частину часу проводив з мамою. Олександра намагалася навчити Правду всьому, він навчився писати і через деякий час син вже допомагав мамі писати статті для газет, тож у Правди почав прокидатися талант. У школі Сергій майже ні з ким не спілкувався, він був повністю занурений в книги, він намагався підкреслити все, що могло б стати в нагоді у майбутньому.
Юність:
Коли Сергій почав підростати, він став вже сам пробувати писати статті для газет, потай від мами, щоб мати свої гроші і не залежати від батьків. У нього не все виходило відразу, але Правда не здавався, він була дуже впертим і пробував все знову і знову. В один із днів, до них додому прийшов лист від невідомого відправника, в ньому говорилося про те, що одну з її статей опублікують у газеті, щастя Сергія не було меж! Він вступила на факультет лінгвістики і досить непогано процвітав там. Сергій намагався вчитися тільки на відмінно, від цього залежало майбутнє. Одного дня Правда вирішив сам приїхати в один з радіоцентрів міста.
Йшов дощ та настрій Сергія був просто на нулі. У руках він тримав все те, що колись не наважився відправити до газет.
Правда був налаштований рішуче.
Коли хлопчина зайшов в радіоцентр, він побачив те, що його сильно здивувало, усередині було все як у мурашнику! Всі кудись бігали, про щось говорили телефоном і намагалися перекричати один одного. Так як Сергій був сором'язливою людиною, то він не відразу зважився підійти до когось.Директор радіоцентру, який на той момент розмовляв телефоном, відразу кинув погляд на сором'язливого хлопця, який так довго терся біля дверей.
Підійшовши до нього він запитав:
-Д: Юначе, я можу вам чимось допомогти?
-Сергій: Даааа * збентежено відповів хлопець * я б хотів продати свої статті.
-Д : Хммм * задумливо промовив він *
-Д: Ну що ж, давайте поглянемо на те, що ви принесли.
У той момент серце Сергія пішло в п'яти, вона ще не знала, що ця людина була директором. Поглянувши на статті, очі директора дуже округлилися і він сказав:
-Д: Юначе, я можу сказати вам тільки одне...
-Д: Ви, пишите набагато краще багатьох наших редакторів і я готовий купити у вас все те, що ви принесли.
-Д: Я навіть готовий запропонувати вам місце позаштатного співробітника.
У той момент Сергій знепритомнів, він не вірив те, що йому було сказано!
Прийшовши до тями, Сергій потираючи очі запитав:
- Сергій: Ви ... ви серйозно? Я ... я дійсно можу у вас працювати?
-Д: Даа ... * зі сміхом сказав директор *
-Д: Якщо ви й далі продовжите писати саме те, що потрібно нашим читачем!
Сергій був щасливий, його мрія була така близька до нього, хоч поки він і був позаштатним співробітником.
Згодом йому було запропоновано працювати штатним співробітником і Правда швидко почав підніматися кар'єрними сходами. У віці 24 років він вже був "Головним редактором" і сам вирішував, які статті підходять, а які ні.
Одного з дощових днів, до речі він був схожий на той, у який він сам колись прийшов в радіоцентр, на порозі стояв хлопчина. На вигляд йому було приблизно 22-23 роки, він був стрункий, з темним, густим волоссям. Він впевнено йшов у напрямку Сергія, в руках у нього була величезна папка. Хлопець постукав у двері і тихенько спитав, чи можна увійти. Сергій дав позитивну відповідь і запросила його сісти і розповісти про себе і що її привело до нашого "Бізнесу".
Людину звали Еммануїл, він хотів працювати фотографом, але куди б він не ходив, йому скрізь відмовляли і це була його остання надія. Еммануїл розповів свою історію Сергію і він вирішив дати йому шанс, як колись дали шанс йому.
Чоловік приносив хороші знімки до редакції, Сергій був дуже задоволений ним. В один із сірих, нічим не примітних днів, Еммануїл прийшов до кабінету Правди з саке та коробочкою цукерок і запросив Правду до Японського ресторану. До речі, Правда дуже любив суші і йому до душі було почути таку пропозицію.
Сергій та Еммі почали спілкуватися ближче, але на роботі вони не подавали виду. Еммануїл вже працював штатним співробітником, але не дуже швидко піднімався "Кар'єрними сходами".
Доросле життя:
Сергій недовго працював Головним редактором, незабаром йому запропонували зайняти місце Директора радіоцентру "ЗМІ 1+1" і він не мог відмовитись.
Правда був повністю занурений в роботу, напевно, це і стало кінцем у його дружніх відносинах з Еммі. Він всіляко намагався допомогти батькам у Bayside, хотів взяти до себе в редакцію свою маму, але та всіляко відмовлялася, посилаючись на те, що вона вже не в тому віці, щоб щось писати. Батько так само продовжував займатися своїм бізнесом, він купив собі ще один магазинчик, але цього разу продуктовий, справи у нього почали йти в гору. Сергій любив своє життя, в його руках було все те, про що він міг мріяти!
Наш час (Західна Україна) I частина:
Минали роки, Правда працював днями у редакції ЗМІ та покращував все що тільки міг, але до нього в кабінет "залетів" якийсь чоловік. Він був високим і статним, волосся темне, очі зелені. Чоловік був одягнений у діловий костюм, а в руках тримав сонячні окуляри, які зняв, постукаючи у двері. Цією людиною виявився його брат, який нещодавно прибув з Італії.
Сергій не відразу його впізнав, адже востаннє він його бачив в юному віці.
Запросивши його в будинок і почастувавши випивкою, у них почався цікавий діалог, після якого життя Правди змінилося повністю.
Брата звали Самуель, він прилетів до США зі своїми братами і відкрив Похоронне бюро в Дніпропетровській області. Сергію була запропонована робота заступника, бути "Моєю лівою рукою", як висловився в діалозі чоловік, зумовлюючи це тим, що він його родич і має зв'язки в цій області, а йому потрібна допомога. Правда обіцяв подумати і вже надвечір дав свою згоду, але з одним але.
Саме це "але" звучало наступним чином : Я буду готовий тобі допомогти з твоєю діяльністю, я буду допомогати тобі писати жовту пресу в редакції, і отримувати за це свій відсоток з долі.
Саме з того часу Правда мав нове життєве кредо :
Єдина правда, яку я чув, – це правда, сказана мною.
Саме цей момент у житті правди - став переломним в його житті і він почав свою "нову" діяльність в структурі редакції, та його життя як то кажуть - перегорнулось на нову сторінку...
Наш час (Західна Україна->Південна Україна) - II частина:
Після декількох років плідної роботи на посаді Директора ЗМІ "1+1", Сергій Правда почав відчувати тиск з боку політичної еліти. Постійна бюрократія та обмеження свободи слова змусили його задуматися над змінами у своєму житті. Одного дня він ухвалив рішення залишити посаду та відправитися в подорож, щоб переосмислити своє майбутнє.
Повернувшись до Західної України, Сергій оселився в рідному місті — Дніпрі. Та його повернення було не таким спокійним, як він сподівався. У той час Ігор Ронський, Президент Верховної Ради України, виступав з жорсткими антимедійними заходами, запроваджуючи нові закони, які обмежували права медіа, особливо впливаючи на ЗМІ "1+1". Сергій, усвідомлюючи загрозу свободі слова, вирішив боротися за правду. Він почав писати жовту пресу, висвітлюючи зловживання влади та репресії проти медіа.
Однак тиск із боку СБУ, Верховної Ради та Сенаторів Західної України став настільки нестерпним, що Сергій був змушений покинути Західну Україну. Він переїхав на Південну Україну, де почне свою діяльність у більш безпечних умовах. Попри фізичну відстань, Правда думає писати та публікувати матеріали дистанційно, розкриваючи правду про політику та корупцію.
Тепер його життєва місія була ще більш амбітною: довести всім правду. Він буде працювати над новими матеріалами, викриваючи зловживання владою, зосереджуючись на діяльності ВРУ, і буде готовий піти на будь-які кроки, аби досягти справедливості для свого народу.
Далі буде...
Далі буде...
Останнє редагування:
